Постанова 4820 № 676/489/17

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 676/489/17 Провадження № 22-ц/4820/1267/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 вересня 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Купельського А.В., Янчук Т.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 травня 2020 року, встановив: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У січні 2017 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі АТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. АТ КБ «Приватбанк» зазначило, що за договором про надання банківських послуг від 30 червня 2010 року позивач надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 6 600 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку під 30% річних на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач зобов`язався повернути кредит протягом строку дії платіжної картки та сплатити проценти за користування кредитними коштами, а у разі прострочення платежів зобов`язався сплатити неустойку. ОСОБА_1 не виконав обов`язків за кредитним договором, у зв`язку з чим, станом на 31 грудня 2016 року виникла заборгованість у розмірі 55 605 грн 66 коп., яка складається з 6 186 грн 88 коп. неповернутого кредиту, 43 294 грн 70 коп. процентів, 3 000 грн пені та комісії, 500 грн штрафу (фіксована частина), 2 624 грн 08 коп. штрафу (процентна складова). За таких обставин АТ КБ «Приватбанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 55 605 грн 66 коп. заборгованості за кредитним договором. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 травня 2020 року в позові відмовлено. Суд виходив з того, що ОСОБА_1 виконав зобов`язання за кредитним договором і повернув позивачеві кредитні кошти, а за відсутності обумовленого сторонами строку кредитування АТ КБ «Приватбанк» не довело непогашення відповідачем отриманого тіла кредиту у розмірі 6 186 грн 88 коп. Оскільки умовами договору не встановлено розмір і порядок одержання процентів за користування кредитними коштами та не визначено право банку на неустойку, то в цій частині позов є безпідставним і не підлягає задоволенню. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 звернувся до позивача з заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, тобто відповідач приєднався до запропонованих банком умов кредитування, які встановлені у стандартній формі. Сторони визначили, що вказана заява, Умови та Правила надання банківських послуг, Тарифи банку та Пам`ятка клієнта становлять укладений між ними договір про надання банківських послуг. Крім того, 30 червня 2010 року ОСОБА_1 підписав довідку про умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в якій визначено базову відсоткову ставку, розмір щомісячних платежів, строк їх внесення, порядок нарахування та розмір неустойки. Названі документи містять усі істотні умови кредитного договору, при цьому відповідач своїм підписом підтвердив, що він ознайомився та погоджується із запропонованими позивачем умовами кредитування. АТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору та уклали цей договір. Відсутність підпису позичальника на Умовах та Правилах надання банківських послуг і Тарифах банку не означає відсутності договірних відносин сторін. На виконання зобов`язання за кредитним договором банк надав відповідачу кредит, однак, останній не виконав обов`язку з повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим виникла вказана заборгованість, а банк нарахував неустойку. Суд першої інстанції не з`ясував обставини справи, не застосував норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, а також відповідні правові позиції Верховного Суду, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову. До того ж, відмовляючи у стягненні процентів, суд допустив порушення принципу платності кредитного договору, внаслідок чого банку спричинено фінансової шкоди. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, вказуючи на його законність та обґрунтованість. 2.

Мотивувальна частина Позиція суду апеляційної інстанції Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» слід задовольнити частково. Суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, якими обґрунтовувались позовні вимоги та заперечення сторін, не дав належної оцінки зібраним доказам і не дотримався приписів ст. 89 ЦПК України. У зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та порушенням норм процесуального права оскаржуване рішення в частині відмови в позові про стягнення тіла кредиту підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині вимог нового судового рішення. Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції має змінити розподіл судових витрат. Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини 30 червня 2010 року сторони уклали договір про надання банківських послуг, за умовами якого АТ КБ «Приватбанк» надало ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Цей договір укладений сторонами шляхом підписання ОСОБА_1 та представником банку анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, за змістом якої відповідач визнав, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, становлять укладений між сторонами договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 засвідчив, що він ознайомився та згідний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Всього ОСОБА_1 одержав і не повернув позивачеві 6 186 грн 88 коп. кредитних коштів. Застосовані норми права Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Як передбачено ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Пунктом 6 частини 1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року №2664-ІІІ (далі Закон №2664-ІІІ) визначено, що надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою. Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону №2664-ІІІ (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами підприємницької діяльності на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта підприємницької діяльності; 3) прізвище, ім`я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу; 4) найменування, місцезнаходження юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін. Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. В силу ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Із норм ст. 547 ЦК України слідує, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Як передбачено ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції АТ КБ «Приватбанк» обґрунтувало свій позов у частині стягнення неповернутого кредиту, нарахованих процентів і неустойки тим, що між сторонами був укладений кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, однак, не виконав обов`язків за цим договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість. На підтвердження вказаних обставин АТ КБ «Приватбанк» надало суду першої інстанції: анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 30 червня 2010 року (а.с. 8), витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 6 березня 2010 року №СП-2010-256 (а.с. 11-34); довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (а.с. 9-10); розрахунок заборгованості за договором від 30 червня 2010 року (а.с. 4-7). Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 30 червня 2010 року (а.с. 8) не містить умов щодо розміру кредиту (ліміту кредитування), а також розміру, підстав та порядку нарахування процентів і неустойки. Витяг із Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 11-34) та довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (а.с. 9-10), що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначають, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентну ставку, розмір обов`язкового щомісячного платежу, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. Також у них містяться додаткові положення, в яких, зокрема, визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку 50 років, а також інші умови. Названі документи не підписані ОСОБА_1 , а матеріали справи не містять даних, що саме ці витяги з тарифів та умов розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку. За відсутності достатніх підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та Правила надання банківських послуг, відсутності в анкеті-заяві домовленості сторін про розмір кредиту, процентів і неустойки за несвоєчасне погашення кредиту надані банком витяг із Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 11-34) і довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (а.с. 9-10) не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки ці документи достовірно не підтверджують вказані обставини. У зв`язку з цим до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання. Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 3 липня 2019 року (справа №342/180/17, провадження №14-131цс19), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права. Оскільки матеріали справи не містять доказів щодо істотних умов укладеного сторонами кредитного договору, то наданий АТ КБ «Приватбанк» розрахунок заборгованості (а.с. 4-7) у частині нарахованих процентів і неустойки достовірно не вказує на розмір невиконаного відповідачем зобов`язання та є неналежним доказом. Посилання АТ КБ «Приватбанк» на обґрунтованість позову в цій частині вимог і неналежну оцінку судом досліджених доказів не відповідають фактичним обставинам справи. При цьому суд апеляційної інстанції не приймає до розгляду додану АТ КБ «Приватбанк» до апеляційної скарги довідку про умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка «Універсальна», 55 днів пільгового періоду» (а.с. 192), оскільки цей письмовий доказ за своїм змістом є сумнівним і поданий позивачем без дотримання вимог ст.ст. 83, 367 ЦПК України. Укладеним сторонами договором не встановлений розмір процентів за користування кредитними коштами. Натомість, АТ КБ «Приватбанк» не заявляло вимоги про стягнення з відповідача процентів на рівні облікової ставки Національного банку України та не надало суду першої інстанції відповідного розрахунку заборгованості. За таких обставин у суду були відсутні підстави для стягнення процентів в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого доводи апеляційної скарги про те, що суд неправильно застосував норми матеріального права, є помилковими. Посилання АТ КБ «Приватбанк» в апеляційній скарзі на правові висновки, висловлені Верховним Судом в інших справах, щодо порядку укладення, форми та виконання кредитного договору, є безпідставними, оскільки в цих справах і справі, яка переглядається судом апеляційної інстанції, встановлені різні обставини. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що факт невиконання ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором щодо сплати процентів і неустойки не доведений. Разом із тим, відмовляючи в позові про стягнення тіла кредиту, суд припустися помилки. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримав і не повернув кредит у розмірі 6 186 грн 88 коп., а тому ці кошти підлягають стягненню з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк». Доводи ОСОБА_1 про виконання ним зобов`язання за кредитним договором із повернення тіла кредиту не підтверджуються зібраними доказами. Ця обставина достовірно не підтверджується й наданими відповідачем письмовими доказами: випискою по рахунку (а.с. 142-168); довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки (а.с. 169); довідкою про отримання ОСОБА_1 кредитних карток і терміни їх дії (а.с. 170). 3.Висновки суду апеляційної інстанції Не давши належної оцінки зібраним доказам, суд першої інстанції помилково виходив з того, що позов АТ КБ «Приватбанк» є необґрунтованим у цілому, тому ухвалене ним рішення не може залишатися в силі. Враховуючи викладене, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню 6 186 грн 88 коп. неповернутого кредиту. Щодо судових витрат Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд апеляційної інстанції враховує положення ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов АТ КБ «Приватбанк» заявлено з ціною 55 605 грн 66 коп. і задоволено на суму 6 186 грн 88 коп., тобто на 11,13% (6186,88х100:55605,66). У зв`язку з цим, із ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути 178 грн 08 коп. судового збору за подання позову (1600х11,13%) та 267 грн 12 коп. судового збору за подання апеляційної скарги (2400х11,13%), а всього 445 грн 20 коп. (178,08+267,12). Керуючись ст.ст. 141, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» задовольнити частково. Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 травня 2020 року в частині відмови у стягненні тіла кредиту скасувати та ухвалити в цій частині вимог нове рішення, розподіл судових витрат між сторонами змінити. Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (місцезнаходження 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, 1-Д; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570) 6 186 гривень 88 копійок неповернутого кредиту та 445 гривень 20 копійок судового збору, а всього 6 632 гривні 08 копійок. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: О.І. Ярмолюк А.В. Купельський Т.О. Янчук Головуючий у першій інстанції Швець О.Д. Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 27