Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/12526/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 жовтня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/12526/22 пров. № А/857/13097/23 Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого судді: Улицького В.З. суддів: Кузьмича С.М., Матковської З.М. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 року (рішення ухвалене у м. Львові судом у складі головуючого судді Потабенко В.А.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИЛА: У вересні 2022 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області (далі - Давидівська сільська рада, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області від 06.10.2022 №148-16/2022 «Про розгляд заяви ОСОБА_1 » про відмову ОСОБА_1 у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) 02.01. Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , зобов`язання Давидівську сільську раду Львівського району Львівської області затвердити подану ОСОБА_1 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) 02.01. Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач позовні вимоги мотивував тим, що вона звернулась до Давидівської сільської ради із заявою про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для ОЖБ у с. Давидів. Вказану технічну документацію розроблено ТзОВ «Західземлепроект» на замовлення позивача. Проте, рішенням Давидівської сільської ради від 15.06.2022 позивачу відмовлено у затвердженні вище технічної документації. Даний факт підтверджується витягом з протоколу від 15.06.2022. Така незаконна відмова Давидівської сільської ради щодо розгляду питання позивача вже не перша. І незважаючи на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01.12.2021, станом на сьогоднішній день відповідач так і не виконав вказане судове рішення, яке набрало законної сили. Позивач зазначає, що відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення місцевої ради приймається у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету. Проте, позивачу було надано лише витяг з протоколу від 15.06.2022. Вважає, що орган місцевого самоврядування має або затвердити технічну документацію, або відмовити у її затвердженні з посиланням на причини такої відмови. Вважає належним способом захисту своїх прав зобов`язання відповідача затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 . Просив позов задоволити. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 року у задоволені адміністративного позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції оскаржила ОСОБА_1 . Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав. Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу. Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що у 2020 році позивач звернулася із заявою до директора ТзОВ «Західземлепроект», у якій просила виготовити документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 . ТзОВ «Західземлепроект» за замовленням позивача виготовило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) 02.01. Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Кадастровий номер та місце розташування земельної ділянки: АДРЕСА_1 ; 4623682400:01:008. Загальна площа земельної ділянки: 0,0768 га. Рішенням за №148-16/2022 від 06.10.2022 Давидівська сільська рада (XVI-та сесія VIІІ демократичного скликання) розглянувши заяву ОСОБА_1 , вирішила відмовити гр. ОСОБА_1 у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до п. 10 ст. 186 Земельного кодексу України (проміри в технічній документації не відповідають існуючим межам земельної ділянки). Згідно п. 2 наведеного вище рішення рекомендовано позивачу привести проміри в технічній документації у відповідність до фактичних меж земельної ділянки, які встановлені по існуючій огорожі. Згідно п. 3 наведеного вище рішення гр. ОСОБА_1 необхідно подати технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на розгляд та затвердження сесії Давидівської сільської ради. Позивач не погоджується з відмовою у затвердженні їй технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , відтак, звернулась до суду з вказаним позовом. Згідно ч. ч. 1 3 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Відповідно до 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Положеннями ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу. Порядок погодження і затвердження документації із землеустрою визначено положеннями ст. 186 Земельного кодексу України. Згідно п. 5 ч. 5 вказаної статті технічна документація із землеустрою погоджується і затверджується у такому порядку: технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) затверджується: у разі передачі на підставі такої документації земельної ділянки у власність та користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування - рішенням таких органів; в інших випадках - власником (розпорядником) земельної ділянки, а щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, що перебуває у користуванні, - землекористувачем. Відповідно до ч. 8, 10 вказаної статті підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб`єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, визначеного Законом України "Про землеустрій"; надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами чи організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею; проведення будь-яких обстежень, експертиз чи робіт. Кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб`єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження такої документації іншими органами. Висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження. Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Згідно з ч. 1 та 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Надання у користування земельної ділянки здійснюється, зокрема, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу. При цьому затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється рішенням уповноваженого органу у разі передачі на підставі такої документації земельної ділянки у власність та користування. Підставою для відмови у затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації. Технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування (ст. 1 Закону України від 22.05.2003 № 858-IV «Про землеустрій». Абзацом 1 ст. 25 Закону України «Про землеустрій» врегульовано, що документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Абзац другий зазначеної статті Закону визначає види документації із землеустрою: а) схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць; б) проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць; в) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів; г) проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; д) проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб; е) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь; є) проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів; ж) проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); з) робочі проекти землеустрою; и) технічна документація із землеустрою щодо визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України; і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); ї) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту; й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок; к) технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель. Тобто проект землеустрою та проект технічної документації є різними видами документації з землеустрою. Відповідно до ст. 29 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою включає в себе текстові та графічні матеріали і містить обов`язкові положення, встановлені завданням на розробку відповідного виду документації. Документація із землеустрою розробляється на основі завдання на розробку відповідного виду документації, затвердженого замовником. Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою. Погодження і затвердження документації із землеустрою відповідно до ст. 30 Закону України «Про землеустрій» проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом. Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про землеустрій» визначено, що замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі. Відповідно до ст. 31 Закону України «Про землеустрій» зміни до документації із землеустрою вносяться особою, яка відповідно до вимог цього Закону може бути розробником документації із землеустрою за рішенням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, які затвердили проекти землеустрою. Погодження та затвердження змін до документації із землеустрою здійснюються в порядку, передбаченому для погодження та затвердження документації із землеустрою. Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; в) кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку; г) матеріали польових геодезичних робіт; ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу; д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути; е) нотаріально посвідчена згода на поділ чи об`єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні); є) згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній). Відтак, отримання дозволу на виготовлення вказаного виду технічної документації закон не передбачає. Законом визначено обов`язок отримання від відповідного суб`єкта владних повноважень згоди на поділ земельної ділянки. Видача уповноваженим органом «дозволу» передбачена абзацом 7 ст. 50 Закону України «Про землеустрій» саме для проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, а також абз. 12 ст. 55 зазначеного Закону - для технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), тобто для іншого виду документації із землеустрою. Відповідно до п. 1 ст. 120 Земельного кодексу України, а саме у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщена на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то у разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщенні та на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що бути у попереднього землекористувача. Підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу раніше сформованих земельних ділянок, що перебувають у користуванні, без зміни їх цільового призначення є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок користувачем, погоджена власником/розпорядником земельної ділянки. При цьому, право на звернення за погодженням на поділ земельної ділянки має користувач, заставодержатель і власник земельної ділянки. Позивач маючи право користування вищевказаною земельною ділянкою має право на звернення щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, а також на його затвердження. Згідно з інформацією зазначеною в матеріалах справи ТзОВ «Західземлепроект» за замовленням позивача виготовило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) 02.01. Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Кадастровий номер та місце розташування земельної ділянки: АДРЕСА_1 ; 4623682400:01:008. Загальна площа земельної ділянки: 0,0768 га. Апеляційним судом встановлено, що Давидівська сільська рада Львівського району Львівської області XVI-та сесія VIІІ демократичного скликання рішенням №148-16/2022 від 06.10.2022 розглянувши заяву ОСОБА_1 , вирішила відмовити гр. ОСОБА_1 у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до п.10 ст. 186 Земельного кодексу України (проміри в технічній документації не відповідають існуючим межам земельної ділянки). Відповідно до п. 2 цього рішення рекомендовано позивачу привести проміри в технічній документації у відповідність до фактичних меж земельної ділянки, які встановлені по існуючій огорожі. Згідно п. 3 рішення гр. ОСОБА_1 подати технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на розгляд та затвердження сесії Давидівської сільської ради. Відповідно до ч. 10 ст. 186 Земельного кодексу України висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 26.10.2012 в справі № 1316/2-16/11 та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 24.01.2013 в справі № 1316/2-16/11. Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 24.01.2013 в справі № 1316/2-16/11 рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 26.10.2012 в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 скасовано, та в тій частині прийнято нове рішення, яким у задоволенні ОСОБА_1 позовних вимог про встановлення межі між будинковолодіння АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 на відстані не менше 1 м від житлового будинку АДРЕСА_1 та щодо зобов`язання ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу сараю літ. «Б», встановленого на відстані 1,1 м. від стіни будинку АДРЕСА_1 відмовлено. Давидівською сільською радою було проведено розмежування спірної частини земельної ділянки між житловим будинком позивачки та фундаментом господарської будівлі гр. ОСОБА_2 та розділено спірну частину ділянки, що складала 1 м, по 0,50 см кожному, про що складено відповідні акти. Колегія суддів звертає увагу, що вказані акти ОСОБА_1 не оскаржувались. Суд погоджується з твердженням відповідача про те, що основною метою виготовлення технічної документації по встановленню меж є визначення на місцевості меж земельної ділянки. З абрису встановлення меж земельної ділянки, який надала позивач, чітко видно, що позивач знаючи і володіючи необхідною інформацією, не врахувала рекомендацій Давидівської сільської ради і судових рішень щодо невідповідності технічної документації існуючим межам. За результатами розгляду заяви позивача від 15.03.2020 Давидівською сільською радою підготовлено лист №951 від 29.03.2021, в якому вказано, що у присутності позивача, під час чергового виїзду рекомендовано внести в технічну документацію існуючу межу двох суміжних ділянок, вона має відповідати реальним межам на місцевості, адже саме така межа існує на час вирішення спору у вигляді огорожі. Дана документація не відповідає розмірам по суті, про що позивачу вказувалось неодноразово. Суд за наслідком розгляду справи дійшов висновку, що у позивача відсутні підстави для складання та подання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на розгляд та затвердження сесії Давидівської сільської ради в такому вигляді, як нею виготовлено та подано на затвердження. З урахуванням того, що межа між будинковолодіння АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 має бути встановлена на відстані не менше 1 м від житлового будинку АДРЕСА_1 , оскільки саме такий розмір (1 м) жодним чином не підтверджено матеріалами справи. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що відповідач належно обґрунтував підстави відмови у затвердженні документації із землеустрою поданої позивачем, надав належні докази того, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, що проміри в технічній документації не відповідають фактичним межам земельної ділянки. Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв`язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для відмови у задоволені адміністративного позову. Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 року у справі №380/12526/22 без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття. На Постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя В. З. Улицький судді С. М. Кузьмич З. М. Матковська