Постанова Київський апеляційний суд № 382/1854/19

Справа №382/1854/19 Головуючий в суді І інстанції - Кисіль О.А. Провадження №33/824/638/2020 Доповідач - Габрієль В.О. Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 січня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Габрієля В.О., за участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Лещенка С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на постанову Яготинського районного суду Київської області від 17 грудня 2019 року, - В С Т А Н О В И В : Постановою Яготинського районного суду Київської області від 17 грудня 2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , - визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік Стягнуто з ОСОБА_1 на користь державного бюджету України судовий збір у розмірі 384 гривні 20 копійок Відповідно до постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 10.10.2019 року о 03 годині 15 хвилин на 101 км автомобільної дороги Київ-Харків керував автомобілем «Mercedes-Benz» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини роту, нечітка мова, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП. Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій він просить постанову Яготинського районного суду Київської області від 17.12.2019 року скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Мотивуючи свої вимоги зазначає, що висновки викладені в рішенні суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, а також судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права. В матеріалах справи відсутні відомості на підтвердження факту того, що після відмови проходження ним освідування за допомогою Драгеру, йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі. Крім того, апелянт вказує, що він не керував автомобілем, а відпочивав у ньому, щоб на наступний день поїхати до місця свого проживання. Сам автомобіль знаходився у визначеному для відпочинку місці та не заважав проїзду іншим транспортним засобам. Заслухавши доповідь судді, доводи ОСОБА_1 та його захисника Лещенка С.О. на підтримку поданої апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 ЄСПЛ постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Відповідно до п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Згідно з ч.ч.2, 3 ст.266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу на швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу на швидкість реакції, або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладі охорони здоров`я. Аналогічні положення щодо огляду громадян на стан сп`яніння містить «Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затверджена наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за №1413/27858. Із матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку в присутності двох свідків. Відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23.12.2005, судам слід ураховувати, що стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. У суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не визнав та пояснив, що він не керував транспортним засобом, а відпочивав в автомобілі, щоб наступного дня поїхати додому. Незважаючи на невизнання вини ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції погоджується з висновками районного суду про доведеність його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, правильності кваліфікації дій за вказаною статтею, оскільки зазначене підтверджуються зібраними у справі доказами. У відповідності до протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ №202360 від 10.10.2019, ОСОБА_1 10.10.2019 року о 03 годині 15 хвилин на 101 км автомобільної дороги Київ-Харків керував автомобілем «Mercedes-Benz» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини роту, нечітка мова, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України (а.с.2). Факт роз`яснення прав та обов`язків ОСОБА_1 підтвердив власним підписом. Будь-яких заперечень з приводу викладених в протоколі обставин вчинення адміністративного правопорушення не зазначив (а.с.2). При цьому, відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку підтверджується письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.5,6). У рішеннях ЄСПЛ по справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, які з урахуванням положень ст.ст.8, 9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. Доводи ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом, суд апеляційної інстанції не бере до уваги, оскільки з відеозапису з нагрудної камери вбачається, що він сам не заперечував факту керування автомобілем та зафіксовано рух вказаного транспортного засобу. У відповідності до ст.23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. За змістом ч.2 ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі. Зазначені вимоги закону районним судом, при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та накладенні на нього стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами були дотримані у повній мірі. Доказів на спростування висновків районного суду апелянтом у апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено, і в ході апеляційного розгляду не здобуто. Із огляду на вищезазначене, постанова районного суду відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування апеляційний суд не вбачає, у зв`язку із чим залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст.294 КУпАП суд апеляційної інстанції, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Яготинського районного суду Київської області від 17 грудня 2019 року щодо ОСОБА_1 - без змін. Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду В.О. Габрієль