Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/14177/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/14177/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 січня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Єгорової Н.М., суддів - Федотова І.В., Шурка О.І., при секретарі - Казюк Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної служби України з питань праці на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці, за участю третьої особи - Головного управління Держпраці у Донецькій області, про визнання протиправним та скасування наказу, - ВСТАНОВИЛА: У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної служби України з питань праці, третя особа - Головне управління Держпраці у Донецькій області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань праці від 17 липня 2019 року № 62-кт «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1». Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2019 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що електронне звернення, що слугувало підставою для звернення головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції Держпраці ОСОБА_2 із службовою запискою та, відповідно, призначення службового розслідування стосувалось порушення Порядку №1232 під час проведення розслідування причин виникнення професійних захворювань виключно у ОСОБА_3 . Наголосив, що таке порушення не знайшло підтвердження під час розгляду справи. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. При цьому посилається на недотримання судом вимог норм процесуального та матеріального права. Підкреслює, що дисциплінарне провадження щодо позивача відкрито наказом від 13 червня 2019 року №241-к у зв`язку із надходженням службової записки головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції Держпраці ОСОБА_2. Зауважує, що проведеною перевіркою встановлено неодноразові порушення позивачем Порядку розслідування обставин і причин виникнення професійних захворювань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року №1232 "Деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві", у зв`язку з чим прийнято оскаржуваний наказ від 17 липня 2019 року №62-кт "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1". У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обгрунтування своєї позиції зазначає, що факт вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку відсутній, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Крім того, на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив від ГУ Держпраці у Донецькій області, в якому останнє просить апеляційну скаргу відповідача задовольнити - рішення Окружного адміністративного суду міста Києві від 01 жовтня 2019 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу Голови Державної служби України з питань праці від 17 березня 2017 року №10-кт та наказу начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області від 17 березня 2017 року №77-К ОСОБА_1 призначений на посаду першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області. Наказом Державної служби України з питань праці від 17 липня 2019 року №62-кт "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1" за недотримання в окремих випадках проведення розслідувань причин виникнення професійних захворювань, зокрема у: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_3 , вимог абзацу 1 пункту 87 Порядку розслідування обставин і причин виникнення професійних захворювань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року №1232 в частині дотримання термінів створення комісії з проведення розслідування причин виникнення професійних захворювань (недотримано триденний термін після надходження повідомлення про професійне захворювання за формою П-3), продовження з об`єктивних причин виникнення професійних захворювань (відсутні об`єктивні причини продовження термінів), а також в частині затвердження Акту за формою П-4 (за відсутності підписів членів комісії з проведення розслідування причин виникнення професійних захворювань затверджено Акт за формою П-4) позивача попереджено про неповну службову відповідність На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що в порушення частини 2 статті 74 Закону №889-VIII відповідачем не доведено наявність факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку за підставами, за якими відповідне дисциплінарне провадження було ініційовано, отже й вини в діях останнього. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (надалі - Закон № 889-VIII) державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством. Згідно з частиною 1 статті 8 Закону № 889-VIII державний службовець зобов`язаний, зокрема, дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки. Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах. Наведені приписи Закону узгоджуються з положеннями частини 2 статті 19 Конституції України. У частині 1 статті 64 Закону № 889-VIII закріплено, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до частини 1 статті 65 Закону № 889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення. Частиною 2 статті 65 Закону № 889-VIII врегульовано, що дисциплінарними проступками є, зокрема, порушення Присяги державного службовця; порушення правил етичної поведінки державних службовців; дії, що шкодять авторитету державної служби; невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення; прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення. Державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення (частина 3 статті 65 Закону № 889-VIII). Згідно з частиною 1 статті 66 Закону № 889-VIII, до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби. Частиною 6 статті 66 Закону № 889-VIII закріплено, що дисциплінарні стягнення, передбачені пунктами 2 - 4 частини першої цієї статті, накладаються виключно за пропозицією Комісії, поданням дисциплінарної комісії. За кожний дисциплінарний проступок до державного службовця може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення (частина 7 статті 66 Закону № 889-VIII). У частинах 1, 2 статті 69 Закону № 889-VIII передбачено, що для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ. Дисциплінарною комісією стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А", є Комісія. Дисциплінарну комісію стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", утворює керівник державної служби у кожному державному органі. Відповідно до частин 9-11 статті 69 Закону № 889-VIII дисциплінарна комісія розглядає дисциплінарну справу державного службовця, сформовану в установленому цим Законом порядку. Результат розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення. Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку. Статтею 75 Закону № 889-VIII визначено, що перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі. Відмова надати пояснення оформляється відповідним актом і підтверджується двома державними службовцями. Відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення. Відповідно до частин 1, 2, 5-7 статті 77 Закону № 889-VIII рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення. У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення. Пропозиція Комісії, подання дисциплінарної комісії є обов`язковими для розгляду суб`єктами призначення та враховуються ними під час вирішення питань щодо застосування дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження. Державному службовцю видається під розписку належним чином завірена копія наказу (розпорядження) про накладення на нього дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження не пізніше наступного робочого дня після прийняття відповідного рішення. Викладені норми Закону вказують, що при вчиненні державним службовцем дисциплінарного проступку у вигляді невиконання або неналежного виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень, суб`єкт призначення або керівник державної служби на такого державного службовця може накласти дисциплінарне стягнення за поданням дисциплінарної комісії. При цьому рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення, яке оформлюється наказом, приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Як вбачається з матеріалів справи, Наказом Державної служби України з питань праці від 13 червня 2019 року № 241-К відкрито дисциплінарне провадження щодо першого заступника начальника Головного управління Держапраці у Донецькій області ОСОБА_1 Крім того, в матеріалах справи наявний висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності по дисциплінарному провадженню щодо першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області ОСОБА_1 від 15 липня 2019 року (т.1 а.с. 319-326), який складено та підписано Головою дисциплінарної комісії ОСОБА_9, членами дисциплінарної комісії - ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13. Як вбачається з матеріалів справи, Головою дисциплінарної комісії ОСОБА_9 15 липня 2019 року було складено подання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 (т.1. а.с. 327-332). На підставі зазначеного вище висновку та подання від 15 липня 2019 року Державною службою України з питань праці прийнято наказ № 620кт від 17 липня 2019 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1» (т. 1 а.с. 21), який підписано Головою служби ОСОБА_14, підготовлено ОСОБА_15 та погоджено ОСОБА_16 , ОСОБА_17, ОСОБА_2 . Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що зі змісту Наказу Держаної служби України з питань праці № 106-вд від 11 липня 2019 року (т. 1 а.с. 116) вбачається, що у період з 15 по 19 липня 2019 року ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_18 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 були відряджені до м. Миколаїв з метою проведення комплексної перевірки діяльності Управління Держпраці у Миколаївській області. Викладене підтверджується також наявними в матеріалах справи копіями табелів робочого часу за липень 2019 року та Журналом реєстрації наказів та відряджень (т. 1 а.с. 117-120). За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що висновок дисциплінарної комісії та подання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 від 15 липня 2019 року не могли бути складені і підписані зазначеними вище особами, які в період з 15 липня по 19 липня 2019 року відбули у відрядження до м. Миколаїв, що у свою чергу свідчить про те, що згадані документи не можуть мати своїм наслідком видання наказу про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Крім того, зворотна сторона Наказу Державної служби України з питань праці № 620кт від 17 липня 2019 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1» містить підпис Головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції ОСОБА_2 , однак, як було встановлено раніше, останній на момент прийняття та вручення наказу позивачу знаходився у відрядженні. При цьому, колегія суддів зауважує, що під час судового засідання представник відповідача не надала жодних пояснень чи доказів на спростування зазначених вище обставин. Таким чином, зазначені у згаданих документах висновки щодо наявності у діях ОСОБА_1 дисциплінарного правопорушення оцінці судом апеляційної інстанції не підлягають, з огляду на встановлений вище факт їх юридичної дефектності. З урахуванням наведеного та того, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено дотримання процедури притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову та визнання протиправним і скасування наказу Державної служби України з питань праці від 17 липня 2019 року № 62-кт «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1». Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Державної служби України з питань праці залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Н.М. Єгорова Судді І.В. Федотов О.І. Шурко Повний текст постанови складено « 03» лютого 2020 року.