Постанова 4855 № 750/13740/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 750/13740/19 Головуючий у 1 інстанції: Требух Н.В. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 лютого 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Василенка Я.М. Шурка О.І. Борейка Д.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Чернігівської митниці ДФС на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівської митниці ДФС про порушення митних правил та закриття провадження в справі,- ВСТАНОВИВ: Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернігівської митниці ДФС, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову в справі про порушення митних правил № 0955/10200/19 від 05.11.2019 року та закрити справу про адміністративне правопорушення. Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 січня 2020 року позов задоволено. Скасовано постанову Чернігівської митниці ДФС в справі про порушення митних правил від 05.11.2019 № 0955/10200/19, якою ОСОБА_1 визнано винним в порушенні, передбаченому статтею 485 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів у сумі 6148 грн. 98 коп., а провадження в справі про адміністративне правопорушення - закрито. Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Чернігівська митниця ДФС звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що постанова в справі про порушення митних правил винесена правомірно, оскільки, саме позивач, як декларант, зобов`язаний був визначити рік виготовлення транспортного засобу та врахувати його при митному оформленні товару. Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Згідно ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 13 лютого 2019 року ОСОБА_1 подав до Чернігівської митниці ДФС митну декларацію № UA102230/2019/631770 для здійснення митного оформлення товару автомобіля марки «HYUNDAI», модель MATRIX кузов номер - НОМЕР_1 . У графі 31 митної декларації позивач указав календарний рік виготовлення автомобіля - 2009 рік. В ході проведення документальної невиїзної перевірки, Чернігівською митницею ДФС було направлено до ТОВ «Богдан-Авто Чернігів» запит від 23 липня 2019 року щодо встановлення дати випуску транспортного засобу з номером кузова - НОМЕР_1 . Згідно отриманої відповіді від 13 серпня 2019 року №23, встановлено, що датою випуску автомобіля є 2008 рік. Оскільки, зазначення у графі 31 митної декларації невірних відомостей про дату виготовлення автомобіля призвело до зменшення митних платежів на суму 2049,66 грн., 22 жовтня 2019 року у відношенні позивача було складено протокол про порушення митних правил № 0955/10200/19, а 05 листопада 2019 року - винесено постанову в справі про порушення митних правил № 0955/10200/19, якою, позивача визнано винним в порушенні, передбаченому статтею 485 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів у розмірі 6148 грн.98 коп. Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до положень частини 2 статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України), відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування. В силу частини 1 статті 318 МК України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Положеннями ч. 1 ст. 248 МК України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Згідно ч.ч. 1-2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Нормами ч. 1 ст. 358 МК України передбачено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Відповідно до частини 1 статті 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Положення пункту 5 частини 8 статті 257 МК України передбачено, що митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів: 5) відомості про товари: а) найменування; б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах); г) код товару згідно з УКТ ЗЕД; ґ) найменування країни походження товарів (за наявності); д) опис упаковки (кількість, вид); е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру; є) фактурна вартість товарів; ж) митна вартість товарів та метод її визначення; з) відомості про уповноважені банки декларанта; и) статистична вартість товарів; Згідно частини 1 статті 266 МК України, декларант зобов`язаний: 1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; 2) на вимогу органу доходів і зборів пред`явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; 3) надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; 4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу; 5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів. В силу ч. 5 ст. 266 МК України, особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов`язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант. Згідно Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 651, графа 31 митної декларації повинна містити такі відомості про товар: опис товару відповідно до товаросупровідних документів в обсязі, достатньому для його розпізнання та віднесення до коду згідно з УКТЗЕД. Положеннями ст. 485 МК України передбачено, що заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів. Відповідно до статті 486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням. Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв`язку з оскарженням. В силу статті 489 МК України, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Як вбачається з матеріалів справи, 13 лютого 2019 року ОСОБА_1 подано до Чернігівської митниці ДФС митну декларацію № UA102230/2019/631770 для здійснення митного оформлення товару автомобіля марки «HYUNDAI», модель MATRIX кузов номер - НОМЕР_1 (а.с. 8). Так, у вищевказаній митній декларації, у графі 31 МД позивач указав календарний рік виготовлення автомобіля - 2009 рік. Разом з митною декларацією були подані, зокрема: свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2, з відомостями щодо дати першої реєстрації транспортного засобу - 17 квітня 2009 року; довідку державної установи Литовської Республіки «РЕГИТРА» №16353611 від 11 січня 2019 року із зазначенням дати першої реєстрації транспортного засобі - 17 квітня 2009 року; довідку Випробувальної лабораторії ТОВ «Автотехносервіс» із зазначенням модельного року автомобіля - 2009 рік (а.с. 9-11). Чернігівською митницею ДФС митна декларація була перевірена в установленому порядку, автомобіль розмитнений і випущений у вільний обіг. Відповідно до ч. 2 ст. 69 МК України, органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД. Так, під час проведення документальної невиїзної перевірки, Чернігівською митницею ДФС було направлено до ТОВ «Богдан-Авто Чернігів» запит від 23 липня 2019 року щодо встановлення дати випуску транспортного засобу з номером кузова - НОМЕР_1 (а.с 41). Згідно відповіді на запит, наданої ТОВ «Богдан-Авто Чернігів» від 13 серпня 2019 року, дата випуску транспортного засобу з номером кузова - НОМЕР_1 є 01 лютого 2008 року (а.с. 41 зв.). Відповідно до постанови Чернігівської митниці ДФС №0955/10200/19 від 05 листопада 2019 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, а саме, у вчиненні інших протиправних дій, спрямованих на ухилення від сплати митних платежів в розмірі 2049,66 грн. шляхом заявлення в митній декларації №UA102230/2019/631770 від 13 лютого 2019 року неправдивих відомостей щодо календарного року виготовлення транспортного засобу «HYUNDAI MATRIX», номер кузова НОМЕР_1 (а.с. 4-7). Згідно правової позиції Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеної в постановах від 06 червня 2018 року по справі №607/1866/17 та № 607/2391/17, для притягнення до відповідальності, згідно статті 485 Митного кодексу України, необхідно доведення факту заявлення в митній декларації, в даному випадку, неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу. Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 13 грудня 2018 року у справі №759/360/17 зазначив: «…склад правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, передбачає, з-поміж іншого, те що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути від сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі)». Отже, судом першої інстанції правомірно зазначено, що для притягнення до відповідальності, згідно статті 485 Митного кодексу України, у даному випадку, необхідно довести факт заявлення позивачем в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу. Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, що позивач у митній декларації вказував відомості із наявних у нього документів, а тому, їх не можна вважати неправдивими. Разом з тим, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин умисного приховання позивачем відомостей про рік випуску вказаного автомобіля з метою зменшення розміру митних платежів. Таким чином, доводи апелянта про наявність у позивача умислу на вчинення правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, на думку колегії суддів, є необґрунтованими, з огляду на вищезазначене. Також, колегія суддів зазначає, що відповідач при здійсненні процедур митних формальностей мав реальну можливість перевірити правильність відомостей, зазначених позивачем у поданій декларації. При цьому, ані в суді першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження, відповідачем не було надано жодних доказів, які б підтверджували, що позивачем умисно зазначено в декларації роком випуску автомобіля рік його першої реєстрації, а також, не надано доказів того, що відповідні відомості з`ясовувалися митним органом шляхом проведення процедури митної консультації. Колегія суддів вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, оскільки, позивач при поданні митної декларації користувався лише наявними в нього документами, в яких була вказана лише дата першої реєстрації автомобіля, що свідчить про відсутність у нього мети - ухилення від сплати митних платежів і зборів (відсутня суб`єктивна сторона). Відповідно до ч. 1 ст. 531 МК України, підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; 3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; 4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; 5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; 6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом. Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність у діях позивача ознак порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України, та наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови. Доводи апелянта на те, що суд першої інстанції помилково зазначив про порушення митним органом строків накладення на позивача адміністративного стягнення, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, це не призвело до неправильного вирішення спору в цій справі та, у відповідності до ст. 317 КАС України, не надає достатніх правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 229, 243, 287, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Чернігівської митниці ДФС залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 січня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Василенко Я.М. Шурко О.І.