Постанова Запорізький апеляційний суд № 332/4345/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 33/807/40/20 Єдиний унікальний № 332/4345/19 Головуючий в 1-й інстанції Марченко Н.В. Категорія - ст. 130 ч.1 КУпАП Доповідач в 2-й інстанції Білоконев В.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 січня 2020 року м. Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Білоконев В.М., за участі особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Полулях С.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2019 року, в с т а н о в и в: постановою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2019 року до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП притягнуто ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працевлаштованого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , із застосуванням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200 гривень та позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 384 грн. 20 коп. Як зазначено в постанові, згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОБ № 215832 від 22.11.2019 року ОСОБА_1 22.11.2019 року о 07-44 годині керував автомобілем ВАЗ -2106 д/н НОМЕР_1 по вул. Демократична, поблизу буд. 93 в м. Запоріжжі, з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини роту, порушення мови, порушення координації рухів), від проходження медичного огляду на місці зупинки за допомогою алкотестера «Драгер», та у закладі МОЗ на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п.п. 2.5 ПДР. Про повторність попереджений, від керування відсторонений, шляхом паркування транспортного засобу без порушень ПДР. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає постанову суду незаконною, необґрунтованою, винесеною при неповному дослідженні всіх обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що постанова підлягає скасуванню на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутності в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Зауважує, що він не керував вищевказаним автомобілем, оскільки навіть не знаходився на водійському сидінні, він перебував біля автомобіля в тому числі і в той час як прибули працівники патрульної служби, і не є підтвердженням факту управління транспортним засобом, що є обов`язковим для цього складу правопорушення. Підкреслює, що він разом з ОСОБА_2 штовхали вказаний автомобіль, при цьому він не сидів за кермом даного автомобіля, а лише через бокове водійське вітрове скло правою рукою штовхав автомобіль в потрібному напрямку. Зауважує, що це підтверджується відеозаписом з бодикамер поліцейського та рапортом. Висновки суду, щодо ввімкненого двигуна є безпідставними та нічим не підтвердженими, а момент його виходу з автомобіля з водійського місця є постановка транспортного засобу на гальма після приїзду патрульних. Вважає, що в даному випадку відсутній факт вчинення правопорушення за відсутності об`єктивної сторони правопорушення, яка полягає безпосередньо у керуванні транспортним засобом. Просить скасувати постанову суду, провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП. Заслухавши в судовому засіданні ОСОБА_1 , захисника Полулях С.Ю., які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та аргументи скарги, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Статтею ст. 280 КУпАП визначено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясовується, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Згідно з диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП, адміністративна відповідальність настає в разі як керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та так само і за відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, коли особа відмовилася від проходження такого огляду. Відповідно до п. 2.5Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до п. п. 2, 3, 7 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року за№1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння-порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.(крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до п. п. 6, 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров`я і відповідають установленим МОЗ вимогам. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. В судовому засіданні першої інстанції, ОСОБА_1 вину у вчинені адміністративного правопорушення не визнав. Так, незважаючи на невизнання ОСОБА_1 вини, вона підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ № 215832 від 22.11.2019 року, рапортом, відеозаписом, поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно до яких вбачається, що в їх присутності, ОСОБА_1 на запропонування працівниками поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки та у медичному закладі відмовився. З матеріалів справи вбачається, що працівниками патрульної поліції було дотримано всіх вимог, визначених Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженого спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 року № 1452/735 та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції» затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015 року № 1376. Всупереч твердженням апелянта, вважаю, що дослідивши в судовому засіданні наведені докази суддя суду першої інстанції згідно до вимог ст. 252 КУпАП надав їм належну оцінку, перевіривши відповідно до ст. 251 КУпАП їх на предмет належності та допустимості, у зв`язку з чим вірно встановив фактичні обставини справи щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. З огляду на встановлені суддею суду першої інстанції обставини справи, які викладені в оскаржуваній постанові, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення повністю знайшла своє підтвердження під час судового розгляду і є доведеною, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції. Доводи апелянта про те, що він не керував вищевказаним автомобілем, оскільки навіть не знаходився на водійському сидінні, а перебував біля автомобіля в тому числі і в той час як прибули працівники патрульної служби і цей факт підтверджується відеозаписом з бодикамер поліцейського та рапортом є необґрунтованим та не заслуговують на увагу, оскільки повністю спростовуються матеріалами справи. Так, в судовому засіданні першої інстанції, і з цим погоджується і суд апеляційної інстанції, було переглянуто відеозапис, здійснений з патрульного автомобілю поліцейських, який міститься на диску, що зберігається в матеріалах справи, на якому чітко зафіксовано, як двоє чоловіків, один із них одягнений у синю куртку, інший у червону (згодом з`ясувалось, що у червону куртку був одягнений ОСОБА_5 ) штовхають автомобіль ВАЗ -2106 д/н НОМЕР_1 . Після цього, на відеозаписі зображено, як вищевказаний автомобіль ззаду штовхає чоловік одягнений у синю куртку, габарити при цьому ввімкнені, вказане свідчить про ввімкнений двигун. В цей момент зі сторони водійського місця вийшов ОСОБА_5 , який одягнений у червону куртку. Крім того, як вбачається з ч.2 п. 27 Постанови Верховного Суду «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року № 14 (в редакції від 19.12.2008) керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора водія під час навчання учнів водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу. Таким чином, доводи ОСОБА_1 щодо відсутності його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП, є необґрунтованими та не заслуговують на увагу, оскільки одним із складів правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП є відмова особи, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції яка керує транспортним засобом, і судом даний факт встановлено, в тому числі і під час перегляду відеозапису. Не впливають на законність та обґрунтованість судового рішення і інші доводи апелянта, оскільки ці порушення не є істотними, тобто такими, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав, які б свідчили про незаконність постанови, а тому відповідно і до задоволення скарги ОСОБА_1 . Керуючись ст. 294 КУпАП суд п о с т а н о в и в: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, без змін. Постанова Запорізького апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду В.М. Білоконев Дата документу Справа № 332/4345/19