Постанова 4820 № 688/3041/20
від 05.04.2021 ·УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 688/3041/20 Провадження № 22-ц/4820/439/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 квітня 2021 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Купельського А.В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на заочне рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 листопада 2020 року (суддя Мазур Н.В.) у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в : В жовтні 2020 року АТ КБ "ПриватБанк" звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 31313 грн.10 коп. заборгованості за кредитом, що виникла станом на 23.09.2020 року на підставі кредитного договору № б/н від 26.01.2011 року. Як вбачається з позовної заяви, 26 січня 2011 року ОСОБА_2 отримала кредит у АТ КБ «ПриватБанку», оформивши анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку № б/н від 26.01.2011 року, та підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» і «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг (далі Договір), що підтверджується підписом у анкеті-заяві. АТ КБ «ПриватБанк» виконав усі взяті на себе зобов`язання за Договором, а відповідач не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями у зв`язку із чим станом на 23 вересня 2020 року виникла заборгованість у розмірі 31313 грн.10 коп., з яких: 22706 грн.41 коп. - заборгованість за тілом кредита; в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредита; 22706 грн.41 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредита; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 6995 грн.50 коп. - заборгованість за простроченими відсотками;0,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; 100 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн.- нараховано комісії. Тому позивач просить стягнути з відповідача в користь АТ КБ «ПриватБанка» 31313 грн.10 коп. заборгованості за кредитом, процентах, комісії, пені, штрафів і 2102 грн. судових витрат. Заочним рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 листопада 2020 року позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 22706 грн. 41 коп. заборгованості за кредитом. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 1524 грн. В решті вимог відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням, АТ КБ «ПриватБанк» в апеляційній скарзі просить його скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, задовольнивши в цій частині позовні вимоги в повному обсязі, в іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з відповідача судові витрати. Вважає вказане рішення в частині відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості незаконним, прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки. Посилається на те, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту, допустивши грубе порушення норм матеріального права. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. АТ КБ «ПриватБанк» не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, а тому згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку в цій частині рішення суду не переглядається. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Як передбачено ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою (п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року №2664-ІІІ (далі - Закон № 2664-ІІІ). Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону №2664-ІІІ фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) прізвище, ім`я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу; 4) найменування, місцезнаходження юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін. Ч. 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. В силу ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Із норм ст. 547 ЦК України слідує, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 26 січня 2011 року сторони уклали договір про надання банківських послуг №б/н, за умовами якого ПАТ КБ «ПриватБанк» надав ОСОБА_2 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, що підтверджується анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку № б/н від 26.01.2010 року. Позивач є правонаступником ПАТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується копією витягу із Статуту АТ КБ «ПриватБанк», погодженого НБУ 06 вересня 2019 року. Цей договір укладений сторонами шляхом підписання позичальником та представником банку анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанк. Отже Банк відкрив на ім`я відповідача картковий рахунок, на який перерахував кредитні кошти, через який сторонами здійснювались фінансові операції, видав відповідачу кредитну картку, яка використовувалася ним для проведення розрахунків. Вказані докази підтверджують одержання відповідачем кредитних коштів. В анкеті-заяві зазначено, що відповідач погоджується, що заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між сторонами договір про надання банківських послуг, а також, що відповідач ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані для ознайомлення в письмовому вигляді. До кредитного договору Банк додав витяг з Тарифів Банку, Витяг з умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку. Свої зобов`язання відповідно до умов кредитного договору відповідач належним чином не виконувала, оскільки не повернула отриманої у Банку суми. Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість відповідача станом на 23 вересня 2020 року складає в сумі 31313 грн.10 коп., з яких: 22706 грн.41 коп. - заборгованість за тілом кредита; в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредита;22706 грн.41 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредита; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 6995 грн.50 коп. - заборгованість за простроченими відсотками;0,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; 100 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн.- нараховано комісії. Відмовляючи в задоволенні частини позову про стягнення відсотків та пені суд виходив із їх недоведеності. З таким висновком погоджується Хмельницький апеляційний суд. АТ КБ «ПриватБанк» в апеляційній скарзі просить скасувати рішення в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити, в іншій частині рішення залишити без змін. АТ КБ «ПриватБанк» обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення відсотків, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 26 січня 2011 року, посилався на анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 26 січня 2011 року; витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна голд». У анкеті-заяві від 26 січня 2011, яка підписана ОСОБА_1 , не зазначена процентна ставка за користування кредитом, яку погодили сторони кредитного договору, а також не зазначений вид платіжної картки, яку видано відповідачу та строк її дії. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна голд» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років, та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяги з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Додана до позовної заяви інформація про умови кредитування кредитних карт «Універсальна» та «Універсальна голд» (паспорт споживчого кредиту) від 12.02.2018 року (а.с. 13 14), хоча й підписана ОСОБА_1 , однак зазначена у ній інформація щодо ліміту кредитування, процентної ставки, порядку повернення кредиту, розміру штрафних санкцій та процентної ставки при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту стосується основних умов кредитування при отриманні споживачем як кредитної картки «Універсальна», так і кредитної картки «Універсальна голд», й викладена у ній інформація зберігала чинність та була актуальною лише до 27.02.2018 року. Крім того, у паспорті споживчого кредиту зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятись від інформації, наведеної у цьому паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів. Враховуючи, що паспорт споживчого кредиту є інформацією, яка була надана ОСОБА_1 до укладення договору споживчого кредиту та була актуальною лише до 27 лютого 2018 року, й матеріали справи не містять відомостей про те, які саме із зазначених у паспорті умов були прийняті ОСОБА_1 , тому дана інформація не може бути взята судом до уваги як доказ підтвердження конкретних умов кредитування. Отже, за відсутності достатніх підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та Правила надання банківських послуг, відсутності у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів і Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також паспорт споживчого кредиту не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки ці документи достовірно не підтверджують вказаних обставин. Суд першої інстанції дав належну оцінку доказам у справі та дійшов правильного висновку, що факт невиконання ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором у частині сплати процентів та пені не доведений. Щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту, то суд погоджується, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також враховуючи вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. У зв`язку з цим, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання. Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд в постановах від 3 липня 2019 року (справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19) та від 4 вересня 2019 року (справа № 382/1131/18, провадження № 61-4057ск19), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися нижчестоящими судами при застосуванні норм права. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач не надав суду окремого розрахунку процентів по ст. 625 ЦК України, не зазначив періоду їх нарахування та розміру відсоткової ставки, яка використовувалась ним при нарахуванні. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов договору ОСОБА_1 отримала кредитну картку НОМЕР_1 з терміном дії до грудня 2021 року. Тобто, фактично, відповідач могла користуватись кредитними коштами та відповідно здійснювати погашення по кредиту через дану картку до грудня 2021 року. Враховуючи правову природу даного кредитного договору, а саме, що відповідач може періодично брати кредитні кошти та зобов`язаний їх відповідно періодично повертати, то слід дійти висновку, що строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця, зазначеного на картці (строку кредитування), то момент закінчення строку кредитування збігається зі строком дії картки, тобто в даному випадку грудень 2021 року. Таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постановах від 6 листопада 2013 року (справа № 6-116цс13), від 19 березня 2014 року (справа № 6-14цс14), від 17 вересня 2014 року (справа № 6-95цс14), від 19 листопада 2014 року (справа № 6-160цс14) та підтримав Верховний Суд у своїй постанові від 06 березня 2018 року, провадження № 61-88св17 (справа № 2120/12694/12). Судом беззаперечно встановлено, що строк дії картки закінчується останнього дня в грудні 2021 року, отже момент закінчення строку кредитування та виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором теж до грудня 2021 року. Отже за таких обставин, оскільки строк виконання зобов`язань за договором на час подання позову в грудні 2021 року ще не настав. Банк фактично достроково звернувся до відповідача з вимогою повернути, отримані за договором кошти, то в розумінні норм Цивільного законодавства відсутні підстави для застосування норм ст. 625 ЦК України в при вирішенні даного спору. За таких обставин висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в частині стягнення відсотків, нарахованих по ст. 625 ЦК України є правомірними, а доводи апеляційної скарги в цій частині слід відхилити. Посилання апелянта, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту та пені, допустивши грубе порушення норм матеріального права є безпідставними. При укладені договору сторонами не встановлений розмір процентів за користування кредитними коштами та пені. АТ КБ «ПриватБанк» не заявляло вимоги про стягнення з відповідача процентів на рівні облікової ставки Національного банку України та не надало суду першої інстанції відповідного розрахунку заборгованості. За таких обставин, у суду були відсутні підстави для стягнення процентів в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення відсотків, а стосуються переоцінки доказів. Доводи апеляційної скарги, ретельно досліджені судом, висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору. Оскільки рішення суду правильне, обґрунтоване, відповідає обставинам справи, постановлене з дотриманням вимог процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для його скасування. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, Хмельницький апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Повне судове рішення складено 5 квітня 2021 року. Судді А.В. Купельський Р.С. Гринчук Т.В. Спірідонова