Постанова 4855 № 640/652/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/652/19 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 січня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю. за участю секретаря судового засідання Головченко В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про зобов`язання вчинити певні дії,- в с т а н о в и л а: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - відповідач), в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача: заборгованість по заробітній платі 42378 грн.; середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення 19372 грн.; грошову допомогу при звільненні зі служби в поліції 13167 грн.; моральну шкоду в розмірі 100000 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2019 року позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача: суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 56052,20 грн. за період з 22.03.2018 року по 25.09.2018 року (дата ухвалення рішення Окружним адміністративним судом міста Києва у справі № 826/6219/18); суму середнього заробітку за період затримки виплати заробітної плати при звільненні у розмірі 27727,95 грн.; звернуто до негайного виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2019 у справі № 640/652/19 в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 9342,03 грн.; в іншій частині в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що відповідачем виконано обов`язок щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що відповідач в апеляційній скарзі жодним словом не обмовився про підстави, за яких було прийняте рішення суду першої інстанції та не оспорює методику розрахунків та суми, які були нараховані судом для стягнення з відповідача. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить наступних висновків. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2018 у справі № 826/6219/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018 та постановою Верховного Суду від 25.03.2019, позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 22.03.2018 № 161 о/с «По особовому складу»; поновлено капітана поліції ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора архівного відділу управління режиму та технічного захисту інформації Головного управління Національної поліції в Київській області з 23.03.2018, в решті позовних вимог відмовлено. Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 12.10.2018 № 523 о/с поновлено капітана поліції ОСОБА_1 , старшого інспектора архівного відділу управління режиму та технічного захисту інформації Головного управління Національної поліції в Київській області з 23.03.2018 року (а.с. 9) та на підставі п. 2 ч. 1 ст. 77 (через хворобу) Закону України «Про Національну поліцію» капітана поліції ОСОБА_1 , старшого інспектора архівного відділу управління режиму та технічного захисту інформації Головного управління Національної поліції в Київській області, звільнено 12.10.2018 на підставі рапорту ОСОБА_1 від 12.10.2018, свідоцтва про хворобу № 182/Зв, виданого військово-лікарською комісією Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Київській області» 19.03.2018 (а.с. 10). Відповідно до зазначеного наказу, станом на день звільнення стаж служби позивача в поліції для виплати надбавки за вислугу років складає 18 років 00 місяців 23 дні; вислуга років для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції 03 роки 04 місяці 12 дні; вислуга років на пільгових умовах 02 роки 03 місяці 09 днів, усього вислуги років 20 років 04 місяці 02 дні. Кількість невикористаних днів щорічної відпустки у році звільнення - 24. 23.10.2018 позивачем направлено до Головного управління Національної поліції в Київській області заяву із вимогою про виплату йому грошового забезпечення за період з 23.03.2018 по 12.10.2018 та провести розрахунок інших виплат при звільненні зі служби в поліції в повному обсязі (а.с. 13). Відповідно до листа Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Київській області від 11.02.2019 № 253/109/29/1-19 про надання інформації стосовно грошового забезпечення ОСОБА_1 , встановлено, що: «…грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 23.03.2018 по 11.10.2018 ОСОБА_1 не виплачувалося, оскільки у рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2018 по адміністративній справі за № 826/6219/18 за його позовом до Головного управління зазначене питання не було врегульовано. З огляду на питання, підняті у позовній заяві ОСОБА_1 , слід зазначити, що одноразова грошова допомога при звільненні зі служби в поліції, передбачена ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» була виплачена йому в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби (3 роки) відповідно до наказу Головного управління від 12.10.2018 № 523 о/с в листопаді 2018 року на суму 8 975,82 грн. Інформація про виплату зазначеної допомоги додається. Звернень ОСОБА_1 з питань виплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку до канцелярії УФЗБО Головного управління не надходило.» (а.с. 20). Вважаючи, що відповідачем не виплачено суму за вимушений прогул з 23.03.2018 по 12.10.2018, затримано виплату розрахунку при звільненні з 12.10.2018 по день звернення до суду із цим позовом, не виплачено одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, чим відповідачем, зокрема, спричинено позивачу моральну шкоду у вигляді приниження честі та гідності останнього та ділової репутації, порушивши положення Кодексу законів про працю України, Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Закону України «Про Національну поліцію», позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що сума, яка підлягає до виплати відповідачем за час вимушеного прогулу, обрахована позивачем самостійно, не відповідає розрахункам відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, якою затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати. Також відповідачем виконано обов`язок щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні позивачу, а вимога позивача щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн. є необґрунтованою, оскільки розмір суми відшкодування моральної шкоди та характер моральних чи фізичних страждань, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, або інших негативних явищ, заподіяних йому саме незаконними діями з боку відповідача, позивачем жодним доказом не доведений, а тому, у цій частині позовних вимог слід відмовити. За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків. Спірні правовідносини врегульовано Кодексом законів про працю України, Законом України від 09.04.1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Законом України від 23.12.2015 № 901-VIII «Про Національну поліцію» та постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, якою затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати. Згідно з ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Частиною 2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Відповідно до п.2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. За приписами абз. 3 п. 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. Пунктом 8 вищезазначеного Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Згідно з п. 9 Порядку № 100 та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799, при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата. Відтак, при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу обрахуванню підлягає сума заробітку за календарні дні, виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку обчислення середньої заробітної плати. Як встановлено судом першої інстанції, наказом ГУ НП в Київській області від 22.03.2018 року № 161 о/с позивача звільнено з займаної посади та поновлено на посаді рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2018, відтак, період вимушеного прогулу позивача складає 188 дні та обраховується, починаючи з дня звільнення - з 22.03.2018 по 25.09.2018 (дата ухвалення рішення судом першої інстанції у справі №826/6219/18). Як вбачається з довідки про доходи від 11.02.2019 року № 113, заробітна плата позивача за останні два місяці роботи (січень-лютий 2018 року) становить 17292,97 грн. та середньоденне грошове забезпечення позивача складає 298,15 грн. (а.с. 21). Враховуючи, що кількість днів вимушеного прогулу складає 188 днів, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу становить: 298,15 грн. (середньоденне грошове забезпечення) х 188 к.д. = 56052,20 грн., який підлягає стягненню на його користь з Головного управління Національної поліції в Київській області. Відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 9 квітня 1992 року особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України «Про Національну поліцію» проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п`яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України «Про державну службу», а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше. Відповідно до ч. 5 ст. 9 Закону № 2262-XII поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених частинами першою та другою цієї статті, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали. Порядок та умови визначення критеріїв виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року № 260 «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.04.2016 року за № 669/28799. Відповідно до п. 3 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Пунктом 23 Порядку № 260 передбачено, що поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення. При цьому до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні не включається винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах, антитерористичних операціях та інших заходах в умовах особливого періоду. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби. Відповідно до ч.1 статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до довідки від 11.02.2019 № 113 посадовий оклад позивача складає 2700 грн., оклад за спец. званням - 1800 грн., надбавка за стаж служби в поліції - 1575, 00 грн. Оскільки місячне грошове забезпечення позивача становить 6075,00 грн., відтак, 50 відсотків від місячного грошового забезпечення позивача складає 3037,50 грн. Відповідно до наказу ГУ НП у Київській області від 12.10.2018 року № 523 о/с, станом на день звільнення вислуга років позивача для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції складає 03 роки 04 місяці 12 дні. Отже, з розрахунку 3 037,50 грн. Х 3 повних календарних років вислуги, сума одноразової грошової допомоги при звільненні підлягає нарахуванню у розмірі 9 112,50 грн. Відповідно до долученої відповідачем до матеріалів справи копії Інформаційної довідки про видачу одноразової грошової допомоги при звільнені поліцейським, позивачеві нараховано одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (3 роки) у розмірі 9112,50 грн. та виплачено грошове забезпечення з утриманням податків на доходи фізичних осіб (1640,25 грн.) та військового збору (136, 68 грн.) у розмірі 8975,82 грн (а.с. 22). Отже, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що позивачем помилково розраховано суму одноразового грошового забезпечення при звільненні у розмірі 13167,24 грн., при цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем виконано обов`язок щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні позивачу у сумі 8975,82 грн. Щодо позовної вимоги про стягнення з ГУ НП у Київській області на користь позивача середнього заробітку за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення у сумі 19372 грн., колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. З матеріалів справи вбачається, що спір в частині розміру одноразової грошової допомоги при звільненні позивача у сумі 8975,82 грн між сторонами був відсутній, а тому ця сума підлягала виплаті у визначений ст.116 КЗпП України строк. Згідно із ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Так, абз. 3 п. 2 Порядку № 100 встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо. Відповідно до п. 5 розділу IV Порядку № 100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Згідно з п. 8 розділу IV Порядку № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Відповідно до довідки від 11.02.2019 року № 114 позивачеві здійснено нарахування грошового забезпечення при звільненні, враховуючи: посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавку за стаж служби, грошову компенсацію за невикористану в році звільнення відпустку (24 доби), індексацію, одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в поліції. Всього нараховано: 14 335,76 грн. Утримано з цієї суми військовий збір (215,30 грн.) та податок з доходів фізичних осіб (2 583,68 грн.), який компенсовано згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 18.11.2015 року № 952 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 15 січня 2014 року № 44». З вказаної довідки вбачається, що сума 14138,46 грн., зокрема, дорівнює: за жовтень 2018 року (1 календарний день) розмір посадового окладу 87,10 грн., оклад за спеціальним званням 58,06 грн., надбавка за стаж служби 50,81 грн., грошову компенсацію за невикористану в році звільнення відпустку (24 доби) 405,00 грн., індексацію 185,29 грн. Всього нараховано 786,26 грн., водночас, утримано військового збору 11,79 грн., податку з доходів фізичних осіб 141,53 грн. Компенсовано податок з доходів фізичних осіб згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 18.11.2015 року №952 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 15 січня 2014 року №44» 141,53 грн. Виплачено 774,47 грн. Водночас, з наявних у матеріалах справи копій відомостей Головного управління Національної поліції в Київській області на виплату зарплати за жовтень 2018 року, встановлено, що за жовтень місяць 2018 року (1 календарний день) суму у розмірі 774,47 грн. виплачено 30.10.2018 (а.с. 53-62), за листопад місяць 2018 року суму грошової компенсації за невикористану відпустку в році звільнення відпустку у розмірі 4388,17 грн. виплачено 07.11.2018 (а.с. 63), за листопад місяць 2018 року суму одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби у розмірі 8975,82 грн. виплачено 29.11.2018 (а.с. 64). Враховуючи, що позивача звільнено Наказом ГУ НП у Київській області від 12.10.2018 № 523 о/с та з огляду положення ст.ст. 116, 117 КЗпП України, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач був зобов`язаний виконати розрахунок із позивачем у день його фактичного звільнення - 12.10.2018, в той час, остаточна виплата належних позивачу при звільненні сум була здійснена лише 29.11.2018, що слід вважати днем фактичного розрахунку з позивачем. Отже, з наведеного вбачається, що період за весь час затримки по день фактичного розрахунку із позивачем складає 48 днів, а відтак, відповідач має виплатити позивачеві його середній заробіток саме за вказаний період. З наведеного вбачається, що судом першої інстанції помилково розраховано період за який відповідачем має бути сплачений середній заробіток позивачеві, оскільки законом передбачено, що підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, при цьому остаточною датою фактичного розрахунку ГУ НП у Київській області з позивачем є саме 29.11.2018. Отже, враховуючи, що кількість днів затримки складає 48 днів, то середній заробіток позивача за час затримки становить: 298,15 грн. (середньоденне грошове забезпечення) х 48 к.д. = 14311,20 грн., який підлягає стягненню на його користь з Головного управління Національної поліції в Київській області. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржувалось в частині відмови в задоволенні позовних вимог, щодо стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 100000 грн, в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції. Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20 травня 2013 року №7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Головного управління Національної поліції у Київській області на користь позивача суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 14311,20 грн. На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, однак, невірно застосував норми матеріального права, що призвели до неправильного вирішення справи в частині, у зв`язку з чим наявні підстави для зміни рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області - задовольнити частково. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2019 року змінити, виклавши абзац 3 резолютивної частини рішення в наступній редакції: «

3. Стягнути з Головного управління Національної поліції у Київській області (код ЄДРПОУ 40108616) на користь ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 ) суму середнього заробітку за період затримки виплати заробітної плати при звільненні у розмірі 14311,20 грн. (чотирнадцять тисяч триста одинадцять грн. 20 коп.).». В решті рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 23 січня 2020 року. Головуючий суддя Н.В.Безименна Судді В.О.Аліменко А.Ю.Кучма