Постанова 4813 № 509/3571/19

Номер провадження: 22-ц/813/1960/20 Номер справи місцевого суду: 509/3571/19 Головуючий у першій інстанції Кочко В. К. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09.07.2020 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 509/3571/19 Номер провадження: 22-ц/813/1960/20 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М., учасники справи: - позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», - відповідач ОСОБА_1 , розглянувши у передбаченому статтею 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», поданою представником - Криловою Оленою Леонідівною, на заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Кочко В.К. 15 серпня 2019 року, встановив: У липні 2019 року акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК (далі Банк) звернулося до суду із вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитним договором № б/н від 25.07.2016 року, станом на 13.06.2019 року, в загальному розмірі 53 006,95 грн.. Банк обґрунтовує свої вимоги тим, що ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву б/н від 25.07.2016 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 15 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у Заяві. Відповідно до п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4. Договору відповідач при укладенні договору дав згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту (п. 2.1.1.5.7) Овердрафт - короткостроковий кредит, який надається Барком клієнту у разі перевищення суми операції за платіжною карткою над сумою залишку коштів на його рахунку в розмірі ліміту кредитування (п. 1.1.1. 63 Договору). При укладанні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Пунктом 1.1.3.2.4 Договору для Банку передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід`ємних частин Договору. Згідно п.п. 1.1.6.1, 1.1.6.2 Договору зміни в Умови та правила надання банківських послуг вносяться банком щомісячно в односторонньому порядку, а у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, банк повідомляє клієнтів про внесені зміни шляхом використання різних каналів зв`язку. На підставі п. 2.1.1.5.5 Договору відповідач зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених Договором. Пунктом 2.1.1.12.1 Договору сторонами погоджено, що зобов`язання клієнта з повернення тіла кредиту, процентів за користування кредитом, комісії, пені та штрафів, тобто загальна заборгованість клієнта є борговими зобов`язаннями. Згідно п. 2.1.1.12.2 Договору в разі непогашення клієнтом боргових зобов`язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійсненні трати, за користування кредитом клієнт сплачує Банку проценти в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті https//privatbank.ua/kredity/, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 Договору. У разі виникнення простроченого кредиту згідно п. 2.1.1.12.2.1. Договору клієнт сплачує Банку проценти в подвійному розмірі від зазначених в Тарифах, що діють на дату нарахування. При непогашені суми простроченого кредиту згідно п. 2.1.1.12.6.1. Договору на суму від 100 грн., клієнт сплачує Банку пеню відповідно до встановлених тарифів, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті https//privatbank.ua/kredity/. Пеня нараховується в день нарахування відсотків за кредитом. Банк свої обов`язки за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав позичальнику можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. У порушення умов кредитного договору відповідач зобов`язання в повному обсязі не виконував, у зв`язку з чим станом на 13.06.2019 р. виникла заборгованість у загальному розмірі 53 006,95 грн., яка складається з: заборгованість за тілом кредиту 1 9037,65 грн.; заборгованість за простроченим тілом кредиту 12 536,88 грн.; - заборгованість за нарахованими відсотками 0,00 грн.; - заборгованість з нарахованої пені за прострочене зобов`язання 17 882,09 грн.; - заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. 550,00 грн.; - штраф (фіксована складова) 500,00 грн.; - штраф (процента складова) 2 500,33 грн.. Відповідно до п. 1.1.7.11 Договору він діє на протязі 12 місяців з моменту його підписання. Якщо на протязі цього строку жодна з сторін не проінформує другу сторону про розірвання договору, він автоматично пролонгується на той же строк. Пунктом 1.1.7.43 Договору сторони передбачили, що дія договору закінчується в момент закриття останнього рахунку/депозиту клієнта, відкритого в рамках Договору або підпадаючого під дію Договору, а також при закінченні використання послуг Банка, передбачених Договором. За наявної у клієнта в момент закриття останнього рахунку клієнта непогашеної заборгованості перед Банком по Договору, в тому числі по овердрафту, а також заборгованості по сплаті комісії перед Банком, дія Договору закінчується після повного погашення заборгованості. Відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за Договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів Банку (а. с. 1 4 зворотна сторона). Разом із позовною заявою Банк надав заяву про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а. с. 35) та заяву про розгляд справи за відсутності позивача, в якій не заперечував проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення, у разі виникнення викладених в ч. 1 ст. 280 ЦПК України обставин (а. с. 36). Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 16.07.2019 року відкрито провадження у справі. Визначено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а. с. 39). Представник позивача у судове засідання не з`явився. Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Виходячи з вищезазначеного, суд першої інстанції вважав можливим розглянути справу за відсутності сторін згідно доказів, що містяться в матеріалах справи при заочному розгляді справи, відповідно до положень ст. 281 ЦПК України. Заочним рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 15 серпня 2019 року вищезазначений позов Банку задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитним договором б/н від 25.07.2016 року врозмірі 19 037,65 грн. та судовий збір у розмірі 689,93 грн.. У задоволенні іншої частини позовних вимог Банку відмовлено. Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 25.07.2016 р. ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 15 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. У анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. До кредитного договору Банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Згідно з наданим Банком розрахунком заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 13.06.2019 р. становить у сумі 53 006,95 грн., яка складається з: - заборгованість за кредитом 19 037,65 грн.; заборгованість за простроченим тілом кредиту 12 536,88 грн.; - заборгованість по процентам за користування кредитом - 0,00 грн.; - заборгованість за пенею 18 432,09 грн.;- заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. 550,00 грн.; - штраф (фіксована частина) - 500,00 грн.; - штраф (процентна складова) 2 500,33 грн.. Суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме додані Банком до позову Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані Банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані Банком Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання Банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 року в справі №342/180/17. Таким чином, оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Банку не повернуті, суд вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитом у розмірі 19 037,65 грн. та відмовити у задоволенні решти позовних вимог (а. с. 43 45). Банк в апеляційній скарзі оскаржує заочне рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні заборгованості за простроченим тілом кредиту, по пені та штрафам. Просить заочне рішення суду першої інстанції в оскарженій частині скасувати. Ухвалити в цій частині нове судове рішення про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, по пені та штрафам. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в оскарженій частині заочне рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт вказує на безпідставну відмову судом першої інстанції у стягненні заборгованості за простроченим тілом кредиту, пені та штрафу. Кредитний договір укладався шляхом укладення договору приєднання. Активація картки, користування картковим рахунком свідчать про укладення кредитного договору на визначених Банком Умовах. Вчинивши вказані дії, позичальник погодився із запропонованими Банком Умовами та правилами надання банківських послуг. Суд не перевірив розрахунок заборгованості, не пересвідчився, що позичальник користувався коштами. Відповідач не заперечував факт ознайомлення з наданими Банком Умовами та правилами надання банківських послуг. 27.09.2019 року ухвалою Одеського апеляційного суду відкрито апеляційне провадження. Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було надіслано учасникам справи. Рекомендоване повідомлення про вручення ОСОБА_1 вищевказаної кореспонденції до апеляційного суду не повернулося. У грудні 2019 року апеляційним судом повторно було направлено ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги. Рекомендоване повідомлення про вручення ОСОБА_1 вищевказаної кореспонденції повернулося до апеляційного суду з приміткою пошти «За закінченням встановленого строку зберігання». Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.01.2020 року було закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Разом з тим, у лютому 2020 року апеляційним судом було втретє направлено ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги. Одночасно копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було направлено Овідіопольській селищній раді Одеської області - за місцем проживання ОСОБА_1 для вручення поштової кореспонденції останньому. Рекомендоване повідомлення про вручення ОСОБА_1 вищевказаної кореспонденції повернулося до апеляційного суду з приміткою пошти «За місцем обслуговування». Від Овідіопольської селищної ради Одеської області надійшов лист, в якому зазначено, що до компетенції селищної ради не входить питання про вручення копії ухвали. У травні 2020 року апеляційним судом було вчетверте направлено ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги. Одночасно копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було направлено Овідіопольській селищній раді Одеської області - за місцем проживання ОСОБА_1 для вручення останньому. Рекомендоване повідомлення про вручення ОСОБА_1 вищевказаної кореспонденції, лист від вищевказаної селищної ради до апеляційного суду не надійшли. Після цього на офіційному веб-сайті апеляційного суду було розміщено повідомлення ОСОБА_1 про наявність ухвали Одеського апеляційного суду про відкриття провадження в порядку спрощеного провадження. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться. Пунктом 1 ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ. Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 5 цієї частини. Дана справа за ціною позову (53 006,95 грн.) є малозначною, тому вона підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику її учасників. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити. Колегія суддів погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції щодо необхідності часткового задоволення позову Банку. Разом з тим, колегія суддів не погоджується з підставами обґрунтування судом першої інстанції висновків про часткове задоволення позову. Висновки суду в цій частині не відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст. ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 1054 ЦК України) та процесуального (ст. ст. 263, 264 ЦПК України) права. На підставі наявних у справі, наданих її учасниками та досліджених судом доказів встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини. 25.07.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку (а. с. 9). ОСОБА_1 у вищевказаній анкеті-заяві підтвердив, що підписана ним анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua банку, складає між ним та Банком кредитний договір. Він ознайомився і згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг. Вищевказана анкета-заява не містить відомостей ні про кредитний ліміт, ні про вид платіжної картки. Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 у суді першої інстанції заперечував онайомлення та підписання ним доданих Банком до позову Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна». Не надані такі заперечення і апеляційному суду. Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Відповідно до п. 2.1.1.5.6 Умов та Правил надання банківських послуг, у разі невиконання зобов`язань за договором, на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту, оплати винагороди банку. Згідно п. 2.1.1.7.6, при порушенні строків платежів по будь-якому із грошових зобов`язань більше ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову. У відповідності з наданим позивачем розрахунком відповідач свої зобов`язання перед Банком не виконав, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилася заборгованість, станом на 13.06.2019 р. у сумі 53 006,95 грн., яка складається з: - заборгованість за кредитом 19 037,65 грн.; заборгованість за простроченим тілом кредиту 12 536,88 грн.; - заборгованість по процентам за користування кредитом - 0,00 грн.; - заборгованість за пенею 18 432,09 грн.;- заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. 550,00 грн.; - штраф (фіксована частина) - 500,00 грн.; - штраф (процентна складова) 2 500,33 грн. (а. с. 5 8 зворотна сторона). Вищевказаний розрахунок боргу відповідачем не спростовано. Між сторонами виникли правовідносини з кредитного договору. За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори. Згідно із статями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно із ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною За правилами, передбаченими ст. ст. 509, 525, 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом статті 1056-1 ЦК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Згідно із ст. 530 Цивільного Кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст.612 ЦК України). За змістом ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов`язку в натурі. Щодо вищезначених доводів апелянта про помилковість висновку суду першої інстанції про відмову у стягненні заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 12 536,88 грн., колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне. Банк, пред`являючи вимоги про погашення заборгованості за кредитом, просив крім тіла кредиту (сума, яку фактично позичальник отримав в борг), стягнути, у тому числі, заборгованість за простроченим тілом кредита у розмірі 12 536,88 грн., нараховану пеню за прострочене зобов`язання у розмірі 17 882,09 грн., нараховану пеню за несвоєчасність сплати боргу понад 100 грн. у сумі 550,00 грн., заборгованість по судовим штрафам у розмірі 3 000,33 грн.. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті банку, як невід`ємні частини вищевказаного кредитного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме доданий Банком до позову витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач та ознайомився і погодився з ним, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк». Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що вказано й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у провадженні № 6-16цс15 і не спростовано позивачем при розгляді справи, яка переглядається. Колегія суддів вважає, що у даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк» у період з часу виникнення спірних правовідносин (25 липня 2016 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (10 липня 2019 року надходження позову до суду), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Надані Банком Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання Банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю у п`ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15). Колегія суддів зазначає, що наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень Умов і Правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору. Колегія суддів вважає, що витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті: https:// www.privatbank.ua та містяться у матеріалах цієї справи (а. с. 11 - 25), не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 25 липня 2016 року шляхом підписання анкети-заяви. Такі висновки відповідають правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 06.05.2020 року у справі № 358/384/19. Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про необхідність відмови у стягненні простроченої заборгованості по тілу кредита, з посиланням тільки на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 р. у справі №342/180/17-ц. По даній справі, на відміну від справи, яку переглядала Велика Палата Верховного Суду, позичальник ОСОБА_1 ні у суді першої інстанції, ні в апеляційному суді не заперечував ознайомлення та підписання ним доданих Банком до позову Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (ст. 12, ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 81 ЦПК України). Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що у позові Банк вказав: «… ОСОБА_1 …отримав кредит у розмірі 15000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок…» (а. с. 2, 4-й абзац знизу). Згідно Умов та правил надання банківських послуг, які додані Банком до позову, і на які посилається Банк, кредит (кредитна лінія, кредитний ліміт) розмір коштів, що надаються Банком клієнту на строк, обумовлений у Договорі, на умовах платності та зворотності (п. 1.1.1.54.). Кредитна карта платіжна карта зі встановленим кредитним лімітом (п. 1.1.1.55.) Прострочений кредит кредитні кошти, які були надані клієнту і не були повернуті Банку в термін, передбачений Договором (п. 1.1.1.88). Пунктом 1.1.7.11 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не поінформує іншу сторону про припинення дії Договору він автоматично лонгується на такий самий строк (а. с. 19). Пунктом 2.1.1.2.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що після настання зазначеного на картці останнього місяця терміну її дії Банком випускається Картка на новий термін. Термін дії Картки не підлягає продовженню банком в разі надання клієнтом до початку останнього місяця дії картки письмової заяви про закриття рахунку, зке умови відсутності простроченої заборгованості клієнта перед банком за відповідним рахунком. Під борговими зобов`язаннями за Кредитом Сторони узгодили зобов`язання клієнта з повернення тіла кредиту, відсотків за користування Кредитом, комісії, пені та штрафів, тобто загальну заборгованість клієнта (п. 2.1.1.12.1. Договору). Форма надання кредиту: «Фінансовий» кредитний ліміт може бути використаний для отримання готівкових коштів з Картрахунку і безготівкових розрахунків за придбані товари чи послуги (п. 2.1.1.12.1.1). З врахуванням вищевказаних положень Умов та правил надання банківських послуг про строк дії договору та строк дії картки, відсутності у справі доказів перевипуску картки, останнім днем дії договору є 25.07.2018 року. Доказів щодо іншого строку дії договору, перевипуску картки матеріали справи не містять. Відповідно до наданого Банком розрахунку заборгованості станом на 13.06.2019 року сальдо поточної заборгованості за кредитом становить 21 629,04 грн., а сальдо простроченої заборгованості по кредиту становить 5 864,71 грн. (а. с. 8). Колегія суддів також звертає увагу на те, що згідно наданого Банком розрахунку боргу заборгованість по «Тіло кредита прострочене на звітну дату» з`являється і починається рахуватися тільки з 28.02.2018 року в розмірі 645,61 грн. (а. с. 7 зворотна сторона). Таким чином, штучно змінюючи ліміт, Банк фактично погашує заборгованість за процентами за користування кредитом (у позові (а. с. 3 зворотна сторона) заборгованість за нарахованими відсотками 0,00 грн., у розрахунку заборгованості (а. с. 8 зворотна сторона) заборгованість за нарахованими відсотками 0,00 грн.) і показує заборгованість по «Тіло кредиту прострочене на звітну дату». Відповідно до вимог цивільно-процесуального законодавства підстави і предмет позову визначає позивач. Суд визначає правову природу відносин між сторонами спору (надає правову кваліфікацію відносинам сторін), визначає норму матеріального права, яка регулює правовідносини сторін. Банк у позові не вказує, яким чином виникла заборгованість за простроченим тілом кредиту. У позові вказується тільки на те, що ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 15 000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а. с. 2, 4-й абзац знизу). Також Банк вказує, що Банк має право встановлювати та змінювати кредитний ліміт відповідно до п. п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору (а. с. 2, абзац 1-й знизу). Ні зі змісту позовної заяви, ні з наданого Банком розрахунку заборгованості (а. с. 5 11) не вбачається отримання відповідачем кредиту у розмірі 31 574,53 грн. = 19 037,65 грн. (заборгованість по тілу кредиту) + 12 536,88 грн. (заборгованість за простроченим тілом кредиту). Як вказувалося вище, разом із позовною заявою Банк надав заяву про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а. с. 38) та заяву про розгляд справи за відсутності позивача (а. с. 39). Таким чином, вимоги Банку про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредита є недоведеними, а тому в їх задоволенні необхідно відмовити саме за вищевказаного обґрунтування. Оскільки вимоги про стягнення нарахованої пені за прострочене зобов`язання є похідними від стягнення заборгованості за простроченим тілом кредита, у їх задоволенні також необхідно відмовити. Щодо стягнення пені, нарахованої за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. у розмірі 550 грн., колегія суддів зазначає наступне. Пред`являючи позовні вимоги про стягнення вказаної пені, Банк послався на витяги з Умов та правил надання банківських послуг та з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а. с. 10 - 25), підписання яких відповідач не оспорює. Разом з тим, приймаючи до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06.05.2020 року у справі № 358/384/19 (ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ч. 4 ст. 263 ЦПК України), колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог про стягення пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. у розмірі 550 грн.. Щодо позовних вимог Банку про стягнення заборгованості по штрафам колегія суддів зазначає наступне. Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Враховуючи, що відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15. Верховний Суд, ухвалюючи постанову від 06.05.2020 року у справі № 358/384/19 від зазначеної правової позиції не відійшов. Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Виходячи з вищевикладеного, оскільки беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 вищевказані зобов`язання за кредитним договором з повернення отриманого кредиту не виконав підлягають задоволенню тільки позовні вимоги Банку про стягення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 19 037,65 грн.. В задоволенні решти позовних вимог, а саме про стягненнязаборгованості за простроченим тілом кредиту 12 536,88 грн., заборгованості з нарахованої пені за прострочене зобов`язання 17 882,09 грн., заборгованості за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. 550,00 грн., штраф (фіксована складова) 500,00 грн., штраф (процента складова) 2 500,33 грн. необхідно відмовити. Таким чином, доводи апеляційної скарги пробезпідставну відмову судом першої інстанції у стягненні заборгованості за простроченим тілом кредиту, пені та штрафу, активація картки, користування картковим рахунком свідчать про укладення кредитного договору на визначених Банком Умовах, відповідач не заперечував факт ознайомлення з наданими Банком Умовами та правилами надання банківських послуг є частково обґрунтованими, а саме тільки в частині зміни обґрунтування часткового задоволення позовних вимог Банку. Таким чином, апеляційна скарга Банку є частково обґрунтованою, а тому підлягає частковому задоволенню. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги змінює судове рішення , якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права. Згідно із ч. 4 ст. 376 ЦПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Оскільки висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного обґрунтування часткового задоволення позову Банку, колегія суддів вважає, що рішення

мотивувальна частина рішення суду першої інстанції підлягає зміні за вищевказаного обґрунтування. В решті рішення необхідно залишити без змін. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасинка справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», подану представником - Криловою Оленою Леонідівною, - задовольнити частково. Мотивувальну частину заочного рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 15 серпня 2019 року - змінити в частині обґрунтування підстав часткового задоволення позову. В решті рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: С. О. Погорєлова О. М. Таварткіладзе