Постанова Харківський апеляційний суд № 635/4936/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа №635/4936/19 Суддя 1-ї інстанції: Шрамко Л.Л. Провадження № 33/818/1205/19 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24.12.2019 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Цілюрик В.П., з участю особи, відносно якої винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Шевченка Дмитра Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника Шевченка Д.В. на постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 29.08.2019 року у відношенні ОСОБА_1 ,- ВСТАНОВИВ: Постановою судді Харківського районного суду Харківської області від 29.08.2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200 грн та позбавлено права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 19 червня 2019 року о 01:37 на 27 км автодороги М-18 керував автомобілем Fiat Punto, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння (тремтіння кінцівок, блідість, зіниці очей не реагують на світло, почервоніння очей), в присутності двох свідків відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, а саме в закладі охорони здоров`я КЗОЗ ХОНД, порушивши вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Не погодившись з таким рішенням, захисник ОСОБА_1 - адвокат Шевченко Д.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та закрити провадження по справі. В апеляційній скарзі її автор вказує, що час вчинення адміністративного правопорушення є предметом доказування під час розгляду справи, та згідно змісту протоколу про адміністратимвнге правопорушення ОСОБА_1 19.06.2019 року о 01:37 на 27 км автодороги М-18 керував транспортним засобом, але згідно відеозапису, він був зупинений працівниками поліції раніше. О 01:07 працівники поліції здійснили огляд автомобіля. Згідно пояснень ОСОБА_1 , наданих суду першої інстанції, його було зупинено о 24:00 год. Вказує, що викладені в постанові пояснення ОСОБА_1 щодо керування ним транспортним засобом о 01:37 спотвореними. Вказує, що в протоколі про адміністративне правопорушення час складання вказано 02:05, а згідно відеозапису, лише о 02:15 працівники поліції запросили свідків, а о 02:17 було повідомлено про складання протоколу, крім того, згідно змісту відеозапису, ОСОБА_1 насправді не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння, а також посилається на те, що пояснення свідків суперечать вказаному відеозапису. Зазначає, що працівниками поліції було порушено Інструкцію щодо порядку проведення огляду на стан сп`яніння, а саме не було запропоновано пройти огляд на місці зупинки. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали вимоги апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП). Відповідно до змісту статті 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо. Положення статті 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Доказами в справі про адміністративне правопорушення згідно зі статтею 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Частина 2 статті 251 КУпАП встановлює, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Згідно пункту 2 частини 1 статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення окрім іншого, повинен вирішити чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення. Положення частини 7 статті 294 КУпАП передбачають, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. В ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (ЄСПЛ) вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. Надаючи пояснення апеляційному суду ОСОБА_1 наполягав, що від проходження огляду в медичному закладі він не відмовлявся, вважав, що цей огляд він може пройти після того, як приїде його адвокат. В судовому засіданні апеляційного суду було відтворено наявний в матеріалах справи відеозапис, та встановлено, що на відеозапису, останні цифри 0032, працівниками поліції в присутності свідків водію ОСОБА_1 було виписано направлення на проходження медичного огляду, на що він повідомив, що такий огляд пройде о сьомій годині ранку, у зв`язку з чим працівником поліції було оцінено як відмову водія пройти огляд, потім ОСОБА_1 повідомив про необхідність заждати його захисника і лише потім він пройде медичний огляд. Апеляційний суд, приймаючи рішення про відмову в задоволенні апеляційних вимог виходить з того, що положення п. 2.5 Правил дорожнього руху України встановлюють обов`язок водія на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення впливу наркотичних чи токсичних речовин. Суд зауважує, що законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння; а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння. Відповідно до п. 9 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858 (далі Інструкція), яким встановлено, що з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Пунктом 12 розділу ІІ вказаної Інструкції визначено, що разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до п. 4 розділу І Інструкції є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Таким чином, Правила дорожнього руху України покладають на водія обов`язок пройти огляд в медичному закладі в передбачений ст. 266 КУпАП строк і в присутності працівника поліції. Висування водієм умов, що такий огляд водій погоджується пройти лише в присутності адвоката, чи в інший час, враховуючи наведене вище, слід розцінювати як відмову від проходження огляду, за що передбачена нормами КУпАП відповідальність. Доводи апелянта щодо різниці у фіксації часу, який відображений у відеозаписі та протоколі про адміністративне правопорушення серії ОБ №182427 від 19.06.2019 року апеляційний суд розцінює критично, оскільки така різниця не є суттєвою, вона сама по собі не впливає на правильність встановлених судом фактів, самим ОСОБА_1 не спростовується факт керування ним транспортним засобом, а матеріали справи містять достатньо доказів (а саме зміст відеозапису, письмові пояснення свідків, які узгоджуються між собою), що на пропозицію працівника поліції пройти медичний огляд на встановлення стану наркотичного сп`яніння, оскільки водій ОСОБА_1 має його ознаки, останній фактично відповів відмовою, повідомивши, що пройде огляд часом пізніше, а потім - лише після прибуття адвоката. Враховуючи вище викладене, апеляційний суд не знаходить підстав вважати необгрунтованим висновок суду першої інстанції, що дії водія ОСОБА_1 містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується наявними в справі тими доказами, яким судом першої інстанції надано повну та належну оцінку, в об`єктивності якої у апеляційного суду немає підстав для сумніву. Посилання захисника, що працівники поліції, оформлюючи ОСОБА_1 направлення для проходження огляду, не визначились, чи є в нього ознаки алкогольного чи наркотичного сп`яніння, апеляційний суд вважає хибними, оскільки на відеозапису чітко відображено, що працівник поліції повідомляє, що водій має ознаки саме наркотичного сп`яніння, і які саме, і в направленні на огляд викладені саме ознаки наркотичного сп`яніння. Повідомлена захисником та ОСОБА_1 інформація щодо можливих протиправних дій працівників поліції може бути предметом оцінки при зверненні до правоохоронних органів, проте це не спростовує наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, оскільки такий висновок ґрунтується на аналізі наявний в матеріалах справи доказах. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Шевченка Дмитра Васильовича залишити без задоволення, а постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 29.08.2019 року у відношенні ОСОБА_1 без змін. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Харківського апеляційного суду В.П. Цілюрик