Постанова 4857 № 807/1376/16

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/11915/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Затолочного В.С., суддів: Бруновської Н.В., Матковської З.М., з участю секретаря судового засідання Мельничук Б.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року у справі № 807/1376/16 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування наказів (рішення суду першої інстанції ухвалене суддями Луцович М.М., Калинич Я.М., Рейті С.І. в м. Ужгород Закарпатської області 25.09.2019 року, згідно з протоколом судового засідання о 15:12 год., повний текст судового рішення складено 04.10.2019), - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України), Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - ГУ ДФС України у Закарпатській області) про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, його оскаржив позивач, який вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким в позовні вимоги задовольнити. У доводах апеляційної скарги посилається на те, що у відповідача була можливість подальшого його використання на службі, проте відповідач протиправно не запропонував позивачеві жодної іншої посади, за наявності таких. При цьому зазначає, що посилання відповідача в наказах на необхідність скорочення чисельності працівників у зв`язку зі скороченням штатів є безпідставним, оскільки скорочення штату фактично не відбулося. Відповідачі надали відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначають, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, просять відмовити в задоволенні апеляційної скарги. В судовому засіданні представник апелянта наполягав на задоволенні апеляційної скарги, представники відповідачів проти задоволення апеляційної скарги заперечували. Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач працював у податкових органах з вересня 1994 року. У відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 840 «Про внесення змін у додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2014 року № 85» та ряду інших законодавчих та нормативних актів ДФС України була проведена реорганізація органів ДФС України, в тому числі і Управління власної безпеки Головного управління у Закарпатській області як окремого структурного підрозділу. Відповідно наказу ДФС України від 25.09.2015 року № 732 «Про надання повноважень» було делеговано право начальникам головних управлінь ДФС у областях здійснити попередження працівників, які відносяться до основної номенклатури ДФС про наступне вивільнення. У зв`язку зі скороченням штатної чисельності та на виконання вимог наказів ДФС України від 23.07.2015 р. № 535 «Про введення в дію Структури Державної фіскальної служби України», зі змінами від 13.08.2015 р. № 605 «Про скорочення чисельності територіальних органів ДФС» від 25.09.2015 р. № 732 «Про надання повноважень» та наказу ГУ ДФС у Закарпатській області від 30.10.2015 р. № 403 «Про введення в дію Переліків змін до структури та штатного розпису» начальником ГУ ДФС у Закарпатській області позивача було попереджено про наступне звільнення із займаної посади та податкової міліції 20.01.2016 року відповідно до пп. «г» п. 64 (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114 (далі - також Положення № 114). Позивач був ознайомлений з попередженням про наступне вивільнення 12.11.2015 року. Згідно з Попередженням про наступне вивільнення, у зв`язку зі скороченням штатної чисельності та на виконання вимог наказів ДФС України від 23.07.2015 р. № 535 «Про введення в дію Структури Державної фіскальної служби України», зі змінами від 13.08.2015 р. № 605 «Про скорочення чисельності територіальних органів ДФС», від 25.09.2015 р. № 732 «Про надання повноважень» та наказу ГУ ДФС у Закарпатській області від 30.10.2015 р. № 403 «Про введення в дію Переліків змін до структури та штатного розпису», з урахуванням наказу ДФС України від 11.01.2016 р. № 17 «Про введення в дію Структур територіальних органів ДФС та затвердження методичних рекомендацій щодо їх побудови» начальником ГУ ДФС у Закарпатській області позивача було попереджено про наступне звільнення із займаної посади та податкової міліції 30.03.2016 року відповідно до пп. «г» п. 64 (через скорочення штатів) Положення №

114. З попередженням про звільнення позивач був ознайомлений 25.01.2016 року. В подальшому, відповідно до Попередження про наступне вивільнення, у зв`язку зі скороченням штатної чисельності та на виконання вимог наказів ДФС України від 23.07.2015 р. № 535 «Про введення в дію Структури Державної фіскальної служби України», зі змінами від 13.08.2015 р. № 605 «Про скорочення чисельності територіальних органів ДФС», від 25.09.2015 р. №732 «Про надання повноважень» та наказу ГУ ДФС у Закарпатській області від 30.10.2015 р. № 403 «Про введення в дію Переліків змін до структури та штатного розпису», з урахуванням наказу ДФС України від 11.01.2016 р. № 17 «Про введення в дію Структур територіальних органів ДФС та затвердження методичних рекомендацій щодо їх побудови» начальником ГУ ДФС у Закарпатській області позивача було попереджено про наступне звільнення із займаної посади та податкової міліції відповідно до пп. «г» п. 64 (через скорочення штатів) Положення №

114. З попередженням про звільнення позивач був ознайомлений 05.04.2016 року. Згідно наказу ДФС України від 30.08.2016 року № 3048-о «Про звільнення працівників», відповідно до Положення № 114, п. 7 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 року № 236 (далі - Положення № 236), позивача - підполковника податкової міліції старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу оперативних заходів управління власної безпеки Головного управління ДФС у Закарпатській області 06 вересня 2016 року було звільнено з посади та податкової міліції ДФС України в запас (з постановкою на військовий облік) за п. 64 пп. «г» (через скорочення штатів) - при відсутності можливості подальшого використання на службі. Підставою винесення наказу ДФС України від 30.08.2016 року № 3048-о «Про звільнення працівників» слугував протокол засідання атестаційної комісії Головного управління внутрішньої безпеки від 18.08.2016 року № 161/99-99-22-06-39 та попередження працівників про скорочення штатів від 21.01.2016 року. Наказом ДФС України від 30.08.2016 року № 3050-о «По особовому складу» було внесено зміни до наказу ДФС від 30.08.2016 року № 3048-о «Про звільнення працівників», а саме зазначено: вважати звільненим підполковника податкової міліції ОСОБА_1 (М-042948) 06.09.2016 року з посади старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ оперативного відділу управління власної безпеки ГУ ДФС у Закарпатській області. Наказом ГУ ДФС у Закарпатській області від 05.09.2016 року № 304-о «Про звільнення ОСОБА_1 », відповідно до Положення № 114, п. 7 Положення № 236, наказу ДФС України від 30.08.2016 р. № 3048-о «Про звільнення працівників», із змінами внесеними наказом ДФС України від 30.08.2016 р. № 3050-о «По особовому складу», позивача 06 вересня 2016 року було звільнено з посади та податкової міліції ДФС України в запас (з постановкою на військовий облік) за п. 64 пп. «г» (через скорочення штатів) - при відсутності можливості подальшого використання на службі. З наказом від 05.09.2016 року № 304-о «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача було ознайомлено 06.09.2016 року. Вважаючи дії відповідача щодо його звільнення протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не пройшов атестацію, оскільки не з`явився на засідання атестаційної комісії на якій вирішувалося питання щодо його подальшого проходження служби в податковій міліції ДФС, у відповідача була відсутня можливість його подальшого використання на службі. Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Як встановлено матеріалами справи, у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 840 «Про внесення змін у додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2014 року № 85» та ряду інших законодавчих та нормативних актів ДФС України була проведена реорганізація органів ДФС України, в тому числі і Управління власної безпеки Головного управління у Закарпатській області як окремого структурного підрозділу. Відповідно наказу ДФС України від 25.09.2015 року № 732 «Про надання повноважень» було делеговано право начальникам головних управлінь ДФС у областях здійснити попередження працівників, які відносяться до основної номенклатури ДФС про наступне вивільнення. На виконання вимог наказів ДФС України від 23.07.2015 р. № 535 «Про введення в дію Структури Державної фіскальної служби України», від 13.08.2015 р. № 605 «Про скорочення чисельності територіальних органів ДФС», від 25.09.2015 р. № 732 «Про надання повноважень» та наказу ГУ ДФС у Закарпатській області від 30.10.2015 р. № 403 «Про введення в дію Переліків змін до структури та штатного розпису» начальником Головного управління ДФС у Закарпатській області позивач неодноразово попереджувався про наступне звільнення із займаної посади та податкової міліції 20.01.2016 року відповідно до пп. «г» п. 64 (через скорочення штатів) Положення №

114. Дата звільнення позивача, про яку він попереджувався, також неодноразово змінювалася відповідачами. Також встановлено, що відповідно до штатного розпису на 2015 рік ГУ ДФС у Закарпатській області станом на 01.01.2015 в управлінні власної безпеки була чисельність 15 штатних одиниць. Переліком змін № 3 до штатного розпису ГУ ДФС у Закарпатській області станом на 01.09.2015 виведено з штатного розпису управління власної безпеки 9 штатних одиниць, а саме старших оперуповноважених з особливо важливих справ та введено в штатний розпис 9 штатних одиниць управління власної безпеки, а саме старших оперуповноважених з особливо важливих справ. Відповідно до штатного розпису на 2016 рік ГУ ДФС у Закарпатській області станом на 28.01.2016 в управлінні власної (внутрішньої) безпеки була чисельність 15 штатних одиниць. Аналізуючи вищенаведені штатні розписи, встановлено, що кількісний склад працівників управління власної безпеки розпису ГУ ДФС у Закарпатській області з 01.01.2015 не змінювався та становить 15 осіб. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що фактично не відбулось скорочення чисельності штату управління власної (внутрішньої) безпеки ГУ ДФС у Закарпатській області. Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення. Пунктом 353.1 статті 353 Податкового кодексу України (далі - також ПК України) передбачено, що особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Підполковник податкової міліції є спеціальним званням старшого начальницького складу (підпункт 353.4.2 пункту 353.4 статті 353 ПК України). Згідно з підпунктом «г» пункту 64 Положення № 114, чинного на час виникнення спірних правовідносин) особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі. Згідно абзацу першого пункту 24 Положення № 114 у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді. Враховуючи, що нормами спеціального законодавства щодо проходження служби в органах податкової міліції не врегульовані належним чином правовідносини, пов`язані зі звільненням працівника зі служби у зв`язку зі скороченням штатів, апеляційний суд вважає за необхідне субсидіарно застосувати до спірних правовідносин відповідні загальні положення трудового законодавства, зокрема Кодексу законів про працю України (далі - також КЗпП). Приписами пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП обумовлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Частиною другою статті 40 КЗпП встановлено, що звільнення з підстави, зазначеної у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Відповідно до частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. Порівнявши штатні розписи ГУ ДФС у Закарпатській області на 2015 рік та на 2016 рік, апеляційним судом встановлено, що в управлінні власної безпеки (перейменованого у штатних розписах на 2016 рік в управління внутрішньої безпеки) не відбулося скорочення чисельності працівників, зокрема, не скорочено посаду штатного оперуповноваженого з особливо важливих справ, яку обіймав позивач. Відтак, підстава для звільнення позивача за підпунктом «г» пункту 64 Положення № 114 відсутня. Наведена обставина є визначальною при вирішенні цього спору і не потребує подальшого з`ясування питань виконання власником вимог щодо працевлаштування працівника, переважного права працівника на залишення на роботі, наявності на час попередження про наступне вивільнення іншої рівноцінної посади або роботи відповідно до його кваліфікації тощо. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справ № 826/12791/16. Більше того, виходячи з нормативного тлумачення частини першої статті 40, частин першої, третьої статті 49-2 КЗпП, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду та які існували на день звільнення. Крім того, положеннями частини першої статті 42 КЗпП передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. За правилами частини другої цієї статті при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби. 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України (частина третя цієї ж статті). При цьому при проведенні вивільнення орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, за його згодою на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов`язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці. Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов`язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо. Однією з істотних ознак більш високої продуктивності праці є дисциплінованість працівника. Тому при застосуванні положень статті 42 КЗпП України щодо переважного права на залишення на роботі слід враховувати в тому числі і наявність дисциплінарного стягнення. Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП. Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом приготування довідки у довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі. Тобто, ці обставини повинен з`ясовувати сам суб`єкт владних повноважень, приймаючи відповідне рішення. Такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 01.08.2018 року у справі № 826/16311/16, що в силу ч. 5 ст. 242 КАС України, враховуються судом до даних спірних правовідносин. Крім цього, згідно Протоколу засідання атестаційної комісії Головного управління внутрішньої безпеки ДФС від 18.06.2016 року № 161/99-99-22-06-39 було заслухано виконуючого обов`язків ГУВБ ДФС Пащука А .В ., який повідомив, що на засідання атестаційної комісії для обговорення та прийняття рішення щодо подальшого проходження служби в податковій міліції ДФС були запрошені працівники підрозділів власної безпеки територіальних ДФС, які у зв`язку зі змінами в структурах, штатних розписах та скорочення штатів головних управлінь ДФС в областях, залишилися на посадах штатного розпису, який діяв у період з 30.01.2015 року по 23.09.2015 року, в тому числі і позивача (а.с. 30, т. 1). Як підтверджується Протоколом засідання атестаційної комісії Головного управління внутрішньої безпеки ДФС від 18.06.2016 року № 161/99-99-22-06-39 позивач не з`явився на засідання атестаційної комісії для вирішення питання щодо його подальшого проходження служби у податковій міліції ДФС, оскільки перебував на лікарняному. Даний факт підтверджується листком непрацездатності. Колегія суддів вважає, що неявка позивача, якого було належним чином попереджено про наступне вивільнення на засідання атестаційної комісії на якій розглядалося питання щодо проходження позивачем служби в податковій міліції ДФС не може свідчити про небажання останнього проходити службу у податковій міліції ДФС, а відтак висновки відповідача в цій частині є помилковими. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про наявність у спірних правовідносинах порушень вимог трудового законодавства та законодавства про державну службу в частині дотримання процедури вивільнення позивача. Звільнення працівника з підстав не передбачених законом або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. При цьому, закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235, статті 240-1 КЗпП, а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. За такого правового регулювання та обставин справи колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про протиправність наказів про звільнення позивача і наявність підстав для їх скасування із поновленням позивача на роботі. Крім цього, у відповідності до статті 47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. З огляду на те, що позивача було протиправно звільнено зі служби, суд дійшов висновку, що останній підлягає поновленню на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ оперативного відділу управління власної безпеки ГУ ДФС у Закарпатській області з 07 вересня 2016 року, оскільки відповідно до записів трудової книжки останнього, він був звільнений 06.09.2016 року. Також, наказом Державної фіскальної служби України від 30.08.2016 року № 3050-о «По особовому складу» було внесено зміни до наказу ДФС від 30.08.2016 року № 3048-о «Про звільнення працівників», а саме зазначено: вважати звільненим підполковника податкової міліції ОСОБА_1 (М-042948) 06 вересня 2016 року з посади старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ оперативного відділу управління власної безпеки Головного управління ДФС у Закарпатській області. З огляду на наведене, оскільки позивача було звільнено з посади з порушенням норм чинного законодавства, то вказаний наказ Державної фіскальної служби України від 30.08.2016 року № 3050-о "По особовому складу", яким назву посади позивача, також є протиправним та підлягає скасуванню. Згідно з частиною першою статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Частиною 2 статті 235 КЗпП передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Згідно пункту 24 Положення № 114 у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу. Вини позивача у розгляді справи про його поновлення на службі більше одного року не встановлено. Верховний Суд України у постанові від 14 січня 2014 року (справа № 21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100). Верховний Суд України у постанові від 14 січня 2014 року (справа № 21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100). Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Із довідки ГУ ДФС у Закарпатській області від 19.06.2018 року № 202/0716-05-02-09 грошове забезпечення позивача за останні два місяці роботи на займаній посаді (липень-серпень) становило 2371 грн. 16 коп. При цьому, середньоденний заробіток позивача за 1 день складає 118 грн. 56 коп. (2371 грн. 16 коп. / 20 робочих днів). Таким чином, втрачений заробіток за час вимушеного прогулу становить 97930 грн. 56 коп. (110 грн. 29 коп. х 826 календарних днів вимушеного прогулу), який слід стягнути з ГУ ДФС у Закарпатській області. Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Отже, постанову суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення з відповідача на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць слід звернути до негайного виконання. Відповідно до частин 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає. Відповідно до пункту 2 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно частин 1 та 2 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Суд першої інстанції у справі, що розглядається, неповно з`ясував обставини справи, не дав належної оцінки встановленим обставинам, неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову. Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 272, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року у справі № 807/1376/16 - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної фіскальної служби України від 30.08.2016 року № 3048-о «Про звільнення працівників» в частині звільнення ОСОБА_1 . Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Закарпатській області від 05.09.2016 року № 304-о «Про звільнення ОСОБА_1 ». Визнати протиправним та скасувати наказ Державної фіскальної служби України № 3050-о від 30.08.2016 «По особовому складу» в частині, що стосується ОСОБА_1 . Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ оперативного відділу управління власної безпеки Головного управління ДФС у Закарпатській області з 07 вересня 2016 року. Стягнути з Головного управління ДФС у Закарпатській області (код ЄДРПОУ - 39393632) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 97930 (дев`яносто сім тисяч дев`ятсот тридцять) гривень 56 коп. Постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення грошового забезпечення в межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Н. В. Бруновська З. М. Матковська Повне судове рішення складено 02 січня 2020 року.