Постанова 4854 № 540/38/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 травня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/38/20 Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д.К. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Запорожана Д.В., суддів - Джабурія О.В., Кравченка К.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 4 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання протиправним та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, в якій просили суд визнати протиправним та скасувати накази від 18.12.2019 року за № 6231-СГ, № 6234-СГ, № 6237-СГ про відмову у наданні дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства та зобов`язати відповідача надати позивачам дозвіл на розроблення проекту землеустрою. Свої позовні вимоги позивачі обґрунтували незаконністю спірних наказів. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 4 березня 2020 року року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано спірні накази. Зобов`язано відповідача повторно розглянути заяви позивачів та прийняти рішення з урахуванням висновків суду. В апеляційній скарзі ГУ Держгеокадастру у Херсонській області просить скасувати вищенаведене рішення, як таке, що прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з часткової обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його часткового задоволення. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що 31.05.2016 року між ГУ Дергеокадастру у Херсонській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 20 га, кадастровий номер 6525083500:03:001:0220. 17.03.2017 року зареєстровано фермерське господарство «Корнійчук-2017», членами якого, згідно статуту є позивачі. Відповідно до протоколу загальних зборів Фермерського господарства «Корнійчук-2017» від 17.12.2018 року № 5 позивачі прийняли рішення про розпаювання земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні ФГ «Корнійчук-2017». 21.11.2019 року позивачі звернулись із заявами до відповідача про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельних ділянок орієнтовною площею 5,85 га кожна, що входять до складу земельної ділянки площею 20 га, розташованої на території Раденської сільської ради Олешківського району Херсонської області, яка перебуває у користуванні фермерського господарства «Корнійчук-2017», для ведення фермерського господарства, та надали всі необхідні документи. Наказом ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 18.12.2019 р. № 6231-СГ ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Раденської сільської ради Олешківського району Херсонської області, в розмірі земельної частки (паю), із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, у зв`язку з тим, що договір оренди землі чинний до 2023 року. Наказом ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 18.12.2019 р. № 6234-СГ ОСОБА_2 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Раденської сільської ради Олешківського району Херсонської області, в розмірі земельної частки (паю), із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, у зв`язку з тим, що земельна ділянка не надана громадянину у користування. Наказом ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 18.12.2019 р. № 6237 - СГ ОСОБА_3 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Раденської сільської ради Олешківського району Херсонської області, в розмірі земельної частки (паю), із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, у зв`язку з тим, що земельна ділянка не надана громадянину у користування. Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, судова колегія виходить з наступного. Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 Земельного кодексу України. Так, відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 7 ст. 118 ЗК України). З наведених норм вбачається, що проект землеустрою розробляється на підставі дозволу органу, до компетенції якого входить питання про передачу земельних ділянок громадянам. Так, наказами від 18.12.2019 № 6231-СГ, № 6234- СГ, № 6237- СГ позивачам відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв`язку з тим, що договір оренди чинний до 2023 року, а також з тих підстав, що земельна ділянка не надавалась громадянам у користування. При цьому стаття 118 ЗК України, яка також регулює порядок надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, не містить таких підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою як строк дії договору оренди, та не надання земельної ділянки громадянам у користування. Крім того, в спірних наказах ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 18.12.2019 року № 6234- СГ, № 6237- СГ містить посилання на невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а саме: статті 32 Земельного кодексу України, статей 12, 13 Закону України «Про фермерське господарство», однак матеріалами справи дані посилання не підтвердженні. Так, відповідно до ст.32 Земельного кодексу України громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Відповідно п.5.8 розділу 5 Статуту ФГ «Корнійчук-2017» передбачено, що фактино функціонування ФГ «Корнійчук-2017» здійснюється на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні голови ФГ - ОСОБА_1 , який передав своє майнове право - право користування на земельну ділянку шляхом внеску до складеного капіталу ФГ «Корнійчук -2017». П.5.9 розділу 5 Статуту ФГ «Корнійчук-2017» вказана земельна ділянка підлягає паюванню в розмірі земельної частки (паю) між членами ФГ відповідно до Закону України «Про фермерське господарство». Крім того, суд вважає за необхідним зазначити те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність або користування. Відповідно до ч. 10 ст. 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. Враховуючи, що відповідач, надаючи відповідь на звернення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , не дотримався вимог Земельного кодексу України, колегія суддів дійшов висновку, що накази від 18.12.2019 року № 6231-СГ, № 6234-СГ, № 6237-СГ не відповідають приписам ч. 2 ст. 2 КАС України та є протиправними. Отже, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 18.12.2019 № 6231-СГ, № 6234-СГ, № 6237-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким відмовлено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність розташованої за межами населених пунктів на території Раденської сільської ради Олешківського району Херсонської області, в розмірі земельної частки (паю), із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Що стосується вимоги позивачів зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Херсонській області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, судова колегія зазначає наступне. На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. З огляду на наведене, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. У даній справі, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано положеннями ЗК України. Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). Згідно з законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.12.2018 у справі № 804/1469/17, від 14.08.2019 у справі № 0640/4434/18, від 12.09.2019 у справі №0640/4248/18 та від 28.11.2019 року по справі №803/1067/17. Щодо ефективності вибраного способу захисту, колегія суддів зазначає, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. При цьому суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Зобов`язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки. А прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону. В контексті обставин спору застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачами усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою. Проте, наведених обставин судом не встановлено. Оцінка правомірності рішення стосувалася лише тих мотивів, які наведено у наказах відповідача від 18.12.2019 № 6231-СГ, № 6234-СГ, № 6237-СГ. Однак суд не досліджував, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачами усі інші умови для надання дозволу. За таких обставин у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення. Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що хоч і повноваження ГУ Держгеокадастру щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є дискреційними, проте належним способом захисту, відновлення прав позивачів за даних фактичних обставин, необхідно визнати саме зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідні заяви позивачів про надання їм дозволу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 року по справі № 814/1959/17 та від 28.11.2019 року по справі №803/1067/17. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що належним та ефективним способом захисту прав, свобод та інтересів позивачів, в даному випадку, є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяви позивачів від 21.11.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та прийняти рішення з урахуванням висновків суду. Таким чином, позовні вимоги про зобов`язання відповідача надати позивачам дозвіл на розроблення проекту землеустрою задоволенню не підлягають. Отже колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції про часткову обґрунтованість даного позову та наявність підстав для його часткового задоволення. Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Частиною 1 ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції. Дану справу було розглянуто судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Згідно ч.1 ст.263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області - залишити без задоволення. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 4 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання протиправним та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 18.12.2019 року за № 6231-СГ, № 6234-СГ, № 6237-СГ та зобов`язати відповідача надати позивачам дозвіл на розроблення проекту землеустрою - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає. Головуючий Д.В. Запорожан Судді: О.В. Джабурія К.В. Кравченко