Постанова 4852 № 201/4048/19(2-а/201/285/2019)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 23 січня 2020 року м. Дніпросправа № 201/4048/19(2-а/201/285/2019) головуючий суддя І інстанції - Федоріщев С.С. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді (доповідача) Іванова С.М., суддів: Панченко О.М., Чередниченка В.Є., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.10.2019 року в адміністративній справі № 201/4048/19(2-а/201/285/2019) за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, інспектора 3 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Лобзи Сергія Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та визнання протиправними дій,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, інспектора 3 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Лобзи Сергія Олександровича в якому просив: - скасувати постанову від 20.03.2019 року серії ЕАВ № 100204; - визнати протиправними дії відповідача, що полягають у неправомірному обмежені у реалізації конституційного права на професійну правничу допомогу та в порушені порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.10.2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному серії ЕАВ № 100204 від 20 березня 2019 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 255 грн за порушення ч. 1 ст. 122 КУпАП. Закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції Національної поліції України звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що спірна постанова була прийнята відповідачем у відповідності з приписами чинного законодавства, що свідчить про відсутність підстав для її скасування. Відзив від позивача на адресу суду не надходив. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, відповідно до ст. 311 КАС України. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, 20.03.2019 року інспектором 3 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Лобзею Сергієм Олександровичем було прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ № 100204. Відповідно до вказаної постанови, позивач, керуючи транспортним засобом BMW 728, номерний знак НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 84 км./год., чим порушив встановлене обмеження швидкості в насселеному пункті на 34 км./год. На підставі вказаного, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255.00 грн. Не погодившись з обґрунтованістю прийняття вказаної постанови, позивач звернувся до суду з метою захисту порушених прав. Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт вчинення адміністративного правопорушення саме позивачем. Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Приписами ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема, знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам. Відповідно до п.п. 12.4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2001 року № 1306 (далі - Правила дорожнього руху) у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год (зміни з 01.01.2018). Згідно ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП), органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 441, частина друга статті 106 1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116 2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121 1, 121 2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124 1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128 - 129, стаття 132 1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133 1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164 4, статтею 175 1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181 1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189 2, 192, 194, 195). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Приписами ч. 1 ст. 122 КУпАП визначено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Аналіз вказаних правових норм вказує на те, що Національна поліція України уповноважена через своїх працівників притягувати учасників дорожнього руху до адміністративної відповідальності за вчинення ними визначених законом адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, зокрема, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину. При цьому, частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд апеляційної інстанції зауважує, що згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, відповідачем, на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, було надано до суду відеозапис та фотозйомку з технічного засобу TruCAM 000657, зроблені 20.03.2019 року. Відповідно до вказаного відеозапису 20.03.2019 року позивач керував транспортним засобом BMW 728, номерний знак НОМЕР_1 в м. Дніпрі зі швидкістю 84 км/год, тобто з порушенням п.п. 12.4 Правил дорожнього руху України, що відображено у спірній постанові. Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що відповідно до ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці. З матеріалів справи вбачається, що лазерний вимірювач швидкості LTI 20/20 TruCAM, що використовувався під час фіксації дій позивача, зареєстрований в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ197-12, затверджений сертифікатом № UA-MI/1-2903-2012, виданим Міністерством економічного розвитку і торгівлі України 29.08.2012 року. Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/13724, чинного до 21 грудня 2019 року, лазерний вимірювач швидкості TruCAM LTI 20/20 № TC000657 відповідає вимогам технічної документації на вимірювач. Діапазон вимірювань швидкості - від 2 км/год до 320 км/год. Максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах :+/- 2 км/год в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год; +/-1% в діапазоні від 201 км/год до 320 км/год. Отже, TruCAM LTI 20/20 № TC000657 є засобом вимірювальної техніки, який введено в експлуатацію в період його перебування в Державному реєстрі, подальша експлуатація якого не обмежена чинним законодавством, а тому зафіксовані останнім відомості є доказом в розумінні статті 251 КУпАП, та ст.ст. 73-76 КАС України, що підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а саме перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину. Що стосується висновків суду першої інстанції, відносно непідтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення саме позивачем, то колегія суддів апеляційного суду вважає їх необґрунтованими, оскільки як вбачається зі змісту адміністративного позову, позивач не заперечує факт керування транспортним засобом BMW 728, номерний знак НОМЕР_1 в момент його зупинки відповідачем 20.03.2019 року. Відносно посилань позивача на ненадання йому можливості скористатись допомогою адвоката під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, не роз`яснення його прав, визначених ст. 63 Конституції України та не дослідження належним чином доказів, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне. Згідно ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас, вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності. У частинах першій, другій статті 258 КУпАП визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом. За Кодексом до цього переліку належать, зокрема, такі адміністративні правопорушення: порушення вимог пожежної безпеки в лісах (стаття 77); порушення правил полювання (частина перша статті 85); порушення правил рибальства (частина третя статті 85); порушення правил щодо карантину тварин, інших ветеринарно-санітарних вимог (стаття 107); викидання сміття та інших предметів з вікон і дверей вагонів поїздів, прохід по залізничних коліях у невстановлених місцях (частина третя статті 109); викидання за борт річкового або маломірного судна сміття та інших предметів (частина третя статті 116-2); провезення ручної кладі понад установлені норми і неоплаченого багажу (стаття 134); безквитковий проїзд (стаття 135); прояв неповаги до суду (стаття 185-3). Притягнення особи до адміністративної відповідальності у вказаних випадках фактично відбувається у скороченому провадженні. Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу (рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року у справі № 5-рп/2015). Разом з тим, Законом України від 14 липня 2015 року № 596-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху" внесено зміни до статті 258 КУпАП, зокрема, доповнено абзацом 4, зі змісту якого вбачається, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до статті 283 КУпАП. Відповідно до п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 року № 1408/27853 (далі по тексту - Інструкція № 1395) у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Згідно з п.п.1, 2 розділу ІІІ Інструкції № 1395 справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними твердження скаржника про порушення відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема за відсутності адвоката та за місцем вчинення адміністративного правопорушення. Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 27.12.2019 року по справі № 310/4817/17, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України. Крім того, відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а відповідно позивач не позбавлений можливості доведення тих фактів на які посилається в адміністративному позові та апеляційній скарзі. Згідно ч. 1 ст. 80 КАС України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. Між тим, позивачем не надано до суду жодних доказів на користь того, що відповідачем було порушено його право на роз`яснення положень ст. 268 КУпАП, як особі, щодо якої розглядається справа про адміністративне правопорушення. Також, позивачем у строк визначений ст. 79 КАС України не заявлялось до суду клопотання про витребування доказів (зокрема відеозапису з місця події) для умов підтвердження тих обставин, на яких ґрунтуються доводи адміністративного позову, саме в цій частині. Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що спірна постанова про притягнення до адміністративної відповідальності була прийнята відповідачем у відповідності до приписів чинного законодавства та скасуванню не підлягає, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, ст. 286, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317 КАС України суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - задовольнити. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.10.2019 року в адміністративній справі № 201/4048/19(2-а/201/285/2019)- скасувати та прийняти нову постанову. Адміністративний позов ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України. Головуючий - суддя С.М. Іванов суддя О.М. Панченко суддя В.Є. Чередниченко