Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/15379/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/15379/19 Суддя першої інстанції: Шейко Т.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 лютого 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Горяйнова А.М., суддів - Файдюка В.В. та Чаку Є.В., за участю секретаря - Денисюк А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2019 року, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару, ВСТАНОВИЛА: У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила: - визнати протиправним та скасування рішення Київської міської митниці ДФС (процесуальним правонаступником якої є Київська митниця Держмитслужби) про коригування митної вартості товару № UA100010/2019/000245/2 від 19 липня 2019 року; - визнати заявлену митну вартість товару, який імпортувався за митною декларацією № UА100010/2019/000851 від 19 липня 2019 року. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 травня 2019 року вказаний адміністративний позов було задоволено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на те, що позивач не надав документів, які підтверджують факт здійснення розрахунку за легковий автомобіль, а також документів, які підтверджують витрати на перевезення і страхування товару. Відзив на апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС від ОСОБА_1 не надходив. Натомість позивач подала заперечення на апеляційну скаргу, в яких просила суд залити без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2019 року. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа була призначена до розгляду в порядку письмового провадження. Ухвалою суду від 23 січня 2020 року справу було призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні та запропонувати ОСОБА_1 надати документи, що були подані до Київської міської митниці ДФС разом з електронною митною декларацією, з перекладом на українську мову, а також копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_2 з відміткою про перетин державного кордону у день ввезення транспортного засобу. На виконання вимог зазначеної ухвали позивач надала до суду запитувані документи. Під час судового засідання представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених у ній. Позивач в судовому засіданні заперечувала проти апеляційної скарги та просила суд відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2019 року - без змін виходячи із наступного. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції встановив та сторони справи не заперечують, що 16 липня 2019 року ОСОБА_1 подала до Київської міської митниці ДФС електронну митну декларацію № UA100010/2019/636757 на легковий автомобіль, що був у використанні, призначений для використання на дорогах загального користування для перевезення пасажирів, марка - «Volkswagen-VW», модель - «Passat», номер кузова - НОМЕР_1 , календарний рік випуску - 2012, модельний рік виготовлення - 2013, тип двигуна - дизель. Заявлена вартість (ціна) товару за цією митною декларацією дорівнювала 3750 Євро. Митна вартість товару була визначена за ціною договору (контракту). Київська міська митниця ДФС прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA100010/2019/000245/2 від 19 липня 2019 року, у зв`язку з чим також склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА100010/2019/000851. Не погоджуючись із вказаними рішеннями митного органу, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав рахунок № 3767 від 15 липня 2019 року, у якому зазначена ціна транспортного засобу та відомості про отримання продавцем суми готівкою. Також суд першої інстанції зазначив, що доказів того, що ціна імпортованого транспортного засобу є недостовірною, або що позивач поніс додаткові витрати у зв`язку з придбанням імпортованого транспортного засобу, які не зазначені у наданих ним документах, відповідач під час розгляду справи не надав. Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. У відповідності до ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. З матеріалів справи вбачається, що разом з електронною митною декларацією ОСОБА_1 надала Київській міській митниці ДФС: рахунок № 3767 від 15 липня 2019 року, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 17 липня 2019 року, митну декларацію країни відправлення, технічний паспорт, довіреність від 13 липня 2019 року, сертифікат відповідності від 19 липня 2019 року та інші. Згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи згідно з переліком. Отже, обов`язковою передумовою для витребування у декларанта додаткових документів є виявлення розбіжностей у поданих документах, ознаки їх підробки або якщо надані для митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 29 серпня 2019 року у справі № 805/5038/16-а. Згідно з п. 33 рішення про коригування митної вартості товарів № UA100010/2019/000245/2 від 19 липня 2019 року підставою для витребування у ОСОБА_1 додаткових документів стало те, що до митного оформлення не надані банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати оцінюваного товару, а також не надані документи, пов`язані з поставкою та страхуванням оцінюваного товару. Колегія суддів враховує, що відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 35 Митного кодексу України одним із обов`язкових документів, які підтверджують митну вартість товарів, якщо рахунок сплачено, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Разом з тим, виконання зазначеної норми права є можливим у разі здійснення розрахунків за товар з використанням послуг фінансової установи. Натомість розрахунок за придбаний товар був здійснений у готівковій формі. На підтвердження фактичної оплати товару до Київської міської митниці ДФС був наданий рахунок № 3767 від 15 липня 2019 року, який місить відмітку про те, що сума сплачена готівкою в повному обсязі. Такий напис скріплений печаткою та підписом представника продавця. Переклад вказаного документа на українську мову був наданий позивачем на вимогу суду апеляційної інстанції. Отже, оскільки оплата вартості транспортного засобу здійснювалася без участі банківської установи, банківські платіжні документи у ОСОБА_1 відсутні та не могли бути надані разом з електронною митною декларацією з об`єктивних причин. Надані позивачем документи підтверджують, що заявлена митна вартість товару відповідає вартості товару, що була фактично сплачена продавцю. Приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів № UA100010/2019/000245/2 від 19 липня 2019 року, Київська міська митниця ДФС, окрім фактичної вартості транспортного засобу, включила до митної вартості також витрати та перевезення товару та його страхування. Як на підставу включення до митної вартості зазначених витрат, відповідач посилався на ст. 368 Митного кодексу України. Зазначена норма права встановлює особливості визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів. Згідно з ч. 1 ст. 368 Митного кодексу України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. Положеннями ч. 2 ст. 368 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України. Зазначені норми права вказують на те, що вартість страхування та перевезення (фрахту) товарів до моменту перетинання ними митного кордону України включається до митної вартості лише у тому випадку, коли товари переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні. Разом з тим, із наданих до суду документів вбачається, що ОСОБА_1 13 липня 2019 року видала довіреність на ім`я ОСОБА_2 , відповідно до якої доручила повіреному бути її представником у правовідносинах щодо придбання (купівлі) на її ім`я, в тому числі за межами України, за ціною та на умовах на власний розсуд, будь-якої марки та моделі, переганяти придбаний транспортний засіб (або доставляти його) до місця її проживання, провести митне оформлення з правом вивезення з митної території та подальшим транспортуванням територією України. Позивач зазначає, що її повірений ОСОБА_2 самостійно здійснив ввезення автомобіля на митну територію України. На підтвердження вказаної обставини до суду надані копія паспорту громадянина України для виїзду за кордон з відміткою про перетин ОСОБА_2 митного кордону на автомобілі 17 липня 2019 року. Також у матеріалах справи міститься оформлене у Федеративній республіці Німеччина свідоцтво про допуск транспортного засобу до експлуатації від 15 липня 2019 року, яке видане на ім`я ОСОБА_2 . Відтак, при визначенні митної вартості транспортного засобу позивача слід керуватися виключно ч. 1 ст. 368 Митного кодексу України, без застосування ч. 2 ст. 368 цього Кодексу, та враховувати лише його фактурну вартість, зазначену в інвойсі (рахунку-фактурі) № 3767 від 15 липня 2019 року. Наведені обставини у своїй сукупності вказують на те, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі містяться посилання також на інші порушення, які не були зазначені в рішенні про коригування митної вартості товарів № UA100010/2019/000245/2 від 19 липня 2019 року та не були покладені в основну такого рішення, у зв`язку з чим не перевіряються судом. Отже, доводи апеляційної скарги Київської митниці Держмитслужби не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 28 жовтня 2019 року, та не можуть бути підставами для його скасування. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2019 року - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2019 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя А.М. Горяйнов Судді В.В. Файдюк Є.В. Чаку Постанова складена в повному обсязі 18 лютого 2020 року.