Постанова 4856 № 560/2246/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/2246/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Петричкович А.І. Суддя-доповідач - Сапальова Т.В. 29 січня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сапальової Т.В. суддів: Смілянця Е. С. Мацького Є.М. , за участю: секретаря судового засідання: Колісниченко Ю.В., представника відповідача: Місяця К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 15.03.2019 № Ф-1347-54 про сплату боргу (недоїмки) (єдиного соціального внеску) в сумі 9623,88 гривень, В С Т А Н О В И В : в липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 15.03.2019 № Ф-1347-54 про сплату боргу (недоїмки) (єдиного соціального внеску) в сумі 9623,88 гривень. Відповідно до рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року позов задоволено. Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435 та зазначає про те, що позивачка самостійно визначила базу нарахування ЄСВ. Крім того, чинним законодавством не передбачено подання платниками уточнюючих або річних звітів. Відзив позивача на апеляційну скаргу на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду не надходив, що відповідно до ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв`язку з чим просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 02.02.2009, що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 37-38). Відповідно до копії пенсійного посвідчення Серії НОМЕР_1 , виданого 02.12.2015, ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності 2 групи (а.с. 4). 11 лютого 2019 року позивачка подала до контролюючого органу звіт Форми №Д5 (річна) про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік, відповідно до якого визначено суму нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2018 рік - 9828,72 гривень (а.с. 11-12). ГУ ДФС у Хмельницькій області сформувало Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.03.2019 № Ф-1347-54 зі сплати позивачем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 9623,88 гривень (а.с. 14). Вважаючи вказану вимогу протиправною, позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачка не укладала договір про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, то вона не має обов`язку щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з ч.ч.1-2 ст.7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону №2464-VI, виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VІ, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Частиною 4 ст. 4 Закону №2464-VI визначено, що особи, зазначені у пунктах 4 та 5 1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до п. 3 Розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України 09.09.2013 №435 (далі - Порядок №435), ФО - підприємці, що обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається. У разі самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску ФО - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, члени фермерських господарств, які отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе відповідно до пунктів 10, 11 розділу IV цього Порядку один раз на рік у терміни, визначені пунктами 2, 5 цього розділу. Звітним періодом є календарний рік. Отже, положення п.3 Розділу ІІІ Порядку №435 узгоджуються з ч.4 ст. 4 Закону №2464-VI. При цьому абз.3-4 п.3 Розділу ІІІ Порядку №435 щодо самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску стосуються виключно осіб, які уклали договори про добровільну участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. З урахуванням наведеного посилання відповідача на п.3 Розділу ІІІ Порядку №435 без урахування положень ч.4 ст.4 Закону №2464-VI, який має вищу юридичну силу, є необґрунтованими. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що сплачувати ЄСВ та подавати відповідні звіти зобов`язані тільки ті фізичні особи-підприємці, які добровільно беруть участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності 2 групи (загальне захворювання). При цьому відповідач не надав доказів добровільної участі позивачки у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування Водночас, подання звіту про суми нарахованого єдиного внеску не свідчить про добровільну участь особи у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Отже, з урахуванням положень ч.4 ст. 4 Закону №2464-VI та п. 3 Розділу ІІІ Порядку №435 позивачка звільняється від сплати ЄСВ за себе, тому відповідач протиправно сформував оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.03.2019 № Ф-1347-54. При цьому той факт, що Порядком №435 не передбачено подання платниками уточнюючих або річних звітів, не може бути підставою для зобов`язання позивачки сплатити помилково заявлені суми єдиного внеску, оскільки вона звільняється від сплати вказаних внесків, тому доводи апеляційної скарги в цій частині не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Оцінюючи посилання відповідача на п.4 розділу ІІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція №449), колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до п.4 розділу ІІІ Інструкції №449 для платників, зазначених у підпункті 3 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок встановлюється у розмірі 22 відсотків на суму, що визначається такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Згідно з пп.3 п.1 розділу ІІ Інструкції №449 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Отже, п.4 розділу ІІІ Інструкції №449 визначає загальний порядок самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування. Зважаючи на те, що в силу положень ч.4 ст. 4 Закону №2464-VI ОСОБА_1 звільняється від обов`язку щодо сплати єдиного внеску та подання звітів, як особа, яка отримує пенсію по інвалідності, застосування до неї положень п.4 розділу ІІІ Інструкції №449 є необґрунтованими. Таким чином, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку з підстав, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Постанова суду складена в повному обсязі 07 лютого 2020 року. Головуючий Сапальова Т.В. Судді Смілянець Е. С. Мацький Є.М.