Постанова Хмельницький апеляційний суд № 687/47/21

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 687/47/21 Провадження № 22-ц/4820/687/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 травня 2021 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Купельського А.В. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 09 березня 2021 року (суддя Борсук В.О.) у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в : У січні 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 21.11.2012 року між сторонами був укладений договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в Приват Банку, за яким позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором, станом на 30.11.2020 року в нього перед банком утворилася заборгованість у розмірі 16099,61 грн., яку просить стягнути з відповідача, а також судові витрати по справі. Рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 09 березня 2021 року в позові акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням, АТ КБ «ПриватБанк» в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в повному обсязі. Стягнути з відповідача судові витрати. Вважає вказане рішення прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки. Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 звернувся до позивача з заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, тобто він приєднався до запропонованих банком умов кредитування, які встановлені у стандартній формі. Підписуючи цю заяву, ОСОБА_1 підтвердив, що він ознайомився та погоджується із запропонованими позивачем умовами банківських послуг. Отже, АТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору та уклали цей договір. На виконання зобов`язання за кредитним договором банк надав відповідачу кредит, однак, останній не виконав обов`язку з повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим виникла вказана заборгованість. Суд першої інстанції не застосував норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, а також відповідні правові позиції Верховного Суду, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову. Відзиву на апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду від учасників справи не надходило. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Як передбачено ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. В силу ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 21.11.2012 року відповідач звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» із анкетою - заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг на підставі якої позивач надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту. Згідно наданого позивачем розрахунку за кредитним рахунком у відповідача утворилась заборгованість в сумі 16099,61 грн., яка складається із: 13164,77 грн. заборгованість за тілом кредиту, в тому числі: 0,00 грн. заборгованість за поточним тілом кредиту; 13164,77 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. заборгованість за нарахованими відсотками; 2934,84 грн. заборгованість за простроченими відсотками, 0,00 грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 0,00 грн. нараховано пені; 0,00 грн. нараховано комісії. Також в зазначеному розрахунку сума коштів внесена клієнтом на погашення заборгованості становить 36932 грн.. Крім того, позивачем наданий витяг з Умов та правил надання банківських послуг, до яких за посиланням позивача приєднався відповідач. Підписи відповідача у вказаних Умовах відсутні. Для здійснення грошових операцій за кредитним договором банк видав відповідачу кредитну картку № НОМЕР_1 зі строком її дії до березня 2016 року; № НОМЕР_2 зі строком її дії до червня 2018 року; № НОМЕР_3 зі строком її дії до липня 2023 року, що підтверджується довідкою про видані кредитні картки, зміни кредитного ліміту та банківською випискою по картковому рахунку про рух коштів за картковими рахунками. Відмовляючи в задоволенні позову суд виходив з того, що з наданого позивачем розрахунку, загальна сума отриманих відповідачем коштів становить 26569,40 грн., натомість загальна сума повернених банку коштів становить, відповідно до тих же розрахунків - 36932 грн., тобто сума повернених відповідачем коштів перевищує суму отриманих. З таким висновком погоджується Хмельницький апеляційний суд. АТ КБ «ПриватБанк» обґрунтувало свої вимоги письмовими доказами: анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 21.11.2012 року (а.с. 16); витягом із Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 18-43); витягом із Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с.17); розрахунком заборгованості за договором від 21.11.2012 року (а.с.6 - 13); випискою по рахунку (а.с. 52-57); довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти (а.с. 14); довідкою про отримання ОСОБА_1 кредитних карток і термін їх дії (а.с. 15). Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 21.11.2012 року (а.с.16) не містить умов щодо розміру кредитного ліміту, а також розміру, підстав та порядку нарахування процентів. Надані позивачем витяг із Умов та правил надання банківських послугу Приватбанку (а.с.18-43) та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с.17) визначають, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентну ставку, розмір обов`язкового щомісячного платежу, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін за порушення зобов`язання. Вказані документи не підписані ОСОБА_1 , а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови та тарифи розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку. За відсутності достатніх підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг, відсутності у заяві домовленості сторін про розмір кредитного ліміту, підстави та порядок нарахування процентів, надані банком витяг із Умов та Правил надання банківських послугу Приватбанку (а.с.18-43) і витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с.117) не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки ці документи достовірно не підтверджують істотні умови такого договору. У зв`язку з цим до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання. Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 3 липня 2019 року (справа №342/180/17, провадження №14-131цс19), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права. Довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти (а.с.14), довідка про отримання ОСОБА_1 кредитних карток і термін їх дії (а.с.15), виписка по рахунку (а.с. 52- 57) також не містять об`єктивних і достатніх даних щодо всіх істотних умов укладеного сторонами договору. Таким чином, АТ КБ «Приватбанк» не довело укладення з ОСОБА_1 договору про надання банківських послуг на умовах, які зазначені у позові. Оскільки матеріали справи не містять доказів щодо істотних умов укладеного сторонами кредитного договору, то наданий АТ КБ «Приватбанк» розрахунок заборгованості (а.с. 6-13) достовірно не вказує на розмір невиконаного відповідачем зобов`язання та є неналежним доказом. Суд першої інстанції дослідив усі докази у справі та дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 виконав зобов`язання за договором про надання банківських послуг і повернув АТ КБ «Приватбанк» кредитні кошти. Також суд обґрунтовано керувався тим, що право позивача на проценти не доведено. Посилання АТ КБ «Приватбанк» на доведеність позову та неналежну оцінку судом досліджених доказів не відповідають фактичним обставинам справи. Також суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права є необґрунтованими. Посилання АТ КБ «Приватбанк» в апеляційній скарзі на правові висновки, висловлені Верховним Судом в інших справах, щодо порядку укладення, форми та виконання кредитного договору, є безпідставними, оскільки в цих справах і справі, яка переглядається судом апеляційної інстанції, встановлені різні обставини. Також апеляційний суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами договір від 21.11.2012 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним). Разом з тим, колегія суддів враховує, що згідно наданих банком розрахунку заборгованості та виписки за договором №б/н (а.с.6-13, 52-57) відповідачем було фактично отримано та використано кредитних коштів 26 569,40 грн. та поповнено картку на 36 932 грн. Тобто сума повернутих відповідачем коштів перевищує суму отриманих. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував норм чинного законодавства щодо порядку укладення, форми та виконання кредитного договору, є помилковими. Доводи апеляційної скарги, ретельно досліджені судом, висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, має бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року). Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено підстави для розподілу судових витрат відсутні. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, Хмельницький апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 09 березня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Повне судове рішення складено 17 травня 2021 року. Судді А.В. Купельський Т.О. Янчук О.І. Ярмолюк