Постанова 4876 № 904/1899/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11.01.2020 Справа № 904/1899/19 м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач) суддів: Широбокова Л.П., Орєшкіна Е.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2019 у справі №904/1899/19 (суддя Золотарьова Я.С.; рішення ухвалене о 11:41 год. у місті Дніпро, повне рішення складено 12.09.2019) за позовом Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс", м.Запоріжжя до відповідача-1: Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Дніпро відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна Фабрика "Свято-Варваринська", с.Сергіївка, Покровський район, Донецька область про стягнення шкоди, завданої недостачею у розмірі 13838,90 грн. ВСТАНОВИВ: 10.05.2019 Приватне акціонерне товариство "Запоріжкокс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просило стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" шкоду завдану недостачею у розмірі 13838,90 грн. та судовий збір. Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням належним чином відповідачем своїх обов`язків із забезпечення схоронності переданого йому до перевезення вантажу, внаслідок чого позивачу, як вантажоодержувачу, була спричинена фактична шкода. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2019 залучено до участі у справі співвідповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна Фабрика "Свято-Варваринська". 29.07.2019 позивач подав уточнену позовну заяву, в якій просив суд стягнути з відповідача-1: Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна Фабрика "Свято-Варваринська" шкоду, завдану недостачею у розмірі 13838,90 грн. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2019 у справі №904/1899/19 (суддя Золотарьова Я.С.) позов щодо Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" заборгованість у розмірі 13868,90 грн. та судовий збір у розмірі 1921,00 грн. У задоволенні позову до відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна Фабрика "Свято-Варваринська" - відмовлено. Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, АТ "Українська залізниця" в особі РФ "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" (Залізниця, відповідач-1) звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2019 у справі №904/1899/19 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог до АТ "Українська залізниця" в особі РФ "Придніпровська залізниця" відмовити. Залізниця обґрунтовує свої вимоги посиланням на статтю 129 Статуту залізниць України та вказує на те, що комерційний акт складається для засвідчення таких обставин, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Зазначає, що при відправленні вантажу у залізничній накладній №48258388, у графі 7, відправником (відповідачем-2 по справі) зазначено "груз маркован катком-уплотнителем и поперечными полосами". У розділі "Д" комерційного акту №254201/17 від 10.02.2019 зазначено "фактично виявлено навантаження в вагоні на рівні бортів, вантаж марковано поперечними смугами, без виїмок та поглиблень, двері люка зачинено, течі вантажу немає". За твердженням апелянта, дані комерційного акту не відображають несхоронного перевезення вантажу залізницею, а відображають невідповідність маси завантаженого вантажу масі зазначеною відправником у залізничну накладну при відправленні. Апелянт вважає, що позовні вимоги повинні бути задоволені за рахунок ТОВ "Збагачувальна Фабрика "Свято-Варваринська", оскільки відповідно до статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.11.2019 поновлено АТ "Українська залізниця" в особі РФ "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2019 у справі №904/1899/19; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Українська залізниця" в особі РФ "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2019 у справі №904/1899/19; ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження; встановлено позивачу та відповідачу-2 строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 03.12.2019; зупинено дію оскаржуваного рішення на час розгляду апеляційної скарги. ПрАТ "Запоріжкокс" (позивач) у відзиві на апеляційну скаргу наполягає, що перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Вважає, що відповідач не надав до матеріалів справи належних та достовірних доказів про те, що нестача вантажу, вугільного концентрату сталася внаслідок обставин, яким залізниця не могла запобігти та усунення яких залежало від залізниці. Саме відповідачем не були виконані належним чином обов`язки щодо забезпечення збереження переданого йому до перевезення вантажу, внаслідок чого позивачу було завдано матеріальної шкоди у розмірі 13838,19 грн. Вважає, що покладати відповідальність на Вантажовідправника за втрату вантажу, у зв`язку з його завантаженням у вагон, було б можливим у разі складання, як комерційного акту, так і акту загальної форми на станції відправлення Удачна Донецької залізниці під час приймання вагону з вантажем залізницею до перевезення. Нестачу вантажу у вагоні №53518825 встановлено 10.02.2019, проте вантаж у вагоні був затриманий по станції Чаплине та виданий вантажоодержувачу 14.02.2019, однак акти загальної форми складені залізницею та їх зміст позивачу невідомі та відповідач не надав ніяких доказів та відомостей про складені залізницею акти, а виключно посилається в апеляційній скарзі на складений залізницею комерційний акт. Позивач звертає увагу, що згідно перевізного документу, залізничної накладної №48258388, у гр. 7 (відмітки залізниці) зазначено: вантаж марковано катком ущільнювачем та поперечними смугами 1,5-2м. Фактично було виявлено, згідно комерційного акту, що вантаж маркований поперечними смугами. Отже в комерційному акті не підтверджується непошкодженість маркування вантажу у вагоні, оскільки не встановлено про ущільнення вантажу у вагоні катком ущільнювачем, а встановлено тільки про маркування поперечними смугами без зазначення їх розміру. Вважає, що обставини справи вказують на те, що юридичні факти щодо нестачі вантажу не було виявлено в момент прийняття вантажу на станції Удачна для його транспортування залізницею для одержувача і відповідачем безпідставно вказується, що він не є відповідальним за втрату вантажу. На думку позивача, вимоги апеляційної скарги відповідача є необґрунтованими, не відповідають вимогам закону, а тому не підлягають задоволенню. ТОВ "ЗФ "Свято-Варваринська" (відповідач-2) у своєму відзиві вважає, що Господарський суд Дніпропетровської області в своєму рішенні від 10.09.2019 правомірно застосував норми матеріального та процесуального права, виніс по суті спору справедливе та законне рішення, яке скасуванню не підлягає. Відповідач-2 вважає, що оскільки зважування вантажу у вагоні за накладною №48258388 від 08.02.2019 здійснювалось вантажовідправником, вантаж прийнятий до перевезення згідно п.28 Правил приймання вантажу до перевезення, та ніяких зауважень з боку залізниці відправлення (с. Удачна Донецької залізниці) при оформленні перевізних документів, при прийнятті вантажу до перевезення 08.02.2019 не було, тобто ніяких порушень відповідачем-2 чинного законодавства, в даному випадку, не вбачається. При цьому заяви перевізника про неправильність заповнення накладної можуть бути спростовані тим, що прийнявши вантаж до перевезення він набув договір застави і визнав масу, зазначену в накладній, частиною опису предмета застави. Також позивач сам у своїй позовній заяві уточненій зазначає, що вантажовідправник завантажив вантаж у технічно справний вагон, в комерційному відношенні також порушень не вбачалось, навантаження виконано насипом на рівні бортів, рівномірно, вантаж маркований катком-ущільнювачем і поперечними смугами 1,5-2 м, що відповідає перевізному документу №48258388, а потім констатує, що відповідач-2 виконав свої зобов`язання та підготував вагон у комерційному відношенні, передав залізниці для перевезення. Отже, відповідач-2 не вчиняв ніяких дій, які можна було б кваліфікувати як правопорушення і які б були підставою для стягнення шкоди, завданої недостачею. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено наступні обставини. Між Приватним акціонерним товариством "Запоріжкокс" (покупець) та Приватним акціонерним товариством "Донецьксталь"-металургійний завод" (постачальник) укладено договір поставки №18/149 від 27.07.2018 (а.с.18-21, далі-договір), відповідно до умов п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити на умовах договору вугільну продукцію виробництва ТОВ "Збагачувальна фабрика "Свято-Варваринська" вугільний концентрат марки К з відповідними показниками якості: зола (max)-9%, волога (max)-10,5%, сірка (max)-0,8%, якщо інше не обумовлено в додаткових угодах та Специфікаціях. Сторонами погоджено, що ціна, об`єм та строки поставки вугільної продукції, яка постачається згідно договору, вказуються в специфікаціях, які підписуються сторонами, скріплюються печатками сторін та є невід`ємною частиною договору (п. 2.1. договору). Відповідно до п. 3.1. договору ціна вугільної продукції, яка постачається згідно договору, в період з серпня 2018 року по липень 2023 року (з 01 серпня 2018 по 31 липня 2023 включно), фіксується щомісяця в специфікаціях до договору та в подальшому може бути змінена в окремих специфікаціях або додаткових угодах до договору. Згідно з п.2 Специфікації від 23.01.2019 постачальник зобов`язується поставити покупцю 19300 т вугільного концентрату марки К групи К1 0-100 ТОВ "Збагачувальна фабрика "Свято-Варваринська" ТУ У 05.1-36975983-001:2017, вартість товару з ПДВ 134154738,40 грн. (а.с.22). Пунктом 5.1. договору передбачено, що поставка товару здійснюється залізничним транспортом на умовах FCA станція Вдала (Удачная), згідно Міжнародним правилам інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року, якщо інші умови поставки не передбачені додатковими угодами (Специфікаціями) до цього договору. 08.02.2019, в межах договору та специфікації від 23.01.2019, на адресу ПрАТ "Запоріжкокс" (позивач, вантажоодержувач) ТОВ "ЗФ "Свято-Варваринська" (відповідач-2, відправник) була направлена партія концентрату вугільного (марка К, група К1) в вагонах за залізничною накладною №48258388 (основний перевізний документ). Відповідно до зазначеної накладної маса вантажу в вагоні №53518825 є - 67400 кг, тара - 21700 кг (а.с.13). 10.02.2019 на станції Чаплине Придніпровської залізниці складено комерційний акт №454201/7/248 на додаток до акту станції Чаплине №21,15 від 10.02.2019 про невідповідність маси вантажу вказаній в документі з масою вантажу завантаженої фактично (а.с.14). У комерційному акті №454201/7/248 від 10.02.2019 зафіксовано, що вагон №53518825 вантажопідйомністю 69 т прибув поїздом №3151. Вагон у технічному стані виявився справним. У розділі "Ґ" (Опис пошкодження*) комерційного акту зазначено: "розділ Д: На підставі акту загальної форми №21 станції Чаплине від 10.02.2019 вагон було подано на контрольне зважування. При зважуванні на справних 150-ти тонних вагонних вагах станції Чаплине зав. №1465 (держповірка 19.12.2018), виявилось: брутто 86200 кг, тара з документу 21700 кг, нетто 64500 кг, що менше документу на 2900 кг". У розділі "Д" (Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку) комерційного акту зазначено: "Згідно документу значиться: концентрат вугільний. Вантаж марковано катком-ущільнювачем і поперечними смугами 1.5-2м. Вага визначена відправником на вагонних вагах (150т) заводський ВВЄТ-150№071201300 ВВЄТ-150№088. Брутто не вказано, нетто 64400 кг, тара з документа 21700 кг. Фактично виявлено: навантаження в вагоні на рівні бортів, вантаж марковано поперечними смугами, без виїмок та поглиблень, двері люка зачинено, течі вантажу немає. При повторному зважуванні вага вагону підтвердилася. Вантаж якого бракує в вагоні вміститися міг. Зав.вантажним двором по штату розкладу відсутній. Зважування здійснювала ПР П-В ОСОБА_1 в присутності ДС ОСОБА_2 , ПР П-В ОСОБА_3 , ВОХОР ОСОБА_4. ". У розділі "Є" комерційного акту зазначено: "14.02.2019 при зважуванні вантажу різниці проти цього акту не виявлено, навантаження відповідає перевізному документу". Приватним акціонерним товариством "Донецьксталь" - Металургійний завод" виставлено позивачу рахунок №6050 від 08.02.2019 на суму 5981314,13 грн. (з ПДВ) щодо оплати вартості концентрату кам`яного вугілля (марка К) загальною кількістю 962,100 т (ціна вугільної продукції без ПДВ складає 5180,78 грн. за 1 т), копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.15). Рахунок №6050 від 08.02.2019 позивачем сплачено у повному обсязі, що підтверджується банківською випискою, яка міститься в матеріалах справи (а.с.16-17). У зв`язку з виявленням нестачі вантажу ПрАТ "Запоріжкокс" звернулося до господарського суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги щодо відповідача-1, суд першої інстанції виходив із того, що підстави звільнення залізниці від відповідальності за недостачу вантажу, передбачені статтею 111 Статуту залізниць України відсутні, отже вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Суд відхилив доводи відповідача-1 щодо покладення відповідальності за нестачу вантажу на відповідача-2, оскільки відправником було вжито заходів щодо забезпечення збереження вантажу під час перевезення, а саме: вантаж марковано катком-ущільнювачем І поперечними смугами 1,5-2 м. До того ж, відповідно до пункту 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевіряти правильність відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Отже у позовних вимогах до відповідача-2 слід відмовити. Колегія судді суду апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з таких мотивів. Згідно зі статтею 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Аналогічні положення закріплені в статті 307 Господарського кодексу України. Укладення договору перевезення вантажу відповідно до частини третьої статті 909 Цивільного кодексу України та частини другої статті 307 Господарського кодексу України підтверджується складенням транспортної накладної. Статтею 6 Статуту залізниць України (далі - Статут), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача і супроводжує вантаж до станції призначення. Так, у правовідносинах з перевезення спірного вантажу договірні відносини мають місце між ТОВ "Збагачувальна фабрика "Свято-Варваринська" (відправник) та Залізницею (перевізник). Одержувачем вантажу відповідно до залізничної накладної є ПрАТ "Запоріжкокс" (постачальник). Відповідно до статті 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству. Згідно зі статтею 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. За приписами статей 114, 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером. Частиною другою статті 308 Господарського кодексу України передбачено, що відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Відповідно до статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажу, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України. Статтею 111 Статуту передбачено, що Залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли: а) вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення. Згідно зі статтею 908 Цивільного кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів, багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо перевезень встановлюється договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами що видаються відповідно до них. Відповідно до статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Відповідно до пункту 9 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855, у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставляння рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність. Зміст комерційного акту №454201/7/248 від 10.02.2019 свідчить про те, що в його тексті у встановленому порядку зафіксовано факт завантаження вагону №53518825 вантажем вагою меншою, ніж зазначено відправником у накладній, на 2900 кг. Зазначений акт складений відповідно до Правил складання актів та підписаний відповідальними особами. У відповідності до приписів статті 37 Статуту та пункту 5 Правил приймання вантажів до перевезення маса вантажів визначається відправником. Так відповідно до статті 37 Статуту визначено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса, вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Маса вантажів визначається відправником. Відповідно до статті 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевірити правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Як зазначалось вище, при відправленні вантажу у залізничній накладній №48258388 у графі 7 відправником зазначено "вантаж марковано катком-ущільнювачем і поперечними смугами 1,5-2 м". У розділі "Д" комерційного акту №254201/17 від 10.02.2019 Залізницею зазначено "фактично виявлено навантаження в вагоні на рівні бортів, вантаж марковано поперечними смугами, без виїмок та поглиблень, двері люка зачинено, течі вантажу немає". Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що дані комерційного акту не відображають несхоронність перевезення вантажу Залізницею, а відображають невідповідність маси завантаженого вантажу масі зазначеної відправником у залізничну накладну при відправленні. Таким чином, матеріалами справи підтверджено відсутність псування, пошкодження, втрати вантажу з вини Залізниці, що спростовує висновки місцевого господарського суду про відсутність підстав звільнення залізниці від відповідальності за недостачу вантажу, що передбачені статтею 111 Статуту. Тому, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що саме перевізник не виконав належним чином своїх зобов`язань та не забезпечив збереження ввіреного вантажу, в силу положень статті 111 Статуту та обставин, що зафіксовані накладною та комерційним актом. Відповідно до частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. За викладеного вище колегія суддів доходить висновку, що при прийнятті оскарженого рішення судом першої інстанції неправильно застосовані означені норми та зроблені висновки, які не відповідають обставинам справи, внаслідок чого необґрунтовано визнано відповідача-1 (залізницю) особою, на яку слід покласти відповідальність за нестачу вантажу. Тому апеляційну скаргу відповідача-1 слід задовольнити, оскаржене судове рішення скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача до відповідача-1 відмовити повністю та задовольнити позовні вимоги позивача повністю до відповідача-2. Згідно з частиною чотирнадцятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Частина перша статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначає, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням результатів розгляду справи, колегія суддів покладає на відповідача-2 судові витрати в сумі 1921 грн. 00 коп. судового збору у зв`язку з розглядом справи судом першої інстанції та судові витрати відповідача-1 в сумі 2881 грн. 50 коп. судового збору у зв`язку з переглядом справи судом апеляційної інстанції. Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277 ч.1 п.п. 3 та 4, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" - задовольнити. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2018 у справі №904/80/18 - скасувати повністю та ухвалити нове рішення. У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" відмовити повністю. Позов Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна Фабрика "Свято-Варваринська" задовольнити повністю. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна Фабрика "Свято-Варваринська" на користь Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" 13838 (тринадцять тисяч вісімсот тридцять вісім гривень) 90 копійок шкоди, завданої недостачею вантажу, суму 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) 00 копійок судових витрат на судовий збір у зв`язку з розглядом справи судом першої інстанції, суму 2881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одну гривню) 50 копійок судових витрат на судовий збір у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідні накази. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 13.01.2020. Головуючий суддя І.М. Подобєд Суддя Л.П. Широбокова Суддя Е.В. Орєшкіна