Ухвала КАС ВС № 520/5024/19

УХВАЛА 28 січня 2020 року Київ справа №520/5024/19 адміністративне провадження №К/9901/33843/19 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Жука А.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у справі №520/5024/19 за позовом ОСОБА_1 до Касаційного адміністративного суду про визнання незаконним рішення Касаційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року по 07 травня 2019 року за позовом проти нього від 18 жовтня 2018 року, - ВСТАНОВИВ: 05 грудня 2019 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 . Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2019 року клопотання про звільнення скаржника від сплати судового збору залишено без задоволення, а касаційну скаргу залишено без руху з підстав не сплати судового збору та порушення вимоги процесуального закону щодо форми касаційної скарги, зокрема касаційна скарга викладена не державною мовою. Скаржнику надано десятиденний строк з дня вручення копії ухвали про залишення касаційної скарги без руху для усунення недоліків касаційної скарги. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (№0102928619637), копія ухвали суду від 11 грудня 2019 року отримана скаржником 17 грудня 2019 року. 02 січня 2020 року від скаржника до Верховного Суду надійшов лист, в якому скаржник зазначив, що вимоги суду касаційної інстанції щодо подання касаційної скарги державною (українською) мовою не ґрунтуються на нормах процесуального закону. Частиною першою статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України) встановлено, що судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою. Відповідно до частини першої статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова. У рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року (справа №10-рп/99) зазначено, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п`ята статті 10 Конституції України). Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють (частина третя статті 15 КАС України). Відповідно до частини четвертої статті 15 КАС України учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом. Отже, учасники судового процесу які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють через перекладача. Водночас процесуальні документи мають бути подані лише державною мовою. З огляду на зазначене, касаційна скарга повинна бути викладена державною (українською) мовою. Щодо усунення скаржником недоліків в частині звільнення від сплати судового збору. У листі, що надійшов 02 січня 2020 року на усунення недоліків зазначених в ухвалі Верховного Суду від 11 грудня 2019 року, скаржник зазначає, що довідку про відсутність доходів подано на типовому бланку фіскального органу та посилається на підстави звільнення від сплати судового збору, що наведено у касаційній скарзі, які вже Судом були оцінені та залишені без задоволення. Верховний Суд наголошує, що згідно з частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Отже, суд наділено повноваженням зменшити тягар несення судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення тягаря несення судових витрат є не обов`язком суду, а повноваженням за певних обставин. Враховуючи відсутність підстав передбачених статтею 8 Закону України «Про судовий збір» для звільнення від сплати судового збору, у зв`язку з тим, що надані скаржником відомості не свідчать про відсутність у заявника інших джерел доходів, доводи про скрутний майновий стан належними та допустимими доказами не підтверджені. Отже, оскільки станом на 22 січня 2020 року позивач не усунув недоліки касаційної скарги, які стали підставною для залишення її без руху є всі підстави вважати, що встановлений судом строк для усунення недоліків касаційної скарги закінчено. Згідно частини другої статті 332 КАС України, до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Відповідно до пункту першого частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. З огляду на наведене, подана у цій справі касаційна скарга підлягає поверненню її заявнику. На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 44-45, 169, 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у справі №520/5024/19 - повернути скаржнику.

2. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. ........................... А.В. Жук, Суддя Верховного Суду