Постанова 4852 № 340/2134/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 16 січня 2020 року м. Дніпросправа № 340/2134/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В., суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Управління поліції охорони в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 (головуючий суддя Кармазина Т.М.) у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до відповідача Управління поліції охорони в Кіровоградській області про стягнення одноразової грошової допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку,- ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача Управління поліції охорони в Кіровоградській області, в якому просив суд стягнути з відповідача на його користь: - 28 745,68 грн. недорахованої одноразової грошової допомоги; - 137 774,70 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку. Позов обґрунтовано тим, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.02.2019, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019, у справі №340/101/19 визнано протиправною бездіяльність Управління поліції охорони в Кіровоградській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби та зобов`язано Управління поліції охорони в Кіровоградській області нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби за повних 14 років вислуги в розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Зазначав, що 12.07.2019 йому була виплачена відповідачем одноразова грошова допомога при звільненні у розмірі 25 639,25 грн. Вказував, що відповідачем помилково позивачу була нарахована одноразова грошова допомога з розрахунку грошового забезпечення за жовтень у розмірі 9 100грн. При цьому, посилався на те, що відповідно до довідки від 30.11.2018 №168, розмір грошового забезпечення позивача за останній місяць служби - жовтень становить 15 538,55 грн. Позивач, посилаючись на норми Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб та норми Постанови КМУ №393 від 17.07.1992, стверджує, що розмір його одноразової грошової допомоги становить 54384,93 грн. (15 538,55 грн. х 25% х 14 років вислуги = 54 384,93 грн.). Тому, на думку позивача, внаслідок неправомірних дій відповідача грошова допомога позивачу не донарахована у розмірі 28 745,68 грн. (54 384,93 -25 639,25 = 28 745,68). Крім того, позивач посилався на те, що період затримки розрахунку з ним при звільненні тривав з 19 жовтня 2018 року по 12 липня 2019 року, тобто 266 днів. Розмір грошового забезпечення становить 15 538,55 грн., так одноденний розмір грошового забезпечення становить 517,95 грн. (15 538,55 : 30 = 517,95 грн.). Тому, на думку позивача, розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку з ним становить 137 774,7 грн. (517,95 х 266 = 137 774,7 грн.). Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 позов задоволено частково. Стягнуто з Управління поліції охорони в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку щодо одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 77 790,75 грн. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що відповідачем допущено порушення строку розрахунку з позивачем при звільненні, що є підставою для виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто з 20.10.2018 по 11.07.2019 (265 днів). Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що будь-якої відповідальності за несвоєчасну виплату грошового забезпечення працівнику поліції Порядок виплати грошового забезпечення не містить. Норми, передбачені стаття 47, 116, 117 КЗПП України, статтею 24 ЗУ «Про оплату праці» не поширюються на рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ, тому виплата компенсації за затримку виплати розрахунку при звільненні осіб, які проходили службу в органах внутрішніх справ, не передбачена. Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи. Посилається на те, що він звільнений з органів поліції 19.10.2018 року, однак повний розрахунок з ним здійснено лише 12.07.2019 року. Вказує, на те, що оскільки норми Закону України "Про Національну поліцію" не врегульовують усіх питань, які можуть виникнуть при звільненні поліцейського зі служби в органах поліції (як то відповідальність за затримку розрахунку при звільненні), то до спірних відносин застосовуються окремі положення КЗПП (в тій частині, що не врегульована спеціальними для цих правовідносин нормами). Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного. Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив службу в органах поліції. Наказом начальника Управління поліції охорони в Кіровоградській області від 19.10.2018 №201 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за п.7 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" - за власним бажанням. На час звільнення його вислуга років складала 14 років 02 місяці 17 днів (а.с. 16). Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.02.2019 у справі №340/101/19, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019, адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Кіровоградській області про стягнення одноразової грошової допомоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління поліції охорони в Кіровоградській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби та зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби за повних 14 років вислуги в розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с. 11-14). 12.07.2019 відповідачем здійснено нарахування позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 31 850грн. та перерахування на картковий рахунок позивача коштів одноразової грошової допомоги у розмірі 25 639,25 грн. (з утриманням податку з доходів фізичних осіб в розмірі 5733грн. та військового збору в розмірі 477,75 грн. із суми 31 850грн.) (а.с.18, 19). Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09 квітня 1992 року №2262-XII, норми Закону України Про Національну поліцію від 02 липня 2015 року №580-VIII, норми Постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції від 11 листопада 2015 року №988, Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, норми Кодексу Законів про працю України. Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. При цьому, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19). Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи. Відповідно до частин 1 та 2 статті 94 Закону України Про Національну поліцію від 02 липня 2015 року №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Згідно ст.102 Закону України Про Національну поліцію пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Пунктами 1 та 2 Постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції від 11 листопада 2015 року №988 встановлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ. Пунктом 3 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 (Порядок №260) встановлено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Відповідно до п.п.9, 11, 12 розділу І Порядку №260 при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата. Грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення. Виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється, якщо звернення про їх отримання надійшли до закінчення трьох років з дня виникнення права на їх отримання. Звернення поліцейського щодо неправильної виплати грошового забезпечення розглядаються в установленому законодавством України порядку. Пункт 23 розділу І Порядку №260 Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення. При цьому до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні не включається винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах, антитерористичних операціях та інших заходах в умовах особливого періоду. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби. Відповідно до довідки Управління поліції охорони в Кіровоградській області до складу грошового забезпечення позивача за жовтень 2018 року (з 01.10.2018 по 31.10.2018) входить: посадовий оклад 2400 грн., оклад за спецзвання 1600 грн., надбавка за стаж служби в поліції 1200 грн., премія щомісячна за жовтень 2018р. 75% - 3900 грн., Отже, загальна сума грошового забезпечення становить 9100 грн. (а.с.39). Натомість, позивач посилається на те, що сума його грошового забезпечення за жовтень 2018 року (з 01.10.2018 по 31.10.2018) становить 15 538,55 грн., ця сума відображена у довідці відповідача про доходи ОСОБА_1 (а.с. 20). З цього приводу слід зазначити, що в даній довідці відображено суму доходу позивача за жовтень-місяць 2018 року, яка складається із грошового забезпечення за відпрацьовані дні в жовтні 2018 року, серед якої сума компенсації за невикористану відпустку у розмірі - 9100 грн. та індексація 371,88 грн. (а.с. 40). При цьому, суд першої інстанції доцільно звернув увагу, що законодавством не передбачено включення до розрахунку суми місячного грошового забезпечення при звільненні компенсації за невикористану відпустку та індексації. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з розрахунками відповідача щодо суми одноразової грошової допомоги, яка підлягала нарахуванню позивачу при звільненні зі служби за повних 14 років вислуги в розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, яка становить 31 850 грн. ((9100,00 грн. х 25%) х 14 років) = 31 850 грн. Слід зазначити, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України), відповідно до пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 якого дохід з джерелом його походження з України - це будь-який дохід, отриманий, зокрема, резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України. Розділ IV ПК України визначає податок на доходи фізичних осіб, платників податку на доходи фізичних осіб, оподаткування податком на доходи фізичних осіб, доходи фізичної особи, які підлягають оподаткуванню. Відповідно до пп.162.1.1, 162.1.3 п.162.1 ст.162 ПК України платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; податковий агент. Згідно пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу; Об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (п.163.1 ст.163 ПК України). Відповідно до п.164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Разом з тим, згідно з пп.164.2.20 п.164.2 ст.164 ПК України до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім доходів, визначених ст.165 Кодексу. Статтею 165 ПК України встановлено вичерпний перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми такого доходу за його рахунок. При цьому, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу (пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України). Таким чином, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) дохід поліцейським у вигляді грошового забезпечення, зобов`язаний утримати податок на доходи фізичних осіб із суми такого доходу та сплатити утриману суму податку до бюджету в порядку та у терміни, встановлені ст.168 Кодексу. Отже, одноразова грошова допомога при звільненні зі служби поліцейським Національної поліції України оподатковується податком на доходи фізичних осіб на загальних підставах. Крім того, відповідно до п.п.1.2 та 1.3 п.16-1 підрозд.10 розд. XX «Перехідні положення» ПК України розмір грошової допомоги при звільненні підлягає оподаткуванню військовим збором за ставкою 1,5%. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач, здійснюючи нарахування позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 31 850грн. та перерахування на картковий рахунок позивача коштів одноразової грошової допомоги у розмірі 25 639,25 грн. (з утриманням податку з доходів фізичних осіб в розмірі 5 733грн. та військового збору в розмірі 477,75 грн.), діяв правомірно, порушень прав позивача не вчиняв, протиправних дій чи бездіяльності не допустив, тому позовні вимоги в зазначеній частині не підлягають задоволенню. Щодо позовних вимог в частині стягнення з Управління поліції охорони в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 137 774,70 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку, колегія суддів апеляційної інстанції також погоджується з висновком суд першої інстанції про часткове задоволення таких вимог, виходячи з наступного. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, водночас, трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. З огляду на неврегульованість спеціальним законодавством питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні поліцейського, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи КЗпП України, зокрема, його стаття 117 КЗПП, яка передбачає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Одноразова грошова допомога при звільненні не входить до складу грошового забезпечення. Проте, передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність за затримку розрахунку при звільненні настає у випадку невиплати в день звільнення всіх сум, що належать працівнику від підприємства, установи, організації. Вказаний законодавчий припис є загальним і не встановлює конкретні види виплат, які роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові в день його звільнення. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.04.2019 по справі №806/889/17 (адміністративне провадження №К/9901/34490/18), про що також вірно зазначено судом першої інстанції. Згідно із ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Колегія судів апеляційної інстанції не вбачає підстав для не застосування зазначеної норми. Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму. За змістом ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо неприйняття до уваги посилання відповідача на наявність між сторонами спору про розмір невиплачених відповідачем сум під час розгляду Кіровоградським окружним адміністративним судом справи №340/101/19. Оскільки, предмет такого спору торкався питання щодо права (взагалі) на отримання такої допомоги та в даному рішенні судом зазначено, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача конкретно визначеної суми не підлягає задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на який законодавством покладено повноваження щодо нарахування та виплати такої одноразової грошової допомоги при звільненні. Що свідчить про відсутність підстав вважати розглянутою наведену позовну вимогу позивача по суті та відсутність, на час виплати відповідачем ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, спору щодо її суми. У рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 року № 4-рп/2012 в справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу, установлено, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Також у вказаному рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. В даному випадку в день звільнення позивача (згідно наказу начальника управління поліції охорони в Кіровоградській області №201 о/с позивача звільнено зі служби в Національній поліції - 19.10.2018), належна останньому сума одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25639,25 грн. виплачена не була. При цьому, остаточний розрахунок з позивачем проведено 12.07.2019. Таким чином, колегія судів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем допущено порушення строку розрахунку з позивачем при звільненні, що є підставою для виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто з 20.10.2018 по 11.07.2019 (265 днів). Згідно довідки Управління поліції охорони в Кіровоградській області середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 у відповідності п.9 р.І Порядку №260 складає 293,55 грн. (а.с. 39). Таким чином, сума середнього заробітку ОСОБА_1 , яка підлягає стягненню з Управління поліції охорони в Кіровоградській області на користь позивача, за час затримки відповідачем розрахунку щодо одноразової грошової допомоги при звільненні, становить 77 790,75 грн. (293,55 грн. х 265 днів = 77 790,75 грн.). Згідно ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи наявні в матеріалах справи докази та норми законодавства, що регулюють дані правовідносини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову. Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування. Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України. З огляду на результати апеляційного розгляду та характер спірних правовідносин судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління поліції охорони в Кіровоградській області - залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 - залишити без змін. Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 22.01.2020. Головуючий суддя Ю. В. Дурасова суддя Л.А. Божко суддя О.М. Лукманова