Постанова 4876 № 904/2100/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18.03.2021 року м. Дніпро Справа № 904/2100/20 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач), суддів: Кузнецової І.Л., Чус О.В. розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2020р. (суддя Юзіков С.Г., м. Дніпро, повний текст рішення складено 17.12.2020 р.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 6 871,76 грн. ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог Приватне акціонерне товариство "Запоріжкокс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом дом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", про стягнення збитків, завданих нестачею вантажу, у сумі 6 871,76 грн.. Позовні вимоги обґрунтовані виявленою нестачею вантажу у вагоні під час його перевезення та наявністю підстав відповідно до ст. ст. 110, 113, 114 Статуту, 314 ГК України, 924 ЦК України для стягнення вартості виявленої нестачі у сумі 6 871,76 грн. з відповідача, як перевізника. Відповідач проти задоволення позову заперечував. Зазначив, що відповідно до ст. 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. На підтвердження вартості вантажу Позивач надав рахунок-фактури №93098013 від 09.02.2020р. за підписом провідного інженера ПрАТ "МК "Азовсталь", який є постачальником вантажу, згідно зазначеного рахунка, але не є вантажовідправником. А вантажовідправником, згідно накладної №42211805, є ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ". Отже, рахунок-фактури №93098013 від 09.02.2020, не може бути визнаний належним документом, що підтверджує вартість вантажу, оскільки наданий не вантажовідправником. Позивач надав відповідь на відзив, в якій зазначив, що у документі на перевезення вантажу (накладній) зазначається саме вантажовідправник. При цьому, вантажовідправником може бути як безпосередній вантажовласник, так і будь-який інший відправник вантажу. Відповідно до ст. 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Зокрема, у ст. 115 Статуту залізниць України не зазначено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа вантажовідправника. Отже, поняття "відправник" у розумінні ст. 115 Статуту залізниць України не можна розглядати лише, як юридичну чи фізичну особу, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення та зазначається у документі на перевезення вантажу (накладній). Тобто, "відправником" у розумінні ст. 115 Статуту залізниць України також може вважатися власник товару (вантажу), який безпосередньо не здійснює оформлення (передачу) вантажу до перевезення залізницею. Крім того, у документі на перевезення вантажу (накладній) не вказується вартість вантажу. При цьому, скласти та видати документи щодо підтвердження кількості і вартості відправленого залізницею вантажу може лише власник товару (вантажу), який є безпосереднім постачальником товару (вантажу) за договорами постачання. Таким чином, відправником насамперед є вантажовласник товару (вантажу), який при передачі прав власності на товар (вантаж) складає документи, які підтверджують кількість і вартість відправленого вантажу та інші відомості про товар (вантаж). Позивач мав безпосередні відносини лише з ПрАТ "Металургійний комбінат "АЗОВСТАЛЬ" на підставі договору №0103/11798/1349 від 12.11.2019 щодо операцій з купівлі кам`яного вугілля. Відповідно, Позивач має документи, які йому були видані постачальником - ПрАТ "Металургійний комбінат "АЗОВСТАЛЬ" (власником кам`яного вугілля). Вартість вантажу безпосередньо вказано в рахунку-фактури №93098013 від 09.02.2020р., який використовувався при розрахунку розміру шкоди, завданої недостачею вантажу. Суму фактичної шкоди заподіяної Позивачеві може бути розраховано лише на підставі документів ПрАТ "Металургійний комбінат "АЗОВСТАЛЬ", згідно яких Позивач фактично оплатив ПрАТ "Металургійний комбінат "АЗОВСТАЛЬ" вартість придбаного кам`яного вугілля. Стосовно безпідставності та неправомірності заперечень Відповідача щодо зазначеного Позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу, Позивач зазначав, що у позовній заяві було зазначено лише попередній (орієнтований) розрахунок судових витрат. У додаткових поясненнях до відповіді на відзив Позивач вказав, що на виконання умов Договору №0103/11798/1349 від 12.11.2019р. укладеного ПрАТ "Запоріжкокс" та ПрАТ "Металургійний комбінат "АЗОВСТАЛЬ", ПрАТ "Металургійний комбінат "АЗОВСТАЛЬ" та ТОВ "МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ" 31.12.2014р. укладений Договір №МШ 31-12/14 на транспортно-експедиторське обслуговування, за яким експедитор за рахунок клієнта зобов`язується виконати доручення останнього з організації перевезення вантажів залізничним транспортом. Також, ТОВ "МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ" та ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" укладено Договір №420/4 від 31.12.2014р. про перевантаження імпортних вантажів навалом. Отже, ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" на підставі Договору №420/4 від 31.12.2014 здійснило перевантаження вантажу. ТОВ "МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ", на підставі Договору №МШ 31-12/14 від 31.12.2014 надало транспортно-експедиторські послуги в порту та відправило вантажі за накладною №42211813 на адресу вантажоодержувача ПрАТ "Запоріжкокс". Згідно з графою 1 залізничної накладної №42211813, відправником вантажу є ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ". В даному випадку: ТОВ "МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ" з транспортно-експедиторського обслуговування в порту, а ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" здійснило перевантаження та відправлення вантажу зі станції відправлення на адресу вантажоотримувача, ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" та ТОВ "МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ" не є а ні власником вантажу, ані постачальником/продавцем за Договором постачання; Вантажовідправником та Постачальником фактично є ПрАТ "МК Азовсталь". Тому додані Позивачем до позовної заяви докази, а саме копія рахунку-фактури №93098013 від 09.02.2020р., є належним та допустимим доказом, що підтверджує кількість та вартість відправленого товару.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2020р. позов задоволено - стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" 6 871,76 грн. - завданої шкоди, 2 102,00 грн. - судового збору. Рішення суду мотивовано правомірністю заявлених позовних вимог в частині стягнення завданої шкоди.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. В апеляційній скарзі скаржник просив поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В обґрунтування доводів апеляційної скарги Відповідач посилається на те, що судом помилково прийнято в якості належного доказу підтвердження вартості вантажу, наданий позивачем рахунок- фактури № 93098013 від 09.02.2020р., про вартість 1 тони вугілля, оскільки зазначений рахунок-фактура не містить інформації про кількість відправленого товару і вартість відправленого товару, а містить лише інформацію щодо ціни за 1 тону вугілля. Окрім того, бухгалтером або старшим бухгалтером Позивача не підписаний. Скаржник також вказує на те, що рахунки або інші документи Позивача, який є відправником вугілля, зокрема, договір або контракт купівлі-продажу, специфікація на вантаж, копія податкової накладної Позивачем не надані. Скаржник вважає, що вартість вугілля можна визначити лише з правочинів (купівля-продаж, міна або інші), на підставі яких вугілля було направлене на адресу ПрАТ «Запоріжкокс». Однак, на думку Скаржника, таких правочинів, а також супроводжуючих їх бухгалтерських документів (рахунків, податкових накладних) Позивачем в якості доказів вартості недостачі вугілля надано не було. В підтвердження своїх доводів, апелянт посилається на п. 2.7. Роз`яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. № 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею», та зазначає, що згідно зі ст. ст. 924 ЦК України, 314 ГК України і ст. ст. 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого 'вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Також, Апелянт посилається на постанову Верховного Суду від 30.05.2018р. по справі №910/963/17, в якій Верховний Суд вказує, що "вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж. Довідки відправника про кількість ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної".

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи Позивач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Кузнецова І.Л., Чус О.В.. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.01.2021р. апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2020р. у справі №904/2100/20 залишено без руху, надано апелянту строк 10 днів, з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору, у розмірі 3 153 грн. 00 коп.. Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи. Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.01.2021р. відновлено строк подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2020р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Зупинено дію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2020 р. у справі № 904/2100/20, на час розгляду апеляційної скарги.

7. Встановлені судом обставини справи Судом першої інстанції встановлено, що 12.11.2019р. між Приватним акціонерним товариством "Запоріжкокс" (Покупець) та Приватним акціонерним товариством "Металургійний комбінат "АЗОВСТАЛЬ" (Постачальник) укладено Договір поставки №0103/11798/1349 (далі Договір), за п.1.1. якого Постачальник зобов`язався передати, а Покупець прийняти і оплатити сировину, паливно-енергетичні, матеріально-технічні матеріали (далі ресурси) на умовах, передбачених даним Договором (п.1.1. Договору). Кількість, номенклатура ресурсів зазначається у в специфікаціях до даного Договору, які є його невід`ємною частиною (далі Специфікації) (п.2.1. Договору). Поставка ресурсів здійснюється за цінами, які визначені у відповідності до умов поставки, зазначені у Специфікаціях і включають в себе всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування і інші витрати Постачальника пов`язані з поставкою ресурсів (п.4.1. Договору). 01.02.2020р. ПрАТ "Запоріжкокс" та ПрАТ "Металургійний комбінат "АЗОВСТАЛЬ" підписали Специфікацію №6 до Договору, відповідно до якої Постачальник передає, а Покупець приймає та оплачує наступні ресурси: вугілля середньолетюче коксівне РЕС концентрат К (0-50) RES Coal LLC, виробник: Аффілійований підрозділ ТОВ "РЕС Коул", країна походження США, у кількості 8 456,90 т на суму 37 109 621,41 грн. з ПДВ. Ресурси постачаються територією України. Умови поставки - FCA порт Чорноморськ станція Чорноморськ-Порт-експорт Одеської залізниці, у відповідності до міжнародних правил "Інкотермс" в редакції 2010 року. Поставка продукції здійснюється навалом з тх. "LOXANDRA" у лютому 2020р., Вантажоодержувач - ПрАТ "Запоріжкокс", станція призначення Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці. ПрАТ "Металургійний комбінат "АЗОВСТАЛЬ" виставило Позивачеві рахунок-фактури №93098013 від 09.02.2020р., на суму 2 441 312,76 грн. (з ПДВ), щодо оплати вартості тони концентрату вугільного марки К (0-50) RES Coal LLC загальною кількістю 556,350 т (ціна вугільної продукції (без ПДВ) 3 656,74 грн. за 1 т). Відповідно до рахунку, Постачальником є ПрАТ "Металургійний комбінат "АЗОВСТАЛЬ", Вантажовідправником - ПрАТ "Металургійний комбінат "АЗОВСТАЛЬ", пункт відправлення: Чорноморськ-Порт-Експорт, Вантажоодержувачем (платником) - ПрАТ "Запоріжкокс". 17.02.2020р., на підставі Договору та Специфікації №6 від 01.02.2020 р., на адресу Вантажоодержувача направлено партію концентрату вугільного у 6 вагонах за залізничною накладною №442211813, у тому числі вагони №53197208 та №53524336, за досилочною накладною №42345330. 17.02.2020 р., на станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці складено Комерційні акти №460005/133 та №460005/134. Згідно з Комерційним актом №460005/133 від 17.02.2020р.: на підставі акту загальної форми №41148 від 16.02.2020 р. станції Запоріжжя Ліве, проведена комісійна видача вантажу вантажоодержувачу (вагон №53197208), прибувшого по досилочній відправці, вказаній на лицьовій стороні цього акту, до основної відправки 42211813 Чорноморськ Порт експорт, комісією у складі: приймальник поїздів ОСОБА_1 , прийомоздавальник заводу ОСОБА_2 , слідчий Заводського ВП Несторенко О.С., у присутності заступника начальника станції Тетері О.М., зі зважуванням вагону на справних електронних вагонних вагах ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь" заводський №48240714 прийнятих до обліку Запорізькою дирекцією залізничних перевезень під №0183 огляд - перевірка 18.12.2019р.. За документом у вагоні 53197208 значиться тара 21000 кг, нетто 69700 кг. Фактично виявилося брутто 89450 кг, тара з документу 21000 кг, нетто 68450 кг, що менше документу на 1250 кг. В комерційному відношенні навантаження у вагоні нижче рівня бортів на 30-50 см, не рівномірне. Вантаж маркований вапном, що відповідає перевізному документу. Порушене маркування, ліворуч над 1, 2, 3, 4-ми люками виїмка довжиною 600 см, шириною 50-100 см, глибиною 30-40 см. Відсутній вантаж у вагоні поміститися міг. В технічному відношенні вагон справний, бездверний, люка закриті, просипу вантажу немає. При повторному зважуванні дані не змінилися. Зав. вантажного двору за штатним розкладом відсутній. Відповідно до Комерційного акту №460005/134 від 17.02.2020р.: на підставі акту загальної форми №41147 від 16.02.2020р. станції Запоріжжя Ліве, проведена комісійна видача вантажу вантажоодержувачу (вагон №53524336), прибувшого по досилочній відправці, вказаній на лицьовій стороні цього акту, до основної відправки 42211813 Чорноморськ Порт експорт, комісією у складі: приймальник поїздів ОСОБА_1, прийомоздавальник заводу ОСОБА_2 , слідчий Заводського ВП Несторенко О.С., у присутності заступника начальника станції Тетері О.М., зі зважуванням вагону на справних електронних вагонних вагах ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь" заводський №48240714 прийнятих до обліку Запорізькою дирекцією залізничних перевезень під №0183 огляд - перевірка 18.12.2019р.. За документом у вагоні 53524336 значиться: тара 22350 кг, нетто 68700 кг. Фактично виявилося брутто 89350 кг, тара з документу 22350 кг, нетто 67000 кг, що менше документу на 1700 кг. В комерційному відношенні навантаження у вагоні нижче рівня бортів на 20-40 см, не рівномірне. Вантаж маркований вапном, що відповідає перевізному документу. Порушене маркування, виїмки: ліворуч над 1, 2-ми та 4, 5-ми люками довжиною 250 см, шириною 70 см, глибиною 30-40 см кожна. Відсутній вантаж у вагоні поміститися міг. В технічному відношенні вагон справний, бездверний, люка закриті, просипу вантажу немає. При повторному зважуванні дані не змінилися. Зав. вантажного двору за штатним розкладом відсутній. За розрахунком Позивача, з урахуванням норми нестачі, недостача вантажу: у вагоні №53197208 становить 553 кг, вартість недостачі становить 2 426,62 грн., з урахуванням ПДВ; у вагоні №53524336 - 1 013 кг, вартість недостачі становить 4 445,14 грн., з урахуванням ПДВ. Загальна вартість недостачі становить 6 871,76 грн., з урахуванням ПДВ. Несплата відповідачем означеної вартості недостачі у вагонах №53197208 та №53524336 стала приводом для звернення позивача до господарського суду з позовом до відповідача, про примусове стягнення цих грошових коштів в судовому порядку. Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення заборгованості у розмірі 6 871,76 грн., суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4). Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Предметом апеляційного оскарження та, відповідно апеляційного розгляду у цій справі є ухвалене судове рішення в частині правомірності нарахування та стягнення вартості нестачі вантажу з відповідача. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог з наступних мотивів. Відповідно до ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Згідно ч.1 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення перевізник зобов`язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язаний сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.307 ГК України підтверджується складанням транспортної накладної. Відповідно до ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Частиною 5 ст. 307 ГК України, яка кореспондується із ч. 4 ст. 909 та ст. 920 ЦК України, встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Отже, в даному випадку, норми Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які регулюють питання відшкодування збитків внаслідок нестачі вантажобагажу. Статут залізниць України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457 із змінами, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 р.№1973. Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення. Статтею 12 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України. Відповідно до ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Статтею 110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству. Відповідно до ст. 31 Статуту, залізниця зобов`язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери; оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то господарським судам у вирішенні спорів слід розмежовувати відповідні поняття; вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари; саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні; згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження; отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер); у випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання; якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника; винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу; прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера; у такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю; якщо незбереження вантажу сталося внаслідок того, що вагон чи контейнер поряд з прихованими несправностями або з несправностями, які виникли під час транспортування, мали ще й такі, які могли бути виявлені до завантаження, господарський суд може вирішити питання про покладення відповідальності як на залізницю, так і на відправника; для правильного вирішення питань щодо відповідальності за незбереження вантажу внаслідок технічної несправності рухомого складу господарський суд повинен провести досконале дослідження не тільки комерційного акта, але й акта про технічний стан вагону або контейнера і дати їм відповідну оцінку. За приписами ст. 113 Статуту залізниць України, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Статтею 924 ЦК України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Згідно з ст. 111 Статуту залізниць України, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення. За п. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Згідно з п.115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Відповідно до ч. 2 п. 114 Статуту, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, визначено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: … 1% маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо. З наведених норм вбачається, що у встановлений відсотковий показник входить не тільки природна втрата, а й граничне розходження у визначенні маси нетто (похибка ваг), а отже недостача маси вантажу, за які відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням такого граничного розходження. Відповідно до ст. 610, 614 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Згідно зі ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає. Відповідно до ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу,… з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача…вантажу… сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу… у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Статтею 26 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України. Відповідно до положень ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами і актами загальної форми, які складають станції залізниць; комерційний акт складається для засвідчення, в тому числі, невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Відповідно до ст. 130 Статуту, право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів мають у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу - одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Накладна, вантажна, багажна і вантажобагажна квитанції та комерційний акт подаються лише в оригіналі. Враховуючи вище наведене та встановлення обставин невідповідності фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена у накладних, що підтверджується належними доказами, а саме комерційними актами №460005/133 та №460005/134 від 17.02.2020р., не надання відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду доказів втрати вантажу не з його вини, а також здійснення позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми збитків, з урахуванням вартості товару та норми природної втрати маси вантажу із застосуванням 1 % маси, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача 6 871,76 грн. - вартості нестачі вантажу. Вимогами ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б її право не було порушено (упущена вигода). Враховуючи наявні в матеріалах справи докази (Договір, Специфікація, рахунок-фактури постачальника, залізнична накладна, комерційний акт, розрахунок Позивача), та встановлені в ході судового розгляду обставини, як судом першої так і апеляційної інстанції, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування вимог апеляційної скарги, як такі, що спростовуються матеріалами справи, і тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду. Щодо посилань Скаржника на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 30.05.2018р. у справі №910/963/17, то така стосується інших встановлених у справах обставин, тому така правова позиція не є релевантною для даного спору. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Проніна та інші проти України" від 18.07.2006 зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може прийматись як вимоги подавати детальну відповідь на кожний аргумент. У рішенні у справі "Сутяжник проти Росії" (заява № 8269/02) від 23.07.2009р., Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише з підстав порушення незначних правил при розгляді та задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки. Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2020р. у справі № 904/2100/20 ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р.", Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права. Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження. За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.

10. Судові витрати У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника. На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2020 р. у справі № 904/2100/20 залишити без змін. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Апелянта - Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця". Поновити дію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2020 р. у справі № 904/2100/20, яка була зупинена ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.01.2021р. у справі № 904/2100/20. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню у зв`язку із малозначною справою, крім випадків передбачених ч. 2 п. 3 ст. 287 ГПК України. Головуючий суддя І.М. Кощеєв Суддя І.Л. Кузнецова Суддя О.В. Чус