Постанова 4820 № 676/5682/20

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 лютого 2022 року м. Хмельницький Справа № 676/5682/20 Провадження № 22-ц/4820/462/22 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Костенка А.М., Янчук Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 3 грудня 2021 року, встановив: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі АТ КБ «Приватбанк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. АТ КБ «Приватбанк» зазначило, що за договором про надання банківських послуг від 9 серпня 2012 року банк надав ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, а відповідач протягом строку дії платіжної картки зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами. ОСОБА_1 не виконав обов`язків за кредитним договором, у зв`язку з чим, станом на 4 жовтня 2020 року виникла заборгованість у розмірі 26 990 грн 24 коп., яка складається з 20 540 грн 15 коп. тіла кредиту та 6 450 грн 09 коп. процентів. За таких обставин АТ КБ «Приватбанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 26 990 грн 24 коп. заборгованості за кредитним договором. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 3 грудня 2021 року позов задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» 1 625 грн 63 коп. заборгованості за кредитним договором і 126 грн 12 коп. судового збору. В решті позову відмовлено. Суд керувався тим, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження факту укладення сторонами кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів. Оскільки умовами договору не встановлено розмір та порядок нарахування процентів за користування кредитом, то в цій частині позов є необґрунтованим. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції про відмову у стягненні частини тіла кредиту та процентів і ухвалити нове рішення про задоволення цих вимог посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 звернувся до позивача з анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, тобто він приєднався до запропонованих банком умов кредитування, які встановлені у стандартній формі. Сторони визначили, що вказана заява, Умови та Правила надання банківських послуг і Тарифи банку становлять укладений між ними договір про надання банківських послуг. Отже, АТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору та уклали цей договір. На виконання зобов`язання за кредитним договором банк надав відповідачу кредит, однак, останній не виконав обов`язку з повернення кредитних коштів і сплати процентів, у зв`язку з чим виникла вказана заборгованість. Суд першої інстанції не з`ясував усі обставини справи, не застосував норми чинного законодавства та правові позиції Верховного Суду в аналогічних справах, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи ОСОБА_1 не подав відзив на апеляційну скаргу. 2.

Мотивувальна частина Позиція суду апеляційної інстанції Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини 9 серпня 2012 року АТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 підписали анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, за змістом якої відповідач визнав, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становлять укладений між сторонами договір про надання банківських послуг. При цьому ОСОБА_1 засвідчив, що він ознайомився з умовами цього договору та зобов`язується виконувати їх. За договором про надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк» надало ОСОБА_1 кредит на картковий рахунок у межах ліміту кредитування 20 850 грн. Протягом 2013-2020 років ОСОБА_1 одержав 215 556 грн 77 коп. кредитних коштів, із яких повернув 213 931 грн 14 коп. Застосовані норми права Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Як передбачено ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, норми якої в силу ч. 2 ст. 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів. За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів. Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами. Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору. Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором. Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства. Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором. АТ КБ «Приватбанк» обґрунтувало свої вимоги письмовими доказами: анкетою-заявою про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 9 серпня 2012 року (а.с. 15), Умовами та правилами надання банківських послуг (а.с. 17-42); витягом із Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с. 16); розрахунком заборгованості за договором від 9 серпня 2012 року (а.с. 6-12); випискою по рахунку (а.с. 51-63); довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки (а.с. 14); довідкою про отримання ОСОБА_1 кредитних карток і терміни їх дії (а.с. 13). Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 9 серпня 2012 року (а.с. 15) не містить умов щодо розміру кредиту (ліміту кредитування), а також розміру, підстав і порядку нарахування процентів. Умови та правила надання банківських послуг (а.с. 17-42) і витяг із Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с. 16) визначають, у тому числі пільговий період користування кредитними коштами, розмір обов`язкового щомісячного платежу, розмір і порядок нарахування процентів, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, однак, указані документи не підписані ОСОБА_1 , а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови та тарифи розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. За відсутності достатніх підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, відсутності в анкеті-заяві домовленості сторін про розмір наданого кредиту, підстави та розміру нарахування процентів, надані банком Умови та правила надання банківських послуг (а.с. 17-42) і витяг із Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с. 16) не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки зазначені документи достовірно не підтверджують істотні умови такого договору. У зв`язку з цим до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання. Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 3 липня 2019 року (справа №342/180/17), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права. Довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти (а.с. 14) і довідка про отримання ОСОБА_1 кредитних карток і термін їх дії (а.с.13) також не містять об`єктивних і достатніх даних щодо всіх істотних умов укладеного сторонами договору. Таким чином, АТ КБ «Приватбанк» не довело укладення з ОСОБА_1 договору про надання банківських послуг на умовах, які зазначені у позові. Оскільки матеріали справи не містять доказів щодо істотних умов кредитного договору, то наданий АТ КБ «Приватбанк» розрахунок заборгованості (а.с. 6-12) достовірно не вказує на розмір невиконаного відповідачем зобов`язання та є неналежним доказом. Натомість, виписка по рахунку (а.с. 51-63) свідчить про те, що ОСОБА_1 не повернув банку тіло кредиту у розмірі 1 625 грн 63 коп. (215556,77-213931,14). Суд першої інстанції дослідив усі зібрані докази та дійшов правильного висновку про часткове повернення ОСОБА_1 тіла кредиту. Також суд обґрунтовано керувався тим, що право позивача на проценти не доведено. Посилання АТ КБ «Приватбанк» на неналежну оцінку судом досліджених доказів не відповідають фактичним обставинам справи. Укладеним сторонами договором не встановлений розмір процентів за користування кредитними коштами. Натомість, АТ КБ «Приватбанк» не заявляло вимоги про стягнення з відповідача процентів на рівні облікової ставки Національного банку України та не надало суду першої інстанції відповідного розрахунку заборгованості. За таких обставин у суду були відсутні підстави для стягнення процентів в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права є необґрунтованими. Посилання АТ КБ «Приватбанк» в апеляційній скарзі на правові висновки, висловлені Верховним Судом в інших справах, щодо порядку укладення, форми та виконання кредитного договору, є безпідставними, оскільки в цих справах і справі, яка переглядається судом апеляційної інстанції, встановлені різні обставини. Водночас суд першої інстанції помилково виходив з того, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження факту укладення сторонами кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, однак, ці висновки не вплинули на правильність вирішення справи та не можуть бути підставою для скасування судового рішення. 3.Висновки суду апеляційної інстанції Рішення суду ґрунтується на фактичних обставинах справи та ухвалено з додержанням вимог закону, внаслідок чого підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» залишити без задоволення, а рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 3 грудня 2021 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Судді: О.І. Ярмолюк А.М. Костенко Т.О. Янчук Головуючий у першій інстанції Шевцова Л.М. Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 27