Постанова 4855 № 750/13182/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 750/13182/19 Суддя (судді) першої інстанції: Логвіна Т.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 січня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Кузьменка В.В,, Шурка О.І., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Чернігівської митниці Державної фіскальної служби України на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23.12.2019 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправною та скасування постанови, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправною і скасування постанови в справі про порушення митних правил № 0920/10200/19 від 29.10.2019, якою позивача визнано винним в порушенні, передбаченому ст. 485 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів в сумі 5786 грн. 22 коп. Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 23.12.2019 позов задоволено. Скасовано постанову Чернігівської митниці ДФС в справі про порушення митних правил від 29.10.2019 № 0920/10200/19 про визнання ОСОБА_1 винним в порушенні, передбаченому статтею 485 Митного кодексу України, та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів у сумі 5786 грн. 22 коп., а провадження в справі про адміністративне правопорушення закрито. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Так, у відповідності до положень ч. 1 ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 16.01.2019 до ВМО № 5 м/п «Нові Яриловичі» декларантом - громадянином України ОСОБА_1 подано митну декларацію типу ІМ 40 АА (далі МД) № UA102230/2019/630382 для здійснення митного оформлення товару «Легковий автомобіль марки - MITSUBISHI , модель - OUTLANDER 1 шт., ідентифікатор - НОМЕР_1 , номер кузова - НОМЕР_2 . У графі 31 МД , позивач указав календарний рік виготовлення автомобіля - 2011. Під час проведення додаткової перевірки управлінням протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Чернігівської митниці ДФС направлено запит № 7911/7/25-70-20-01 від 15.08.2019 до Науково-дослідного Бюро судових експертиз «Сантодор» щодо встановлення дати випуску транспортного засобу за VIN НОМЕР_1. Згідно листа Науково-дослідного Бюро судових експертиз «Сантодор» № 22 від 21.08.2019 встановлено, що автомобіль MITSUBISHI OUTLANDER, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 був виготовлений в листопаді 2010 року. Оскільки зазначення у графі 31 МД невірних відомостей про дату виготовлення автомобіля призвело до зменшення митних платежів на суму 1928 грн. 74 коп., 07.10.2019 у відношенні позивача було складено протокол про порушення митних правил №0920/10200/19, а 29.10.2019 - винесено постанову в справі про порушення митних правил № 0920/10200/19, якою позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченому статтею 485 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів у сумі 5786 грн. 22 коп. Вважаючи протиправними дії та рішення відповідача по прийняттю постанови про порушення митних правил, позивач звернувся до суду за захистом свої прав. Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з наступного: - однією з обов`язкових ознак порушення митних правил, як адміністративного правопорушення, є протиправність діяння; - застосування штрафних санкцій за порушення, що пов`язані з неправильною класифікацією товарів, можливе лише при поданні декларантом неправдивих відомостей, підроблених документів чи подання документів не в повному обсязі; - разом з митною декларацією, позивачем були подані інші документи з відомостями щодо дати першої реєстрації транспортного засобу саме в 2011 році, а тому, судом першої інстанції не встановлено, що позивач з метою ухилення від сплати митних платежів у митній декларації від 16.01.2019 вказував неправдиві відомості щодо календарного року виготовлення транспортного засобу, оскільки останній користувався лише документами наданими замовником; - строк накладення на позивача стягнення за порушення митних правил сплив. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог та вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями ст. 458 Митного кодексу України, передбачено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Приписами ст. 485 МК України, визначено, що заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги є порушенням митних правил, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів. Так, у силу ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом, або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії. Відповідно до положень ч. 6 ст. 264 Митного кодексу України, митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій. Згідно з ст. 345 Митного кодексу України, документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів. Органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, зокрема, щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів. Під час проведення документальної перевірки посадові особи органу доходів і зборів повинні реалізовувати визначені цим Кодексом повноваження виключно в обсязі, необхідному для з`ясування питань перевірки. У разі виявлення органом доходів і зборів під час проведення перевірки ознак порушень митних правил або контрабанди посадові особи органу доходів і зборів вживають передбачених законом заходів. Норми ст. 352 МК України, регламентують, що для підготовки висновків за результатами перевірок посадовими особами органів доходів і зборів можуть використовувати, зокрема: документи, визначені цим Кодексом; податкову інформацію; отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України. З метою здійснення митного контролю органи доходів і зборів мають право направляти письмові запити та отримувати інформацію щодо переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через кордон України, випуску товарів та їх використання на митній території України. Для підготовки висновків можуть бути використані матеріали, отримані від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності на запит органу доходів і зборів в порядку статті 334 цього Кодексу. За змістом ч. 1 ст. 495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України. Згідно з ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Під час розгляду даної справи в суді першої інстанції було досліджено, що під час здійснення митного оформлення автомобіля «Легковий автомобіль марки - MITSUBISHI , модель - OUTLANDER 1 шт., ідентифікатор - НОМЕР_1 , номер кузова - НОМЕР_2 , у графі 31 МД, позивач вказав календарний рік виготовлення автомобіля - 2011. Також, разом з митною декларацією, були подані інші документи, у тому числі: свідоцтво про реєстрацію № I073075, з відомостями щодо дати першої реєстрації транспортного засобу в 2011 році; довідку випробувальної лабораторії ТОВ «Автотехносервіс» від 08.01.2019, відповідно до якої датою першої реєстрації транспортного засобу є 2011 рік. На противагу вказаному, відповідач, посилаючись на лист Науково-дослідного Бюро судових експертиз «Сантодор» № 22 від 21.08.2019, стверджує, що вказаний автомобіль виготовлено в 2010 році. Однак, відповідач, стверджуючи, що роком випуску роком спірного автомобіля є 2010 рік, не призначив відповідної експертизи, обмежившись лише інформацією, викладеною у формі висновку № 2008/2, наданою у відповідь на запит митного органу, що не є тотожним з призначенням та проведенням експертизи. Варто зважити на те, що, позивач, надаючи до митного органу разом з декларацією товаросупровідний документ, а саме, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу в Республіці Литва, керувався даними, зазначеними в ній, в полі «В.2» -2011. (а.с. 18) Таким чином, при здійсненні митного оформлення, вартість ввезеного автомобіля, а також відомості про рік його виготовлення, модельний рік і дату першої реєстрації, були вказані/задекларовані позивачем саме на підставі належним чином оформлених документів, які були надані митному органу і перевірені у встановленому законом порядку, а визначаючи рік виготовлення транспортного засобу, позивач діяв добросовісно, без жодного умислу щодо заявлення неправдивих відомостей про імпортований транспортний засіб та зниження митної вартості, керувався лише офіційними даними/показниками, що й в супровідних до авто документах, з огляду на що, в діях позивача відсутній прямий умисел на вчинення правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України. Крім того, позивачем було сплачено до Державного бюджету всі необхідні офіційні платежі. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні цілком обгрунтовано звернув увагу на зазначене. У свою чергу, позивач, зазначивши б в митній декларації інший, аніж в офіційних документах рік випуску/реєстрації, не мав би жодних підтверджуючих задекларованому документів. За змістом ст. 485 Митного кодексу України, склад вказаного порушення обумовлює наявність в діях декларанта особливої мети, а саме, ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру, що обумовлює обов`язкове подання неправдивих відомостей, що спричиняють викривлення офіційної інформації та/або заниження митної вартості, що свідчить про те, що це правопорушення може бути вчинене тільки з умисною формою вини. Навіть сам по собі факт зазначення невірного року випуску автомобіля в декларації не може бути доказом того, що його дії були направлені на несплату митних платежів у формі прямого умислу. Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеної в постановах від 06.06.2018 у справі № 607/1866/17 та у справі № 607/2391/17, для притягнення до відповідальності, згідно зі статтею 485 Митного кодексу України, необхідно доведення факту заявлення в митній декларації, в даному випадку неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу. Тож, на переконання колегії суддів, оскільки відповідачем під час розгляду даної справи, не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, а позивач не мав умислу на ухилення від сплати митних платежів, заповнював митну декларацію на підставі офіційних та супровідних документів, а тому, постанова у справі про порушення митних правил підлягає скасуванню. Крім того, правильним є зазначення судом першої інстанції про те, що строк накладення на позивача стягнення за порушення митних правил сплив. Висновки суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги Чернігівської митниці Державної фіскальної служби. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Варто зазначити, що особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Отже, вирішення даної справи залежить саме від доведеності відповідачем правомірності прийняття спірних рішень. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення. Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Згідно з ч. 3 ст. 272 КАС України, судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені. Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Чернігівської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23.12.2019 - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді В.В. Кузьменко О.І. Шурко