Постанова 4876 № 904/6511/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17.01.2022 Справа № 904/6511/21 м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач), суддів: Чус О.В., Орєшкіна Е.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2021 у справі №904/6511/21 (суддя Мілєва І.В.) за позовом Приватного акціонерного товариства "Український графіт", м.Запоріжжя до Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ, в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Дніпро про стягнення 5289,00 грн. ВСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство "Український графіт" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення вартості нестачі вантажу у розмірі 5289,00 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем, як перевізником, зобов`язань щодо збереження вантажу під час перевезення. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2021 у справі №904/6511/21 позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Український графіт" 5289,00 грн. вартості нестачі вантажу, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн. Суд виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог. Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач (АТ "Українська залізниця" в особі РФ "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця") звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2021 по справі №904/6511/21 скасувати; ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує на те, що факт технічної несправності вагону підтверджується актом про технічний стан вагону форми ГУ-106 станції Порт Велике Запоріжжя №3 - "права ходу на плотне прилягання кришек 5,6 до армировочного листу хребтової балки". Аналогічний запис міститься в комерційному акті №460804/17 який був підписаний представником вантадоодержувача. "Можливою причиною втрати вантажу є нещільне прилягання кришок люків к армувальним листам хребтової балки. Вантажовідправник міг бачити даний зазор та усунути при навантаженні вагону". Таким чином, обставини викладені в пункту Д комерційного акту не свідчать про крадіжку вантажу, як про це зазначає Позивач, а є наслідком перевезення вантажу у непридатному для цього вагоні. За твердженням апелянта, в даному випадку відповідно до акту про технічний стан вагону ГУ-106 вантажовідправник міг бачити дану комерційну несправність, а значить вона не мала прихованого характеру. Вантажовідправник не відмовився від використання даного вагону, а значить, що саме він повинен нести відповідальність в повному обсязі за навантаження вантажу у непідготовлений та непридатний для перевезення цього вантажу вагон. На думку скаржника, суд першої інстанції належним чином не дослідив дану правову позицію та докази надані відповідачем (акт про технічний стан вагону форми ГУ-106), а лише констатував факт незгоди з доводами відповідача та повідомив про їх відхилення, тобто позиція сторони у справі фактично залишилась поза увагою. Внаслідок неприйняття до уваги важливих обставин справи суд не застосував п.31-32 Статуту залізниць України, які підлягали застосуванню та помилково поклав відповідальність за нестачу вантажу на Відповідача. Позивач (ПрАТ "Український графіт") у своєму відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи відповідача необґрунтованими. Позивач вказує, що скаржник безпідставно зазначає про відсутність відповідальності Залізниці за втрату вантажу у вагоні №60232931 за накладною №4362004 від 21.04.2021. Вказує на те, що Залізниця прийняла від ТОВ "Коксовий завод "Новомет" для перевезення вантаж і зобов`язалась його доставити на адресу ПрАТ "Укрграфіт". При цьому жодних актів загальної форми щодо наявності несправностей у вагонах при прийнятті вантажу до перевезення Залізницею складено не було, що свідчить про відсутність зауважень до вагонів, як у комерційному так і в технічному відношенні. Окрім того, в разі завантаження вантажу у технічно несправні вагони або вагони непридатні для перевезення даного виду вантажів, перевізник був зобов`язаний відмовитись від приймання вантажу до перевезення. Позивач звертає увагу, що Акт про технічний стан вагону форми ГУ-106 №3 від 24.05.2021, на який посилається апелянт, містить лише припущення, "що втрата вантажу можлива", а тому він не може бути підставою для звільнення перевізника від відповідальності. Крім того, зазначений Акт про технічний стан вагону, яким засвідчено несправність вагону №60232931 складено через місяць після прийняття вагону до перевезення, що може свідчити про пошкодження вагону в інший період. Тому позивач просить апеляційну скаргу Залізниці залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів виходить з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ Коксовий завод "Новомет" (постачальник) та ПрАТ "Укрграфіт" (покупець) укладено договір №804/2120902/34 на поставку продукції від 01.04.2021 (далі - договір, а.с.17-24). Постачальник приймає на себе зобов`язання виготовити та поставити, а покупець прийняти і оплатити коксову продукцію, на умовах викладених в договорі (п. 1.1. договору). Кількість, найменування та асортимент продукції, що постачається за цим договором, зазначається сторонами в додатках до цього договору (специфікаціях) (п. 2.1. договору). Ціна та загальна вартість погодженої до постачання продукції зазначається сторонами в додатках (специфікаціях) до цього договору (п. 4.1. договору). Розрахунки за цим договором здійснюються сторонами в національній валюті України, в безготівковій формі, на підставі наданих Постачальником рахунків, шляхом перерахування грошових коштів за відвантажену кількість продукції на банківський рахунок постачальника (п. 5.1. договору). Передача продукції від постачальника покупцю підтверджується складанням сторонами акту приймання-передачі, підписаного уповноваженими представниками постачальника та покупця. Підписання покупцем та постачальником акту приймання-передачі є належним засвідченням поставки продукції відповідно до умов цього договору та додатків (специфікації) до нього (п. 6.2. договору). 08.04.2021 сторонами підписано додаток №1 до договору (а.с.25-26), відповідно до якого поставляється горішок коксовий ОК2, фракція 10-25 мм (ТУ У 19.1.-001190443-120:2012), загальна вологість макс. 20%. Поставка продукції здійснюється залізничним транспортом на умовах DАР ст. порт Велике - Запоріжжя. Вантажовідправник: ТОВ "Коксовий завод "Новомет". Вантажоодержувач: ПрАТ "Укрграфіт". Строк постачання і обсяг за специфікацією: квітень 2021р. - 200 тонн +/-15%. Постачальником - ТОВ "Коксовий завод "Новомет" було виставлено ПрАТ "Укрграфіт" рахунок №193 від 21.04.2021 (а.с.27) на загальну суму 391565,04 грн. та рахунок-коригування №193/1 від 26.04.2021 на загальну суму 326410,61 грн. (а.с.29). За вищезазначеними рахунками ПрАТ "Укрграфіт" розрахувалось повністю, що підтверджується платіжним дорученням №385.1 від 26.04.2021 (а.с.31). На виконання умов договору між постачальником та покупцем підписано акт прийомки-передачі №193 від 21.04.2021 (а.с.28) та акт коригування прийомки-передачі №193/1 від 26.04.2021 (а.с.30). В Акті прийомки-передачі №193 від 21.04.2021 зазначено номер вагону №60232931 та номер залізничної накладної №43620004, а також кількість та якість товару. 21.04.2021 на виконання умов договору та додатку №1 від 08.04.2021, ТОВ "Коксовий завод "Новомет" відправлено на адресу ПрАТ "Укрграфіт" вантаж горішок коксовий ОК2, фракція 10-25 мм, вантаж промаркований, тара перевірена, у вагоні №60232931 за залізничною накладною №43620004 (а.с.12). 25.04.2021 на станції Порт-Велике Запоріжжя Придніпровської залізниці складений комерційний акт №460804/17, в якому зафіксовано, що вагон №60232931 вантажопідйомністю 70,0т прибув з поїздом №4831 у технічному стані справний. Відповідно до комерційного акту №460804/17 від 25.04.2021 за результатами зважування на станції Порт-Велике Запоріжжя Придніпровської залізниці була встановлена нестача товару вагою 1300 кг (з урахуванням норми природної втрати). У розділі "Д" (опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку) комерційного акту зазначено, що на підставі актів загальної форми №13520 від 22/4-21 ст.Ліман, №16744 від 23/4-21 ст.Лозова, №42676 від 24/4-21 ст. Запоріжжя-Ліве по станції Порт Велике Запоріжжя проведена комісійна видача вантажу вантажоодержувачу, прибувшого по відправці №43620004, вказаній на лицьовій стороні цього акту, зі зважуванням вагону №60232931 на справних електронних, вагонних вагах вантажоодержувача №089, прийняти по обліку Запорізькою дирекцією залізничних перевезень під №1 огляд-перевірка 26.02.2021р., у присутності агента комерційного Коваленко О.С., в.о. начальника станції Лукашевича В.М., начальника цеха Сігалова А.А. Згідно документу значиться завантаження вагону на справних вагах 38800кг, тара 22800кг. Фактично виявилось брутто 60300кг, тара з документу 22800кг, нетто 37500кг, що менше документу на 1300кг. У комерційному відношенні навантаження нижче рівня бортів 20-30см, пагорбноподібне. Вантаж не маркований, у перевізному документі маркування зазначено. Ліворуч на 5,6 люками поглиблення діаметром 150см глибиною 150см на висоту 80см навантаження. На деталях вагону сліди просипання вантажу, що перевозиться. В технічному відношенні вагон справний, про що складено акт форми ГУ-106 від 25.04.2021р., праворуч по станції Запоріжжя-Ліве, усунуто не прилягання кришок 5,6 люків до армувальних листів поперечної балки. Вагон бездверний, люка закриті, просипу вантажу немає. При повторному зважуванні дані не змінилися. На підставі пункту 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, позивачем із урахуванням норми природної втрати (2%) маси, зазначеної в перевізному документі, було вирахувано нестачу вантажу у вагоні №60232931 та розраховано її вартість, яка склала 5289,00 грн. Вказану суму вартості нестачі вантажу позивач просив стягнути з відповідача, що і є причиною виникнення спору. Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. У статті 2 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 вказано, що цей Статут визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту. Відповідно до статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами). Статтею 924 Цивільного кодексу України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Згідно з положеннями частини третьої статті 917 Цивільного кодексу України перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу. Відповідно до частини другої статті 308 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу (частини перша - третя статті 314 Господарського кодексу України). Статтею 12 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України. Згідно зі статтею 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі іншому підприємству згідно з Правилами видачі вантажів. У статті 111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу. Згідно з пунктом "е" статті 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі коли втрата, псування або пошкодження вантажу відбулися внаслідок: 1) таких недоліків тари, упаковки, які неможливо було виявити під час приймання вантажу до перевезення; 2) завантаження вантажу відправником у непідготовлений, неочищений або несправний вагон (контейнер), який перед тим був вивантажений цим же відправником (здвоєна операція); 3) здачі вантажу до перевезення без зазначення в накладній особливих його властивостей, що потребують особливих умов або запобіжних засобів для забезпечення його збереження під час перевезення; 4) стихійного лиха та інших обставин, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало. Частиною другою статті 23 Законом України "Про залізничний транспорт", а також статтею 113 Статуту залізниць України встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Вказані норми передбачають презумпцію вини перевізника у разі втрати, нестачі, псування й ушкодження вантажу, прийнятого до перевезення, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини. Обов`язок доведення своєї невинуватості лежить на перевізникові. Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення. Крім того, він також зобов`язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі. Невиконання цього обов`язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: усунення цих обставин не залежало від перевізника; перевізник не міг запобігти цим обставинам (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 08.04.2019 у справі №905/96/17). Отже, законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу. Відповідно до частини першої статті 30 Статуту залізниць України завантаження вантажів у вагони (контейнери), а також вивантаження з них здійснюється відправниками та одержувачами. За змістом статті 31 Статуту залізниць України залізниця зобов`язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці. Згідно зі статтею 32 Статуту залізниць України вантажі повинні завантажуватись без перевищення вантажопідйомності вагона (контейнера). Відправник зобов`язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов. Перелік вантажів, перевезення яких допускається на відкритому рухомому складі, встановлюється Правилами. Положеннями п.п. 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 №542, встановлено, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов`язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов`язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу. Згідно з частиною третьою статті 32 Статуту залізниць України відправник зобов`язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов навантаження і кріплення вантажів. Відповідно до пункту 4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, відправник зобов`язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б збереження його на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку і захист навколишнього природного середовища згідно з законодавством. Дрібні місця штучних вантажів відправник повинен об`єднати в більші. Згідно з п. 12.1 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20 грудня 1996 року №411, забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться. Вимоги до технічного стану рухомого складу, порядок його технічного обслуговування і ремонту, а також відправлення його на заводи та депо для ремонту визначаються Державною адміністрацією залізничного транспорту України. Так, за приписами п. 2.1 Правил комерційного огляду поїздів та вагонів усі вагони, які прибувають і відправляються із станції, де розташований пункт комерційного огляду (ПКО) оглядаються з метою виявлення та усунення несправностей, що загрожують збереженню вантажів. Відповідно до параграфу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця. Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Згідно зі статтею 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення. Як підтверджується матеріалами справи, у спірному перевезенні ані вантажовідправником, ані залізницею під час завантаження та після завантаження не було зроблено жодних письмових зауважень, щодо непридатності вагону (в комерційному та технічному відношенні) для перевезення вантажу. Не було зауважень залізниці і до якості здійсненого відправником завантаження. За умовами пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення та параграфу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів, після завантаження вантажу, зазначеного у спірній накладній вагон мав бути перевірений працівниками залізниці. Залізниця, оглянувши поданий до перевезення завантажений вагон за спірною залізничною накладною, прийняла його до перевезення, що не заперечується відповідачем. Матеріали справи не містять жодних актів загальної форми ГУ-23, складених залізницею, щодо наявності несправностей у вагоні, що свідчить про відсутність зауважень до вагону як у комерційному, так і у технічному відношенні. Вказане підтверджує, що вантажовідправник належним чином здійснив навантаження та підготовку вантажу до транспортування. Вантаж був прийнятий залізницею до перевезення без зауважень, оскільки спірна накладна такої відмітки не містить. Як зазначалось вище приписами частини третьої статті 917 Цивільного кодексу України визначено право перевізника відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу. Окрім того, норми Статуту залізниць України передбачають, що в разі завантаження вантажу у технічно несправні вагони або вагони, непридатні для перевезення даного виду вантажів, перевізник був зобов`язаний відмовитись від приймання вантажу до перевезення. Отже залізниця після проставлення відповідної відмітки в спірній залізничній накладній, взяла на себе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу, а також підтвердила, що саме вона несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №905/748/17). Відповідно до статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Статтею 26 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України відповідно до чинного законодавства України. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів. Матеріалами справи підтверджується, що вантаж (горішок коксовий, ОК-2 фр. 10-25 мм) відправлений 21.04.2021 за залізничною накладною №43620004 у вагоні №60232931 на адресу Приватного акціонерного товариства "Укрграфіт", придбаний останнім у Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксовий завод "Новомет" на підставі договору №804/2120902/34 на поставку продукції від 01.04.2021. Факт нестачі вантажу за спірним перевезенням виявлений та зафіксований комерційним актом №460804/17 від 25.04.2021. Будь-яких заперечень щодо форми, порядку складання, змісту вказаного комерційного акту та посадових осіб, що його підписали, а також факту його опротестування матеріали справи не містять. Відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто; при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах, щодо вантажів, зданих для перевезення у вологому стані. Відповідно до статті 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Як правильно встановлено місцевим господарським судом, з урахуванням норми природної втрати (2%), відповідальна недостача горішку коксового у вологому стані під час перевезення у вагоні №60232931 становить (1300 - 776) 524 кг. Відповідно до розрахунку позивача нестача горішку коксового під час перевезення у вагоні №60232931 становить 0,449 кг (у сухому стані). Згідно з актом приймання-передачі від 01.04.2021 - вологість горішку коксового 14,3% (а.с.28). Тобто, 524 кг 14.3% = 449 кг. Згідно з рахунком №3008-30 від 01.04.2019 вартість 1 тони відвантаженого вугілля становить 9816,27 грн. без ПДВ (11779,52 грн. з ПДВ). Враховуючи викладене, вартість нестачі, виявленої у вищезазначеному вагоні, з урахуванням норми природної втрати, складає 5289,00 грн. Відповідно до статті 130 Статуту залізниць України право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів мають у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу - одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Місцевим господарським судом відхилені доводи відповідача про те, що відповідальність в повному обсязі повинен нести вантажовідправник за навантаження вантажу у непідготовлений та непридатний для перевезення цього вантажу вагон. Господарський суд зазначив, що відповідно до залізничної накладної №43620004, в графі 20 міститься запис: горішок коксовий ОК2, фракція 10-25 мм, вантаж промаркований вапном. Тара перевірена. Комерційним актом №460804/17 від 25.04.2021 засвідчено, що навантаження нижче рівня бортів 20-30 см, пагорбоподібне. Вантаж не маркований у перевізному документі маркування зазначено. Ліворуч над 5, 6 люками поглиблення діаметром 150 см, глибиною 150 см, на висоту 80 см навантаження. На деталях вагона сліди просипання вантажу, що перевозиться. В технічному відношенні вагон справний, про що складено акт форми ГУ-106 від 25.04.2021, праворуч по станції Запоріжжя-Ліве, усунуто не прилягання кришок 5,6 люків до армувальних листів поперечної балки. Вагон бездверний, люка закриті, просипу вантажу немає. При повторному зважуванні дані не змінилися. Крім того, що неплотне прилягання кришок 5,6 люків може бути наслідком саме розкрадання вантажу. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи, не впливають та не спростовують вищенаведеної правової оцінки матеріалів, обставин справи згідно з вимогами закону. Апелянт вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про покладення відповідальності за недостачу вантажу на залізницю з посиланням на те, що завантаження здійснювалось вантажовідправником, який зобов`язаний перевірити технічний стан вагону та придатність вагону у комерційному відношенні для перевезення конкретного вантажу; факт технічної несправності вагону підтверджується актом про технічний стан вагону форми ГУ-106 станції Порт Велике Запоріжжя №3 та комерційному акті №460804/17, який був підписаний представником вантажоодержувача; вантажовідправник міг бачити комерційну несправність, проте не відмовився від використання даного вагону, а значить, повинен нести відповідальність в повному обсязі за навантаження вантажу у непідготовлений та непридатний для перевезення цього вантажу вагон. Колегія суддів не погоджується із такими доводами апелянта виходячи з наступного. Пунктом 3 Правил приймання вантажів до перевезення встановлене право залізниці при зовнішньому огляді пред`явленого до перевезення вантажу та визначенні недоліків, які можуть призвести до втрати вантажу, зобов`язати відправника привести тару у відповідність до вимог стандартів або інших нормативно-технічних документів на продукцію, а також право залізниці не приймати вантаж до перевезення у невідповідній тарі. Так, з матеріалів справи встановлено, що завантаження вагону №60232931, в якому виявлено нестачу вантажу, здійснювалось вантажовідправником, який за нормами частини п`ятої статті 31 Статуту залізниць України має встановити придатність рухомого складу до перевезення в комерційному відношенні, якщо здійснює навантаження власними засобами і відповідно до пункту 5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу має здійснити додаткові заходи щодо ущільнення конструктивних зазорів, через які можлива втрата вантажу. При прийманні вантажу до перевезення жодних актів, в тому числі і про непридатність вагону в комерційному відношенні, залізницею складено не було. Актом про технічний стан вагону від 25.04.2021, який складено по прибутті вагона, одночасно із комерційним актом №460804/17, встановлено, що вагон технічно справний, втім, у графі "висновок про можливість втрати, псування вантажу внаслідок указаної вище несправності" зазначено про те, що праворуч ходу не плотне прилягання кришек 5, 6 люків до армувальних листів хребтової балки, несправність усунуто по станції Запоріжжя-Ліве. Однак колегія суддів вважає, що саме по собі зазначення в вказаному вище Акті про технічний стан вагону від 25.04.2021 існування обставини такої несправності вагону, яка може бути врахована як непридатність його в комерційному відношення для завантаження та перевезення вантажу горішку коксового без надання відповідного належного та допустимого доказу, а саме Акту загальної форми, який мав бути складений на станціїї Запоріжжя-ліве під час виявлення означеної несправності та її усунення - не є достатнім для підтвердження цього факту. За приписами статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту приймання до видачі одержувачу. Таким чином, враховуючи відсутність доказів, що засвідчують непридатність вагону в комерційному відношенні при прийманні залізницею до перевезення та фактичну нестачу вантажу під час його видачі одержувачу, з урахуванням норм права, що регламентують відповідальність залізниці за несхоронність доставленого вантажу, обґрунтованими є позовні вимоги щодо стягнення вартості фактично оплаченої та неотриманої продукції (з урахуванням норми нестачі). Доказів відсутності вини залізниці у втраті вантажу, зокрема, доказів наявності недоліків тари, які неможливо було виявити під час приймання вантажу до перевезення, що виключають покладення відповідальності на залізницю за нормами статті 111 Статуту залізниць України, що також передбачено статтею 314 Господарського кодексу України, відповідачем не надано, в матеріалах справи вказані докази відсутні. За таких обставин апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про стягнення вартості нестачі вантажу із залізниці. За приписами частини першої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно й об`єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про задоволення позовних вимог. Тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення немає. Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати в сумі 3405,00 грн. на оплату судового збору, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника (апелянта) у скарзі і відшкодуванню не підлягають. Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2021 у справі №904/6511/21 - залишити без змін. Судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця". Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту з підстав, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Повна постанова складена 17.01.2022. Головуючий суддя І.М. Подобєд Суддя О.В. Чус Суддя Е.В. Орєшкіна