Постанова 4855 № 755/12021/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 755/12021/20 Суддя (судді) першої інстанції: Марфіна Н.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 липня 2021 року м. Київ Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Кузьменка В. В., суддів: Ганечко О. М., Безименної Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Державної митної служби України про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 червня 2021 року, В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до Одеської митниці Державної митної служби України про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил № 1024/50000/15 від 09.12.2015, закриття провадження у справі про порушення митних правил. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 15 червня 2021 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Апелянт мотивує свої вимоги зокрема тим, що спірна постанова № 1024/50000/15 від 09.12.2015 є незаконною, оскільки відсутня об`єктивна та суб`єктивна сторона складу правопорушення позивача, а в постанові відсутнє посилання конкретне порушення, передбачене статтею 485 Митного кодексу України. Крім того, вказано що позивачем не було надано до митного органу недостовірних документів для визначення коду товару, недостовірної інформації або приховано будь-яку інформацію, необхідну для вірної класифікації товару, а відповідачем при визначенні коду товару були використані товаросупровідні документи, надані позивачем, що також вказує на відсутність прямого умислу та складу адміністративного правопорушення. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення питання, а особиста участь сторін в судовому засіданні обов`язковою не визнавалась, колегія суддів у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 311 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи у порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 29.08.2015 директором ТОВ «Домус Альянс» до Одеської митниці ДФС подано митну декларацію типу «ІМ 40 ТН», яка була прийнята та зареєстрована за номером №500060001/2015/016071. В якості підстави для переміщення товарів через митний кордон України та їх подальшого митного оформлення до м/п «Одеса - порт» Одеської митниці ДФС були надані: контракт №14/08 від 14.08.2015 року, коносамент №579617200, від 27.07.2015 року, інвойси №04703 від 14.08.2015 року від 14.08.2015 року та №04703-1 від 17.08.2015 року, пакувальні листи №04703/Р від 14.098.2015 року та №04703-1/Р від 17.08.2015 року та інші товаросупровідні і комерційні документи. Згідно інформації, зазначеної у МД №500060001/2015/016071 та товаросупровідних документів встановлено, що відправником товару є компанія «Haining Alno Textile Со., Ltd» (Китай), а одержувачем є ТОВ «Домус Альянс» (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, буд. 19/3 корп. 1, кв. 14). В графі 31 МД №500060001/2015/016071 було заявлено товар: «Тканина» полотняного переплетення, з ниток різних кольорів (39% волокон віскози, 20% штапельних хімічних синтетичних поліефірних волокон, 41% комплексних синтетичних поліефірних ниток), не дубльована, без покриття та просочення; аркт. Згідно пакувального листу, всього - 121917,7 м». торговельна марка немає даних. Країна виробництва CN. Виробник «Haining Alno Textile Со., Ltd». Відповідно до заявленого декларантом коду УКТЗЕД 5407930000 товару за МД №500060001/2015/016071 ставка ввізного мита становить - 5%, (рівень митної вартості: 3,32 дол. США/кг нетто та 0,45152 дол. США/м») сума митних платежів становить 375509,51 грн. Згідно з класифікатором типів декларацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 року №1011, літерний код типу декларації при ввезенні «ТН» позначає тимчасову митну декларацію на товари, точні відомості про код згідно УКТ ЗЕД яких можуть бути встановлені після проведення їх дослідження, отримання додаткової інформації, тощо. На підставі викладеного, 29.08.2015, після здійснення митних формальностей, зазначений товар за МД №50006001/2015/016071 випущено у вільний обіг. При цьому. 28.05.2015 року директор ТОВ «Домус Альянс» ОСОБА_1 надано зобов`язання № б/н протягом 30 днів з дати митного оформлення МД №500060001/2015/016071 подати до митного оформлення додаткову декларацію на товар «тканина». 04.10.2015 року на підставі висновку Одеського управління з питань експертизи та досліджень Міндоходів від 25.09.2015 року №142008700-1050, Одеською митницею ДФС, у зв`язку зі зміною опису товару (тканина жакардового переплетення, з ниток різних кольорів із синтетичних поліефірних ниток із синелі) прийнято класифікаційне рішення №КТ-500060001-0119-2015, згідно якого було змінено заявлений у МД №500060001/2015/016071 код УКТЗЕД 5407930000 на код 5801360000, ставка мита - 8 % (рівень митної вартості: 8,9514 дол. США/кг нетто та 2,7456 дол. США/м2). Згідно службової записки УАМП та МТР від 09.10.2015 року №2512/15-70-25 сума митних платежів, які підлягають обов`язковій сплаті у разі переміщення через митний кордон України, фактично виявленого товару складає 2512522,551 грн., тобто різниця обов`язкових митних платежів становить 2 137 013,041 грн. 09 грудня 2015 року, заступником начальника Одеської митниці ДФС Іваненко Г. М. винесена постанова у справі про порушення митних правил № 1024/50000/15 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків від несплаченої суми платежів, що становить 6 411 039,12 грн. Вважаючи оскаржувану постанову протиправною, позивач звернувся з даним позовом до адміністративного суду. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірна постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення та застосувати адміністративне стягнення. Водночас доказів, які б спростовували факт вчинення адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем в межах розгляду даної справи надано не було, а судом таких обставин не встановлено. Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи та апеляційній скарзі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Стаття 485 Митного кодексу України, встановлює відповідальність за дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів. Заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів. Суд першої інстанції вірно вказав, що аналіз цієї статті свідчить про те, що наведені варіанти дій, які являють собою об`єктивну сторону даного правопорушення, можуть бути вчинені як умисно (в тому числі з непрямим умислом), так і у зв`язку з необережністю (недбалістю). Особа, відповідальна за передбачені цією статтею дії, може прямо і не бажати настання відповідної мети, однак повинна усвідомлювати можливість настання наслідків своїх дій у вигляді неналежної сплати митних платежів. Відповідно до ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії. Умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. (ч. 6 ст. 257 Митного кодексу України) Згідно ч. 1 ст. 258 Митного кодексу україни, під митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, розуміється митна декларація, що містить обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у заявлений митний режим. Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 260 Митного кодексу України передбачено, що якщо декларант або уповноважена ним особа не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, вона може подати органу доходів і зборів тимчасову митну декларацію на такі товари за умови, що вона містить дані, достатні для поміщення їх у заявлений митний режим, та під зобов`язання про подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації. Якщо під час митного оформлення товарів за тимчасовою митною декларацією органом доходів і зборів бралися проби (зразки) цих товарів для проведення їх дослідження (аналізу, експертизи) і рішення органу доходів і зборів за результатами такого дослідження (аналізу, експертизи) не може бути прийнято у 30-денний строк з дня оформлення тимчасової митної декларації, цей строк продовжується органом доходів і зборів, але не більше ніж на 15 днів. Згідно ч. 1 ст. 261 Митного кодексу України, у разі подання відповідно до статей 259 і 260 цього Кодексу попередньої, тимчасової або періодичної митної декларації декларант або уповноважена ним особа повинні протягом строків, визначених відповідно до цього Кодексу, подати органу доходів і зборів додаткову декларацію, яка містить точні відомості про товари, задекларовані за попередньою, тимчасовою або періодичною митною декларацією, що подавалися б у разі декларування цих товарів за митною декларацією, заповненою у звичайному порядку. Відповідно до Положення про митні декларації, затвердженої Постановою Кабінету міністрів України від 21травня 2012 року за №450, декларування партії товарів, ввезених на митну територію України, або партії товарів, що вивозяться за межі митної території України, може бути здійснено з використанням тимчасової митної декларації за бажанням декларанта або уповноваженої ним особи у разі, коли декларант не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, зокрема коли: точні відомості про код товару згідно з УКТЗЕД можуть бути встановлені після проведення їх дослідження; у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару згідно з УКТЗЕД виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТЗЕД, розв`язання яких вимагає додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо; відомості про кількісні характеристики товарів можуть бути встановлені після навантаження товарів на транспортний засіб або вивантаження товару з транспортного засобу; ціна товарів визначається за формулою. Якщо в рамках процедур митного контролю та оформлення товарів, ввезених на митну територію України, за поданою митною декларацією на бланку єдиного адміністративного документа посадовою особою митного органу відбиралися проби (зразки) товарів, за бажанням декларанта або уповноваженої ним особи декларування таких товарів може бути здійснено з використанням тимчасової митної декларації. Випуск таких товарів до одержання результатів відповідних досліджень (аналізу, експертиз) може бути здійснений митним органом відповідно до частини двадцять першої статті 356 Митного кодексу України. Тимчасова митна декларація підтверджує взяття декларантом або уповноваженою ним особою зобов`язання подати митному органу додаткову декларацію у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації. 29 серпня 2015 року директором ТОВ «Домус Альянс» до Одеської митниці ДФС було подано митну декларацію типу «ІМ 40 ТН», яка була прийнята та зареєстрована за номером 50060001/2015/016071. В графі 31 вказаної декларації було заявлено товар: «Тканина» полотняного переплетення, з ниток різних кольорів (39% волокон віскози, 20% штапельних хімічних синтетичних поліефірних волокон, 41% комплексних синтетичних поліефірних ниток), не дубльована, без покриття та просочення; аркт. Згідно пакувального листу, всього - 121917,7 м». торговельна марка немає даних. Країна виробництва CN. Виробник «Haining Alno Textile Со., Ltd» Відповідно до ст. 270 Митного кодексу України (в редакції від 04.07.2015 року), правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, митом, крім особливих видів мита, встановлюються цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Правила оподаткування особливими видами мита встановлюються законами України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту", "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту", "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну", окремим законом щодо встановлення додаткового імпортного збору. Згідно ч. 1, 2 ст. 271 Митного кодексу України, мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. В Україні застосовуються такі види мита , зокрема, ввізне мито. Статтею 272 Митного кодексу України, ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України. Згідно ст. 276 Митного кодексу України, платниками мита є: зокрема, особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом. Об`єктами оподаткування митом є: зокрема, товари, митна вартість яких перевищує еквівалент 150 євро, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України підприємствами. (п. 1 ч. 1 ст. 277 Митного кодексу України) Відповідно до ст. 278 Митного кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України. Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Статтею 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Як вбачається з Службової записки Управління адміністрування митних платежів та митно - тарифного регулювання Одеської митниці ДФС повідомило наступне, що в рамках коду товару 5801360000, (країна походження - Китай), без врахування торгівельної марки, виробника товару, відповідно до інформації наявної в САІС ДФС рівень митної вартості станом на 09.10.2015 року становить 8,9514 дол. США/кг нетто та 2,7156 дол. США/м2. Таким чином, колегія суддів погоджується з тим, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, оскільки, подаючи тимчасову митну декларацію, позивач був зобов`язаний у термін до 45 днів подати додаткову декларацію, яка містить точні відомості про товари, задекларовані за тимчасовою митною декларацією, що подавалися б у разі декларування цих товарів за митною декларацією, заповненою у звичайному порядку. Натомість, у визначений законом термін, позивачем не надано додаткової декларації, уповноважений орган доходів та зборів самостійно провівши перевірку, виявив невідповідність код УКТЗЕД задекларованого товару, що спричинило зменшення митної ставки. Колегія суддів відхиляє твердження апелянта про те, що він не був повідомлений про зобов`язання подати додаткову декларацію, оскільки зобов`язання щодо її подачі виникають з моменту подачі тимчасової митної декларації, та не потребують додаткового підтвердження про отримання такого зобов`язання. Відповідно до ст. 489, 491 Митного кодексу України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Підставами для порушення справи про порушення митних правил є: 1) безпосереднє виявлення посадовими особами органу доходів і зборів порушення митних правил; 2) офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що здійснюють види контролю, зазначені у частині першій статті 319 цього Кодексу; 3) офіційні письмові повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій. Згідно ст. 495 Митного кодексу України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України. Відповідно до ст. 467 Митного кодексу України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень. Оцінюючи твердження апелянта стосовно неповідомлення його про розгляд справи про притягнення його до відповідальності за порушення митних правил та необізнаність з існуванням спірної постанови, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно відповіді Одеської митниці Держмитслужби, якою розглянуто запит ОСОБА_1 від 05.01.02021, у відповідності до ст. 553(а) «Переліку документів, що утворюються в митних органах України, спеціалізованих митних установах та організаціях, із зазначенням строків зберігання», затвердженого наказом Державної митної служби України від 13.01.2006 року № 14, строк зберігання документів з адміністративних справ про порушення митних правил (протоколи, акти, пояснювальні записки, декларації, тощо) за місцем складання, складає 3 роки. Таким чином, копія постанови у справі про адміністративне порушення митних правил № 1024/50000/15 у Одеській митниці Держмитслужби - відсутня. Разом з тим, враховуючи принцип змагальності та свободи сторін у наданні доказів, факт відсутності доказів направлення спірної постанови позивачу, з урахуванням строків зберігання відповідної справи, не може бути достатнім доказом неправомірності такої постанови. В контексті викладеного, колегія суддів погоджується з тим, що постанова в справі про порушення митних правил №1024/50000/15 від 09 грудня 2015 року, складена правомірно, в межах строків накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил, передбачених ст. 467 МК України, а посилання позивача про те, що в його діях відсутній склад правопорушення, передбачений ст. 485 МК України спростовуються матеріалами справи. Доводи апелянта стосовно того, що у зв`язку з прийняттям відповідачем митної декларації, він не був зобов`язаний подати будь-яких інших декларацій, а орган який її прийняв мав самостійно перевірити опис товару, а потім надіслати повідомлення про зміну класифікації товару, спростовуються типом поданої декларації, оскільки тимчасова декларація зобов`язує подати декларанта додаткову декларацію та надати відповідні документи, чого останнім у визначений законом термін зроблено не було. Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог, позаяк матеріалами справи підтверджується, що митний орган обґрунтовано дослідив відповідність коду товару за УКТ ЗЕД, та встановивши невідповідність вказаного коду товару, правомірно виніс постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, позаяк апеляційна скарга не містить суттєво інших обґрунтувань, ніж ті, які були зазначені у позовній заяві, з урахуванням яких, суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Державної митної служби України про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил - залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 червня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко Судді: О. М. Ганечко Н. В. Безименна