Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/17647/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 червня 2021 р. Справа № 520/17647/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді - Чалого І.С., суддів - Ральченка І.М. , Бершова Г.Є. , розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Сагайдак В.В., м. Харків) від 19.02.2021 (повний текст рішення складено 19.02.2021) по справі № 520/17647/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання дій та бездіяльності протиправними , зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИЛА: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд: визнати протиправними дії та бездіяльність ГУНП в Харківській області щодо не нарахування різниці невиплаченої компенсації за невикористану частину щорічної чергової оплачуваної відпустки за період з 01.01.2019 до 29.03.2019 у кількості 6 діб у розмірі 1061 гривень; зобов`язати ГУНП в Харківській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану частину щорічної чергової оплачуваної відпустки за період з 01.01.2019 до 29.03.2019 у кількості 6 діб у розмірі 1061 гривень; визнати протиправними дії та бездіяльність ГУНП в Харківській області щодо не нарахування на користь ОСОБА_1 різниці невиплаченої одноразової грошової допомоги при звільнені у розмірі 27 980,15 грн.; зобов`язати ГУНП в Харківській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільнені у розмірі 27980,15 грн. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2021 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо не нарахування ОСОБА_1 різниці невиплаченої компенсації за невикористану частину щорічної чергової оплачуваної відпустки за період з 01.01.2019 до 29.03.2019. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану частину щорічної чергової оплачуваної відпустки за період з 01.01.2019 до 29.03.2019. Визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо не нарахування на користь ОСОБА_1 різниці невиплаченої одноразової грошової допомоги при звільнені. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 різницю невиплаченої одноразової грошової допомоги при звільнені. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.02.2021 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначає, що суд першої інстанції прийшов до висновку, що станом на день звільнення позивача його грошове забезпечення склало 17127,29 грн.. Однак Головне управління Національної поліції в Харківській області вважає, що суд першої інстанції мав взяти до уваги відомості викладенні у довідці про доходи ОСОБА_1 від 29.12.2020 р. № 1426,з якої вбачається, що нарахована заробітна плата останнього у січні 2020 складає 15250, у лютому складає 12978,99, а середньомісячна заробітна плата позивача - 14114,50 грн. Позивач правом надання відзиву не скористався. Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судовим розглядом встановлено, що з 12.09.2017 ОСОБА_1 проходив службу на посаді оперуповноваженого сектору обслуговування об`єктів відділу спеціальної поліції ГУНП в Харківській області. Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області від 18.03.2019 №76 о/с, ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 29.03.2019 за п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів). Відповідно до довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення оперуповноваженому сектору обслуговування об`єктів відділу спеціальної поліції ГУНП в Харківській області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 за період з 01.11.2017 по 30.04.2019, за грудень 2018 року нараховано 17127,29 грн, за січень 2019 року - 12850,00 грн., за лютий 2019 року - 12 978,99 грн., за березень 2019 року - 12141,62 грн. Не погоджуючись із таким розрахунком грошового забезпечення та розміром його виплати, позивач звертався до адміністративного суду з адміністративним позовом по справі №520/10585/19. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002, код 40108599) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку - залишено без задоволення. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 по справі №520/10585/19 - скасовано. Прийнято постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії та бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо безпідставного зменшення грошового забезпечення, яке отримував ОСОБА_1 у січні 2019 року, лютому 2019 року та березні 2019 року. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення, а саме: січень 2019 року - 17127,29 грн, лютий 2019 року - 17127,29 грн, березень 2019 року - 17127,29 грн. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 29.03.2019 по час вирішення вказаного спору. Вказане рішення набрало законної сили 18 березня 2020 року. Листом ГУ Національної поліції в Харківській області від 13.07.2020 №156зі/119/05/29-2020, позивача було повідомлено, що одноразова грошова допомога при звільнені зі служби була нарахована і виплачена у квітні 2019 року та становить 61081,75 грн. Згідно листа ГУ Національної поліції в Харківській області від 04.09.2020 №198зі/119-29/03-2020 позивачу була здійснена виплата компенсації за невикористану частину щорічної чергової оплачуваної відпустки за період з 01.01.2019 до 29.03.2019 у кількості 6 діб у розмірі 2364,45 грн з урахуванням військового збору 1,5%. Позивач вважаючи протиправними дії відповідача щодо не нарахування та не виплати різниці компенсації за невикористану частину щорічної чергової оплачуваної відпустки та одноразової грошової допомоги при звільнені, звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої виходив з того, що розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за період з 01.01.2019 до 29.03.2019, та одноразова допомога при звільненні зі служби мають бути розраховані з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого позивача має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби, а саме 17127,29 грн, яке встановлено постановою Другого апеляційного адміністративного суду по справі №520/10585/19 від 18.03.2020. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі також - Закон №580). Правове регулювання служби в поліції регламентується статтею 60 Закону №580, згідно якої проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Частиною 1 статті 77 Закону № 580 встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв`язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, а також рішенням суду про визнання його активів або активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави; 11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави. Згідно з частинами 2 та 3 статті 77 Закону №580 днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби. Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за №669/28799 (далі також - Порядок №260). Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Відповідно до положень пункту 8 розділу III Порядку №260 розрахунок розміру грошової компенсації за невикористану відпустку повинен проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Колегія судів зазначає, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду, яка набрала законної сили, визнано протиправними дії та бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо безпідставного зменшення грошового забезпечення, яке отримував ОСОБА_1 у січні 2019 року, лютому 2019 року та березні 2019 року. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення, а саме: січень 2019 року - 17127,29 грн, лютий 2019 року - 17127,29 грн, березень 2019 року - 17127,29 грн. Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Тобто, станом на день звільнення позивача, його грошове забезпечення складало 17127,29 грн. На підставі вищевикладеного, колегія судів визначає, що розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за період з 01.01.2019 до 29.03.2019, має бути розрахований з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого позивача має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби, а саме 17127,29 грн, яке встановлено постановою Другого апеляційного адміністративного суду по справі №520/10585/19 від 18.03.2020, а не як вважає апелянт із розрахунку розміру місячного грошового забезпечення визначеному відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 від 29.12.2020 р. № 1426. Щодо вимоги позивача про нарахування та виплату різниці невиплаченої одноразової грошової допомоги при звільнені, суд зазначає наступне. Пунктом 23 розділу І Порядку №260 (чинному станом на 29.03.2019) передбачено, що поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення. При цьому до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні не включається винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах, антитерористичних операціях та інших заходах в умовах особливого періоду. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби. Згідно порядку визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей", а саме: які звільняються із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Як було зазначено, вище станом на день звільнення позивача, його грошове забезпечення складало 17127,29 грн., що встановлено постановою Другого апеляційного адміністративного суду, яка набрала законної сили. Як вбачається з матеріалів справи, стаж служби в поліції на день звільнення позивача для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби становить 10 років 01 місяць 28 днів. На підставі вищевикладеного, колегія судів визначає, що розмір невиплаченої одноразової грошової допомоги при звільнені, має бути розрахований з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого позивача має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби, а саме 17127,29 грн, яке встановлено постановою Другого апеляційного адміністративного суду по справі №520/10585/19 від 18.03.2020 та з урахуванням понад 10 років стажу служби в поліції на день звільнення, а не як вважає апелянт із розрахунку розміру місячного грошового забезпечення визначеному відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 від 29.12.2020 р. № 1426. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Згідно із ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Згідно із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно і з приписами частини першої ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2021 по справі № 520/17647/2020 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя І.С. Чалий Судді І.М. Ральченко Г.Є. Бершов