Ухвала КАС ВС № 807/1376/16

УХВАЛА 16 березня 2020 року Київ справа №807/1376/16 адміністративне провадження №К/9901/3609/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М., суддів Жука А.В., Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу Державної фіскальної служби та Головного управління ДФС у Закарпатській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування наказів, УСТАНОВИВ: Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2020 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху. Скаржнику надано десять днів з моменту отримання даної ухвали шляхом надання суду документа про сплату судового збору Головним управлінням ДФС у Закарпатській області в розмірі 1101 грн 00 коп.; документа про сплату судового збору Державною фіскальною службою у розмірі 3061 грн 00 коп. Указану ухвалу отримано Державною фіскальною службою України 11 лютого 2020 року, що підтверджується зворотнім повідомленням зі штрихкодовим ідентифікатором ПАТ «Укрпошта» 0102929027261, яке надійшло на адресу Суду. Указану ухвалу отримано Головним управлінням ДФС у Закарпатській області 14 лютого 2020 року, що підтверджується зворотнім повідомленням зі штрихкодовим ідентифікатором ПАТ «Укрпошта» 0102929027270, яке надійшло на адресу Суду. 26 лютого 2020 року до Суду надійшло клопотання Державної фіскальної служби України про відстрочення сплати судового збору. Так, заявник зазначає, що кошторисом на 2020 рік Державної фіскальної служби України не передбачені судові витрати. З огляду на викладене, просить відстрочити сплату судового збору до закінчення розгляду справи по суті. Перевіривши клопотання Державної фіскальної служби України Суд зазначає таке. Відповідно до положень статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Проте, відповідач не відноситься до жодної категорії, для якої передбачена можливість звільнення, відстрочення або розстрочення сплати судового збору. З огляду на викладене, клопотання Державної фіскальної служби України про відстрочення такої сплати не підлягає задоволенню. Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Відповідно пункту 1 частини четвертої КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. У зв`язку з тим, що недоліки касаційної скарги не усунуто, касаційну скаргу Державної фіскальної служби України слід повернути скаржнику. 10 березня 2020 року до касаційного суду надійшла заява Головного управління ДФС у Закарпатській області про усунення недоліків касаційної скарги. До вказаної заяви додано платіжне доручення №453 від 02 березня 2020 року про сплату судового збору у розмірі 1102 грн 00 коп. Щодо оскарження Головним управлінням ДФС у Закарпатській області постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року, Суд зазначає таке. Пункт восьмий частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» і статті 13 КАС України. Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Водночас пунктом другим частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Своєю чергою, за змістом пункту першого частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах "а"-"в" пункту другого частини п`ятої статті 328 КАС України. Посада публічної служби, яку обіймав позивач, та у зв`язку з перебуванням на якій виник цей спір (старший оперуповноважений з особливо важливих справ відділу оперативних заходів управління власної безпеки Головного управління ДФС у Закарпатській області), не відноситься до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище в розумінні примітки до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції». Правила, запроваджені пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України щодо обмеження права на касаційне оскарження відповідають положенням статті 129 Конституції України, згідно якої основними засадами судочинства є, серед іншого, право на касаційний перегляд справи у визначених законом випадках. Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями сформованими Європейським судом з прав людини, згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зокрема, Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»). Касаційний суд звертає увагу особи, яка звернулась із касаційною скаргою, що застосування критерію, який міститься у пункті другому частини п`ятої статті 328 КАС України, Верховним Судом у цій справі було передбачуваним, справу розглянули та вирішили повноважні суди двох інстанцій, а заявник не вказав наявності виключних обставин, які за положеннями КАС України могли вимагати касаційного розгляду справи. Відповідно до пункту першого частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні. Колегія суддів зазначає, що Законом України "Про судовий збір" врегульовано порядок повернення сплаченого судового збору у разі відмови у відкритті провадження у справі. Так, відповідно до положень статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі. На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 166, 167, 169, 328, 333 КАС України, Суд, - УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року - повернути скаржнику. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Закарпатській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування наказів. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Ж.М. Мельник-Томенко Судді А.В. Жук Н.М. Мартинюк