Постанова 4855 № 640/10163/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/10163/19 Суддя (судді) першої інстанції: Арсірій Р.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 січня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Парінова А.Б., суддів: Бабенка К.А., Беспалова О.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, - В С Т А Н О В И В: До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України, в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 10.05.2019 № UА100010/2019/000106/2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем для митного оформлення автомобіля надано всі документи, які підтверджують митну вартість транспортного засобу за ціною рахунку-фактури (інвойсу), а тому у відповідача не було підстав для коригування митної вартості, у зв`язку з чим рішення про коригування митної вартості є протиправним та підлягає скасуванню. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Київська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що рішення про коригування митної вартості було винесено митницею правомірно, проте суд першої інстанції не прийняв до уваги виявлені митним органом розбіжності щодо вартості товару та відсутність всіх необхідних відомостей (витрат на доставку), що унеможливлює перевірку всіх складових митної вартості у повному обсязі у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог та скасування рішення митниці про коригування митного органу. За наведених обставин, апелянт вважає, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року підлягає скасуванню. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Позивачем, у свою чергу, подано до суду відзив на апеляційну скаргу відповідно до змісту якого останній зазначає, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, оскільки ним було надано достатньо доказів на підтвердження митної вартості автомобіля, які не містять розбіжностей щодо вартості автомобіля та вказують на те, що їх дані піддаються обчисленню. Крім того, на підтвердження правомірності правової позиції суду першої інстанції, позивач посилається на висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 30 жовтня 2018 року по справі № від 27 листопада 2018 року у справі № 826/27860/15, від 21 грудня 2018 року у справі № 815/228/17. За наведених обставин, позивач вважає, що судом першої інстанції при вирішенні даного спору було правильно встановлено обставини справи та надано їм належну правову оцінку з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні. З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на строк, що не перевищує п`ятнадцяти днів. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи з метою здійснення митного оформлення придбаного автомобіля та підтвердження митної вартості товару, декларант подав до ВМО-1 митного поста "Західний" митну декларацію UA 100010/2019/329907 у якій вартість автомобіля легкового з двигуном внутрішнього згорання із запалюванням від стиснення (дизелем або напівдизелем) - 1 шт. Марка автомобіля - "SKODA", модель - "OCTAVIA", ідентифікаційний (VIN) № - НОМЕР_1 , номер шасі - немає даних; номер двигуна - немає даних; тип двигуна - дизельний з робочим об`ємом циліндрів 1598 см3; колісна формула - 4*2; тип кузова - універсал; загальна кількість дверей - 5; загальна кількість місць включаючи місце водія - 5; коробка передач - механічна; пробіг - 214661 км; призначення автомобіля - легковий; календарний рік виготовлення - 2014 рік; модельний рік виготовлення - 2014; екологічна норма - EURO 5; країна виробництва - CZ; виробник - Skoda Auto AS, визначена декларантом за ціною рахунку-фактури, а саме: 6 200,00 євро. До декларації були додані також інші документи, перелік яких було наведено у графі 44 вказаної митної декларації, а саме: - рахунок-фактура (інвойс) № б/н від 19.04.2019; - договір купівлі-продажу авто від 19.04.2019; - квитанція № 7891 від 19.04.2019; - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу/технічний паспорт № НОМЕР_2 ; - митну декларацію країни відправника; - витяг з каталогу SCHWACKE 02.05.2019; - витяги з сайту suehen.modile.de; - звіт № 93/3 про визначення ринкової вартості КТЗ SKODA OCTAVIA, VIN № НОМЕР_1 . Під час проведення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товару, заявленого до митного оформлення за спірною митною декларацією, митним органом встановлено, що документи, подані позивачем для підтвердження заявленої вартості транспортного засобу не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та запропоновано позивачу протягом десяти календарних днів надати додаткові документи, а саме: 1) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (касові або товарні чеки, ярлики, які містять відомості щодо вартості транспортного засобу які можливо ідентифікувати з транспортним засобом, поданим до митного оформлення); 3) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 4) копію митної декларації країни відправлення; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 6) за бажанням декларанта інші наявні додаткові документи для підтвердження митної вартості товару. Необхідність витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості пояснюється наступним. Банківські платіжні документи, щодо здійснення передплати, дають змогу перевірити суму оплати за товар, чи дотримано умови постачання товарів та чи відповідає сумі вказаної у інвойсі. Згідно з інформацією наявною в експортної декларації країни відправлення можна простежити умови поставки товару, а також вартість товару без нарахування додаткових витрат та податків. З огляду на те, що декларантом не надано всіх запитуваних документів та відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, Київською міською митницею ДФС 10.05.2019 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100010/2019/000106/2, згідно якого вартість автомобіля, визначена декларантом для цілей нарахування митних платежів, відхилена та визначена митна вартість за другорядним методом (резервним методом), у відповідності до статті 64 Митного кодексу України, у розмірі 10 051,00 євро. Не погоджуючись з прийнятим суб`єктом владних повноважень рішенням щодо коригування митної вартості автомобіля позивач звернувся за захистом порушених прав та інтересів до суду з даним адміністративним позовом. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що сумніви відповідача щодо неможливості встановлення митної вартості товару, на підставі поданих позивачем документів, гуртуються виключно на припущеннях, а не на достовірних відомостях. Судом також встановлено, що у спірних правовідносинах у відповідача були відсутні підстави для витребування додаткових документів та, у подальшому, не виникало права для коригування митної вартості товару. Отже, за наведених обставин та враховуючи, що відповідачем не доведено наявність підстав для застосування резервного методу визначення ціни товару та відповідно для прийняття оскаржуваного рішення, суд першої інстанції, дійшов висновку що рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Згідно ч. 1 статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч. 1 статті 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки. Згідно ч.ч. 1-2 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. За правилами ч.2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Відповідно до ч.1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Згідно ч. 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно ч.ч. 5-6 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Як вже було зазначено вище, на пропозицію митного органу надати необхідні документи протягом 10-ти днів на підтвердження митної вартості товару, позивачем не було надано всіх документів згідно переліку. Суд зазначає, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару. У постановах Верховний Суд України висловлює позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Як вірно встановлено судом першої інстанції, надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, відомостей щодо ціни, яка підлягає сплаті за цей товар. Відповідно до ч.ч. 1-3 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч.6 стаття 54 МК). Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Як вже було зазначено судом вище, відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням резервного методу. Відповідно до ч.ч. 1-2 статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Підставою для коригування відповідачем показника митної вартості товару, зазначеного в митній декларації, поданій позивачем стало те, що декларантом заявлено недостовірні відомості про митну вартість автомобіля та ненаданням позивачем на повідомлення митного органу документів, що підтверджують митну вартість товару. Проте, як правильно було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підтвердження вартості автомобіля при подачі митної декларації позивач надав квитанцію від 19.04.2019 №7891, а також рахунок-фактуру (інвойс) від 19.04 №б/н. Відповідно до вказаних документів, автомобіль був придбаний позивачем за 6 200,00 євро. У той же час відповідач, визначаючи вартість вказаного автомобіля у розмірі 10050,00 євро, не надав суду жодного доказу на підтвердження правомірності визначення вказаної вартості легкового автомобіля, окрім того, що зазначив, спрацювала система управління ризиками, де вказано вартість транспортного засобу нижча наявної цінової політики, отриманої в тому числі із зовнішніх джерел. Доводи відповідача про те, що недоліки поданих документів та ненадання додаткових документів, зокрема: щодо витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну, не підтвердження зв`язку продавця і власника транспортного засобу, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, у чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд про що останнім зазначається, зокрема, у постанові від 27.11.2018 у справі № 826/27860/15, висновки якого відповідно до ст. 242 КАС України є обов`язковими для врахування. Крім того, згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 27.11.2018 у справі №826/27860/15, з урахуванням частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товару. Натомість, якщо митниця стверджує, що здійснювалося страхування (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), були понесені додаткові витрати на транспортування/перевезення, то митниця повинна довести наявність цих фактів. Водночас, як правильно було встановлено судом першої інстанції, матеріалами справи наявність зазначених вище обставин (страхування, витрати на транспортування/перевезення) не підтверджена. Крім того, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар. На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу за ціною вказаною в платіжному дорученні та рахунку-фактурі (інвойсі), а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто, основні документи подані позивачем містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації. Окрім цього, згідно позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 30.10.2018 в справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Таким чином, визначення відповідачем митної вартості транспортного засобу, який ввозиться позивачем на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за методом за ціною договору щодо ідентичних товарів, лише на підставі неподання позивачем запитуваних митним органом документів та з посиланням на цінову інформацію, наявну в митного органу по даному транспортному засобу за конкретним ідентифікаційним номером та цінова інформація в ЄАІС ДФС України, є необґрунтованим та безпідставним. Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі №815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. Вказане узгоджується з проголошеними у ст. 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших. Згідно ч. 7 статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. З урахуванням зазначеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що митний орган не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товару. В поданих при митному оформленні товару документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та ціни, що підлягає сплаті за цей товар. Відповідно до ч. 1 статті 256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. Таким чином, оскаржуване рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару (автомобіля) є протиправним та підлягає скасуванню. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріального та процесуального права. У свою чергу, вказані в апеляційній скарзі доводи контролюючого органу не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315-316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді К.А. Бабенко О.О. Беспалов