Постанова 4820 № 688/2513/19

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 688/2513/19 Провадження № 22-ц/4820/240/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 січня 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Купельського А.В. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 4 листопада 2019 року (суддя Березюк Н.П.) у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в : У липні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк», звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначало, що 4 січня 2008 року відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 7000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитний рахунок, зобов`язався здійснювати погашення кредиту та процентів та дав свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та іншими банківськими нормативними актами складає між ним та банком відповідний Договір, що підтверджується підписом позивача у заяві. Проте, в порушення вимог чинного цивільного законодавства України та зазначених умов договору, відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 17 червня 2019 року виникла заборгованість в загальному розмірі 11590,54 грн., а саме: 3435,98 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2210,24 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 4154,29 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 1000 грн. - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; 250 грн. - штраф (фіксована частина); 540 грн. - штраф (процентна складова). У зв`язку з цим позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 11590,54 грн. за кредитним договором № б/н від 4 січня 2008 року та судові витрати у розмірі 1921 грн. Заочним рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 4 листопада 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 3435 грн. 98 к. - заборгованість за тілом кредиту. В решті позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 576 грн. 30 к. Не погоджуючись з таким рішенням, АТ КБ «ПриватБанк» в апеляційній скарзі просить його скасувати в частині відмови у стягненні заборгованості за тілом кредиту та неустойкою та ухвалити в цій частині нове рішення, задовольнивши позовні вимоги Банку в цій частині в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін. Вважає вказане рішення в частині відмови у стягненні частини заборгованості по тілу та неустойки, прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права. Зазначає, що суд незаконно відмовив у стягненні частини тіла кредиту та неустойки, оскільки суд не в повній мірі встановив дійсні обставини справи. Крім того, суд оскарженим рішенням не тільки призводить до нехтування принципами платності кредитного договору, а і ще наносить істотну шкоду усім споживачам банківських послуг, банку та у цілому - порушує стабільність функціонування фінансового сектору держави. Суд ігнорує, що важливою ознакою кредитної операції є те, що вона надається за рахунок залучених грошових коштів. АТ КБ «ПриватБанк» не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3435,98 грн., а тому згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку в цій частині рішення суду не переглядається. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Як передбачено ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою (п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року №2664-ІІІ (далі - Закон № 2664-ІІІ). Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону №2664-ІІІ фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) прізвище, ім`я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу; 4) найменування, місцезнаходження юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін. Ч. 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. В силу ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Із норм ст. 547 ЦК України слідує, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Як передбачено ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 4 січня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено «Договір про надання банківських послуг» № б/н, згідно якого відповідач отримав кредит в сумі 7000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а. с. 13). Позивач є правонаступником ПАТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується копією витягу із Статуту АТ КБ «ПриватБанк», погодженого НБУ 11 червня 2018 року (а. с. 9-10). В анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та Банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. До кредитного договору Банк додав Витяг з «Тарифів Банку», Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/ (14-28). Під час дії кредитного договору відповідачу було видані чотири кредитні картки, остання - 4 серпня 2017 року із терміном дії до травня 2021 року (а. с. 45). Згідно з наданим Банком розрахунком заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 17 червня 2019 року становить 11 590,54 грн. та складається з: 3435,98 грн. - тіло кредиту, 2210,24 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 5154,29 грн. - нарахована пеня, а також штрафи у загальному розмірі 790,03 грн. (а. с. 31-32). Відмовляючи в задоволенні позову в частині 2210,24 грн. -заборгованості за простроченим тілом кредиту, 5154,29 грн. - нарахована пеня, а також штрафи у загальному розмірі 790,03 грн., суд виходив з того, що відсутні правові підстави для стягнення на користь АТ КБ «ПриватБанк» відсотків за користування кредитними коштами, пені, штрафів, оскільки в матеріалах справи відсутні дані щодо прийняття боржником умов і тарифів кредитування, а тому з ОСОБА_1 підлягає стягненню лише тіло кредиту у сумі 3435 грн. 98 коп. З таким висновком погоджується Хмельницький апеляційний суд. АТ КБ «ПриватБанк» обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення відсотків, пені та штрафів, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 4 січня 2008 року, посилався на Витяг з Тарифів Банку та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів Банку та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяги з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту, то суд погоджується, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також враховуючи вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. У зв`язку з цим, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання. Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд в постановах від 3 липня 2019 року (справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19) та від 4 вересня 2019 року (справа № 382/1131/18, провадження № 61-4057ск19), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися нижчестоящими судами при застосуванні норм права. Оскільки матеріали справи не містять доказів щодо істотних умов укладеного сторонами кредитного договору, а саме відсотків та пені, то наданий АТ КБ «ПриватБанк» розрахунок заборгованості (а. с. 31-32) достовірно не вказує на розмір невиконаного відповідачем зобов`язання щодо відсотків та є неналежним доказом. Вірним є висновок суду першої інстанції про відмову у стягненні простроченого тіла кредиту за недоведеністю. З заяви, на яку посилається позивач, вбачається, що підписи позичальника знаходяться вище відмітки про базову ставку, тому зазначену заяву у цій частині суд першої інстанції обґрунтовано визнав неналежним доказом та відмовив у стягненні позову в частині простроченого тіла кредиту. З системного аналізу вищенаведених положень Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку та ч. 1 ст. 1054 ЦК України слідує, що за своєю суттю прострочене тіло кредиту, на яке вказує позивач у своїй позовній заяві, є платою за користування кредитними коштами, адже до нього входить плата за користування кредитом, а не власне, надані позичальнику в користування кошти. Отже за відсутності визначеного договором порядку нарахування відсотків за користування кредитом позовні вимоги банку про стягнення простроченого тіла кредиту (до якого включено відсотки за користування кредитними коштами) зазначені позовні вимоги банку є необґрунтованими. Суд першої інстанції дав належну оцінку доказам у справі та дійшов правильного висновку, що факт невиконання ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором у частині сплати простроченого тіла кредиту, пені, штрафів не доведений. Враховуючи вище викладене, посилання апелянта, що суд незаконно відмовив у стягненні простроченого тіла кредиту та неустойки, оскільки суд не в повній мірі встановив дійсні обставини справи є безпідставними. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого доводи апеляційної скарги, що суд не врахував норм чинного законодавства щодо порядку укладення, форми та виконання кредитного договору, є помилковими. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, має бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року). Доводи апеляційної скарги, ретельно досліджені судом, висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору. Оскільки рішення суду правильне, обґрунтоване, відповідає обставинам справи, постановлене з дотриманням вимог процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для його скасування. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, Хмельницький апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 4 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Повне судове рішення складено 30 січня 2020 року. Судді А.В. Купельський Т.О. Янчук О.І. Ярмолюк