Постанова 4851 № 480/4373/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 січня 2020 р.Справа № 480/4373/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калитки О. М., Суддів: Мельнікової Л.В. , Рєзнікової С.С. , за участю секретаря судового засідання Білюк Д.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.10.2019 року, головуючий суддя І інстанції: О.В. Соп`яненко, місце складання м. Суми, повний текст складено 29.10.19 року по справі № 480/4373/19 за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування запиту, визнання дій протиправними та зобов`язання утриматись від дій, ВСТАНОВИВ: Позивач, Публічне акціонерне товариство "Сумихімпром", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати запит від 03.10.2019 №3910/28-10-54-09-16; визнати протиправними дії відповідача щодо направлення запиту; зобов`язати відповідача утриматись від дій, пов`язаних з проведенням документальної позапланової перевірки позивача щодо відносин з ТОВ "Стейт Олімп" (попередня назва ТОВ "Компанія Укрмашхімкомплект"). Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 29.10.2019 у справі № 480/4373/19 в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" про забезпечення позову відмовлено в зв`язку з необґрунтованістю. Позивач не погодився із ухвалою суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що ухвалу суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права, просив суд скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову. Представники сторін в судове засідання не з`явилися, про дату час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили. Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Згідно ч. 4 ст. 229 у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Залишаючи без задоволення заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а вжиттям таких заходів забезпечення позову фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного. У відповідності до приписів частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; аб 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта. Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. Вирішуючи питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, слід навести мотиви, що свідчать про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними. Отже, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом: зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору. У той же час, суди не вправі вживати такі заходи забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони вчиняти певні дії. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Так, обґрунтовуючи клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, яке заявлено до подання позовної заяви, заявник зазначив, що до моменту вирішення справи по суті відповідач матиме право провести щодо позивача позапланову перевірку. Це призведе до безпідставного втручання у господарську діяльність позивача та фактично припинить роботу структурних підрозділів, пов`язаних із здійсненням розрахункових операцій. Також вказує, що оскаржуваний запит про надання інформації є очевидно протиправним. Колегія суддів зазначає, що заява про забезпечення позову не містить належних обґрунтувань того, що захист прав, свобод та інтересів позивача буде неможливим без вжиття відповідних заходів, а для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Крім того, позивачем не наведено достатніх обґрунтувань стосовно існування на час звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову очевидної небезпеки шкоди його інтересам без вжиття таких заходів. При цьому, заявник вказує на відсутність законних підстав для складання відповідачем оскаржуваного запиту, тобто підставами, якими обґрунтовуються позовні вимоги та які є предметом доказування в судовому засіданні під час розгляду в даній справі. Тому забезпечуючи позов в такий спосіб, суд фактично вирішує спір наперед, що не може відповідати самому інституту забезпечення. На підставі викладеного колегія суддів зазначає, що позивачем не надано доказів, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість заяви позивача та відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність доводів, якими мотивовано судове рішення, зводяться до переоцінки належним чином проаналізованих судом першої інстанції доказів та не дають підстав вважати висновки суду помилковими, а застосування норм процесуального права неправильним. При цьому, колегія суддів враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29). Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно застосовано норми процесуального права, тому підстави для скасування ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 29.10.2019 у справі № 480/4373/19 відсутні. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.10.2019 року по справі № 480/4373/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)О.М. Калитка Судді(підпис) (підпис) Л.В. Мельнікова С.С. Рєзнікова Повний текст постанови складено 10.02.2020 року