Постанова Східний апеляційний господарський суд № 905/1370/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 березня 2024 року м. Харків Справа № 905/1370/23 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І. , суддя Шевель О.В. без виклику сторін розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська», с. Сергіївка, Донецька область (вх.№2885Д/2 від 27.12.2023) на рішення Господарського суду Донецької області від 15.12.2023 у справі №905/1370/23 (повний текст складено 15.12.2023, суддя Величко Н.В.) за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ, в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця», м. Дніпро, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська», с. Сергіївка, Донецька область, про стягнення 49 730,00 грн, ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська» штрафу в розмірі 49730,00 грн, а також судового збору в сумі 2684,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неправильне зазначення відповідачем маси вантажу у вагоні №61601381 за накладною №48683221 від 24.07.2023, внаслідок чого позивачем було нараховано відповідачу штраф на підставі ст.ст 118, 122 Статуту залізниць України, який відповідачем не сплачено. Рішенням Господарського суду Донецької області від 15.12.2023 у справі №905/1370/23 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» штраф у розмірі 49730,00 грн за неправильне зазначення у накладній маси вантажу та судовий збір у сумі 2684,00 грн. Місцевий господарський суд на підставі положень ст.ст. 11, 509, 626, 908, 909 Цивільного кодексу України, Закону України «Про транспорт», Закону України «Про залізничний транспорт», Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 за № 457, Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 за № 644, Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 за №334, Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082, Правил видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083, дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами (складенням комерційного акту №460005/403 від 26.07.2023) невідповідність фактичної маси вантажу у вагоні №61601381 тій масі, що зазначена відправником (відповідачем) у накладній №48683221. Крім того, господарський суд зазначив, що чинне законодавство України пов`язує застосування до вантажовідправника наслідків, встановлених ст. 118 Статуту залізниць України із фактом неправильного зазначення відомостей у накладній щодо маси вантажу, у зв`язку з чим за наслідками відсутності сплати відповідачем штрафу в розмірі 49730,00 грн дійшов висновку про задоволення позовних вимог у заявленому розмірі. Відповідач із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Донецької області від 15.12.2023 у справі №905/1370/23 скасувати частково, а саме, в частині стягнення штрафу у розмірі 49730,00 грн і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в розмірі 1 провізної плати. В обґрунтування поданої апеляційної скарги заявник вказує, що судом першої інстанції неправомірно залишено без розгляду відзив на позов відповідача, поданий на електронну пошту місцевого господарського суду, з огляду на те, що адвоката Хоменка О.О. не допустили до справи в якості представника відповідача, та доступ до справи в електронному вигляді було надано після спливу строку подання відзиву на позов, чим позбавлено сторону права на належний захист через свого представника. Крім того, на думку апелянта, з огляду на засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), а також необхідність забезпечення балансу інтересів сторін, враховуючи відсутність збитків у позивача, а також відсутність будь-яких негативних наслідків від неправильного зазначення відомостей у накладній, місцевий господарський суд не врахував позицію відповідача про існування обставин для зменшення розміру стягуваного штрафу за рішенням суду. З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Східного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що унеможливлює її розгляд, ухвалою суду апеляційної інстанції від 28.12.2023 відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України витребувано у Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/1370/23; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи; копію ухвали надіслано апелянту та Господарському суду Донецької області. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська» на рішення Господарського суду Донецької області від 15.12.2023 у справі №905/1370/23. Визначено здійснити розгляд справи №905/1370/23 в порядку спрощеного провадження, без виклику (повідомлення) учасників справи. Сторони повідомлені про відкриття апеляційного провадження в порядку, визначеному статтями 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України), шляхом направлення ухвали суду у електронному вигляді до електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі. Відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень регулюються Законом України «Про доступ до судових рішень». Статтями 2, 4 вказаного Закону встановлено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. При цьому наразі забезпечено постійне внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень електронних копій судових рішень. Ухвала Східного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 також була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Таким чином, судом апеляційної інстанції було вчинено всі належні та допустимі заходи, направленні на повідомлення учасників справи про відкриття апеляційного провадження у даній справі і її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України. Станом на час винесення даної постанови заяви, відзиви, клопотання від учасників процесу не надходили. Відповідно до ч.5 ст.263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання. Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також проаналізувавши докази, котрі стосуються фактів, на які сторони посилаються в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне. 24.07.2023 зі станції відправлення Удачна Донецької залізниці Товариством з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська» за залізничною накладною № 48683221 здійснено відправлення вантажу «Концентрат вугілля кам`яного для коксування, марка К-100, у вологому стані» у 55 вагонах, у тому числі вагон № 61601381, до станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці. Одержувачем за даним відправленням є ПрАТ «Запоріжкокс», код ЄДРПОУ 00191224. У накладній № 48683221 від 24.07.2023 відправником вказана маса вантажу (графа 24 накладної) - 3840000 кг, код вантажу 161043 (графа 23 накладної); номенклатура вантажу: Концентрат вугільний. Концентрат вугілля кам`яного для коксування, група К1, марка К-100 у вологому стані, насипом, вантаж маркований катком-ущільнювачем та поперечними смугами 1,5-2м, вагони власності АТ Укрзалізниця (графи 20, 21, 22 накладної); спосіб визначення маси: на вагонних вагах (150 т), заводський № ВВЕТ-150№071201300 ВВЕТ-150№088 вантажовідправник (графа 26 накладної); завантажено вантаж у вагон відправником (графа 28 накладної). Відповідно до відомості вагонів до вказаної накладної маса вантажу у вагоні №61601381 складає 70000 кг, провізна плата 9946,00 грн., тара вагона 23600/23300, вантажність 70,0 т (№ з/п 31 відомості). На попутній станції Чаплине Придніпровської залізниці складено акт загальної форми № 6665 від 24.07.2023 (форма ГУ-23), за змістом якого по прибуттю поїзда № 9509 (індекс - 4819 068 4500, парк/колія 1/18) працівниками залізниці виявлено комерційну несправність (код 9180000-0), підозра недостачі вантажу невідповідність маси вантажу, вказаної в перевізних документах (ТГНЛ) показанням ТДВВ. За показанням динамічних тензометричних ваг у вагоні № 61601381 за накладною № 48683221 від 24.07.2023 виявлено підозру на завантаження понад 4% порівняно з масою в перевізному документі (нестача) 4200 кг. Комерційну несправність виявлено 24.07.2023 о 23:37, комерційну несправність не усунуто вагон слідує з пропущенням без виправлення, станція, на яку віднесені КН Удачна Дон. 25.07.2023 станцією призначення Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці складено акт загальної форми № 50695 (форма ГУ-23), яким встановлено комерційну несправність вагону № 61601381 (код 9180000-0) за накладною № 48683221, що прибув поїздом № 9509, підозра недостачі вантажу невідповідність маси вантажу, вказаної в перевізних документах (ТГНЛ) показанням ТДВВ. Повідомленням ст.Синельникове 1 ком.Тарасенко меньш документа 4200 кг. Фактично доповнення до попутного акту 6665 ст.Чаплино при візуальному огляді виявлено: навантаження непорушене, шапкою, на рівні бортів ущільнено, укатовано катком ущільневичем, марковано поперечними смугами, що відповідає перевізному документу. Вагон бездверний, люка зачинені, слідів течі вантажу немає. Прямує на контрольне зважування. Комерційну несправність виявлено 25.07.2023 о 15:40, комерційну несправність не усунуто, вагон слідує з пропущенням без виправлення, станція, на яку віднесені КН Удачна Дон. 26.07.2023 станцією Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці складено акт загальної форми № 50696 (форма ГУ-23) відносно вагону № 61601381 за накладною №48683221, що прибув поїздом № 9509, яким зафіксовано комерційну несправність (код - 9290002), недовантаження (недостача) вантажу в порівнянні з масою перевізного документа при відсутності ознак втрати (витікання, висипання, незбереження). Додаток АОФ 50695 від 25.07.2023. Проведено контрольне зважування на справних вагонних вагах ст. Запоріжжя-Ліве, держ. повірка 25.07.2023. За документом значиться вага нетто 70000 кг, тара з документу 23300 кг, фактично брутто 90900 кг, нетто 67600 кг, що на 2400 кг менше ваги, що вказана в документі. Повідомлений ВОХР нач. кар. Якущев. Прямує одержувачу на комісійну видачу. Комерційну несправність виявлено 26.07.2023 о 02:25, комерційну несправність не усунуто, вагон відчеплено для перевірки. Під час контрольного зважування на станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці було виявлено, що маса вантажу, вказана відправником, не відповідає фактичній масі, встановленій при проведенні контрольного зважування вантажу, а саме: у вагоні №61601381 маса нетто по накладній - 70000 кг, маса нетто при перевірці - 67600 кг, різниця -2400 кг, про що складено комерційний акт № 460005/403 від 26.07.2023 (форма ГУ-22). У розділі «Д» Опису виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку комерційного акту 460005/403 від 26.07.2023 зазначено, що при зважуванні вагону на справних електронних вагонних вагах вантажоодержувача № 085, державна повірка 21.06.2023, огляд-перевірка 21.06.23, приймальником поїздів Дементьєвою Г.М., прийомоздавальником заводу Беловою О.М., у присутності заступника начальника станції Тетеря О.М., виявилось: згідно перевізного документу значиться 55 вагонів загальною вагою 3840000 кг, у вагоні № № 61601381 тара з документу 23600/23500, нетто 70000кг, фактично виявилось вага брутто 90900 кг, тара з документу перевірена 23500 кг, нетто 67600 кг, що менше документу на 2400 кг. У комерційному відношенні навантаження шапкоподібне на рівні бортів, ущільнено катком-ущільнювачем, марковано поперечними смугами, що відповідають провізному документу. Маркування не порушене, виїмок та поглиблення не має, у технічному відношенні вагон справний, двері цільнометалеві, люки зачинені, просипу вантажу немає. При повторному зважуванні у тому ж складі різниці не виявлено. Начальник вантажного району за штатним розкладом відсутній. Згідно відміток накладної № 48683221 від 24.07.2023 вантаж виданий одержувачу 26.07.2023 (графа 52 накладної). Позивач на підставі ст. 118, 122 Статуту залізниць України у зв`язку із неправильним зазначенням відповідачем маси вантажу у залізничній накладній №48683221 від 24.07.2023 у вагоні № 61601381 нарахував відповідачу штраф у розмірі 49730,00 грн із розрахунку: 9946,00 грн (провізна плата за вагон № 61601381 за всю відстань перевезення)* 5 = 49730,00 грн. Несплата відповідачем штрафу зумовила звернення позивача до суду з вказаним позовом. 15.12.2023 прийнято оскаржуване судове рішення з підстав, викладених вище. Дослідивши матеріали справи на підставі приписів чинного законодавства, судова колегія виходить з наступного. Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Згідно з ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Частиною 3 ст. 909 Цивільного кодексу України визначено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами. Статтею 920 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (Статутами). Статтею 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (далі - Статут), визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення. Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Враховуючи викладене, та приписи статей 11 ЦК України та 174 ГК України, накладна є підставою для виникнення у сторін визначених в ній прав та обов`язків. Пунктом 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 та зареєстрованих в Мін`юсті України 24.11.2000 за №863/5084 (із змінами та доповненнями) (далі - Правила оформлення перевізних документів), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну). У разі пред`явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною. Накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП). Згідно з п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Для підтвердження приймання вантажу до перевезення один примірник накладної в паперовому вигляді з присвоєним їй номером і датою приймання вантажу надається відправнику. Порядок підтвердження приймання вантажу до перевезення за електронною накладною (із накладенням ЕЦП) визначається договором між вантажовласником і залізницею. Заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил. Статтею 37 Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса, вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Маса вантажів визначається відправником. Згідно із Додатком 3 Правил оформлення перевізних документів, графа 24 накладної «Маса вантажу, визначена відправником» заповнюється відправником, якщо маса вантажу визначена ним. Вказуються маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом). У графі 26 накладної «Спосіб визначення маси» відправником зазначається спосіб визначення маси вантажу (на вагах, за стандартом, за трафаретом, за обміром, за розрахунками, умовно), тип ваг (товарні, вагонні, елеваторні тощо), їх вантажопідйомність та ким було визначено масу вантажу (залізницею/відправником). Якщо масу вантажу визначено за стандартом, то в цій графі зазначається також стандартна маса брутто/нетто одного вантажного місця. Пунктом 5 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, зареєстрованих в Мін`юсті України за №861/5082 від 24.11.2000 (далі - Правила приймання вантажів), що загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. До розрахункових способів визначення маси вантажу належать: за трафаретом (підсумовування маси вантажу, зазначеної на кожному вантажному місці), за стандартом (множення суми стандартної маси вантажного місця на кількість місць вантажу), за заміром висоти наливу (з подальшим визначенням густини та об`єму вантажу за таблицею калібрування цистерн, розробленою заводом-виробником цистерни). За домовленістю відправника, залізниці та одержувача вантажу можуть бути встановлені інші способи визначення маси вантажу. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов`язаний зазначити в накладній. Усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом №442 від 31.07.2012р. Міністерства інфраструктури України та інших нормативно-правових актів. Відповідно до п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів у графі 55 «Правильність внесених відомостей підтверджую» представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення (п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення). Таким чином, позивач не зобов`язаний здійснювати перевірку маси та кількості вантажу завантаженого відправником, при цьому він не позбавлений права перевірити правильність відомостей про вантаж, визначених у накладній. В графі 55 залізничної накладної №48683221 від 24.07.2023 зазначено, що правильність внесених відомостей підтверджує прийомоздавальник вантажу та багажу майстер Голуб Оксана Анатоліївна, ЕЦП 24.07.2023 00:16 (а.с. 4). Відповідно до графи 24 вказаної накладної маса вантажу визначена відправником. Зокрема, відповідно до відомості вагонів до вказаної накладної маса вантажу у вагоні №61601381 складає 70000 кг, тара вагона 23600/23300, вантажність 70,0 т. В накладній також зазначено, що масу визначено на вагонних вагах (150 т) заводських №545 ВВЕТ-150№071201300, ВВЕТ-150№088 вантажовідправником. Тобто, з матеріалів справи вбачається, що на станції відправлення вантаж прийнятий до перевезення без зауважень та без перевірки маси та кількості вантажу, про що свідчить електронний цифровий підпис працівника станції відправлення у накладній. Відповідно до ст. 24 Статуту вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Згідно зі ст. 52 Статуту маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто. Відповідно до ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення обставин, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу. Під час контрольного зважування на станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці було виявлено, що маса вантажу вказана відправником не відповідає фактичній масі, встановленій при проведенні контрольного зважування вантажу, а саме: у вагоні №61601381 маса нетто по накладній - 70000 кг, маса нетто при перевірці - 67600 кг, різниця -2400 кг, про що складено комерційний акт № 460005/403 від 26.07.2023 (форма ГУ-22). Відповідно до пункту 22 Правил видачі вантажів перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. Зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому Правилами приймання вантажів до перевезення. Пунктами 2.1, 2.2, 2.3 Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, визначено, що ЗВВТ, які перебувають у власності як залізниць, так і організацій, які не належать до сфери управління Укрзалізниці (сторонні організації), підлягають обліку залізницями. Згідно з відомостями графи 26 залізничної накладної № 48683221 від 24.07.2023 зважування вантажу на станції відправлення здійснено на вагонних вагах (150 т), заводський №ВВЕТ-150№071201300 ВВЕТ-150№088 вантажовідправником. Аналогічним способом визначалась маса вантажу й позивачем на станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці. Як вбачається з наявного в матеріалах справи технічного паспорту ваг № 085 засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ) «вагонні ваги» станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці, власником яких є ПрАТ «Запоріжкокс», ваги вагонні тензометричні DGW-37,5х5,5, номер під яким ЗЗВТ занесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки У1553-01, виробник ЗВВТ ШенкНімеччіна, заводський №ННD К-02112, дата прийняття в експлуатацію 09.04.2004, строк експлуатації, встановлений виробником для ЗВТ - 10 років, границі зважування ЗВВТ найбільше навантаження 150 т, міжповірочний інтервал ЗВВТ - 6 місяців, інтервал між оглядами-перевірками ЗВВТ - 3 місяців. Згідно особливих відміток технічного паспорта (п.13) продовжено термін експлуатації ваг до 12.12.2023 з НДЗ 150 тон, ваги не використовуються для зважування вантажів в русі, які приймаються залізницею до перевезення. Згідно відміток про повірку технічного паспорта, 21.06.2023 ваги пройшли повірку і відповідають вимогам МПУ, наступний термін повірки 21.06.2024. Таким чином, станом на дату складання комерційного акту засіб вимірювальної техніки позивача був повірений належним чином. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Пунктом 8 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 № 334, передбачено, що комерційний акт може бути складений як на станції призначення, так і на станції відправлення або попутній станції. На кожному акті проставляється штемпель станції. Другий примірник акта видається одержувачу на його вимогу. Комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним,зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин (п.2 Правил складання актів). Отже, допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, в розумінні частини 1 статті 77 ГПК України, є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею. Комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці (п.10 Правил складання актів). Тобто приписи п.10 Правил складання актів на виконання ст.129 Статуту залізниць є імперативними щодо суб`єктного складу працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів, однак, зазначена норма не виключає можливості залучення до складення комерційного акта й інших працівників залізниці, поряд з особами, підписи яких є обов`язковим реквізитами комерційного акта. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2018 у справі №910/3930/17, від 18.06.2018 у справі №910/11397/17 та постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.11.2018 у справі №916/2450/17, від 21.08.2019 у справі №905/2360/18. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 64 та ч. 3 ст. 65 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство, як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов`язків між працівниками підприємства. Отже, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів, і такими доказами можуть підтверджуватися повноваження осіб на підписання комерційного акта. Дану правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 23.11.2018 у справі №916/2450/17, від 21.05.2018 у справі №916/2001/17, від 23.06.2018 у справі №916/1993/17. Місцевим господарським судом встановлено, що комерційний акт № 460005/403 від 26.07.2023 підписаний заступником начальника станції Тетеря О.М., приймальником поїздів Діденко Л.П., приймальником поїздів Дементьєвою Г.М. та прийомоздавальником заводу Беловою О.М. Повноваження працівників станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а саме: наказом Структурного підрозділу «Запорізька дирекція залізничних перевезень» станції Запоріжжя-Ліве від 28.12.2022 № 235 «Щодо призначення відповідальних працівників ст. Запоріжжя-Ліве бути уповноваженими особами на підписання від імені залізниці комерційних актів», посадовою інструкцією заступника начальника станції № ДС-ПГ-525/1 від 26.09.2022, робочими інструкціями приймальника поїздів № 644 від 27.03.2020, № 619 від 27.03.2020. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що комерційний акт № 460005/403 від 26.07.2023 складений у відповідності до вимог пред`явлених до його складання Правилами складання актів та є належним доказом неправильного зазначення у залізничній накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником, в розумінні частини 1 статті 77 ГПК України. Пунктом 27 Правил видачі вантажів передбачено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2 % маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0 - 6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м`ясо свіже. У даній справі вантажовідправником відправлено концентрат вугілля кам`яного для коксування, марки К-100, у вологому стані (графа 20-22 накладної № 48683221). Норма природної втрати вантажу у вагоні №61601381 складає 1400кг (70000*2%/100). За даними комерційного акту нестача вантажу у вагоні №61601381 складає 2400 кг, що більше норми природної втрати вантажу. Згідно зі ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. Чинне законодавство України пов`язує застосування до вантажовідправника наслідків, встановлених ст. 118 Статуту залізниць України, із фактом неправильного зазначення у накладній маси вантажу, який підтверджується наявними у справі належними доказами. Відповідно до ч. 1 ст. 118 Статуту залізниць України за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. Позивачем за неправильно зазначену у залізничній накладній №48683221 масу вантажу у вагоні №91901381 нарахований відповідачу штраф в розмірі 49730,00 грн. Колегією суддів перевірено наданий позивачем розрахунок штрафу, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що вказаний розрахунок здійснено арифметично вірно та у відповідності до вимог чинного законодавства. Доказів на підтвердження відсутності вини вантажовідправника у невідповідності відомостей, зазначених у перевізному документі, відповідачем суду також не надано. Оскільки саме відповідач, як відправник, визначив масу вантажу, заповнив і підписав накладну, яка є основним перевізним документом, що надається залізниці відправником разом з вантажем, і є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, а згідно зі ст. 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для нарахування відповідачу штрафу у розмірі 49730,00 грн. Щодо порушення судом норм процесуального права, шляхом позбавлення відповідача права на подання відзиву на позовну заяву, судова колегія зазначає наступне. Частинами п`ятою, шостою статті 42 ГПК України встановлено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційна систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). За змістом статті 6 ГПК України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (далі - ЄСІТС). ЄСІТС відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат. Реєстрація в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі. Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або із застосуванням засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», якщо інше не передбачено цим Кодексом. Особливості використання кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, визначаються Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (абзац 3 частина восьма статті 6 ГПК). Пунктом 10 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, затвердженим рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21 (далі - Положення) передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої Електронні кабінети в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої Електронні кабінети в ЄСІТС у добровільному порядку. Відповідно до пункту 16 Положення процесуальні документи та докази можуть подаватися до суду в електронній формі, а процесуальні дії - вчинятися в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС, за винятком випадків, передбачених процесуальним законом, цим положенням, а також випадків, коли суд до якого подаються документи та докази не інтегровано до ЄСІТС. Документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо), пов`язані з розглядом справ у суді, можуть подаватися до суду в електронній формі виключно з використанням підсистеми «Електронний суд», якщо інше не визначено процесуальним законодавством чи цим Положенням (пункт 25 Положення). Пунктом 26 Положення передбачено, що електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС. Таким чином, альтернативою звернення до суду для осіб, визначених пунктом 10 Положення та частиною шостою статті 6 ГПК України з процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через підсистему «Електронний кабінет». В постанові від 13.09.2023 у справі № 204/2321/22 Велика Палата Верховного Суду підтвердила необхідність дотримання вищевикладених положень адвокатами, нотаріусами, приватними виконавцями, судовими експертами, державними органами та органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання державного та комунального секторів економіки, які реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська» має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС з 03.10.2023, представник відповідача адвокат Хоменко Олександр Олексійович має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС з 22.11.2021 (а.с. 65,67,68). Ухвалою Господарського суду Донецької області від 18.10.2023, зокрема, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 905/1370/23 у порядку спрощеного провадження без виклику сторін; відповідачу встановлено строк у 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов з урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України; звернуто увагу, що з 18 жовтня 2023 року вводиться в дію Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 № 3200-IX (а.с. 47). Вказана ухвала суду була направлена Товариству з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська» до його електронного кабінету, зареєстрованого в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, 18.10.2023 (а.с. 47в), а також отримана відповідачем поштою, що підтверджується відміткою на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.90). Вимоги до відзиву визначені статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, якою між іншим встановлено, що копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи надсилаються (надаються) одночасно з надсиланням (наданням) відзиву до суду з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу (ч.4 ст. 165 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України). З матеріалів справи вбачається, що адвокатом Хоменко Олександром Олексійовичем 27.10.2023 на електронну пошту місцевого господарського суду надіслано відзив на позовну заяву б/н від 27.10.2023, з додатками за переліком (вх.№ 01-35/5030) та уточнений відзив на позовну заяву б/н від 01.11.2023, з додатками за переліком (вх.№ 01-35/5056). З протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису вбачається, що підпис створено та перевірено успішно. Однак такий підпис вчинено без використання підсистем «Електронний суд» та «Електронний кабінет». Матеріали справи не містять відомостей про підписання документів електронним цифровим підписом із застосування посиленого сертифіката відкритого ключа та доказів перевірки електронного цифрового підпису, накладеного на подані документи, із використанням підсистеми «Електронний суд», що позбавляє суд можливості встановити дотримання заявником вимог щодо обов`язкового підписання процесуального документа особою, яка її подає, та свідчить про використання заявником непередбаченого чинним процесуальним законодавством способу подання процесуальних документів у справі. Таким чином, подання адвокатом відзиву на позовну заяву шляхом його надсилання на електронну пошту місцевого господарського суду не відповідає способам, порядку та умовам, які визначені статтею 6 ГПК України, а тому на підставі статті 6, частини четвертої статті 170 ГПК України місцевим господарським судом правомірно залишено вказаний документ без розгляду. Разом з тим, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України). Щодо посилань апелянта на позбавлення відповідача можливості отримати належного захисту своїм представником з огляду на ознайомлення адвокатом Хоменко О.О. з матеріалами справи лише 06.11.2023, судова колегія зазначає наступне. По-перше, копію позовної заяви від 09.10.2023 про стягнення 49730,00 грн з додатками, в якій позивачем було викладено свої вимоги щодо предмета спору та їх обгрунтування, було направлено в паперовому вигляді на юридичну адресу відповідача 11.10.2023 (а.с. 40, 41). Матеріали справи не містять доказів, яким підтверджується фактична неможливість подання відповідачем відзиву на позовну заяву в паперовій формі або з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. По-друге, з матеріалів справи вбачається, що 23.10.2023 на адресу Господарського суду Донецької області через систему «Електронний суд» адвокатом Хоменко О.О. було подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, яке містить резолюцію судді «до виконання» (вх.№ 07-10/4681/23, а.с. 48-50). З часу ознайомлення адвоката Хоменко О.О. з матеріалами справи №905/1370/23 (06.11.2023) до винесення місцевим господарським судом оскаржуваного рішення від 15.12.2023 минуло більше місяця, проте, відповідачем не було вчинено жодних процесуальних дій щодо подання відзиву на позовну заяву та відповідних заяв по суті спору з дотриманням визначеного Господарським процесуальним кодексом порядку та обґрунтуванням поважності причин пропуску їх подання у визначений судом строк. За таких обставин, судова колегія погоджується з тим, що судом першої інстанції було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій та надано достатньо часу для надання ними клопотань та доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Щодо твердження відповідача про можливість господарського суду першої інстанції зменшити розмір штрафу до 1 провізної плати судова колегія зазначає таке. Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. За ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання (постанова Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 914/1517/18). Положення статей 233 ГК України та 551 ЦК України при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій є універсальними у правозастосуванні (пункт 8.26. постанови Верховного Суду від 09.03.2023 у справі № 902/317/22). Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21). Відсутність у Статуті залізниць України норми про можливість зменшення неустойки за клопотанням боржника не може обмежувати право останнього на звернення до суду з клопотанням на підставі частини третьої статті 551 ЦК України та частини першої статті 233 ГК України. Суд має розглянути таке клопотання з урахуванням наведених заявником доводів та конкретних обставин справи. Наведений підхід підтверджується усталеною судовою практикою з цього питання. Так, Верховний Суд у постановах від 05.04.2018 у справі №905/1180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/64/18, від 13.03.2018 у справі № 905/1243/17, від 13.02.2018 у справі №905/725/17, від 26.03.2020 у справі № 916/2154/19, від 27.03.2023 у справі №904/934/22дійшов висновку про можливість зменшення розміру штрафу, передбаченого статтею 116 Статуту залізниць України, на підставі статтей 551 ЦК України та 233 ГК України. Отже, звертаючись з клопотанням про зменшення розміру штрафу, відповідач повинен довести наявність обставин, які зумовлюють застосування зазначеної норми, а саме, надмірність розміру штрафу порівняно зі збитками позивача. Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З огляду на порушення відповідачем порядку подання відзиву на апеляційну скаргу, у місцевого господарського суду фактично були відсутні правові підстави розглядати клопотання про зменшення нарахованої позивачем суми штрафу. В свою чергу, зменшення розміру заявленої до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. Судова колегія враховує, що відповідно до пункту 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача). Зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків. В свою чергу, матеріали справи не містять та відповідачем не надано жодних доказів, з яких вбачається наявність виняткових обставин для застосування положень статей 551 ЦК України, 233 ГК України у даній справі (зокрема, якими підтверджується складний матеріальний стан відповідача, поважність причин неправильного зазначення маси вантажу, наявність порушення інших інтересів відповідача за наслідками стягнення визначеного судом розміру штрафу тощо). Таким чином, колегія суддів зазначає, що апелянтом всупереч приписів ст. 73 та ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не доведено фактів, а також не надано належних та допустимих доказів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки господарського суду першої інстанції, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Донецької області від 15.12.2023 у справі №905/1370/23, яке відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, має бути залишене без змін. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 13, 73, 74, 77, 86, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, ст. 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська» залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Донецької області від 15.12.2023 у справі №905/1370/23 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 15.03.2024. Головуючий суддя В.В. Лакіза Суддя Л.І. Бородіна Суддя О.В. Шевель