Постанова 4852 № 160/14141/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 09 лютого 2022 року м. Дніпросправа № 160/14141/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач), суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Меркулової Тетяни Петрівни на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року (головуючий суддя Коренев А.О.) в адміністративній справі за позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Меркулової Тетяни Петрівни до Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - Позивач) через представника адвоката Меркулової Тетяни Петрівни звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області (далі - Відповідач), в якому просив: - визнати протиправними та скасувати рішення Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області № 897-8/VIII від 29 червня 2021 року про відмову ОСОБА_1 у задоволені клопотання про надання згоди на поділ земельної ділянки кадастровий номер 1221455800:02:001:0928, яка розташована на території Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, для житлової забудови і громадського призначення, з метою виділення земельної ділянки площею 0,10 га з загального масиву вказаної земельної ділянки та розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та передачі у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); - зобов`язати Слобожанську селищну раду Дніпровського району Дніпропетровської області надати ОСОБА_1 згоду на поділ земельної ділянки кадастровий номер 1221455800:02:001:0928, яка розташована на території Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, для житлової забудови і громадського призначення, з метою виділення земельної ділянки площею 0,10 га з загального масиву вказаної земельної ділянки та розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та передачі у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). В обґрунтування адміністративного позову, зокрема, зазначено про те що 14 травня 2021 року позивач звернувся до Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області із клопотанням про надання згоди на поділ земельної ділянки кадастровий номер 1221455800:02:001:0928, яка розташована на території Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області з метою виділення земельної ділянки площею 0,10 га з загального масиву вказаної земельної ділянки та розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та передачі у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) згідно ст.ст. 25, 56 Закону України «Про землеустрій». Однак, рішенням Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 29 червня 2021 року № 897-8/VІІІ, позивачеві відмовлено у задоволенні його клопотання у зв`язку з тим, що запитувана земельна ділянка відповідно до генерального плану та плану зонування смт. Слобожанське віднесена до ландшафтно-рекреаційної зони (зона озеленення території загального користування (сади, парки, бульвари) та не передбачена до забудови житловими будинками та спорудами. При цьому, на думку позивача, у тексті спірного рішення взагалі немає посилання на конкретну частину (пункт, абзац) статей законодавства на обґрунтування прийнятого рішення, що є порушенням ч. 17 ст. 186 Земельного кодексу України. Крім того, вказана земельна ділянка має цільове призначення для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови та використовується для житлової забудови і громадського призначення, тому відмова позивачеві у надані дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою на поділ земельної ділянки для виділення окремої земельної ділянки для будівництва житлового будинку разом з господарськими будівлями та спорудами, що вказана земельна ділянка не передбачена до забудови житловими будинками та спорудами є протиправною. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року по справі №160/14141/21 в задоволенні адміністративного позову представника ОСОБА_1 - адвоката Меркулової Тетяни Петрівни до Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено (а.с. 84-90). Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Позивач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі Позивач, із посиланням на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги мотивовано, зокрема, тим, що суд першої інстанції не надав оцінку тому, що Відповідач у запереченні на позовну заяву зазначив, що земельна ділянка кадастровий номер 1221455800:02:001:0928 на час звернення позивача із клопотанням про надання дозволу на розробку технічної документації і на наступний час не віднесена до категорії земель рекреаційного призначення, відповідачем буде прийнято рішення у майбутньому про зміну цільового призначення вказаної земельної ділянки. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу Позивач також зазначив про те, що, на його думку, посилання суду першої інстанції тільки на Генеральний план території селищної ради, затверджений 17.09.2015 року рішенням селищної ради №1844-45/VI на іншу містобудівну документацію, як на підставу відмови у задоволенні позову є помилковим, оскільки судом не враховано, що 04.09.2017 року земельна ділянка кадастровий номер 1221455800:02:001:0928 зареєстрована в Державному земельному кадастрі з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови для житлової забудови і громадського призначення, яке не суперечило Генеральному плану та іншій містобудівній документації. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України. Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 14 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області із клопотанням про надання згоди на поділ земельної ділянки кадастровий номер 1221455800:02:001:0928, яка розташована на території Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області з метою виділення земельної ділянки площею 0,10 га з загального масиву вказаної земельної ділянки та розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та передачі у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) згідно ст.ст. 25, 56 Закону України « Про землеустрій». До вищезазначеного клопотання ОСОБА_1 додано копії наступних документів: копія паспорту та РНОКПП заявника, графічні матеріали, копія довідки на взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 10.12.2018 №1216-5000057353. Рішенням Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області «Про розгляд звернення» № 897-8/VІІІ від 29 червня 2021 року, відмовлено громадянину ОСОБА_1 у задоволенні його клопотання у зв`язку з тим, що запитувана земельна ділянка відповідно до генерального плану та плану зонування смт. Слобожанське віднесена до ландшафтно-рекреаційної зони (зона озеленення території загального користування (сади, парки, бульвари) та не передбачена до забудови житловими будинками та спорудами. Правомірність рішення Відповідача про відмову Позивачу у наданні дозволу на поділ земельної ділянки кадастровий номер 1221455800:02:001:0928 є предметом судового розгляду у даній справі. Приймаючи рішення по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки надання Позивачу згоди на поділ земельної ділянки кадастровий номер 1221455800:02:001:0928, яка розташована на території Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, для житлової забудови і громадського призначення, з метою виділення земельної ділянки площею 0,10 га з загального масиву вказаної земельної ділянки та розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та передачі у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), суперечить затвердженому генеральному плану селища Ювілейне (нині Слобожанське), іншої містобудівної документації - Детальному плану частини громадської зони та зони озеленення в районі вул. Київська смт. Слобожанське Слобожанської територіальної громади, тому у Відповідача відповідно до вимог Земельного кодексу України були підстави для відмови Позивачу у наданні згоди на поділ спірної земельної ділянки. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України (далі ЗК України), а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Відповідно до пункту «б» частини 1 статті 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності. Згідно з частинами 1, 2 статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Відповідно до частин 6, 7 статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і технікоекономічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративнотериторіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. З аналізу наведених правових норм слідує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, у відповідності статті 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Частиною другою зазначеної норми передбачено, що формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (ч.6 ст.79-1 ЗК України). У свою чергу, частиною першою статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Спеціальним Законом, який визначає правові та організаційні основи діяльності сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпеченням сталого розвитку землекористування, є Закон України «Про землеустрій» від 22.05.2003 № 858-IV (далі Закон № 858-IV у редакції, чинній на момент спірних правовідносин). У статті 1 Закону № 858-IV визначено, що землеустрій - сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб`єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил; проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом. Згідно з пунктом «а» частини першої статті 22 Закону №858-IV, землеустрій здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою. За приписами статті 25 Закону №858-IV, документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видом документації із землеустрою, зокрема, є проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Статтею 30 Закону №858-IV передбачено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом. Відповідно до статті 56 Закону №858-IV, технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; в) кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку; г) матеріали польових геодезичних робіт; ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу; д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути; е) нотаріально посвідчена згода на поділ чи об`єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні); є) згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній). Отже, підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу раніше сформованих земельних ділянок, що перебувають у користуванні, без зміни їх цільового призначення є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок користувачем, погоджена власником/розпорядником земельної ділянки. Тобто, документація із землеустрою відповідно до статей 116, 118, 121, 122 ЗК України та проект технічної документації щодо поділу та об`єднання земельних ділянок згідно з частиною 6 статті 79-1 ЗК України є різними видами документації із землеустрою. Як наслідок, посилання позивача на вимоги статей 116, 118, 121, 122 ЗК України не є обґрунтованим, оскільки зазначена норма стосується порядку набуття права на землю, що не є сформованою земельною ділянкою та не регулює питання поділу земельної ділянки. Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 186 ЗК України, технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок затверджується власником (розпорядником) земельних ділянок, а щодо земельних ділянок державної або комунальної власності - Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації. (частина 8 статті 186 Земельного кодексу України). З системного аналізу викладених норм вбачається, що поділ та об`єднання земельних ділянок за свою суттю фактично є формуванням нової чи нових земельних ділянок, що передбачає певну процедуру щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, його погодження та затвердження в порядку, встановленому ЗК України, який визначає вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо порядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, за приписами частини 1 статті 12 Закону України «Про основи містобудування» від 16.11.1992 № 2780-XII (далі Закон № 2780-XII) до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій. Отже, затвердження генеральних планів забудови віднесене до виключної компетенції представницького органу місцевого самоврядування - відповідної ради. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (далі Закон № 3038-VI), генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану. Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Для населених пунктів з чисельністю населення до 50 тисяч осіб генеральні плани можуть поєднуватися з детальними планами всієї території таких населених пунктів. Склад, зміст та порядок розроблення історико-архітектурного опорного плану населеного пункту визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради. Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада. Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації в установлений строк: 1) подають пропозиції до проекту відповідного місцевого бюджету на наступний рік або про внесення змін до бюджету на поточний рік щодо потреби у розробленні містобудівної документації; 2) визначають в установленому законодавством порядку розробника генерального плану населеного пункту, встановлюють строки розроблення та джерела його фінансування; 3) звертаються до обласної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим (для міст обласного та республіканського Автономної Республіки Крим значення), центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування (для міст Києва та Севастополя) щодо визначення державних інтересів для їх урахування під час розроблення генерального плану населеного пункту; 4) повідомляють через місцеві засоби масової інформації про початок розроблення генерального плану населеного пункту та визначають порядок і строк внесення пропозицій до нього фізичними та юридичними особами; 5) забезпечують попередній розгляд матеріалів щодо розроблення генерального плану населеного пункту архітектурно-містобудівними радами відповідного рівня; 6) узгоджують проект генерального плану населеного пункту з органами місцевого самоврядування, що представляють інтереси суміжних територіальних громад, з метою врегулювання питань планування територій у приміських зонах; 6-1) забезпечують розроблення проекту генерального плану населеного пункту з урахуванням обмежень використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України; 7) забезпечують здійснення стратегічної екологічної оцінки. Строк дії генерального плану населеного пункту не обмежується. Зміни до генерального плану населеного пункту можуть вноситися не частіше, ніж один раз на п`ять років. Такі зміни вносяться органом місцевого самоврядування, який затверджував генеральний план населеного пункту. Питання про дострокове внесення змін до генерального плану населеного пункту може порушуватися за результатами містобудівного моніторингу перед відповідною сільською, селищною, міською радою відповідною місцевою державною адміністрацією. У разі виникнення державної необхідності рішення щодо доцільності внесення змін до генерального плану населеного пункту приймається Кабінетом Міністрів України. Генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами на чергових сесіях протягом трьох місяців з дня їх подання. Матеріали генерального плану населеного пункту не можуть містити інформацію з обмеженим доступом та бути обмеженими в доступі. Загальна доступність матеріалів генерального плану населеного пункту забезпечується відповідно до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" шляхом надання їх за запитом на інформацію, оприлюднення на веб-сайті органу місцевого самоврядування, у тому числі у формі відкритих даних, на єдиному державному веб-порталі відкритих даних, у місцевих періодичних друкованих засобах масової інформації, у загальнодоступному місці у приміщенні органу місцевого самоврядування. Експертизі містобудівної документації на місцевому рівні підлягають виключно генеральні плани міст. Отже, до повноважень виконавчих органів місцевого самоврядування віднесене питання узгодження проекту генерального плану населеного пункту з органами місцевого самоврядування, що представляють інтереси суміжних територіальних громад, з метою врегулювання питань планування територій у приміських зонах. Відповідно до статті 18 Закону № 3038-VI, план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів та підлягає стратегічній екологічній оцінці. План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації. Зонування території здійснюється з дотриманням таких вимог: 1) урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території; 2) виділення зон обмеженої містобудівної діяльності; 3) відображення існуючої забудови територій, інженернотранспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій; 4) урахування місцевих умов під час визначення функціональних зон; 5) установлення для кожної зони дозволених і допустимих видів використання територій для містобудівних потреб, умов та обмежень щодо їх забудови; 6) узгодження меж зон з межами територій природних комплексів, смугами санітарно-захисних, санітарних, охоронних та інших зон обмеженого використання земель, червоними лініями; 7) відображення меж прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів; 8 відображення обмежень (у тому числі меж) використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України. Параметри використання території та будівель, запропонованих для розташування у межах декількох земельних ділянок або окремої земельної ділянки, зокрема функціональне призначення, граничні поверховість та площа забудови, можливе розміщення на ділянці, є обов`язковими для врахування під час зонування відповідної території. Перелік зазначених параметрів визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Внесення змін до плану зонування території допускається за умови їх відповідності генеральному плану населеного пункту. Склад, зміст, порядок розроблення плану зонування території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. За порушення вимог, встановлених планом зонування території, фізичні та юридичні особи несуть відповідальність відповідно до закону. План зонування території затверджується на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання. Судом апеляційної інстанції встановлено, що Позивач бажає отримати згоду на поділ земельної ділянки 1221455800:02:001:0928, яка розташована на території Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, з метою виділення земельної ділянки площею 0,10 га із загального масиву вказаної земельної ділянки та розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та передачі у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Однак, спірним рішенням Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області «Про розгляд звернення» № 897-8/VІІІ від 29 червня 2021 року було відмовлено громадянину ОСОБА_1 у задоволенні клопотання з підстав того, що запитувана земельна ділянка відповідно до генерального плану та плану зонування смт Слобожанського віднесена до ландшафтно-рекреаційної зони (зона озеленення території загального користування (сади, парки, бульвари) та не передбачена до забудови житловими будинками та спорудами. З матеріалів справи встановлено, що Рішенням Ювілейної селищної ради №1844-45/VI від 17.09.2015 затверджено Генеральний план сел. Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області. Відповідно до Генерального плану сел. Ювілейне, земельна ділянка площею 16,6217 га за кадастровим номером 1221455800:02:001:0928 перебуває у зоні озеленення територій загального користування. Відповідно до Плану зонування сел. Ювілейне (смт Слобожанське), зазначена земельна ділянка віднесена до територіальної зони Р-3. Територіальна зона Р-3 рекреаційна зона озеленених територій загального користування. Зона призначена для організації повсякденного відпочинку населення. До зони входять парки, сквери, бульвари, та інші озеленені території, що активно використовуються населенням для відпочинку, об`єкти відпочинку, туризму, спортивні та рекреаційні для дітей та дорослих. Вказані Генеральний план та План зонування сел. Ювілейне (смт Слобожанське) є чинними, що не заперечується учасниками справи. Рішенням Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області №1985-37/VІI від 18.04.2019 вирішено:

1. Розробити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 16,6217 га, кадастровий номер 1221455800:02:001:0928.

2. Зобов`язати виконавчий комітет Слобожанської селищної ради провести конкурс на визначення виконавців робіт із землеустрою відповідно до «Положення про конкурсний відбір виконавців робіт із землеустрою», затвердженого рішенням Слобожанської селищної ради від 14 червня 2018 року № 1362-30/VII, та замовити розробку технічної документації із землеустрою. Згідно з Протоколом засідання комісії з конкурсного з відбору виконавців робіт із землеустрою від 27.08.2019, про розгляд конкурсної пропозиції, що надійшла на підставі оголошення про проведення конкурсу з визначення виконавця робіт із землеустрою щодо розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності, кадастровий номер 1221455800:02:001:0928, розташованої в смт Слобожанське, на території Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області. вирішено: прийняти конкурсну пропозицію ФОП ОСОБА_2 як таку, що відповідає вимогам Положення про конкурсний відбір виконавців робіт із землеустрою, затвердженого рішенням Слобожанської селищної ради від 30.05.2018 року № 669 «Про затвердження Положення про конкурсний відбір виконавців робіт із землеустрою» та визначити виконавцем робіт із землеустрою ФОП ОСОБА_2 . Рішенням Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області №2215-42/VІI від 17.10.2019 вирішено затвердити протокол засідання комісії з конкурсного відбору виконавців робіт із землеустрою від 27.08.2019 року, згідно з додатком та визнати виконавцем робіт із землеустрою ФОП ОСОБА_2 , а також доручено селищному голові укладення договору про виконання робіт із землеустрою протягом 15-ти робочих днів з дати оприлюднення даного рішення на офіційному веб-сайті Слобожанської селищної ради. Рішенням Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області №2665-47/VІI від 18.06.2020 вирішено надати дозвіл на розробку детального плану частини громадської зони та зони озеленення в районі вулиці Київська смт. Слобожанське території Слобожанської селищної територіальної громади, а також Замовником розробки детального плану частини громадської зони та зони озеленення в районі вулиці Київська смт Слобожанське визначити виконавчий комітет Слобожанської селищної ради. Отже, відповідно до Генерального плану сел. Ювілейне земельна ділянка площею 16,6217 га за кадастровим номером 1221455800:02:001:0928 перебуває у зоні озеленення територій загального користування, а відповідно до Плану зонування сел. Ювілейне зазначена земельна ділянка віднесена до територіальної зони Р-3. Територіальна зона Р-3 рекреаційна зона озеленених територій загального користування. Крім того, матеріалами справи також підтверджується, що розроблено «Детальний план частини громадської зони та зони озеленення в районі вул. Київська смт. Слобожанське Слобожанської територіальної громади», який пройшов громадські слухання щодо врахування громадських інтересів, та затверджений рішенням Слобожанської селищної ради від 18 червня 2020 року № 2665-47/VII. Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно правомірності спірного рішення Відповідача, з огляду на наявність визначених Земельним кодексом України підстав для відмови у наданні згоди на поділ земельної ділянки кадастровий номер 1221455800:02:001:0928, яка розташована на території Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, для житлової забудови і громадського призначення, з метою виділення земельної ділянки площею 0,10 га з загального масиву вказаної земельної ділянки та розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та передачі у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у зв`язку з її невідповідністю затвердженому генеральному плану селища Ювілейне (смт. Слобожанське), іншої містобудівної документації - Детальному плану частини громадської зони та зони озеленення в районі вул. Київська смт. Слобожанське Слобожанської територіальної громади. Доводи Позивача щодо того, що 04.09.2017 року земельна ділянка кадастровий номер 1221455800:02:001:0928 зареєстрована в Державному земельному кадастрі з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови для житлової забудови і громадського призначення, яке не суперечило Генеральному плану та іншій містобудівній документації, не спростовують тих обставин, що поділ земельної ділянки та передача її у власність Позивачу для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) суперечить чинному Генеральному плану та іншій містобудівній документації. При цьому факт реєстрації 04.09.2017 року земельної ділянки з кадастровим номером 1221455800:02:001:0928 з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови для житлової забудови і громадського призначення, з урахуванням положень Генерального плану та іншої містобудівної документації не є спірним у даному випадку, тому вирішення судом питання щодо правомірності такої реєстрації із вказаним цільовим призначенням не є предметом дослідження в межах спірних правовідносин. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про відмову у задоволенні адміністративного позову прийнято без порушення норм матеріального права, тому останнє підлягає залишенню без змін. Доводи апеляційної скарги Позивача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Меркулової Тетяни Петрівни - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року по справі №160/14141/21 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Головуючий - суддя В.В. Мельник суддя Д.В. Чепурнов суддя С.В. Сафронова