Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/14392/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 жовтня 2020 р.Справа № 520/14392/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Григорова А.М. , Бартош Н.С. , за участю секретаря судового засідання Олійник А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою представника позивачів Адвоката Якименко О. В. на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Зінченко А.В., м. Харків, повний текст складено 31.03.20 року по справі № 520/14392/19 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до суду з адміністративним позовом, в якому просили суд визнати протиправними відмови Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, оформлені листом від 02.10.2019 В-12277/0-6126/0/95-19 "Про розгляд заяви", у наданні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-ОІ.ОЗ.), яка знаходиться на території Парасковіївської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6323155600:04:000:0327;зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 дозволи на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га кожна, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-ОІ.ОЗ.), яка знаходиться на території Парасковіївської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6323155600:04:000:0327. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2020р. адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії залишено без задоволення. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подали апеляційну скаргу , вважають, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства. Вказують , що суд першої інстанції як на підтвердження необґрунтованості позовних вимог послався також на інші доводи Відповідача, викладені ним у відзиві на позов, однак, які не були викладені в листі від 02.10.2019 В-12277/0-6126/0/95-19 "Про розгляд заяви". Відповідач по справі жодним чином не навів обставин, які не давали йому змоги отримати листа №171/413-20 від 05.02.2020р. раніше. Вважає , що суд першої інстанції з грубим порушенням норм процесуального законодавства прийняв документи Відповідача та поклав їх в основу своїх висновків по суті спору. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2020 , прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі Сторони по справі повідомлені належним чином про день, час та місце судового розгляду апеляційної скарги. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 звернулись до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із клопотаннями від 05 вересня 2019 року, в яких просили надати їм дозволи на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га кожна, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Слобожанської селищної ради Кегичівського району Харківської області за вежами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером г 323155600:04:000:0327. З результатами розгляду клопотань Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надіслало відповіді, оформлені у вигляді листа від 02.10.2019 В-12277/0- -126/0/95-19 Про розгляд заяви, за змістом якого усім Позивачам відмовлено у видачі дозволу на виготовлення проекту землеустрою, з тих підстав, що за інформацією Відділу у Кегичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - Відділ) стосовно земельних ділянок, які зазначені на доданих до клопотань громадян графічних матеріалах, бажані земельні ділянки знаходяться на земельній ділянці площею 15,6116 га з кадастровим номером 6323182000:02:000:0299, яка включена до земельних ділянок, які були зарезервовані для надання земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства учасникам антитерористичної операції. Головним управлінням також розглянуто заяви громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 гектара, які розташовані за межами-населених пунктів на території Слобожанської селищної ради Кегичівського району Харківської області. За інформацією Відділу стосовно земельних ділянок, які зазначені на доданих до клопотань вищезазначених громадян графічних матеріалах бажані земельні ділянки знаходяться на земельній ділянці державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 7,2797 га з кадастровим номером 6323155600:04:000:0327, що про інвентаризована під час здійснення землеустрою у 2013 році та включена до земельних ділянок, які можуть бути продані на земельних торгах. Відмовляючи у задоволенні позову , суд першої інстанції виходив з того , що Головним управлінням позивачам було надано обґрунтовану відповідь на їх заяви. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову , виходячи з наступного. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України. Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний Кодекс України, а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти. Відповідно до п. б ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, щодо передачі із земель державної і комунальної власності. Відповідно до частин першої-третьої статті 116 ЗК України громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набутт;я прав;а на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. в ч. 3 ст. 116 ЗК України). У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га. З огляду на це, позивачі, які є громадянинами України, мають право на набуття права власності на земельну ділянку для особистого селянського господарства. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у ст. 118 ЗК України. Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. З іншого боку, подання зацікавленою особою документів, необхідних для розгляду клопотання, не в повному обсязі або виявлення у документах, поданих замовником, недостовірних відомостей об`єктивно перешкоджають розгляду та винесенню законного рішення про надання дозволу/вмотивованої відмови на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У разі надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам умов для реалізації їх прав на землю. Зазначена пропозиція щодо усунення недоліків не може вважатися "відмовою у наданні дозволу" у розумінні статті 118 Земельного кодексу України. Проте, звернення з такою пропозицією не звільняє відповідний орган від обов`язку прийняти рішення щодо надання дозволу (або відмову) в межах встановленого законом місячного строку. При цьому, відмовляючи у наданні дозволу, відповідний орган повинен навести усі підстави відмови. Відповідно до частини першої статті 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Частиною першою статті 136 ЗК України визначено, що організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення. У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу. Відповідно до частини другої вказаної статті добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об`єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови. У відповідності до частини третьої статті 136 ЗК України земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів. Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, приписи статті 136 Земельного кодексу України свідчать про те, що в разі віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах, це також є самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки. В той же час, абзацом 2 частини 1 статті 136 Земельного кодексу України передбачено, що у переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги, окремими лотами зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу. За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр", державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера; кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування. Порядок ведення Державного земельного кадастру затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051, за приписами пункту 30 якого кадастровий номер земельної ділянки складається з таких структурних елементів: НКЗ : НКК : НЗД, де НКЗ - номер кадастрової зони, який визначається згідно з пунктом 34 цього Порядку; НКК - номер кадастрового кварталу, який визначається згідно з пунктом 34 цього Порядку; НЗД - чотиризначний номер земельної ділянки в межах кадастрового кварталу (максимальна кількість земельних ділянок у межах кадастрового кварталу становить 9999). Структурні елементи кадастрового номера земельної ділянки відокремлюються один від одного двокрапкою. Отже, до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставляються на земельні торги, може бути включено земельну ділянку лише за умови присвоєння їй кадастрового номеру, тобто сформовану земельну ділянку у відповідності до статті 79-1 Земельного кодексу України. Аналогічний правовий висновок був викладений Верховним судом у постановах від 19 лютого 2019 року у справі №815/905/17, від 08 листопада 2019 року у справі №420/914/19. Колегією суддів для зясування всіх обставин справи витребувалось у Головного управління Держгеокадастру у Харківській області документи, які слугували підставою для прийняття рішення про відмову у наданні дозволів на розробку проекту землеустрою від 02.10.2019р. № В-12277/0-6126/0/95-19 , а саме : - докази включення земельних ділянок, які зазначені на доданих до клопотань громадян графічних матеріалів до земельних ділянок , до зарезервованих земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства учасникам антитерористичної операції. - докази того , що земельні ділянки , які зазначені в заявах громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , розташовані за межами населених пунктів на території Слобожанської селищної ради Кегичівського району Харківської області ; - докази знаходження бажаних земельних ділянок на земельній ділянці державної власності сільськогосподарського призначення та докази їх включення до земельних ділянок для продажу на торгах. Однак , доказів на підтвердження тих обставин, що спірні земельні ділянкі включені до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги, та ці земельни ділянки є сформованами у відповідності до вимог статті 79-1 Земельного кодексу України, відповідачем не надано. Тобто , в матеріалах справи відсутні докази знаходження бажаних земельних ділянок на земельній ділянці державної власності сільськогосподарського призначення та докази їх включення до земельних ділянок для продажу на торгах. Щодо посиланням відповідача на віднесення бажаних позивачами земельних ділянкок до зарезервованих земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства учасникам антитерористичної операції, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п.п.1, 2 розпорядження КМ України № 898-р від 19.08.2015р. «Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками» з метою забезпечення учасників АТО та сімей загиблих учасників АТО земельними ділянками Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру і обласним та Київській міській державним адміністраціям за участю органів місцевого самоврядування належить визначити протягом місяця на території відповідної області та м.Києва земельні ділянки для відведення учасникам АТО та сім`ям загиблих учасників АТО. Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру, обласні та Київська міська державні адміністрації повинні забезпечити, серед іншого, розгляд у першочерговому порядку звернення учасників АТО та сімей загиблих учасників АТО щодо відведення їм земельних ділянок. З метою недопущення спекуляцій і зловживань під час розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру листом № 22-28-0.13-1364/2-16 від 27.01.2016р. доручила керівникам Головних управлінь Держгеокадастру у областях і м.Києві затвердити наказом перелік підібраних (зарезервованих) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність учасникам АТО та альбом-атлас із резервування земельних ділянок для учасників АТО. Водночас, частиною 4 ст.49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» визначено, що акти КМ України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень КМ України. Розпорядження КМ України є нормативно-правовим актом, однак ЗК України має вищу юридичну силу, який в свою чергу не передбачає підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність у зв`язку із нерезервуванням земельної ділянки у власність учасникам АТО та членам їх сімей. Отже, порядок і умови набуття, припинення і здійснення права власності та користування землею охоплюються поняттям правового режиму власності, який визначається виключно законами України (ч.2 ст.14, п.7 ч.1 ст.92 Конституції України). Тому КМ України, прийнявши зазначене розпорядження, врегулював на підзаконному рівні умови та порядок набуття права власності та користування землею, які мають визначатися виключно законами України. Оскільки ЗК України не встановлює такої підстави відмови для отримання земельної ділянки у власність, як резервуванням земельної ділянки у власність учасникам АТО та членам їх сімей, тому відповідач фактично вийшов за межі своїх повноважень, встановлених Конституцією України. Також, відповідачем не надано доказів , що включення земельних ділянок, які зазначені на доданих до клопотань громадян графічних матеріалів до земельних ділянок , до зарезервованих земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства учасникам антитерористичної операції Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду по наведеній категорії справ, яка викладена у постановах від 18.10.2018р. у справі № 805/2296/17-а, від 05.03.2019р. у справі №808/2200/18, від 28.05.2020р. в справі № 826/17201/17, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковою під час вирішення наведеного спору. Стосовно підстави відмови з посиланням на розташованя земельних ділянок за межами населених пунктів на території Слобожанської селищної ради Кегичівського району Харківської області, колегія суддів зазначае наступне. Так, підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може були лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Однак , доказів того , що земельні ділянки , які зазначені в заявах громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , розташовані за межами населених пунктів на території Слобожанської селищної ради Кегичівського району Харківської області до суду не надано. Посилання відповідача на те , що на сьогодні земельна ділянка поділена на чотири ділянки відповідно до Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення, які розташовані за межами населеного пункту на території Слобожанської селищної ради Кегичівського району Харківської області згідно наказів Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 31.03.2020 року , колегія суддів не приймає до уваги , оскільки такі накази були відсутні на момент розгляду заяв позивачів та не були підставою для відмови у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Як встановлено з матеріалів справи відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність свого рішення. Наведене не враховано судом першої інстанції при вирішенні справи. Враховуючи вищенаведене , колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності у Головного управління Держгеокадастру у Харківській області підстав для прийняття оскаржуваної відмови , оформленої листом від 02.10.2019 В-12277/0-6126/0/95-19 "Про розгляд заяви", у наданні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-ОІ.ОЗ.), яка знаходиться на території Парасковіївської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6323155600:04:000:0327. Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта. У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження. На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. У справі, що переглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивовано відмови у його наданні, регламентовано частиною шостою статті 118 ЗК України. Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними. Такий висновок суду першої та апеляційної інстанцій узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.03.2019 по справі № 2040/6320/18. Відповідно до пунктів 2, 4 та 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення; визнати бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Видача такого дозволу без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб. Така правова позиція узгоджується з практикою Верховного Суду, викладеною у постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року, 24 січня 2019 року, 15 серпня 2019 року у справах №№ 806/2687/17, 806/2981/17, 806/3097/17. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 509/1350/17 зазначила, що суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. При цьому, застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою. Колегія суддів зауважує, що зобов`язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки. Прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, в даному випадку, є необґрунтованим та може призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зобов`язання відповідача надати дозволи на розробку проекту землеустрою, оскільки обставинами справи не підтверджено, що відповідачем здійснена повна перевірка наявності чи відсутності підстав для надання такого дозволу. Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 21.09.2020 по справі № 820/4896/16. Згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Тому , колегія суддів вважає , що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 від 05.09.2019р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га кожна, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-ОІ.ОЗ.), яка знаходиться на території Парасковіївської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6323155600:04:000:0327. Наведене не враховано судом першої інстанції , тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно положень ст. 317 КАС України з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно з ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2020 року по справі № 520/14392/19 скасувати. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково. Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, оформлені листом від 02.10.2019 В-12277/0-6126/0/95-19 "Про розгляд заяви", у наданні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-ОІ.ОЗ.), яка знаходиться на території Парасковіївської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6323155600:04:000:0327. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 від 05.09.2019р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га кожна, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-ОІ.ОЗ.), яка знаходиться на території Парасковіївської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6323155600:04:000:0327. В іншій частині позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 12.10.2020 року