Постанова 4813 № 523/3500/19

Номер провадження: 22-ц/813/1935/20 Номер справи місцевого суду: 523/3500/19 Головуючий у першій інстанції Кисельов В. К. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28.01.2020 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 523/3500/19 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М., учасники справи: - позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», - відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», поданою представником - Криловою Оленою Леонідівною, на рішення Суворовського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Кисельова В.К. о 12 годині 16 хвилині 04 липня 2019 року, повний текст рішення складено 29 липня 2019 року, встановив: У лютому 2019 року акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК (далі - Банк) звернулося до суду із вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитним договором № б/н від 24.10.2010 року станом на 31.01.2019 року в загальному розмірі - 122 324,37 грн., яка складається з: - заборгованість за кредитом - 7 889,39 грн.; - заборгованість про процентам за користування кредитом з 24.10.2010 року по 30.07.2018 року - 114 434,98 грн.. Банк обґрунтовує свої вимоги тим, що за умовами вищевказаного кредитного договору ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі - 8 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з і сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі - 36,6% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Підписання кредитного договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року, та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті http:|//privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. При укладенні договору сторони керувалися положеннями ч. 1 ст. 634 ЦК України. Банк згідно з п. 2.1.1.12.6 Правил користування платіжною карткою нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті http:|//privatbank.ua/terms/pages/70/, з розрахунку 360 календарних днів на рік. Пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачено можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід`ємних частин Договору, умов договору з обслуговування рахунків. Таким чином, розмір відсоткової ставки може змінюватися Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, визначених в п. 1.1.3.1.9. Умов та правил надання банківських послуг. Пунктом 1.1.2.3 до обов`язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунку та про здійсненні операції по картрахунку. На підставі п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг відповідачка зобов`язалась погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених Договором. Пунктом 2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що у разі невиконання зобов`язань за Договором Позичальник зобов`язаний на вимогу Банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди Банку. Згідно п. 1.1.2.7 Умов та правил надання банківських послуг власник картки зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту. Відповідно до п. 2.1.1.12.9 Правил користування платіжною карткою боржник доручає списувати з будь-якого відкритого в Банку рахунку, в частості з картрахунку, грошові кошти для здійснення платежу з метою повного або часткового погашення боргових зобов`язань. Згідно з п. 1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг за незгодою зі зміною Правил та/або Тарифів Банку, які викладені на банківському сайті http:|//privatbank.ua/terms/pages/70/, позичальник зобов`язується надати Банку письмову заяву про розірвання договору та погасити виниклу перед Банком заборгованість. На підставі п. 2.1.1.3.5 Умов та правил надання банківських послуг клієнт доручає Банку здійснювати списання грошових коштів з його рахунків, відкритих у валюті кредитного ліміту в межах суми, які підлягають сплаті Банку за даним договором, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами клієнта в межах, встановлених цими договорами (договірне списання), в межах платіжного ліміту картрахунку. Відповідно до п. 2.1.1.12.11 Правил користування платіжною карткою Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому або у встановленому Банком розмірі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов`язків за договором. Пунктом 1.1.3.2.2 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що у разі порушення власником або довіреною особою вимог діючого законодавства України та/або умов даного Договору та/або у разі виникнення Овердрафту Банк має право призупинити здійснення розрахунків по карті (заблокувати карту) та/або визнати карту недійсною до моменту усунення порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових обов`язків в цілому або у встановленому Банком розмірі у разі невиконання власником або довіреною особою власника своїх боргових обов`язків та інших обов`язків за цим договором. Пунктом 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не поінформує іншу сторона про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк. Банк свої обов`язки за кредитним договором виконав у повному обсязі. Відповідачка не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином вищевказані зобов`язання за кредитним договором, відповідачка порушила умови кредитного договору, у зв`язку з чим виникла заборгованість станом на 31.01.2019 року в загальному розмірі - 189 942,49 грн., яка складається з: - заборгованість за кредитом - 7 889,39 грн.; - заборгованість про процентам за користування кредитом - 179 747,910 грн.; - заборгованість за пенею та комісією - 2 306,00 грн.. Законодавством не передбачено обов`язку вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості за кредитом. Кредитодавець може на свій розсуд вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом. Тому, Банк просить стягнути з відповідачки заборгованість у вищевказаному розмірі (а. с. 2 - 4). Представник позивача у судове засідання не з`явився. Надав заяву, в якій позовні вимоги підтримав, просив справу розглянути за його відсутності. Представник відповідачки у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову. Посилався на те, що Банк пропустив строк позовної давності для звернення з вищевказаними вимогами за основним кредитом. Відповідачка не визнає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами, оскільки вона не була повідомлена про конкретну відсоткову ставку за договором, з умовами погашення кредитної заборгованості, а також про штрафні санкції. Відповідачка підписала тільки анкету-заявку на отримання картки, проте які саме умови кредитного договору їй достовірно не було відомо. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 24 липня 2019 року вищезазначені позовні вимоги Банку задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за основним кредитом у розмірі - 7 889,39 грн. та судовий збір у розмірі - 1 921 грн., а всього стягнуто -9 810,39 грн.. Позовні вимоги Банку про стягнення заборгованості за процентами за період з 24.10.2010 року по 30.07.2010 року в розмірі - 114 434,98 грн. залишено без задоволення. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 24.10.2010 року ОСОБА_1 звернулась до Банку з метою отримання кредитної картки. ОСОБА_1 підписала анкету-заяву на отримання кредитної картки, яка не містить посилання на умови кредитування, проценту ставку, порядок повернення кредиту (а. с. 7). У судовому засіданні представник відповідачки не заперечував того факту, що відповідачка дійсно отримала кредит у розмірі - 8 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року по справі №342/180/17-ц встановила, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. На підставі викладеного, суд вважає, що відсутні підстави для стягнення з відповідачки заборгованості за процентами в період з 24.10.2010 року по 30.07.2010 року в розмірі - 114 434,98 грн.. В той же час, суд вважає, що є підстави для стягнення з відповідача заборгованості за основним кредитом (а. с. 92 - 95). Банк в апеляційній скарзі оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами. Просить рішення суду першої інстанції в оскарженій частині скасувати. Ухвалити в цій частині нове судове рішення про стягнення заборгованості за процентами. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в оскарженій частині рішення ухвалено судом першої інстанції при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права, Апелянт вказує на те, що кредитний договір укладався шляхом укладання договору приєднання. Підпис у заяві-анкеті засвідчує, що відповідачка повністю згодна з умовами кредитування. Відповідачка укладання договору не оспорювала, зустрічний позов не подала. Кредитний договір є оплатним, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами. Встановивши надання кредиту та його неповернення, суд не мав жодних підстав для відмови у стягнення процентів. ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу просить останню залишити без задоволення. Рішення суду залишити без змін. Посилається на законність та обґрунтованість рішення суду. Вказує, що вона Умови та Правила надання банківських послуг, Тарифи банку не підписувала. У підписаній нею заяві-анкеті розмір процентної ставки не зазначений, умови про відповідальність відсутні. У матеріалах справи відсутні відомості, що саме Витяг з Тарифів, Витяг з Умов, які Банк надав до справи, вона розуміла та ознайомилася з ними. Суд правильно застосував висновки викладені у постановах Верховного Суду. Надана Банком апеляційному суду Виписка про рух коштів не може прийматися до уваги, оскільки Банк надав цей доказ з порушенням вимог ч. 3 ст. 367 ЦПК України. Відповідно до ст. 274 ЦПК України дана справа відноситься до категорії малозначних. Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто без виклику її учасників. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннямич. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Колегія суддів погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції. Вважає, що на підставі наявних у справі, наданих сторонами і досліджених судом доказів суд вірно встановив вищевказані обставини по справі, дійшов правильного вищевказаного висновку про необхідність відмови у стягненні заборгованості за процентами. Висновки суду відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального(ст. ст. 11, 15, 16, 192, 509, 524, 525, 526, 530, 533, 610, 611, 627, 1054 ЦК України) та процесуального (ст. ст. 263, 264 ЦПК України) права. На підставі наявних у справі, наданих сторонами та досліджених судом доказів встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини. 24.10.2010 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку та про те, що вона отримала картку, про що свідчить її підпис у зазначеній анкеті-заяві (а. с. 7). Згідно вказаної анкети-заяви ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі - 8 000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. ОСОБА_1 користувалася кредитом, частково його погашала. Не виконуючи належним чином зобов`язання за вказаним договором з надання коштів Банку для погашення кредиту, відповідачка порушила умови кредитного договору. У наданому Банком розрахунку вказано, що заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 31.01.2019 року становитьв загальному розмірі - 189 942,49 грн., яка складається з: - заборгованість за кредитом - 7 889,39 грн.; - заборгованість про процентам за користування кредитом - 179 747,910 грн.; - заборгованість за пенею та комісією - 2 306,00 грн. (а. с. 5 - 6 зворотна сторона). Між сторонами виникли правовідносини з кредитного договору. За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори. Згідно із ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За правилами, передбаченими ст. ст. 509, 525, 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно із ст. 530 Цивільного Кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст.612 ЦК України). За змістом ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов`язку в натурі. Оскільки беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 вищевказані зобов`язання за кредитним договором з повернення кредиту не виконала, правильним є висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідачки на користь Банку заборгованості за тілом кредиту. Доводи апелянта про те, що суд безпідставно відмовив у стягненні заборгованості за процентами колегія суддів відхиляє, виходячи з наступного. Встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази про те, що саме з доданими Банком до позову Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», Витягом з Умов та правил надання банківських послуг (а. с. 8 - 32) була ознайомлена і розуміла їх відповідачка, про що остання розписалася. Відповідачка у наданих суду першої інстанції запереченнях на відповідь Банку на відзив на позов (а. с. 76 - 83) посилається на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17 про те, що за відсутності доказів про повідомлення споживача банківських послуг про умови кредитування та узгодження із споживачем саме тих умов, які Банк вважав узгодженими, відсутні підстави для стягнення процентів, пені та штрафів. Відповідно до висновків, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17, без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Таким чином, доводи апеляційної скарги про необхідність стягнення заборгованості за процентами колегією суддів відхиляються як безпідставні, а тому суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні цих вимог. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з інших підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема ст. ст. 625, 1048 ЦК України, Банк не заявляв, розрахунку боргу за цих підстав суду не надав. Навпаки, у наданій суду першої інстанції заяві (а. с. 42) Банк просив справу розглянути за відсутності його представника. Після надходження до суду відзиву на позов (а. с. 49 - 52) з доказами його відправлення Банку (а. с. 43), заперечень на відповідь Банку на відзив на позов (а. с. 76 - 83) Банк не скористався своїм процесуальним правом щодо зміни підстав позову. Будучи сповіщеним про розгляд справи (а. с. 87), Банк свого представника у судове засідання не направив (а. с. 88 - 89). Таким чином, апеляційна скарга Банку є безпідставною, а тому її треба залишити без задоволення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права. За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», поданої представником - Криловою О.Л., а також для прийняття її доводів у суду апеляційної інстанції відсутні. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», подану представником - Криловою Оленою Леонідівною, - залишити без задоволення. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24 липня 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: С. О. Погорєлова О. М. Таварткіладзе