Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/11119/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/11119/23 пров. № А/857/9113/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Глушко І.В., суддя Запотічний І.І. секретар судового засідання Слободян І.М. за участю: представник позивача Куць В.В. представник відповідача Чала К.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року у справі № 260/11119/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку (головуючий суддя Гаврилко С.Є., м.Ужгород, рішення проголошено о 14 березня 2024 року о 08:38:35, повне судове рішення складено 22 березня 2024 року), - В С Т А Н О В И В: 25 грудня 2023 року ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся в Закарпатський окружний адміністративний суд з позовом Державної податкової служби України (далі відповідач 1, ДПС України), Головного управління ДПС у Закарпатській області (далі - відповідач 2, ГУ ДПС у Закарпатській області), в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ в.о. Голови Державної податкової служби України Кірієнко Т. №1473-о від 20 листопада 2023 року про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , прож. АДРЕСА_1 , 20 листопада 2023 року, заступника начальника Головного управління ДПС у Закарпатській області у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, згідно з пунктом 1 частини першою статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-ІІІ «Про державну службу» (зі змінами) (далі Закон № 889-ІІІ); - визнати протиправними та скасувати накази №360-о начальника Головного управління ДПС у Закарпатській області від 20 листопада 2023 року «Про оголошення наказу ДПС України» та №361-о від 21 листопада 2023 року начальника Головного управління ДПС у Закарпатській області про внесення змін до наказу від № 360-о 20.11.2023 р. «Про оголошення наказу ДПС України»; - поновити ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , прож. АДРЕСА_1 , на посаді заступника начальника Головного управління ДПС у Закарпатській області; - стягнути на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , прож. АДРЕСА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 листопада 2023 року по дату винесення рішення у даній справі; - допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , прож. АДРЕСА_1 , на посаді заступника начальника Головного управління ДПС у Закарпатській області та виплатити середній заробіток в сумі 19300, 00 грн. за один місяць. В обґрунтування вимог позову позивач покликався на те, що в порушення вимог статті 87 частини 3 Закону України «Про державну службу», статті 49-2 КЗпП України йому не були запропоновані всі наявні вакантні посади державної служби за наявності таких в Головному управлінні ДПС у Закарпатській області на момент попередження про скорочення займаної ним посади та звільнення. Позивач вказував на те, що пропозиція усіх рівнозначних наявних вакантних посад є обов`язковою для належного дотримання процедури звільнення державного службовця на підставі статті 87 частини 1 пункту 1 Закону України «Про державну службу». Крім того, позивач зазначав про те, що в порушення статті 42 КЗпП України відповідач не проводив аналізу продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися працювати, а також тих, які підлягали звільненню. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року позов задоволено: - визнано протиправним та скасовано наказ в.о. Голови Державної податкової служби України № 1473-о від 20 листопада 2023 року «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 »; - визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного управління ДПС у Закарпатській області № 360-о від 20 листопада 2023 року «Про оголошення наказу ДПС України»; - визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного управління ДПС у Закарпатській області № 363-о від 21 листопада 2023 року «Про внесення змін до наказу ГУ ДПС у Закарпатській області від 20.11.2023 № 360-о «Про оголошення наказу ДПС України». - поновлено ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , прож. АДРЕСА_1 , ) на займаній до звільнення посаді заступника начальника Головного управління ДПС у Закарпатській області, з 21 листопада 2023 року. - стягнуто з Головного управління ДПС в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, Ужгород, вул. Волошина, 52, код ЄДРПОУ ВП 44106694) на користь ОСОБА_1 (2365217294 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 73608,94 (сімдесят три тисячі шістсот вісім гривень 94 копійок) грн. - допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) на займаній до звільнення посаді заступника начальника Головного управління ДПС у Закарпатській області, з 21 листопада 2023 року та стягнення з Головного управління ДПС в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, Ужгород, вул. Волошина,52, код ЄДРПОУ ВП 44106694) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , прож. АДРЕСА_1 , ) заробітної плати у межах одного місяця в розмірі 19300 (дев`ятнадцять тисяч триста гривень) грн. Висновки суду першої інстанції зводяться до того, що призначення на посаду заступника начальника ГУ ДПС у Закарпатській області, яку обіймав позивач, та звільнення з такої посади, здійснюється Головою ДПС України за погодженням з Міністром фінансів України, а тому, на переконання суду першої інстанції, пропозиція позивачу рівнозначної посади в інших територіальних органів ДПС належить виключно до компетенції Голови чи в.о. Голови ДПС. Суб`єкт призначення, тобто Голова ДПС України, делегувавши повноваження щодо пропонування рівнозначної посади керівнику ГУ ДПС у Закарпатській області, не виконав обов`язку, який належить до його повноважень, що, у свою чергу, унеможливило дотримання вимог статті 87 частини 3 Закону України № 889-VІІІ при звільненні позивача у спосіб, передбачений цим Законом. Водночас, Начальник Головного управління ДПС у Закарпатській області позбавлений права запропонувати позивачу рівнозначну посаду в інших територіальних органів ДПС у разі наявності вакансій, оскільки такі дії не належать до його компетенції, незважаючи на Наказ від 12 липня 2022 року № 443 про делегування повноваження щодо попередження заступників керівника територіального органу ДПС про наступне звільнення, а також пропонування у випадках, визначених чинним законодавством, іншої рівнозначної посади державної служби або, як виняток, нижчої посади державної служби. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, ДПС України та ГУ ДПС у Закарпатській області подали апеляційні скарги, в яких, покликаючись на порушенням норм матеріального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Головне управління ДПС в обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що однією з підстав припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу (п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу»). Відповідно до норм Закону України «Про державну службу» та КЗпП України разом з попередженням про наступне звільнення державного службовця ДПС України (в даному випадку заступника начальника) не надано перелік наявних вакантних рівнозначних посад в інших територіальних органах ДПС, оскільки така пропозиція належить виключно до компетенції ДПС України. Відповідно до пункту 3 Порядку делегування окремих повноважень керівника державної служби в центральному органі виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1041, до окремих повноважень керівника державної служби, які можуть бути делеговані, належать, зокрема попередження державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», про звільнення та повідомлення таким державним службовцям про зміну істотних умов державної служби. Наказом ДПС України від 12.07.2022 № 443 «Про делегування окремих повноважень з питань управління персоналом» Головному управлінню делеговано повноваження проведення попередження державних службовців про їх наступне звільнення. Відповідно до частини 1 статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці та кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, вказаним в цій статті категоріям працівників. Під час розгляду питання переважного права залишення на посаді заступника начальника було надано перевагу іншим заступникам начальника на підставі аналізу продуктивності праці всіх заступників начальника, відсутності у них дисциплінарних стягнень. Отже, управління вважає, що суд першої інстанції допустив неповне з`ясування всіх важливих обставин справи, з урахуванням неправильного застосування норм матеріального права, зокрема тлумачення положення статті 87 Закону Документ сформований в системі, а тому вважає, що таке рішення підлягає скасуванню. Натомість, ДПС України у свої апеляційній скарзі зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 № 1041 затверджено Порядок делегування окремих повноважень керівника державної служби в центральному органі виконавчої влади (далі Порядок № 1041), який визначає процедуру делегування окремих повноважень керівника державної служби в центральному органі виконавчої влади з питань управління персоналом, визначених частиною другою статті 17 Закону, керівникам самостійних структурних підрозділів центрального органу виконавчої влади. Пунктом 3 Порядку № 1041 передбачено, що обсяг делегованих повноважень визначаються наказом/розпорядженням керівника державної служби. Керуючись положенням вищезазначених нормативно-правових актів ДПС видано наказ від 12.07.2022 № 443 «Про делегування окремих повноважень з питань управління персоналом» (далі Наказ № 443), згідно з яким керівникам (або особам, які виконують їх обов`язки) територіальних органів ДПС делеговано повноваження в державної служби, а також пропонування у випадках, визначених чинним законодавством, іншої рівнозначної посади державної служби або, як виняток, нижчої посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, враховуючи переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. З огляду на викладене зазначає, що повноваження, зокрема, щодо попередження заступника керівника територіального органу про наступне звільнення делеговано начальнику такого органу. Керуючись положеннями Наказу № 433 начальником ГУ ДПС 22.06.2023 видано попередження заступнику начальника ГУ ДПС ОСОБА_1 про наступне звільнення із пропозицією вакантних посад державної служби категорії «Б» у ГУ ДПС у Закарпатській області станом на 21.06.2023, з яким ОСОБА_1 ознайомився 23.06.2023 із запереченнями. Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства, територіальний орган дотримався усіх норм чинного законодавства. Враховуючи вищезазначене, на підставі подання ГУ ДПС, ДПС звернулась з листом до Міністерства фінансів України щодо звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника ГУ ДПС у Закарпатській області. Надалі, ДПС отримано лист від Міністерства фінансів України про погодження звільнення ОСОБА_1 із займаної посади. На підставі листа ГУ ДПС у Закарпатській області від 03.07.2023 №3083/8/07-16/11-00-19, попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1 від 22.06.2023, листа погодження Міністерства фінансів України від 17.11.2023 №17030-17-62/31661 видано наказ ДПС України від 20.11.2023 №1473-0, яким припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 , заступника начальника ГУ ДПС у Закарпатській області, 20.11.2023, у зв`язку з скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України від 10.12.2015 року №889-19. Зазначене, на думку ДПС України, вказує на те, що відповідно до норм чинного законодавства позивачеві було запропоновано усі наявні вакантні посади, та ніякого наміру позбавлення роботи як на цьому наголошує позивач зі сторону відповідача не було, а навпаки вживались усі можливі методи із пропонуванням роботи вказаної категорії посади та наявним досвідом роботи. Враховуючи положення Закону №889-19 ДПС України резюмує, що такий захід, як винесення пропозиції зайняти іншу вакантну посаду є складовою загалом здійснення попередження про можливе вивільнення працівника, оскільки попередження про вивільнення має обов`язково супроводжуватись наданням пропозиції вакантних посад такій особі. Тому, висновки Суду стосовно того, що начальник ГУ ДПС у Закарпатській області компетентний робити попередження про наступне звільнення, проте, не уповноважений пропонувати зайняти іншу посаду є помилковим, та таким, що не відповідає положенням Закону №889-19. Вищезазначене підтверджує факт того, що відповідач діяв в межах чинного законодавства та вживав усіх можливих заходів, проте судом першої інстанції доводи ДПС України залишені поза увагою. У відповідь на подані апеляційні скарги позивач подав відзив, в якому проти вимог скаржників заперечив, просить суд відмовити в їх задоволенні. Зазначає, що у разі звільнення державного службовця на підставі п. 1 ч. 1ст. 87 Закону № 889-VІІІ частина 3 цієї статті покладає на суб`єкта призначення або керівника державної служби обов`язок пропозиції державному службовцю, одночасно із попередженням про звільнення, іншої рівнозначної посади державної служби або, як виняток, нижчої посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей та зазначена стаття не містить жодних дискреційних повноважень. Стверджує, що відповідач 1 взагалі не пропонував позивачу вакантні посади, які є рівнозначними посаді заступника начальника ГУ ДПС, а посади, які запропоновані відповідачем 2 - не були рівнозначними посаді позивача. Призначення на посаду заступника начальника ГУ ДПС у Закарпатській області, яку обіймав позивач, та звільнення з такої посади здійснюється Головою ДПС України за погодженням з Міністром фінансів України, а тому, пропозиція ОСОБА_1 рівнозначної посади в інших територіальних органах ДПС чи інших рівнозначних посад із структури ДПС України належить виключно до компетенції Голови чи в.о. Голови ДПС. Надалі, ДПС України подано відповідь на відзив позивача, та відповідно подано заперечення на відповідь ОСОБА_1 за змістом яких вбачається, що сторони повторюють свої доводи та аргументи, викладені у попередніх заявах по суті справи. Представник відповідача у судовому засіданні вимоги апеляційних скарг підтримує з мотивів викладених у них. Представник позивача проти вимог апеляційних скарг заперечує, просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави. В ході розгляду адміністративної справи апеляційний суд з`ясував наступні обставини. ОСОБА_1 перебував на різних посадах в органах державної податкової служби України з 08 жовтня 2010 року (всього стаж державної служби становить понад 39 років, в тому числі - в органах податкової служби становить понад 13 років), що підтверджується записами в трудовій книжці. Наказом Голови Державної податкової служби України № 1490-о від 23 грудня 2020 року призначений на посаду заступника начальника Головного управління ДПС у Закарпатській області з 24 грудня 2020 року у порядку переведення з Головного управління ДПС у Закарпатській області (підстава наказ ДПС України № 1490-о від 23 грудня 2020 року та наказ ГУ ДПС у Закарпатській області № 515-о від 28.12.2020 року). Наказом ДПС України від 12 липня 2022 року № 443 «Про делегування окремих повноважень з питань управління персоналом» Головному управлінню делеговано повноваження проведення попередження державних службовців про їх наступне звільнення. Штатний розпис, введений у дію наказом Головного управління від 23 січня 2023 року № 35, станом на початок 2023 року становив 606 штатних одиниць, з яких 3 штатних посади заступника начальника. Змінами до організаційної структури та штатного розпису, введеного у дію наказом Головного управління від 08 червня 2023 року №203, виведено зі складу 13 штатних одиниць, в тому числі одну одиницю заступника начальника. Водночас введено 13 штатних одиниць, в тому числі одна нова одиниця - головний державний інспектор. Тобто кількість штатних одиниць залишено без змін - 606 осіб. 22 червня 2023 року Головне управління видало попередження про наступне вивільнення на підставі наказу Головного управління від 08 червня 2023 року № 203 «Про введення в дію переліку змін № 5 до Організаційної структури та Переліку змін №1 до Штатного розпису», яким ОСОБА_1 було попереджено про можливе наступне вивільнення із займаної посади та припинення державної служби не раніше 30 календарних днів з дати ознайомлення з цим попередженням відповідно до статті 87 частини 1 пункту 1 Закону України «Про державну службу», у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності. Відповідно до додатку до попередження про наступне вивільнення, позивачу запропоновано переведення на вакантні посади. 23 червня 2023 року позивач був ознайомлений із вказаним попередженням, про що свідчить його особистий підпис та окремо зазначив, що в порушенні статті 87 частини 3 Закону України «Про державну службу» суб`єкт призначення не запропонував йому іншу рівнозначну посаду та не врахував його переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників, як учаснику ліквідації наслідків аварії 3 категорії внаслідок Чорнобильської катастрофи. Наказом в.о. Голови Податкової служби України ОСОБА_2 № 1473-о від 20 листопада 2023 року «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 , заступника начальника Головного управління ДПС у Закарпатській області, 20 листопада 2023 року, у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, згідно із статтею 87 частиною 1 пунктом 1 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу» (зі змінами). Підстава: лист Головного управління ДПС у Закарпатській області від 03 липня 2023 року №3083/7/07-16/11-00-19, попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1 від 23 червня 2023 року, лист-погодження Міністерства фінансів України від 17 липня 2023 року № 17030 17-62/31651. Наказом начальника Головного управління ДПС у Закарпатській області № 360-о від 20 листопада 2023 року «Про оголошення наказу ДПС України» позивачу оголошено наказ від 20 листопада 2023року №1473-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 », з датою фактичного звільнення 20 листопада 2023 року. Підстава: наказ ДПС України від 20 листопада 2023 року № 1473 -о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » . Наказом начальника Головного управління ДПС у Закарпатській області № 363-о від 21 листопада 2023 року «Про внесення змін до наказу ГУ ДПС у Закарпатській області від 20.11.2023 № 360-о "Про оголошення наказу ДПС України» внесено зміни до наказу до пункту 2 наказу Головного управління ДПС у Закарпатській області від 20 листопада 2023 року №360-о «Про оголошення наказу ДПС України» слова «у розмірі двох середньомісячних заробітних плат» замінити словами «в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати». Вважаючи звільнення на підставі статті 87 частини 1 пункту 1 Закону України «Про державну службу» незаконним, позивач звернувся до суду із цим позовом. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права з огляду на наступне. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, урегульовані Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII. Згідно із статтею 5 частиною 2 та частиною 3 Закону № України 889-VІІІ відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом. Підстави припинення державної служби визначені статтею 83 Закону України № 889-VІІІ. Відповідно до статті 83 частини 1 пункту 4 Закону України № 889-VІІІ державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87 цього Закону). За змістом статті 87 частини 1 пункту 1 Закону України № 889-VІІІ підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу. Статтею 87 частиною 3 Закону України № 889-VІІІ встановлено, що суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду. Як зазначено вище, позивач з 24 грудня 2020 року обіймав посаду заступника начальника Головного управління ДПС у Закарпатській області. 22 червня 2023 року попереджений про наступне звільнення на підставі статті 87 частини 1 пункту 1 Закону України№ 889-VІІІ, з 20 листопада 2023 року позивач звільнений із займаної посади. Судом також встановлено, що в.о. Голови Головного управління ДПС у Закарпатській області затверджено штатний розпис Головного управління ДПС у Закарпатській області на 2023 рік в кількості 606 штатних одиниць та в Головному управлінні ДПС у Закарпатській області у 2023 році передбачено 3 штатних посади заступників начальника Головного управління ДПС у Закарпатській області. Змінами Організаційної структури Головного управління ДПС у Закарпатській області, які затверджені 05 червня 2023 року в.о. Голови Державної податкової служби України , в Головному управлінні ДПС у Закарпатській області до штатного розпису на 2023 рік Головного управління ДПС у Закарпатській області виведено зі складу 13 штатних посад, в т.ч. посаду заступника начальника Головного управління, хоча кількість штатних посад Головного управління ДПС у Закарпатській області залишено попередню - 606 осіб. Позивач звільнений з посади заступника начальника Головного управління ДПС у Закарпатській області на підставі статті 87 частини 1 пункту 1 Закону України № 889-VІІІ. Як вірно зазначено судом, у разі звільнення державного службовця на підставі п. 1 ч. 1ст. 87 Закону № 889-VІІІ частина 3 цієї статті покладає на суб`єкта призначення або керівника державної служби обов`язок пропозиції державному службовцю, одночасно із попередженням про звільнення, іншої рівнозначної посади державної служби або, як виняток, нижчої посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. Як вірно зазначено судом, у разі звільнення державного службовця на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VІІІ частина 3 цієї статті покладає на суб`єкта призначення або керівника державної служби обов`язок пропозиції державному службовцю, одночасно із попередженням про звільнення, іншої рівнозначної посади державної служби або, як виняток, нижчої посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. Отже, частина 3 статті 87 Закону № 889-VІІІ передбачає обов`язок запропонувати державному службовцю рівнозначну чи нижчу посади у разі скорочення чисельності суб`єктом призначення або керівником державної служби. За правилами п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону № 889-VІІІ керівник державної служби в державному органі - посадова особа, яка займає вищу посаду державної служби в державному органі, до посадових обов`язків якої належить здійснення повноважень з питань державної служби та організації роботи інших працівників у цьому органі; рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів (п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону № 889-VІІІ); суб`єкт призначення - державний орган або посадова особа, яким відповідно до законодавства надано повноваження від імені держави призначати на відповідну посаду державної служби в державному органі та звільняти з такої посади (п. 7 ч. 1 ст. 2 Закону №889-VІІІ). Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону № 889-VІІІ посади державної служби в державних органах поділяються на категорії та підкатегорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень, змісту роботи та її впливу на прийняття кінцевого рішення, ступеня посадової відповідальності, необхідного рівня кваліфікації та професійних компетентностей державних службовців. Частиною 2 статті 6 Закону № 889-VІІІ встановлюються такі категорії посад державної служби: 1) категорія «А» (вищий корпус державної служби); категорія «Б» - посади, зокрема, керівників та заступників керівників державних органів, юрисдикція яких поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва і Севастополя, одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення. Порядок призначення на посаду державної служби визначений ст. 31 Закону № 889-VІІІ, за правилами якої рішення про призначення приймається, зокрема, на посади державної служби категорії «Б», які здійснюють повноваження керівників державної служби в державних органах, - суб`єктом призначення, визначеним законом. У свою чергу, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 83 Закону № 889-VІІІ державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87 цього Закону). З наведених вище норм Закону № 889-VІІІ суд зробив вірний висновок, що призначення на посаду державної служби категорії «Б» та звільнення з цієї посади здійснюється суб`єктом призначення, визначеним законом. Посада заступника начальника Головного управління ДПС у Закарпатській області, яку позивач займав до звільнення, належить до категорії «Б». Позивач призначений на посаду заступника начальника Головного управління ДПС у Закарпатській області наказом Голови ДПС України № 1490-о від 23 грудня 2020 року та звільнений із займаної посади наказом в.о. Голови ДПС України № 1473-о від 20 листопада 2023 року. Відтак, вірним є висновок суду, що суб`єктом призначення на посаду заступника начальника ГУ ДПС та звільнення з цієї посади, визначеним законом, є Голова ДПС України або в.о. голови, до обов`язків якого за правилами ч. 3 ст. 87 Закону № 889-VІІІ належить пропозиція державному службовцю, одночасно із попередженням про звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 цього Закону, іншої рівнозначної посади державної служби або, як виняток, нижчої посади державної служби. Як встановлено судом, відповідачі у відзивах на позовну заяву стверджували, що в.о. голови ДПС України наказом від 12.07.2022 № 443 делегував керівникам територіальних органів ДПС повноваження, зокрема, щодо пропонування інших посад державним службовцям, що підлягають скороченню. Так, наказом в.о. Голови ДПС України від 12 липня 2022 року № 443 «Про делегування окремих повноважень з питань управління персоналом» делеговано керівникам (або особам, які виконують їх обов`язки) територіальних органів ДПС повноваження щодо здійснення заходів із забезпечення проходження державної служби та дотримання законодавства про працю стосовно: попередження заступників керівника територіального органу ДПС про наступне звільнення та повідомлення про зміну істотних умов державної служби, а також пропонування у випадках, визначених чинним законодавством, іншої рівнозначної посади державної служби або, як виняток, нижчої посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, враховуючи переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю; підписання наказів про відбуття у відпустку керівника територіального органу ДПС, надання заступникам керівника територіального органу ДІС відпусток та відкликання їх зі щорічної основної та додаткової відпусток. Зі змісту наказу від 12 липня 2022 року № 443 слідує, що в.о. Голови ДПС України видав цей наказ з метою забезпечення дотримання прав працівників територіальних органів ДПС, призначення на посади та звільнення з посад яких відповідно до законодавства здійснюється Головою ДПС, виконання вимог Закону України «Про державну службу», постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1041 та керуючись Положенням про Державну податкову службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №

227. Відповідно до статті 17 частини 3 Закону України № 889-VІІІ керівник державної служби має право делегувати окремі повноваження, визначені частиною другою цієї статті, керівникам самостійних структурних підрозділів апарату та територіальних органів чи відокремлених підрозділів центрального органу виконавчої влади в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Як передбачено ч. 3 ст. 17 Закону України «Про державну службу» Кабінет Міністрів України постановою від 11.12.2019 № 1041 затвердив Порядок делегування окремих повноважень керівника державної служби в центральному органі виконавчої влади (далі-Порядок № 1041). Відповідно до п. 3 Порядку № 1041 до окремих повноважень керівника державної служби, які можуть бути делеговані, належать, зокрема, попередження державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», про звільнення та повідомлення таким державним службовцям про зміну істотних умов державної служби. Обсяг делегованих повноважень визначається наказом/розпорядженням керівника державної служби. Згідно із п. 4 Порядку № 1041 делегування повноважень здійснюється на підставі наказу/розпорядження керівника державної служби, в якому зазначаються: прізвище, ім`я та повне найменування посади, яку обіймає особа, якій делегуються повноваження; обсяг делегованих повноважень із визначеним переліком питань з управління персоналом та переліком структурних підрозділів, працівників (у разі потреби) апарату центрального органу виконавчої влади та його територіального органу чи відокремленого підрозділу центрального органу виконавчої влади, на яких поширюється дія делегованих повноважень. 06.03.2019 Кабінет Міністрів України постановою № 227 затвердив Положення про Державну податкову службу України (далі - Положення № 227). Пунктом 11 Положення № 227 визначено, що Голова ДПС: - призначає на посаду та звільняє з посади керівників (за погодженням з Міністром фінансів) та заступників керівників територіальних органів ДПС (п.п.16 п. 11); - надає посадовим (службовим) особам територіальних органів ДПС повноваження на виконання певних функцій, передбачених Податковим кодексом України, законодавством з питань сплати єдиного внеску, іншим законодавством, контроль за дотримання якого покладено на ДПС, законодавством про державну службу та іншими законами, зокрема на: здійснення добору персоналу, планування та організації заходів з питань підвищення рівня професійної компетентності державних службовців, документального оформлення вступу на державну службу, її проходження та припинення, виконання функцій роботодавця стосовно працівників, які не є державними службовцями, виконання інших функцій, передбачених законодавством про державну службу (п.п. 31 п. 11). Аналізуючи норми Закону № 889-VІІІ, Порядку № 1041 та Положення № 227, якими визначені повноваження керівника державної служби, суд дійшов вірного висновку про те, що керівник державної служби має право делегувати окремі повноваження керівникам територіальних органів чи відокремлених підрозділів центрального органу виконавчої влади в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. До окремих повноважень керівника державної служби, які можуть бути делеговані, належать, зокрема, попередження державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», про звільнення та повідомлення таким державним службовцям про зміну істотних умов державної служби. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду, що наведені вище норми не містять права керівника державної служби делегувати керівникам територіальних органів повноваження щодо пропонування державному службовцю категорії «Б» рівнозначних чи нижчих посад у разі припинення державної служби за ініціативи суб`єкта призначення. Необхідно звернути увагу, що призначення на посаду заступника начальника ГУ ДПС у Закарпатській області, яку обіймав позивач, та звільнення з такої посади здійснюється Головою ДПС України за погодженням з Міністром фінансів України, а тому, вірним є висновок суду, що пропозиція ОСОБА_1 рівнозначної посади в інших територіальних органів ДПС належить виключно до компетенції Голови чи в.о. Голови ДПС. Начальник Головного управління ДПС у Закарпатській області позбавлений права запропонувати позивачу рівнозначну посаду в інших територіальних органів ДПС у разі наявності вакансій, оскільки такі дії не належать до його компетенції, незважаючи на наказ від 12 липня 2022 року № 443 про делегування повноваження щодо попередження заступників керівника територіального органу ДПС про наступне звільнення, а також пропонування у випадках, визначених чинним законодавством, іншої рівнозначної посади державної служби або, як виняток, нижчої посади державної служби. Відтак, вірним є висновок суду про те, що начальник Головного управління ДПС у Закарпатській області позбавлений права запропонувати ОСОБА_1 рівнозначну посаду в інших територіальних органах ДПС у разі наявності вакансій, оскільки такі дії не належать до його компетенції, незважаючи на те, що Голова Державної податкової служби України наказом від 12.07.2022 № 443 делегував керівнику Головного управління ДПС у Львівській області повноваження щодо попередження заступників керівника територіального органу ДПС про наступне звільнення, а також пропонування у випадках, визначених чинним законодавством, іншої рівнозначної посади державної служби або, як виняток, нижчої посади державної служби. Як встановлено судом, станом на 22.06.2023, тобто станом на день попередження ОСОБА_1 про наступне звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VІІІ, були наявні вакансії заступників начальника управління ДПС інших областей, а саме: в ГУ ДПС у Донецькій області-1 посада, ГУ ДПС в Луганській області - 2 посади та в ГУ ДПС Херсонській області -1 посада. Разом з тим, з огляду на додаток до попередження про наступне вивільнення позивачу повідомлено та запропоновано вакантні посади державної категорії «Б» у Головному управлінні ДПС у Закарпатській області. З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду, що суб`єкт призначення, тобто Голова ДПС України, делегувавши повноваження щодо пропонування рівнозначної посади керівнику ГУ ДПС у Закарпатській області, не виконав обов`язку, який належить до його повноважень, що, у свою чергу, унеможливило дотримання вимог ч. 3 ст. 87 Закону № 889-VІІІ при звільненні позивача у спосіб, передбачений цим Законом. Судом також вірно зазначено, що ДПС України, як суб`єкт призначення, не навів жодного аргументу щодо відсутності у ДПС України можливості запропонувати позивачу рівнозначну посаду в інших територіальних органів ДПС. Судом також враховано, що у п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків. Правомірне очікування виникає у тому випадку, коли внаслідок заяв чи обіцянок від імені органу публічної влади, або внаслідок усталеної практики в особи сформувалося розумне сподівання, що стосовно до неї орган публічної влади буде діяти саме так, а не інакше. Так, Конституційний Суд України вказував, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі працівників повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими (абзац сьомий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 07.07.2004 № 14-рп/2004). З огляду на це Конституційний Суд України зазначає, що не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватись з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів. Отже, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_1 , відповідно до пунктів 1-8 ч. 2 ст. 2 КАС України, ДПС України повинне було діяти обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, неупереджено, добросовісно та розсудливо з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. Натомість ДПС України, порушуючи вимоги ч. 3 ст. 87 Закону № 889-VIII, прийняло рішення про припинення державної служби ОСОБА_1 . За таких обставин, суд дійшов висновку про незаконність наказу відповідача № 1473-о від 20 листопада 2023 року «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » та його скасування. Оскільки накази № 360-о начальника Головного управління ДПС у Закарпатській області від 20 листопада 2023 року «Про оголошення наказу ДПС України» та № 363-о від 21 листопада 2023 року начальника Головного управління ДПС у Закарпатській області про внесення змін до наказу від № 360-о 20 листопада 2023 року «Про оголошення наказу ДПС України» прийняті відповідачем 2 на підставі наказу № 1473-о від 20 листопада 2023 року, який визнається судом протиправним, то суд дійшов висновку про скасування цих наказів. З урахуванням скасування наказу відповідача № 1473-о від 20 листопада 2023 року «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 », яким позивача було звільнено з роботи, позовна вимога про поновлення позивача на займаній на час звільнення на посаді також підлягає задоволенню в повному обсязі. Крім того, відповідно до ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено. Відтак, вірним є висновок суду, що скасування наказу про звільнення позивача передбачає поновлення його на посаді, з якої останній незаконно звільнений. Оскільки наказ про звільнення позивача виданий 20.11.2023, то цей день є останнім днем роботи на займаній посаді, а тому з 21 листопада 2023 року у позивача почався вимушений прогул. Таким чином суд вважає, що необхідно поновити позивача саме з 21 листопада 2023 року, оскільки позивач вважається таким, що 20 листопада 2023 року був на роботі. Разом з тим, відповідно до ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Обчислення середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100). Відповідно до п. 2 Порядку, збереження заробітної плати «у всіх інших випадках», до яких відноситься й випадок вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Пунктом 8 Порядку № 100 передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів. Згідно з довідкою Головного управління ДПС в Закарпатській області №78/07-16-10-02-14 від 27 листопада 2023 року позивачу було нараховано заробітну плату за вересень 2023 року 19300 грн, жовтні 2023 року 19300 грн. Середньомісячна заробітна плата позивача на посаді заступника начальника Головного управління ДПС у Закарпатській області перед звільненням складала 19300 грн, середньоденна - 897, 67 грн. У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24 лютого 2022 року за № 64/2022 було введено в Україні воєнний стан, який неодноразово продовжувався, і діє до цього часу. Згідно із статтею 1 частинами 2, 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», від 15 березня 2022 року № 2136-IX, який набрав чинності 24 березня 2022 року, на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом. Кількість робочих днів за період вимушеного прогулу з 21 листопада 2023 року по 13 березня 2024 року складає 82 робочих днів відповідно до розрахунку за нормами тривалості робочого часу за п`ятиденного робочого тижня із двома вихідними в суботу та неділю, з урахуванням приписів статті 6 частини 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136- IX щодо не застосування на час дії воєнного стану норм трудового законодавства, що встановлюють святкові і неробочі дні, а саме: листопад 2023 року - 8 робочих днів, грудень 2023 року 21 робочих днів, січень 2024 року 23 робочих днів, лютий 2024 року 21 робочих днів, 13 березень 2024 року 9 робочих днів. Таким чином, загальна кількість робочих днів за період вимушеного прогулу з 21 листопада 2023 року по 13 березня 2024 року складає 82 робочих днів. Кількість днів вимушеного прогулу позивача за період з 21 листопада 2023 року по 13 березня 2024 року складає 82 робочих днів, а загальна сума середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 21 листопада 2023 року по 13 березня 2024 року, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 73608,94 грн (82*897, 67). Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягали до задоволення. Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: апеляційні скарги Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року у справі № 260/11119/23. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 22.08.24