Постанова 4855 № 750/13454/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 750/13454/19 Суддя (судді) першої інстанції:Логвіна Т. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Кузьменка В. В., суддів Василенка Я. М., Ганечко О. М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил, за апеляційною скаргою Чернігівської митниці Державної фіскальної служби на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 29.12.2019, - В С Т А Н О В И Л А: Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил №0985/10200/19 від 14.11.2019. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що постанову складено з порушенням положень КУпАП України та без урахування усіх обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим постанова підлягає скасуванню. Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 29.12.2019 задоволено позов у повному обсязі. Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, відсутні клопотання від учасників справи про розгляд справи за їх участю, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 311 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, 30.01.2019 до ВМО №5 м/п «Нові Яриловичі» декларантом, громадянином України ОСОБА_1 , подано митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ (далі МД) № UA102230/2019/630966 для здійснення митного оформлення товару «Легковий автомобіль марки - CITROEN, модель -BERLINGO 1 шт., номер кузова - НОМЕР_1 . У графі 31 МД позивач указав календарний рік виготовлення автомобіля - 2007. В ході проведення додаткової перевірки управлінням протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Чернігівської митниці ДФС направлено листа №7555/7/25-70-20-01 від 06.08.2019 до ДП ТОВ «Девелопмен Макс ЛЛС» «Автоінвестстрой Чернігів» щодо встановлення дати випуску транспортного засобу за VIN НОМЕР_1 . Згідно листа ДП ТОВ «Девелопмен Макс ЛЛС» «Автоінвестстрой Чернігів» від 12.08.2019 встановлено, що автомобіль CITROEN BERLINGO, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 був виготовлений 19.12.2006. Оскільки зазначення у графі 31 МД невірних відомостей про дату виготовлення автомобіля призвело до зменшення митних платежів на суму 2226 грн. 73 коп., 30.10.2019 у відношенні позивача було складено протокол про порушення митних правил №0985/10200/19. На підставі складеного протоколу, 14.11.2019 відповідачем винесено постанову в справі про порушення митних правил №0985/10200/19, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченому статтею 485 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів у сумі 6680 грн. 49 коп. Не погоджуючись з таким рішеннями позивач звернувся з позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач у митній декларації вказував відомості, які не можна вважати неправдивими, оскільки ним вірно вказаний код товару для визначення його митної вартості та позивач користувався лише документами наданими замовником, тому постанова у справі про порушення митних правил підлягає скасуванню. Колегія суддів не може не погодитись з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 458 Митного кодексу України визначає, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. У відповідності до ст. 485 Митного кодексу України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів. Отже, з об`єктивної сторони склад правопорушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, характеризується наявністю дій, а з суб`єктивної - у формі умислу. Відповідно до ст. 262 МК України товари, що переміщуються через митний кордон України, декларуються органу доходів і зборів, який здійснює митне оформлення цих товарів. Згідно з ч.1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії. Частиною 5 статті 265 МК України передбачено, що декларант може здійснювати декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення самостійно або уповноважувати інших осіб на здійснення декларування від свого імені. Відповідно до ч.1 ст. 266 МК України декларант зобов`язаний: 1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; 2) на вимогу органу доходів і зборів пред`явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; 3) надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; 4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу; 5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів. Частиною 8 ст. 257 МК України визначено перелік відомостей, які вносяться до митної декларації декларантом. Зокрема, відповідно до п.п. а, г п.5 ч.8 ст. 257 МК України, до декларації декларантом вносяться відомості про найменування, код товару згідно з УКТ ЗЕД. Відповідно до ч.8 ст. 264 МК України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Частиною 5 статті 266 МК України визначено, що особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов`язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант. Згідно з Порядком заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року № 651, графа 31 МД повинна містити такі відомості про товар: опис товару відповідно до товаросупровідних документів в обсязі, достатньому для його розпізнання та віднесення до коду згідно з УКТЗЕД. Диспозиція статті 485 МК України передбачає адміністративну відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплату митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги. Так, з матеріалів справи вбачається, що разом з митною декларацією, були подані інші документи, у тому числі: свідоцтво про реєстрацію №Н878869, з відомостями щодо дати першої реєстрації транспортного засобу в 2007 році; довідку випробувальної лабораторії ТОВ «Автотехносервіс» від 28.01.2019, відповідно до якої датою першої реєстрації транспортного засобу є 2007 рік. Таким чином, позивачем в митній декларації у графі 31 вказаний опис товару, в тому числі, згідно із товаросупровідними документами, з урахуванням чого колегія суддів вважає, що позивачем не було надано до митного органу недостовірних документів для визначення коду товару, недостовірної інформації або приховування будь-якої інформації, необхідних для класифікації товару, оскільки при визначенні митницею коду товару були використані товаросупровідні документи, надані позивачем. Згідно ч. 2 ст. 69 МК України органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД. Здійснення такого контрою є прямим обов`язком відповідача, в той час як застосування штрафних санкцій за порушення, пов`язані з неправильною класифікацією товарів, можливе лише при поданні декларантом неправдивих відомостей, підроблених документів чи подання документів не в повному обсязі. Частиною 6 ст. 69 МК України імперативно встановлено, що штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв`язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів і зборів рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення. За змістом ст.485 Митного кодексу України склад вказаного порушення обумовлює наявність в діях декларанта особливої мети, а саме ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру, що обумовлює обов`язкове подання неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та його митної вартості, що свідчить про те, що це правопорушення може бути вчинене тільки з умисною формою вини. Навіть сам по собі факт зазначення невірної дати першої реєстрації ТЗ в декларації не може бути доказом того, що його дії були направлені на несплату митних платежів у формі прямого умислу. Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеної в постановах від 06 червня 2018 року по справі №607/1866/17 та № 607/2391/17, для притягнення до відповідальності, згідно зі статтею 485 Митного кодексу України, необхідно доведення факту заявлення в митній декларації, в даному випадку неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу. Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Доказів того, що позивач заявив неправдиві відомості щодо істотних умов контракту, ваги або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, надав неправдиві дані, необхідні для визначення коду товару згідно УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надав з цією метою органу доходів і зборів документи, що містять такі відомості з метою звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, відповідачем не надано ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції. Щодо відшкодування витрат, на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, колегія суддів зазначає наступне. До заяви про розподіл судових витрат позивачем були надані всі належні документи, що передбачені чинним законодавством України, та підтверджують понесені позивачем судові витрати у розмірі 1000,00 грн., а саме, позивачем надано: договір про надання правничої допомоги від 21.11.2019, квитанцію від 22.11.2019 на суму 1500 грн., рахунок фактуру № 40 від 21.11.2019, акт надання послуг №37 від 22.11.2019 щодо складання позовної заяви по КАСУ щодо оскарження постанови у справі про порушення митних правил на 1000 грн. Згідно положення п.п. 6,7 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог щодо співмірності судових витрат, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Матеріали справи свідчать, що в суді першої інстанції клопотання згідно з п.п. 6,7 ст. 134 КАС України відповідачем не заявлялось. Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судовому рішенні повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, та колегія суддів не вбачає підстав для його скасування. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби України на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30.01.2019 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил - залишити без задоволення. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30.01.2019 - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко Судді: Я. М. Василенко О. М. Ганечко Повний текст постанови виготовлено 28.01.2019