LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Харківський апеляційний суд624/1090/23

від 01.07.2024НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 624/1090/23 Номер провадження 22-ц/818/1483/24 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 липня 2024 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді - Мальованого Ю.М., суддів - Пилипчук Н.П., Яцини В.Б., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 08 лютого 2024 року в складі судді Богачової Т.В. у справі № 624/1090/23 за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - в с т а н о в и в : У листопаді 2023 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі - АТ «Акцент-Банк», АТ «А-БАНК», банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що 12 грудня 2018 року відповідачка приєдналася до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» з метою укладення кредитного договору № б/н та отримання кредитної картки. На підставі вказаної анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг відповідачці надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг разом з умовами та правилами і тарифами, які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком кредитний договір. Також основні умови кредитування доведені відповідачці, про що свідчить її підпис в паспорті споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка». АТ «Акцент-Банк» свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, надавши відповідачці кредит у розмірі, встановленому в договорі, однак відповідачка не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами згідно договору. В зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань станом на 29 жовтня 2023 року заборгованість відповідачки за кредитним договором становить 34019,84 грн, яка складається з: 18639,59 грн - заборгованості за тілом кредиту; 15380,25 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість у вказаному розмірі, а також 2684 грн судового збору. Заочним рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 08 лютого 2024 року у задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ «Акцент-Банк», суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять підтверджень того, що саме ці, Витяг з Тарифів та Витяг з Умов, розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Публічному акціонерному товариству «Акцент-Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати відсотків за користування кредитом. Крім того, сплачені відповідачкою кошти розподілялись банком на погашення процентів, які передбачені Умовами та Правилами надання банківських послуг, що відповідачкою не підписані, тобто не спрямовувались на погашення тіла кредиту. З наданого позивачем Паспорту споживчого кредиту «Кредитна картка» неможливо встановити, на які саме умови кредитування погоджувався відповідач з огляду на те, що Паспорт споживчого кредиту містить тарифи щодо двох видів карток, з відмінними умовами кредитування. Крім того, містить зауваження, що інформація, що зазначена в паспорті зберігає чинність та є актуальною до 01 січня 2019 року. Більш того, зі змісту цього паспорту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. Відповідно до наданої позивачем виписки по картці позичальником всього фактично було отримано кошти в сумі 27904,69 грн, що є тілом кредиту. На погашення кредиту позичальником було внесено кошти на загальну суму 36884,17 грн. За таких обставин, судом з наданих документів встановлено, що позичальником фактично отримані та використані кошти повернуто позивачу, а тому підстав для стягнення з неї заявленої суми тіла кредиту відсутні. Не погоджуючись з заочним рішенням суду першої інстанції, 23 лютого 2024 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» подало апеляційну скаргу, в якій просить заочне рішення суду скасувати, задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі, вирішити питання щодо судових витрат. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, не звернув увагу на те, що з розрахунку заборгованості вбачається, що оскільки боржниця користувалася кредитом, вона ознайомлена з Умовами та Правилами надання банківських послуг і погодилася з ними, так як даний кредитний договір є договором оферти. Позичальниця отримала кредитну картку та скористалася кредитними коштами, тобто вона погодилася з умовами, що діяли на момент зняття коштів і повинна сплачувати процентну ставку. Зазначив, що банком надано також і паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому чітко вказані всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка тощо, який підписано відповідачкою. ОСОБА_1 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 08 лютого 2024 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ «Акцент-Банк», суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять підтверджень того, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Публічному акціонерному товариству «Акцент-Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків за користування кредитом. Крім того, сплачені відповідачкою кошти розподілялись банком на погашення процентів, які передбачені Умовами та Правилами надання банківських послуг, що відповідачкою не підписані, тобто не спрямовувались на погашення тіла кредиту. З наданого позивачем Паспорту споживчого кредиту «Кредитна картка» неможливо встановити, на які саме умови кредитування погоджувався відповідач з огляду на те, що Паспорт споживчого кредиту містить тарифи щодо двох видів карток, з відмінними умовами кредитування. Крім того містить зауваження, що інформація, що зазначена в паспорті зберігає чинність та є актуальною до 01 січня 2019 року. Більш того, зі змісту цього паспорту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. Відповідно до наданої позивачем виписки по картці позичальником всього фактично було отримано кошти в сумі 27904,69 грн, що є тілом кредиту. На погашення кредиту позичальником було внесено кошти на загальну суму 36884,17 грн. За таких обставин, судом з наданих документів встановлено, що позичальник фактично отримані та використані кошти позивачу повернула, а тому підстав для стягнення з неї заявленої суми тіла кредиту відсутні. Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 12 грудня 2018 ОСОБА_1 підписала Анкету-Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк». Анкета-Заява містить лише персональні дані позичальника та її контактну інформацію. При цьому розмір процентної ставки за користування кредитом та штрафи у заяві не зазначені. Також у анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку від 12 грудня 2018 року інформація про Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» відсутня (а.с.8). У Анкеті-Заяві зазначено, що відповідачка згодна з тим, що ця Заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між нею та Банком договір про надання банківських послуг. З паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» (а.с.9) вбачається, що він містить інформацію й, зокрема, про основні умови кредитування з урахуванням потреб споживача, інформацію щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту за картками «Універсальна», «Універсальна GOLD». Крім того, згідно відомостей споживчого паспорту який підписаний відповідачкою 12 грудня 2018 року, інформація в паспорті зберігає чинність та є актуальною лише до 01 січня 2019 року. В той же час даний паспорт не містить даних щодо обрання конкретної відсоткової ставки відповідачкою (а.с.9). Згідно довідки за картками, ОСОБА_1 було відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки: № НОМЕР_2 , строком дії до серпня місяця 2022 року; № НОМЕР_3 , строком дії до червня місяця 2022 року (а.с.15). Відповідно до довідки за лімітами ОСОБА_1 за період з 12 грудня 2018 року по 29 жовтня 2023 року було встановлено наступні кредитні ліміти: 12 грудня 2018 року 14:56:39 встановлено кредитний ліміт 500 грн; з 06 березня 2020 року 12:49:50 кредитний ліміт збільшено до 21000 грн; з 28 травня 2020 року 17:01:29 кредитний ліміт зменшено до 5000 грн; з 29 серпня 2023 року 10:25:56 кредитний ліміт зменшено до 18639,59 грн; з 29 серпня 2023 року 10:25:56 кредитний ліміт збільшено до 18700 грн (а.с.16). Згідно з наданим Банком розрахунком, ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 29 жовтня 2023 року внаслідок невиконання нею взятих на себе зобов`язань за кредитним договором має заборгованість у розмірі 34019,84 грн, що складається з: 18639,59 грн - заборгованість за кредитом; 15380,25 грн - заборгованість по відсоткам; 0,00 грн. - штрафи (а.с.6-7). До позовної заяви Банк також додав витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк», Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк» розміщеного на сайті https://a-bank.соm.ua/terms/ в розділі «Умови та правила» Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна GOLD», які не містять підпису відповідачки (а.с. 17-24). Також до позову додано виписку по рахунку ОСОБА_1 , згідно якої за період з 12 грудня 2018 року по 29 жовтня 2023 року сума витрат складає 70890,29 грн, сума зарахувань 38168,31 грн, сума комісій 1224,88 грн, сума кешбеку 0 грн (а.с.10-14). Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). За змістом статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України). В силу частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Із положень частини 1 статті 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, норми якої в силу частини 2 статті 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Як передбачено частиною 1 статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). В силу частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів. За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів. Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами. Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору. Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором. Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства. Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам. Зібрані докази вказують на те, що між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг, у рамках якого банк надав відповідачці кредит у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку. Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку від 12 грудня 2018 року (а.с.8) підписана працівницею банку Гурдіною В.А. та ОСОБА_1 , що свідчить про укладення сторонами договору в письмовій формі. Ця анкета-заява не містить умов щодо розміру кредитного ліміту, а також розміру, підстав та порядку нарахування процентів. Надані позивачем витяг з Умов та правил надання банківських послугу АТ «Акцент-Банк» (а.с.17-24), Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк» розміщеного на сайті https://a-bank.соm.ua/terms/ в розділі «Умови та правила» Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна GOLD» (а.с.24 зворот) визначають, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентну ставку, строк кредитування, порядок повернення кредиту, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін. Натомість, указані документи не підписані ОСОБА_1 , а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови та тарифи розуміла відповідачка, ознайомилася та погодилася з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку від 12 грудня 2018 року. Доводи апелянта в скарзі про те, що відповідачкою було підписано паспорт споживчого кредиту за програмою Кредитна картка, в якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, відсоткова ставка та багато іншого, - колегія суддів вважає необґрунтованими, безпідставними, та такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення, з огляду на наступне. Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» (а.с.9) підписаний працівником АТ «Акцент-Банк» Кандауровим Ю.В. і ОСОБА_4 . Однак, водночас вказаний паспорт споживчого кредиту не є частиною кредитного договору, а виступає способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20). Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно зі ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). За приписами ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Надані позивачем Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, вказана вище Заява виключають реальну можливість стягнення за ними заборгованості, оскільки в розумінні положення ст. 626 ЦК України не є договором, а тому за вказаними документами виключається реальна можливість стягнення будь-яких коштів. Частинами 1-3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для висновку колегії суддів про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях. Зважаючи, що позивачем є юридична особа банківська установа, яка має в своєму підпорядкуванні юридичний відділ, - зазначене вказує лише на те, що представники позивача були обізнані із нормами процесуального права, які регламентують принципи цивільного судочинства, в тому числі й такий принцип як змагальність сторін, за яким кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень та диспозитивність цивільного судочинства, за яким суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; учасник справи розпоряджається своїми права щодо предмету спору на власний розсуд та знає, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Разом із тим у даному випадку, Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна карта» є підтвердженням виконання позивачем переддоговірного обов`язку, оскільки у анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку від 12 грудня 2018 року відсутнє посилання на Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка». Отже, ознайомлення відповідачки з Паспортом споживчого кредиту за програмою «Кредитна карта» та його підписання відповідачкою не дає підстав для стягнення процентів за користування кредитом, оскільки він не є документом, який складає договір про надання банківських послуг, а тому не можна вважати, що в ньому відбулася фіксація волі сторін договору. Також апеляційний суд враховує, що поняття «форма правочину» та «спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації» не є тотожними поняттями. За таких обставин, саме по собі підписання відповідачем паспорту споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані йому умови та правила банківських послуг висновку суду першої інстанції не спростовує. Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі №313/346/20-ц. Отже, за відсутності достатніх підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці умови та правила надання банківських послуг, відсутності в анкеті-заяві домовленості сторін про розмір кредитного ліміту, порядок і строки його повернення, розмір і порядок нарахування процентів, надані банком документи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору. У зв`язку з цим до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила частини 1 статті 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання. Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року (справа №342/180/17, провадження №14-131цс19), яка згідно з частиною 4 статті 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права. Довідка за картами (а.с.15) і довідка за лімітами (а.с.16) не містять об`єктивних і достатніх даних щодо всіх істотних умов укладеного сторонами договору, тому їх не можна вважати належними доказами на підтвердження видачі картки з встановленим кредитним лімітом за договором від 12 грудня 2018 року, оскільки на даних довідках відсутня дата їх складання. Таким чином, АТ «Акцент-Банк» не довело укладення з ОСОБА_1 договору про надання банківських послуг на умовах, які зазначені у позові. Оскільки матеріали справи не містять доказів щодо істотних умов укладеного сторонами кредитного договору, то наданий АТ «Акцент-Банк» розрахунок заборгованості за договором (а.с.6-7) достовірно не вказує на розмір невиконаного відповідачкою зобов`язання та є неналежним доказом. Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 надано кредитний ліміт в розмірі 500 грн, який в подальшому збільшено до 18700 грн (а.с.16). Як вбачається з виписки по особовому рахунку (а.с.10-14) ОСОБА_1 активно користувалася платіжною карткою, як на оплату, так і на поповнення карткового рахунку. Із виписки по картці за період з 12 грудня 2018 року по 29 жовтня 2023 року (а.с.10-14), в якій міститься повна інформація про рух коштів на рахунку, відображення всіх операцій за кредитним договором за даними балансу, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей, вбачається, що за вказаний період на рахунок ОСОБА_1 було надходжень усього на суму 38168,31 грн. За вказаний період відповідачкою було витрачено суму у розмірі 70890,29 грн, до якої також входить 28165,57 грн стягнутих та спрямованих позивачем на погашення відсотків по укладеному договору б/н від 12 грудня 2018 року (а.с.10-14). Апеляційний суд вважає, що частину із сплачених відповідачкою коштів у сумі 28165,57 грн позивачем безпідставно було спрямовано на погашення відсотків, оскільки анкета-заява від 12 грудня 2018 року не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків. Оскільки в анкеті-заяві від 12 грудня 2018 року відсутня домовленість сторін про сплату відсотків, судова колегія вважає неправомірним та безпідставним нарахування банком відсотків за користування кредитом та зарахування цих коштів до заборгованості по тілу кредиту, а тому вважає, що стягненню підлягає сума в 4556,41 грн (70890,29 (сума витрат) - 28165,57 (сума безпідставно нарахованих відсотків) - 38168,31 (сума зарахувань), тобто, різниця між фактично витраченими відповідачкою коштами та внесеними коштами в межах кредитного ліміту. Неправильне застосування судом першої інстанції вищенаведених норм матеріального права призвело до неправильного вирішення справи. Вирішуючи спір, суд першої інстанцій не дослідив належним чином та не дав правової оцінки наданим сторонами доказам, зокрема розрахунку заборгованості за кредитним договором з усіма її складовими частинами в сукупності та взаємозв`язку з іншими встановленими обставинами справи. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України). З урахуванням викладених обставин справи рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню та ухваленню нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 4556,41 грн. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За частинами 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. При зверненні до суду із позовом АТ «А-Банк» сплатило 2684 грн судового збору (а.с.5). Позов задоволено на 13,40%, відтак із ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 359,66 грн (із розрахунку: 2684 х 13,40% : 100% = 359,66 грн). За звернення до суду із апеляційної скаргою АТ «А-Банк» сплатило 4026 грн судового збору (а.с.84), тому із ОСОБА_1 на користь банку підлягає стягненню 539,48 грн судового збору (із розрахунку: 4026 х 13,40% : 100% = 539,48 грн). Всього 359,66 грн + 539,48 грн = 899,14 грн. Керуючись ст. ст.367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити частково. Заочне рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 08 лютого 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ 14360080) заборгованість за кредитним договором № б/н від 12 грудня 2018 року в розмірі 4556 (чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят шість) грн 41 коп. та 899 грн (вісімсот дев`яносто дев`ять) грн 14 коп. судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 01 липня 2024 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді Н.П. Пилипчук В.Б. Яцина

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»