Постанова 4824 № 756/12982/19

Справа №756/12982/19 Головуючий в суді І інстанції - Дев`ятко В.В. Провадження №33/824/717/2020 Доповідач - Габрієль В.О. Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 січня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Габрієля В.О., із участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 18 грудня 2019 року, - В С Т А Н О В И В : Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 18 грудня 2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , - визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь державного бюджету України судовий збір в розмірі 384 грн. 20 коп. Відповідно до постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 24.09.2019 року приблизно о 00 год. 20 хв. він керував автомобілем марки «CHEVROLET» д.н.з. НОМЕР_1 по просп. Степана Бандери, 25 в м. Києві, з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя). Від проходження огляду у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився в присутності свідків, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України. Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій він просить скасувати постанову Оболонського районного суду м. Києва від 18.12.2019 року та повернути матеріали справи про адміністративне правопорушення до Управління патрульної поліції в м. Києві для належного оформлення. Мотивуючи свої вимоги зазначає, що суд першої інстанції допустив суттєві порушення вимог чинного законодавства, розглянув справу без ретельного з`ясування всіх обставин справи, що потягло за собою прийняття незаконного рішення. На думку апелянта, місцем вчинення адміністративного правопорушення є м. Київ, вул. П. Запорожця, 20, оскільки від проходження огляду він відмовився саме в медичному закладі за цією адресою, що свідчить про те, що розгляд вказаної справи не відноситься до юрисдикції Оболонського районного суду м. Києва. Крім того, судом першої інстанції невірно було зазначено адресу його проживання, а інформація про розгляд справи відносно нього на сайті суду взагалі була відсутня. Про дату, час та місце розгляду справи його повідомила секретар судового засідання телефоном. Апелянт вважає, що наведені факти свідчать про грубі порушення з боку суду першої інстанції. При розгляді справи судом першої інстанції не було перевірено документи, що встановлюють його особу та не взято до уваги подане ним клопотання, суд також не відреагував на заявлений ним відвід. ОСОБА_1 вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано всі обставини, які мають значення для справи. Суд виніс постанову на підставі недоведених даних, які вважав встановленими, при цьому порушив норми матеріального та процесуального права, що потягло за собою невідповідність висновків фактичним обставинам справи. Також до апеляційного суду ОСОБА_1 подано уточнення до апеляційної скарги, в яких він просить направити справу на розгляд до компетентного органу, а в разі не задоволення апеляційної скарги в цій частині, закрити справу на підставі ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Мотивуючи свої вимоги зазначає, що пройти огляд йому було запропоновано не поліцейським, а не уповноваженою на те особою, а саме лікарем медичного закладу, тому його дії не підпадають під вимогу п.2.5 ПДР України Заслухавши доповідь судді, доводи ОСОБА_1 на підтримку поданої апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 ЄСПЛ постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Відповідно до п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Згідно з ч.ч.2, 3 ст.266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу на швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу на швидкість реакції, або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладі охорони здоров`я. Аналогічні положення щодо огляду громадян на стан сп`яніння містить «Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затверджена наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за №1413/27858. Із матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку в присутності двох свідків. Відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23.12.2005, судам слід ураховувати, що стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. У суді першої інстанції ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не визнав та пояснив, що він не керував транспортним засобом «CHEVROLET» д.н.з. НОМЕР_1 , оскільки вживав алкогольні напої. Вказаним автомобілем керувала його сусідка ОСОБА_3 , а в час коли до нього підійшли поліцейські, вона пішла до туалету. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримав свої пояснення надані в суді першої інстанції та вказав на численні порушення норм матеріального та процесуального права, які на його думку, були допущені судом першої інстанції при розгляді справи щодо нього. До вказаних пояснень апеляційний суд ставиться критично, оскільки вони спростовуються доказами, наявними у справі про адміністративне правопорушення. Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №256076 від 24.09.2019 року вбачається, що 24.09.2019 року приблизно о 00 год. 20 хв. ОСОБА_1 керував автомобілем марки «CHEVROLET» д.н.з. НОМЕР_1 по просп. Степана Бандери, 25 в м. Києві, з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя). Від проходження огляду у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився в присутності свідків, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України (а.с.1). Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у своїх письмових поясненнях від 24.09.2019 року, засвідчили той факт, що водій ОСОБА_1 у їхній присутності відмовився від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння, що вони засвідчили своїми підписами (а.с.3). Вказані докази також спростовують твердження ОСОБА_1 про те, що пройти огляд йому було запропоновано неповноважною особою. На думку суду апеляційної інстанції, районним судом обґрунтовано відкинуто доводи ОСОБА_1 про те, що він не керував автомобілем «CHEVROLET» д.н.з. НОМЕР_1 , оскільки вони в повній мірі спростовуються доказами, які містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення. Зокрема з письмових пояснень свідка ОСОБА_6 (а.с.6) вбачається, що 24.09.2019 року приблизно о 00 год. 20 хв. він бачив автомобіль «CHEVROLET» д.н.з. НОМЕР_1 , який проїхав перехрестя та зупинився, із вказаного автомобіля ніхто не виходив. Крім того, з рапорту інспектора патрульної поліції УПП в м. Києві Шведа А.А. від 24.09.2019 року (а.с.7) вбачається, що 24.09.2019 року приблизно о 00 год. 20 хв. під час патрулюваня ним та інспектором Костюковим О.А. було виявлено автомобіль «CHEVROLET» д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався по просп. Оболонському зі сторони станції метро «Почайна» та на перехресті з просп. С. Бандери, порушуючи вимоги дорожнього знаку 5.15, здійснив поворот ліворуч. Побачивши службовий автомобіль поліції він різко змінив напрямок руху. Автомобіль «CHEVROLET» д.н.з. НОМЕР_1 був зупинений працівниками поліції по просп. С. Бандери, 25 біля АЗС «Glusko». Підійшовши до зупиненого автомобіля працівник поліції через відчинене вікно побачив, як водій пересідав на переднє пасажирське сидіння. У рішеннях ЄСПЛ по справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, які з урахуванням положень ст.ст.8, 9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. Попри невизнання вини ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає, що викладені у постанові висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, правильності кваліфікації його дій за ч.1 ст.130 КУпАП є обґрунтованими. Доводи ОСОБА_1 про порушення судом першої інстанції норм процесуального законодавства є голослівними та не підтверджуються жодними доказами. У відповідності до ст.23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. За змістом ч.2 ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі. Зазначені вимоги закону районним судом, при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та накладенні на нього стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами були дотримані у повній мірі. Доказів на спростування висновків районного суду апелянтом у апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено, і в ході апеляційного розгляду не здобуто. Із огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування апеляційний суд не вбачає, у зв`язку із чим залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст.294 КУпАП суд апеляційної інстанції, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 18 грудня 2019 року щодо ОСОБА_1 - без змін. Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду В.О. Габрієль