LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4820677/443/19

від 28.01.2020 ·

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 677/443/19 Провадження № 22-ц/4820/220/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Купельського А.В., Янчук Т.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 6 листопада 2019 року, встановив: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У березні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. АТ КБ «Приватбанк» зазначило, що за договором про надання банківських послуг від 24 вересня 2014 року позивач надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 2 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку під 34,8% річних на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач зобов`язався повернути кредит протягом строку дії платіжної картки та сплатити проценти за користування кредитними коштами, а у разі прострочення платежів - сплатити неустойку. ОСОБА_1 не виконав обов`язків за кредитним договором, у зв`язку з чим, станом на 31 січня 2019 року виникла заборгованість у розмірі 11 359 грн 74 коп., яка складається з 2 267 грн 29 коп. неповернутого кредиту, 6 875 грн 32 коп. процентів, 1 200 грн пені та комісії, 500 грн штрафу (фіксована частина), 517 грн 13 коп. штрафу (процентна складова). За таких обставин АТ КБ «Приватбанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 11 359 грн 74 коп. заборгованості за кредитним договором. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 6 листопада 2019 року в позові відмовлено. Суд керувався тим, що на момент підписання анкети-заяви ОСОБА_1 не мав повної цивільної дієздатності, внаслідок чого вчинений ним правочин може бути визнаний судом недійсним, однак, позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження факту укладення сторонами кредитного договору, отримання ОСОБА_1 кредитної картки та розміру наданих останньому кредитних коштів, а розмір заборгованості за цим договором є недоведеним. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що 24 вересня 2012 року ОСОБА_1 підписав заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, якою визначено, що ця заява, Пам`ятка клієнта, Умови та Правила надання банківських послуг і Тарифи банку становлять укладений між ними договір про надання банківських послуг. Цей договір містить елементи як кредитного договору, так і договору банківського рахунку, та за своєю природою є змішаним договором. До досягнення повноліття ОСОБА_1 уклав із банком лише договір банківського рахунку та отримав картку з кредитним лімітом у 0,00 грн, що не суперечить нормам чинного законодавства, а після досягнення повноліття йому було встановлено кредитний ліміт на картку і він почав користуватися кредитним коштами. За умовами кредитного договору банк надав відповідачу кредит, однак, останній не виконав обов`язку з повернення кредитних коштів і сплати процентів, у зв`язку з чим виникла вказана заборгованість. Суд зробив неправильні висновки з установлених обставин, не застосував норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, не дав належної оцінки дослідженим доказам і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість вимог про стягнення заборгованості. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи ОСОБА_1 не подав відзив на апеляційну скаргу. 2.

Мотивувальна частина Позиція суду апеляційної інстанції Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року . 24 вересня 2012 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку, за змістом якої відповідач визнав, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку становлять укладений між сторонами договір про надання банківських послуг. При цьому ОСОБА_1 засвідчив, що він ознайомився та згідний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, зобов`язується виконувати ці Умови та Правила і регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанку - www.privatbank.ua. а) щодо укладення договору та характеру правовідносин сторін Застосовані норми права Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання (ч. 1 ст. 30 ЦК України). В силу ч. 1 ст. 34 ЦК України повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття). За змістом ч. 1 ст. 31 ЦК України фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має право самостійно вчиняти дрібні побутові правочини, тобто такий правочин, який задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість. Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 32 ЦК України крім правочинів, передбачених статтею 31 цього Кодексу, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право: самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім`я (грошовими коштами на рахунку). Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників. На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування. Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від батьків (усиновлювачів) або піклувальника та органу опіки та піклування відповідно до закону. В силу ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Із положень ч. 2 ст. 203 ЦК України слідує, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч. 1 ст. 204 ЦК України). Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Як передбачено ч. 2 ст. 222 ЦК України правочин, вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальників, може бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої особи. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції За змістом указаних норм права для вчинення правочину (укладення договору), особа, що вчиняє його, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, зокрема, за загальним правилом, для укладення кредитного договору фізична особа має досягти повноліття. Правочин, вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів) і піклувальників, є оспорюваним, тобто таким, що може бути визнаний недійсним судом, якщо останні в подальшому не схвалили цей правочин. Норми чинного законодавства закріплюють презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована. У разі неспростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за цим правочином, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. З матеріалів справи вбачається, що на день укладення сторонами договору про надання банківських послуг ОСОБА_1 не досяг повноліття і вчинив правочин поза межами цивільної дієздатності. Вказані обставини могли бути підставою для визнання цього правочину недійсним, однак, сторони не оспорюють його в установленому законом порядку. За таких обставин укладений АТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_2 договір про надання банківських послуг є правомірним, а сторони мають виконувати зобов`язання за цим договором. б) щодо стягнення заборгованості за договором Застосовані норми права Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Як передбачено ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою (п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року №2664-ІІІ (далі - Закон №2664-ІІІ)). Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону №2664-ІІІ (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) прізвище, ім`я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу; 4) найменування, місцезнаходження юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін. Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. В силу ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Із норм ст. 547 ЦК України слідує, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Як передбачено ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції АТ КБ «Приватбанк» обґрунтувало свій позов тим, що між сторонами був укладений кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, однак, останній не виконав зобов`язання за цим договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість. На підтвердження вказаних обстави АТ КБ «Приватбанк» надало суду першої інстанції: анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 24 вересня 2012 року (а.с. 7), витяг з Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку, затверджених наказом від 6 березня 2010 року №СП-2010-256 (а.с. 9-32); витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с. 8); розрахунки заборгованості за договором від 24 вересня 2012 року (а.с. 5-6, 51-52). В анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 24 вересня 2012 року (а.с. 7) відсутні дані про вид і характер банківських послуг, які АТ КБ «Приватбанк» надало ОСОБА_1 . Також анкета-заява не містить відомостей щодо домовленості сторін про встановлення розміру кредиту, терміну його повернення, розміру та підстав для нарахування процентів, комісії та неустойки. Витяг із Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті https://privatbank.ua/ (а.с. 9-32) та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с. 8), які надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначають, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентну ставку, розмір обов`язкового щомісячного платежу, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років, а також інші умови. Названі документи не підписані ОСОБА_1 , а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяги з тарифів та умов розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг ПриватБанку. Відсутність достатніх підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. У зв`язку з цим до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання. Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 3 липня 2019 року (справа №342/180/17, провадження №14-131цс19), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися нижчестоящими судами при застосуванні норм права. Оскільки матеріали справи не містять доказів щодо істотних умов укладеного сторонами кредитного договору, то надані АТ КБ «Приватбанк» розрахунки заборгованості (а.с. 5-6, 51-52) достовірно не вказують на розмір невиконаного відповідачем зобов`язання та є неналежним доказом. Суд першої інстанції врахував усі докази у справі та дійшов правильного висновку, що факт укладення АТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_2 кредитного договору та невиконання останнім зобов`язання за цим договором не доведений. Посилання АТ КБ «Приватбанк» на обґрунтованість позову та неналежну оцінку судом досліджених доказів не відповідають фактичним обставинам справи. При цьому суд апеляційної інстанції не приймає до розгляду додані АТ КБ «Приватбанк» до апеляційної скарги довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти (а.с. 81) і виписку по рахунку (а.с. 82-85), оскільки ці письмові докази подані позивачем без дотримання вимог ст.ст. 83, 367 ЦПК України. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував норм чинного законодавства щодо порядку укладення та форми кредитного договору, є помилковими. 3.Висновки суду апеляційної інстанції Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» залишити без задоволення, а рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 6 листопада 2019 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: О.І. Ярмолюк А.В. Купельський Т.О. Янчук Головуючий у першій інстанції - Вознюк Р.В. Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 27

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»