Постанова 4873 № 910/15585/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "09" січня 2020 р. Справа№ 910/15585/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Агрикової О.В. суддів: Чорногуза М.Г. Євсікова О.О. секретар судового засідання Мельничук О.С., представники сторін відповідно до протоколу судового засідання, розглядає апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 про відмову у відкритті провадження у справі № 910/15585/19 (суддя Бондаренко Г.П.) За позовом Державного підприємства "Національна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" до Запорізької обласної державної адміністрації про визнання незаконною бездіяльності з погодження Технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: У 2019 році Державне підприємство "Національна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Запорізької обласної державної адміністрації про визнання незаконною бездіяльності з погодження Технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та зобов`язання вчинити певні дії. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було порушено приписи Земельного кодексу України, щодо заборони витребовувати додаткові матеріали та документи, не включені до складу технічної документації із землеустрою, що призвело до бездіяльності у вирішенні питання надання висновків про погодження або відмови у погодженні документації із землеустрою. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 року відмовлено Державному підприємству "Національна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" у відкритті провадження у справі. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що розгляд питання щодо погодження або відмову у погодженні Технічної документації із землеустрою є процедурним питанням, а не питанням права. Вимога про надання додаткових матеріалів є порушенням процедури погодження та затвердження документації із землеустрою. Отже на думку місцевого господарського суду такий спір не пов`язаний з вирішенням питання щодо речового права, а є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень (в даному випадку Запорізької обласної державної адміністрації), який реалізовує у цих правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції шляхом розгляду питання щодо погодження документації із землеустрою. З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги, заявлені Державним підприємством "Національна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", підлягають вирішенню в адміністративному суді з урахуванням норм ст. 27 КАС України, а тому у відкритті провадження у справі слід відмовити. Не погодившись із прийнятою ухвалою, Державне підприємство "Національна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 року скасувати та направити матеріали справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що за правовою позицією позивача даний спір не є спором, як таким, що існує тільки між учасниками публічно-правових відносин, оскільки, бездіяльність відповідача, що відображається в порушенні порядку погодження Технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, встановленого ст. 186 Земельного кодексу України, прямо впливає на право державного підприємства вільно та необмежено користуватися земельною ділянкою в порядку, унормованому ст. 92 Земельного кодексу України. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2019 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Євсіков О. О., Чорногуз М.Г. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною Державного підприємства "Національна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 року у справі №910/15585/19 та призначено розгляд справи на 09.01.2020 року. 27.12.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Запорізької обласної державної адміністрації надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Запорізької області. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.01.2020 року задоволено заяву Запорізької обласної державної адміністрації про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. 02.01.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив залишити апеляційну скаргу без задоволенні, а ухвалу суду першої інстанції без змін. В судовому засіданні 09.01.2020 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1, ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Статтями 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як підтверджується матеріалами справи та встановлено судом апеляційної інстанції, Державне підприємство "Національна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Запорізької обласної державної адміністрації про визнання незаконною бездіяльності з погодження Технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та зобов`язання вчинити певні дії, а саме: - Визнати бездіяльність Запорізької обласної державної адміністрації з розгляду Технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 1,6288га за кадастровим номером 2312500000:07:033:0014; цільове призначення: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (14.01); місцезнаходження: Запорізька область, місто Енергодар, вулиця Промислова, 115; державної форми власності, яка перебуває у постійному користуванні Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" незаконною; - Зобов`язати Запорізьку обласну державну адміністрацію розглянути клопотання про погодження Технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 1,6288га за кадастровим номером 2312500000:07:033:0014; цільове призначення: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (14.01); місцезнаходження: Запорізька область, місто Енергодар, вулиця Промислова, 115, державної форми власності, яка перебуває у постійному користуванні Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", в порядку встановленому ст.186 Земельного кодексу України. При дослідженні матеріалів позовної заяви, місцевим господарським судом було встановлено, що розгляд питання щодо погодження або відмову у погодженні Технічної документації із землеустрою є процедурним питанням, а не питанням права. Вимога про надання додаткових матеріалів є порушенням процедури погодження та затвердження документації із землеустрою. Отже на думку місцевого господарського суду такий спір не пов`язаний з вирішенням питання щодо речового права, а є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень (в даному випадку Запорізької обласної державної адміністрації), який реалізовує у цих правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції шляхом розгляду питання щодо погодження документації із землеустрою. З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги, заявлені Державним підприємством "Національна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", підлягають вирішенню в адміністративному суді з урахуванням норм ст. 27 КАС України, а тому у відкритті провадження у справі слід відмовити. Відповідно суд першої інстанції відмовив у відкритті провадження посилаючись на п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України. Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду проте з інших мотивів з огляду на наступне. Вирішуючи питання юрисдикційності необхідних спорів, Велика Палата Верховного Суду керується такими міркуваннями. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів і свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Згідно із частиною другою статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Пункт 1 частини першої статті 3 КАС України визначив справою адміністративної юрисдикції публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. За визначенням пункту 7 частини першої статті 3 КАС суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до частини другої статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС (у чинній редакції), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Водночас, визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він зумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин (правова позиція Великої Палати Верховного суду України, викладена в постанові від 25.05.2018 у справі №495/5913/14-а та від 04 вересня 2019 року Справа № 599/567/17). Норми частини першої статті 4 ГПК України визначають, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Відповідно до частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) ФОП; інші справи у спорах між суб`єктами господарювання. Аналіз змісту статті 20 ГПК України та статті 17 КАС України у сукупності дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір. Отже під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. В даному випадку позивач звертаючись до суду першої інстанції об`єднав дві вимоги та просив: - Визнати бездіяльність Запорізької обласної державної адміністрації з розгляду Технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 1,6288га за кадастровим номером 2312500000:07:033:0014; цільове призначення: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (14.01); місцезнаходження: Запорізька область, місто Енергодар, вулиця Промислова, 115; державної форми власності, яка перебуває у постійному користуванні Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" незаконною; - Зобов`язати Запорізьку обласну державну адміністрацію розглянути клопотання про погодження Технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 1,6288га за кадастровим номером 2312500000:07:033:0014; цільове призначення: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (14.01); місцезнаходження: Запорізька область, місто Енергодар, вулиця Промислова, 115, державної форми власності, яка перебуває у постійному користуванні Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", в порядку встановленому ст.186 Земельного кодексу України. Щодо позовної вимоги про визнання бездіяльності відповідача (Запорізької обласної державної адміністрації), спричиненої невиконанням запиту Енергодарською міською радою щодо надання додаткової інформації стосовно об`єктів нерухомого майна, що розташовані на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що останні зводяться до визнання незаконним дії щодо направлення запиту про надання додаткової інформації для розгляду питання про погодження або відмову у погодженні Технічної документації із землеустрою, що в свою чергу спричиняє публічно-правовий спір, пов`язаний зі здійсненням владних управлінських функцій, що охоплюється юрисдикцією адміністративних судів. Колегія суддів звертає увагу, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. В даному випадку місцевий господарський суд вірно зазначив, що спір в частині вимоги про визнання бездіяльності відповідача не пов`язаний з вирішенням питання щодо речового права, а є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень (в даному випадку Запорізької обласної державної адміністрації), який реалізовує у цих правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції шляхом розгляду питання щодо погодження документації із землеустрою. Однак, щодо вимоги про зобов`язання відповідача розглянути клопотання колегія суддів встановила наступне. Позивач, обґрунтовуючи вибір юрисдикції, зазначає, що запит Запорізької обласної державної адміністрації до Енергодарської міської ради про необхідність отримання додаткової інформації стосовно об`єктів нерухомого майна, що розташовані на вказаній земельній ділянці не відповідає частині 18 статті 186 Земельного кодексу України, щодо заборони органам виконавчої влади при погодженні та затвердженні документації із землеустрою вимагати додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, встановленого Законом України "Про землеустрій". Також, позивач посилається на положення статті 20 Господарського кодексу України, якими унормовано, що права та законні інтереси суб`єктів захищаються шляхом визнання наявності або відсутності права; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання; визнання недійсними господарських угод; відновлення становища; припинення дій; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних і оперативно-господарських санкцій; установлення, зміни та припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Так, відповідно до ч.2 ст.9 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами ст.6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» розпорядження голови місцевої державної адміністрації видаються на виконання законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень. Пунктом 2 ч.1 ст.1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону. Згідно з приписами ст.4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», у державній власності залишаються землі, які перебувають у постійному користуванні державних підприємств. Статтею 17 Земельного кодексу України визначені повноваження державних адміністрацій у галузі земельних відносин, зокрема, щодо розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом та вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. Відповідно до п.6 ст.20 та п. 11 ст.21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» державна адміністрація погоджує документацію із землеустрою у випадках та порядку, визначених Земельним кодексом України та Законом України «Про землеустрій». За п.12 ст.186 Земельного кодексу України технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок погоджується: у разі якщо поділ, об`єднання земельних ділянок здійснюється її користувачем - власником земельних ділянок, а щодо земельних ділянок державної власності - органом виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього кодексу. Відповідно до п. 16, ст. 186 Земельного кодексу України органи виконавчої влади та суб`єкти, визначені цією статтею, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Пунктом 18 ст.186 Земельного кодексу України органам виконавчої влади (в тому числі) та іншим суб`єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати: - додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, встановленого Законом України «Про землеустрій»; - надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею; - проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт. Кожен орган виконавчої влади, в тому числі, та інший суб`єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження документації із землеустрою іншими органами. Так, нормами ст.56 Закону України «Про землеустрій» визначено склад технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Така документація включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; в) кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку; г) матеріали польових геодезичних робіт; ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу; д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути; е) нотаріально посвідчена згода на поділ чи об`єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні); є) згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем. До переліку документів, визначеного ст.56 Закону України «Про землеустрій», які входять до складу Технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок не включені правовстановлюючі документи (в тому числі належним чином завірені їх копії) на об`єкти нерухомого майна, що розташовані на таких земельних ділянках. Як зазначає позивач, Держане підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» є землекористувачем земельної ділянки за кадастровим номером 2312500000:07:033:0014, загальною площею 1,6288 га, розташованої в межах міста Енергодара Запорізької області по вулиці Промисловій 115 з цільовим призначенням: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (14.01); під розміщення «ділянки №9 ВУМ» Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція». Право постійного користування земельною ділянкою за кадастровим номером 2312500000:07:033:001 зареєстровано в Державному земельному кадастрі 09.10.2006 року на підставі Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, серія ЯЯ№119213. Право постійного користування земельною ділянкою за кадастровим номером 2312500000:07:033:0014 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.09.2016 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 101949423125, номер запису про право власності: 16259341. Колегія суддів звертає увагу, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. Зі змісту вимоги позивача про зобов`язання відповідача розглянути клопотання є не оскарження рішення органу місцевого самоврядування, а захист майнового права на конкретну земельну ділянку. Тобто оскаржується не процедура проходження заяви та прийняття рішення суб`єктом владних повноважень, а захищається реалізація права на земельну ділянку, що вже перебуває у користуванні позивача. Отже, підстав для визначення спору в частині позовних вимог про зобов`язання Запорізької обласної державної адміністрації розглянути клопотання про погодження Технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, як адміністративного не вбачається, оскільки у даному разі існують особливості набуття земельної ділянки у власність/користування, так як спірна земельна ділянка перебуває у правомірному користуванні позивача. Зазначена правова позиція також викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 року у справі №599/567/17. З урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду колегія суддів зазначає, що розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору. Зазначений правовий висновок також вже неодноразово висловлювався Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 06 червня 2018 року (справа № 308/6914/16-ц), 22 серпня 2018 року (справа № 539/3192/16-ц), 28 серпня 2018 року (справа № 522/18500/13-а), 06 лютого 2019 року (справа № 488/3005/17) та інших. Отже в даному випадку вбачається, що вимоги позивача про визнання бездіяльності відповідача підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а вимога про зобов`язання відповідача розглянути клопотання в порядку господарського, однак відповідно до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, якщо інше не передбачено цим Кодексом. З огляду на встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про повернення позовної заяви позивачеві. З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у оскаржуваній ухвалі, у зв`язку з чим підстави для скасування або зміни ухвали Господарського суду Київської області від 19.06.2019 року у справі №911/2358/16 - у суду апеляційної інстанції відсутні. Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з ч.4 ст.277 ГПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що резолютивна частина ухвали господарського суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а

мотивувальна частина ухвали Господарського суду Київської області від 19.06.2019 року у справі №911/2358/16 підлягає зміні, шляхом викладення її у редакції зазначеній у даній постанові. Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта. Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, 271, п.1 ч.1 ст. 275, ст.ст. 276, 277, 282, 284, ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 року у справі №910/15585/19 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 року у справі №910/15585/19 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції даної постанови.

3. В іншій частині ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 року у справі №910/15585/19 залишити без змін.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/15585/19. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України. Повний текст постанови складено 10.01.2020 року. Головуючий суддя О.В. Агрикова Судді М.Г. Чорногуз О.О. Євсіков