Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/23101/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/23101/19 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 березня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., Ключковича В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2020 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області в якому просив суд: - визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області від 18.11.2019 №КВ1821/57/АВ/ТД/ФС-648 про накладення штрафу (з урахуванням позовної заяви у редакції від 06.12.2019). В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що правові підстави для проведення перевірки позивача у відповідача були відсутні. Крім того, позивач зазначає, що направлення на перевірку від 25.10.2019 № 1821 не відповідає вимогам ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Також позивач стверджує, що в порушення вимог чинного законодавства відповідачем не було вручено йому примірник акту, складеного за результатом проведення цієї перевірки. Звертає увагу суду, що письмові пояснення громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не відповідають ознакам допустимого доказу оскільки були отримані до моменту пред`явлення посадовими особами відповідача направлення на проведення перевірки. Отже, оскільки відповідачем не було дотримано порядку проведення зазначеної перевірки, позивач вважає, що оскаржувана постанова, яка була прийнята за результатом даної перевірки є незаконною та підлягає скасуванню. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2020 року позов задоволено у повному обсязі. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, відповідно до змісту якої, апелянт посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на обставини аналогічні тим, що були викладені в акті перевірки та у відзиві на позовну заяву. Та разом з цим, наголошує, на правомірності оскаржуваної постанови, як такої, що була прийнята контролюючим органом у межах повноважень та у спосіб, що визначені нормами чинного законодавства, з огляду на встановлені під час інспекційного відвідування порушення в частині допущення до роботи трьох працівників без оформлення трудових відносин. Разом з цим, в апеляційній скарзі відповідач звертає увагу суду, що всі троє працівників були опитані інспектором та жодного тиску посадовою особою контролюючого органу на зазначених осіб не здійснювалось. Крім того, зауважує, що укладеного договору про надання послуг між позивачем та ОСОБА_2 матеріали справи не містять. Водночас, за твердженням апелянта, вказані обставини не були враховані судом першої інстанції при вирішенні даного спору, що мало наслідком прийняття незаконного та необґрунтованого рішення, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставами для його скасування та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Держпраці у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2020 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження. Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило. З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на строк, що не перевищує п`ятнадцяти днів. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Держпраці у Київській області на підставі наказу від 25.10.2019 № 5317 "Про проведення інспекційних відвідувань" та направлення на проведення інспекційного відвідування від 25.10.2019 № 1821 проведено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за результатами чого складено акт від 31.10.2019 № КВ1821/57/АВ, в якому вказано, що у ході інспекційного відвідування встановлено, що станом на момент проведення інспекційного відвідування 28.10.2019 в кафе "ІНФОРМАЦІЯ_2" та "ІНФОРМАЦІЯ_1" працювали три працівники: ОСОБА_3 28.10.2019 об 11:45 в кафе "ІНФОРМАЦІЯ_2" надала письмове пояснення, в якому вказала, що працює неофіційно, тобто поки що проходить стажування. Згідно з наданими роботодавцем документами, ОСОБА_3 прийнята до ФОП ОСОБА_1 на посаду менеджера (управітеля) 28.10.2019, відповідно до наказу №2 від 25.10.2019 на підставі заяви від 25.10.2019. Повідомлення "Про прийняття працівника на роботу" до ГУ ДПС у м. Києві (Шевченківський р-н.) ФОП ОСОБА_1 сформував 28.10.2019. Згідно з квитанцією №2, подано повідомлення "Про прийняття працівника на роботу" 28.10.2019 о 13:15, що є порушенням ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України. ОСОБА_4 28.10.2019 об 11:45 в м. Обухів, кафе "ІНФОРМАЦІЯ_2" надала письмове пояснення, в якому вказала, що проходить стажування з 27.10.2019 на посаді продавця та працює неофіційно, трудову книжку ще не здавала роботодавцю, тобто поки що проходить стажування, що є порушенням ч. 1 ст. 21 та ч. 1 ст. 24 Кодексу законів про працю України. Працівника ОСОБА_4 допущено до роботи без укладення трудового договору, не оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним орган, та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу, що є порушенням ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України та Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" від 17.06.2015 №413. ОСОБА_2 28.10.2019 об 11:55 в м. Обухів, кафе "ІНФОРМАЦІЯ_2" відділ "ІНФОРМАЦІЯ_1" надав письмове пояснення, в якому вказав, що працює неофіційно з січня 2019 року на посаді директора закладу харчування, трудову книжку ще не здавав роботодавцю, тобто поки що проходить стажування, що є порушенням ч. 1 ст. 21 та ч. 1 ст. 24 Кодексу законів про працю України. Відтак, працівника ОСОБА_2 допущено до роботи без укладення трудового договору, не оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу, що є порушенням ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України та Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" від 17.06.2015 №413. З огляду на викладене, Головним управлінням Держпраці у Київській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 18.11.2019 №КВ1821/57/АВ/ТД/ФС-648, якою на ФОП ОСОБА_1 на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України накладено штраф у розмірі 375 570,00 грн. Вважаючи прийняте контролюючим органом рішення протиправним, позивач звернувся за захистом порушених прав та інтересів до суду з даним позовом. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що для правильного вирішення справи має значення правова кваліфікація правовідносин між ФОП ОСОБА_1 та фізичними особами ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 ), зокрема, їх належність до трудових. Водночас, оскільки станом на момент проведення інспекційного відвідування вказані особи не перебували у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 , що не було спростовано відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафу на підставі оскаржуваної постанови. При цьому, судом першої інстанції не прийнято до уваги письмові пояснення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 в якості достатніх доказів для встановлення вини позивача в частині допуску трьох працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту), з огляду на надані у ході судового засідання показання свідка ОСОБА_2 . Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) врегульовано Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V. Приписами ст. 2 вказаного Закону регламентовано, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідній сфері та міжнародними договорами. Частиною 1 ст. 259 КЗпП України врегульовано, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 823 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок 823). Заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів. Пунктом 5 вказаного Порядку передбачено, що інспекційні відвідування проводяться з таких підстав: за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань виключно з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; Рішення про доцільність проведення відповідних заходів з підстав, визначених підпунктами 5-7 цього пункту та пунктом 31 цього Порядку, приймає керівник органу контролю чи його заступник. Про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню. Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення. На вимогу об`єкта відвідування або уповноваженої ним посадової особи інспектор праці надає копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та вносить запис про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності) перед наданням акта для підпису. Тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів. Інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно без попереднього повідомлення мають право: 1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; 2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги; 3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; 4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; 5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; 6) фіксувати проведення інспекційного відвідування, у тому числі з питань виявлення неоформлених трудових відносин, засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; 7) отримувати від органів державної влади, об`єктів відвідування інформацію та матеріали, необхідні для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування. За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) (далі - акт), і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер і дата складення акта. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті. Зі змісту наявного у матеріалах справи акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи) яка використовує найману працю від 31 жовтня 2019 року №1821/57/АВ вбачається, що у ході проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 було встановлення порушення останнім вимог законодавства про працю, а саме ч. 3 ст. 24 КЗпП України, ПКМУ 413, ч. 1 ст. 24 КЗпП України та ч. 1 ст. 21 КЗпП України. Вирішуючи питання щодо правомірності відповідних висновків контролюючого органу, колегія суддів зазначає про таке. Положеннями ч. 3 ст. 24 КЗпП України регламентовано, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до Постанови КМУ №413 від 17.06.2015 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів, зокрема, засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису. У свою, як вже зазначалось, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем зазначеної норми законодавства, з огляду на те, що ОСОБА_3 28.10.2019 об 11 год. 45 хв. в кафе "ІНФОРМАЦІЯ_2" надала письмове пояснення, в якому вказала, що працює неофіційно, тобто поки що проходить стажування. Згідно з наданими роботодавцем документами, ОСОБА_3 прийнята до ФОП ОСОБА_1 на посаду менеджера (управітеля) 28.10.2019, відповідно до наказу №2 від 25.10.2019 на підставі заяви від 25.10.2019. Повідомлення "Про прийняття працівника на роботу" до ГУ ДПС у м. Києві (Шевченківський р-н.) ФОП ОСОБА_1 сформував 28.10.2019. Згідно з квитанцією №2, подано повідомлення "Про прийняття працівника на роботу" 28.10.2019 о 13:15. Дослідивши наявні у матеріалах справи документи, колегією суддів встановлено, що станом на час проведення відповідачем інспекційного відвідування 28 жовтня 2019 року трудові відносини між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_1 були оформлені наказом № 2 від 25 жовтня 2019 року. Відповідно до змісту вказаного Наказу ОСОБА_3 було прийнято на посаду менеджер (управітель) в роздрібній торгівлі продовольчими товарами з посадовим окладом 4500,00 грн. Також, у цьому наказі зазначено про встановлення ОСОБА_3 випробувального строку за її згодою до 28 жовтня 2019 року. Колегія суддів враховує, що відповідачем не ставиться під сумнів правомірність зазначеного наказу. Разом з тим, з наявної у матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_3 вбачається, що 28 жовтня 2019 року на підставі наказу № 2 від 25 жовтня 2019 року було внесено запис, що остання прийнята на посаду менеджера (управітеля в роздрібній торгівлі продовольчими товарами) до ФОП ОСОБА_1 . Також, з матеріалів справи вбачається, що в цей же день 28 жовтня 2019 року позивачем було направлено до ГУ ДПС у м. Києві електронне повідомлення про прийняття працівника на роботу. У вказаному повідомленні зазначається, що ОСОБА_3 прийнята на роботу до ФОП ОСОБА_1 на підставі наказу № 2 від 25.10.2019, дата початку роботи - 28.10.2019. Колегією суддів також встановлено, що 28 жовтня 2019 року о 13 год. 15 хв. зазначені документи вже були прийняті податковим органом. Отже, з огляду на встановлені обставини справи та наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів вважає безпідставними висновки контролюючого органу, що позивачем було порушено вимоги п. 3 ст. 24 КЗпП та ПКМУ 413, оскільки в матеріалах справи наявні достатні, належні та допустимі докази в частині дотримання позивачем норм законодавства про працю при допущенні ОСОБА_3 до роботи станом на 28 жовтня 2019 року. При цьому, колегія суддів критично оцінює наявні у матеріалах справи та долучені відповідачем до Акта перевірки пояснення ОСОБА_3 , оскільки в них зазначена інформація яка повністю спростовується наявними у матеріалах справи доказами. Інших доказів на підтвердження правомірності вказаних в акті перевірки висновків що стосуються даного працівника відповідачем суду не надано. Разом з цим, судом також було встановлено, що відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог ч.1 ст. 21 КЗпП України та ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України та ПКМУ 413, з огляду на те, що ОСОБА_4 28.10.2019 об 11:45 в кафе "ІНФОРМАЦІЯ_2" надала письмове пояснення, в якому вказала, що проходить стажування з 27.10.2019 на посаді продавця. Колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. У свою чергу, положеннями ст. 29 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 №5067-VI передбачено, що для створення умов щодо здобуття студентами вищих, учнями професійно-технічних навчальних закладів у вільний від навчання час досвіду практичної роботи за обраною спеціальністю та сприяння їх працевлаштуванню після завершення навчання їм надано можливість проходити стажування за професією (спеціальністю), за якою здобувається освіта. Студенти вищих та учні професійно-технічних навчальних закладів, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, мають право проходити стажування за професією (спеціальністю), на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, на умовах, визначених договором про стажування у вільний від навчання час. Метою стажування є удосконалення професійних знань, умінь та навичок, вивчення та засвоєння нових технологій, техніки, набуття додаткової компетенції та досвіду з виконання професійних завдань та обов`язків. Студенти (учні) можуть пройти стажування на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання. Стажування здійснюється на умовах, визначених договором між стажистом і роботодавцем. Порядок укладення договору про стажування студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів на підприємствах, в установах та організаціях затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2013 №20 «Про затвердження Порядку укладення договору про стажування студентів закладів вищої освіти та учнів закладів професійної (професійно-технічної) освіти на підприємствах, в установах та організаціях і Типової форми договору про стажування студентів закладів вищої освіти та учнів закладів професійної (професійно-технічної) освіти на підприємствах, в установах та організаціях». Договір про стажування укладається у двох примірниках, один з яких зберігається на підприємстві, другий - у стажиста (п. 10). У разі коли в період стажування особа, зазначена у частині першій цієї статті, виконує професійні роботи, підприємство, організація, установа за всі роботи, виконані відповідно до наданих завдань, здійснює виплату їй заробітної плати згідно з установленими системами оплати праці за нормами, розцінками, ставками (окладами) з урахуванням коефіцієнтів, доплат і надбавок. Запис про проходження стажування вноситься до трудової книжки. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог Порядку 823 інспектори праці мають право: ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги; наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; фіксувати проведення інспекційного відвідування, у тому числі з питань виявлення неоформлених трудових відносин, засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; отримувати від органів державної влади, об`єктів відвідування інформацію та матеріали, необхідні для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування. У свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом не вживалось жодних з перелічених заходів щодо перевірки вказаних ОСОБА_4 обставин, а саме про те що остання з 27 жовтня 2019 року проходить стажування у ФОП ОСОБА_1 . Разом з цим, відповідачем не надано жодних належних достатніх та допустимих доказів, що зазначена особа перебуває саме у трудових відносинах з позивачем. Так, зокрема, колегія суддів зазначає, що характерними ознаками трудових відносин є: - систематична виплата заробітної плати за процес праці; - підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку; - виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327; - обов`язок роботодавця надати робоче місце; - дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо. Водночас, відповідачем не надано суду жодних доказів які б містили ознаки трудової діяльності ОСОБА_4 у ФОП ОСОБА_7 . Натомість, як вбачається з наявних у матеріалах справи пояснень вказаної особи, остання зазначила, що з 27 жовтня 2019 року проходить стажування за професією «продавець». З огляду на зазначене, колегія суддів зазначає, що відповідач дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про те, що позивачем було порушено вимоги трудового законодавства в частині оформлення трудових відносин з ОСОБА_4 . Також, судом було встановлено, що відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог ч.1 ст. 21 КЗпП України та ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України та ПКМУ 413, оскільки ОСОБА_2 28.10.2019 об 11:55 в кафе "ІНФОРМАЦІЯ_2" відділ "ІНФОРМАЦІЯ_1" надав письмове пояснення, в якому вказав, що працює неофіційно з січня 2019 року на посаді директора закладу харчування, трудову книжку ще не здавав роботодавцю, тобто поки що проходить стажування. Водночас, судом першої інстанції у ході розгляду справи було допитано ОСОБА_2 в якості свідка, який був попереджений судом про кримінальну відповідальність за введення в оману суду та проголосив присягу свідка, повідомив суду, що станом на час проведення проведення інспекційного відвідування останній не перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 . Натомість, лише після його проведення останній був працевлаштований в якості директора магазину. Станом на час проведення інспекційного відвідування ОСОБА_2 дійсно перебував у приміщенні перевіряємого об`єкта, проте тільки ознайомлювався з майбутніми посадовими обов`язками. Разом з тим, колегія суддів враховує, що ОСОБА_2 перебував у приміщенні перевіряємого об`єкта у ході проведення інспекційного відвідування в якості уповноваженого представника ФОП ОСОБА_1 про що безпосередньо вказується в Акті перевірки. Крім того, колегія суддів враховує, що 25 березня 2019 року ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 уклали договір про надання послуг. У вказаному договорі сторони узгодили предмет договору (надання послуг), визначили вартість наданих послуг та порядок розрахунків, а також відповідальність сторін. Крім того, сторони погодили, що термін дії договору до 25 березня 2020 року, а також визначили порядок внесення змін та доповнень до цього договору. Також, 25 березня 2019 року ФОП ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 довіреність бути його представником у визначених в цій довіреності органах державної влади. При цьому, слід зазначити, взаємовідносини фізичної особи і суб`єкта господарювання можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами ст. 208 Цивільного кодексу України. Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. З аналізу наведених норм, слідує, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій. Зокрема, відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегулюване - чинним законодавством України. Зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ним ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, 06.03.2019 у справі №802/2066/16-а, 13.06.2019 у справі №815/954/18. Отже, відносини, що виникають з цивільно-правового договору про надання послуг, не є тотожними з трудовими правовідносинами, а укладання цивільно-правового договору про надання послуг не свідчить про наявність трудових відносин між замовником та наданими виконавцем фізичними особами і може обумовлюватися свободою договору, визначеною Цивільним кодексом України. При цьому у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Водночас, контролюючим органом в ході проведення інспекційного відвідування у порушення вимог п. 11 Порядку 823 не було досліджено питання чи виконує ОСОБА_2 функції з представництва ФОП ОСОБА_8 на підставі довіреності у зв`язку з проведенням даного інспекційного відвідування, чи надає послуги як ФОП на підставі договору про надбання послуг від 25 березня 2019 року, а також чи може вказана особа одночасно надавати позивачу послуги як ФОП на підставі договору від 25.03.19., бути уповноваженим представником ФОП ОСОБА_8 під час інспекційного відвідування на підставі довіреності від 25.03.2019, а також виконувати трудові функції директора в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Натомість, з огляду на встановлені обставини справи та наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів не приймає до уваги в якості належних, достатніх та допустимих доказів пояснення ОСОБА_2 від 28.10.2019, що є додатком до Акту від 31.10.2019, з огляду на те, що зазначена у цих поясненнях інформація спростовується дослідженими у ході апеляційного розгляду справи доказами. За наведених обставин колегія суддів зазначає про безпідставність висновків контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог трудового законодавства по відношенню до ОСОБА_2 . Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зважаючи на те, що йдеться про юридичну відповідальність, колегія суддів зазначає, що тягар доказування усіх елементів складу правопорушення покладається на орган, що притягує до відповідальності. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 300/2407/19. В контексті обставин цієї справи саме відповідач повинен був довести, що ФОП ОСОБА_8 працевлаштував громадян без укладення трудового договору. Між тим, у матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують істотні умови праці (посаду, професію, заробітну плату, режим роботи), підпорядкування цих осіб правилам внутрішнього трудового розпорядку та інші ознаки, які дозволяють кваліфікувати ці відносини як трудові. Таким чином, наведені обставини не дають підстав для висновку про те, що між позивачем та ОСОБА_4 , а також ОСОБА_2 трудові відносини виникли на підставі трудового договору в усній формі. Відповідно до приписів ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. Водночас, оскільки судом встановлено, що висновки контролюючого органу про допущення ФОП ОСОБА_1 порушення вимог податкового законодавства є безпідставними та не обґрунтованими, оскільки не доведені суб`єктом владних повноважень належними, достатніми та допустимими доказами та не знайшли свого підтвердження як у ході судового так і у ході апеляційного розгляду справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для притягнення позивача до відповідальності передбаченої ст. 265 КЗпП. Отже, судом першої інстанції було правильно встановлено, що постанова Головного управління Держпраці у Київській області від 18.11.2019 №КВ1821/57/АВ/ТД/ФС-648 про накладення штрафу є протиправною та підлягає скасуванню. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення відповідача, не відповідають критеріям, визначеним ст. 2 КАС України, а представлені позивачем докази у своїй сукупності дають підстави вважати що оскаржувані рішення суб`єкта владних повноважень є протиправними та таким, що прийняті відповідачем необґрунтовано. У свою чергу, апелянтом не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано жодних належних та допустимих доказів які б свідчили про правомірність прийнятого ним рішення у межах спірних правовідносинах. Таким чином, з огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріально та процесуального права. У свою чергу, вказані представником відповідача в апеляційній скарзі доводи не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315-316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Київській області залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2020 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді: О.О.Беспалов В.Ю. Ключкович