Постанова 4808 № 344/16606/16-ц

Справа № 344/16606/16-ц Провадження № 22-ц/4808/1634/19 Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А. Суддя-доповідач Максюта ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 грудня 2019 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О., суддів Василишин Л.В., Горейко М.Д., секретаря Петріва Д.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ФОП ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ФОП ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою, за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Пастернак І.А. 21 жовтня 2019 року у м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області, повний текст якого складено 04 листопада 2019 року, в с т а н о в и в: 13 грудня 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк») подано позов до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ФОП ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 04.07.2011 року між банком та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір № LOK-KC-098 про надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії. Відповідно до умов укладеного договору позивач надав відповідачу кредитний ліміт у розмірі 48 284,00 грн, зі сплатою 18% річних, з кінцевим терміном повернення 04 липня 2012 року, а позичальник зобов`язувалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та порядку встановлені кредитним договором. Зобов`язання за кредитним договором позичальник не виконувала, у зв`язку з чим станом на 22.11.2016 року виникла заборгованість в розмірі 197 583 грн 11 коп, яка складається з: 45 000,00 грн заборгованість за кредитом; 68 466 грн 53 коп заборгованість за процентами за користування кредитом; 84 116 грн 58 коп пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. Кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника повернення всього боргу або будь-яку його частину. Таким чином, заборгованість до стягнення становить 90 000,00 грн, яка складається з наступного: 45 000,00 грн заборгованість за кредитом; 45 000,00 заборгованість за процентами за користування кредитом. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов`язався виконати зобов`язання за виконання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 за договором № LOK-KC-098 від 04.07.2011 року. Вимога кредитора про виконання зобов`язання, надіслана поручителю, залишена без задоволення. Просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 90 000,00 грн 11 (45 000,00 грн заборгованість за кредитом; 45 000,00 заборгованість за процентами за користування кредитом) та судові витрати (а.с.2-3). 31 січня 2017 року ОСОБА_1 подала зустрічний позов до ПАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ФОП ОСОБА_2 , про визнання поруки припиненою, в обґрунтування якого зазначено, що кредитний договір № LOK-KC-098 та договір поруки укладено 04.11.2011 року. 04 липня 2012 року до зазначеного кредитного договору внесено зміни шляхом укладення договору про внесення змін №1 до кредитного договору № LOK-KC-098, згідно якого змінено термін повернення кредиту - до 04 липня 2013 року. Аналогічні зміни внесені і в договір поруки шляхом укладення договору про внесення змін №1 до договору поруки № LOK-KC-098. Таким чином, обумовивши в кредитному договорі термін повернення грошових коштів 04.07.2013 року, сторони встановили основне зобов`язання ОСОБА_2 сплатити всю суму коштів за кредитом у визначений день, іншого порядку повернення грошових коштів (частковими платежами) кредитним договором не встановлено. Згідно п.11 договору поруки, останній діє до повного виконання зобов`язань за кредитним договором. Отже, зазначення замість строку, обчисленого датою, терміну припинення договору поруки (подія, з якою пов`язується таке припинення) дає підстави для застосування ч.4 ст.559 ЦК України. Виходячи з положень ч.4 ст.559 ЦК України, вимогу до поручителя повинно бути пред`явлено у судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто упродовж шести місяців із моменту настання строку виконання основного зобов`язання. Як вбачається із змісту позовної заяви, ОСОБА_2 своїх зобов`язань у обумовлений термін (04.07.2013р.) не виконала. Отже, ПАТ КБ «ПриватБанк» повинен був звернутись з позовом до неї 05.01.2014 року. Однак, досудову вимогу (повідомлення) про порушення умов договору та наявність заборгованості банком їй направлено тільки 07.11.2016 року, а до суду позивач звернувся 07.12.2016 року. З наведених підстав просила визнати поруку за договором поруки № LOK-KC-098 від 04.07.2011 року (із змінами відповідно до договору про внесення змін №1 до договору поруки № LOK-KC-098 від 04.07.2012р.), укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та нею такою, що припинена (а.с.43-45). Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10.02.2017 року об`єднано в одне провадження справу № 344/16606/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ФОП ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та справу №344/1376/17-ц за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ФОП ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою. Надано справі загальний номер 344/16606/16-ц (а.с.57). Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 жовтня 2019 року в задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Визнано припиненою поруку, яка виникла на підставі договору поруки №LOK-KC-098 від 04.07.2011 року (із змінами відповідно до договору про внесення змін №1 до договору поруки №LOK-KC-098 від 04.07.2012 року), укладеному між Публічним акціонернерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" та ОСОБА_1 (а.с.142-144). Не погодившись з рішенням суду представник АТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, рішення ухвалене без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи та належної оцінки доказів по справі. Зазначає, що ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд не врахував дійсних умов договору поруки №LOK-KC-098 від 04.07.2011року (із змінами відповідно до договору про внесення змін №1 до договору поруки №LOK-KC-098 від 04.07.2012 року), яким строк поруки (п.12 договору - 5 років) та з врахуванням внесених до нього змін закінчувався 04 липня 2018 року. Одночасно не може братися до уваги направлена на адресу боржників вимога від 07.11.2016 року, оскільки вона не могла змінити умови двостороннього правочину і тим самим припинити дію поруки за обставин вчасного звернення банку до суду. Разом з цим, позивачем за зустрічним позовом пропущено строк позовної давності, що є безумовною обставиною для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 Зазначив, що оскільки згідно п.2 договору про внесення змін №1 до кредитного договору №LOK-KC-098 термін повернення кредитних коштів встановлено до 04.07.2013 року, то порука припиняється через 5 років після 04.07.2013 року, тобто 03 липня 2018 року. Вважає, що банк безпідставно позбавлено права солідарної вимоги до відповідача. Крім цього, звертає увагу суду на порушення норм процесуального права судом першої інстанції щодо прийняття до розгляду зустрічного позову, який заявлений поза строками позовної давності та поза межами процесуального строку, встановленого для його прийняття і об`єднання в одне провадження. Просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити первісні позовні вимоги в повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову відмовити (а.с.148-151). Відзив сторонами на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч.2 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. У судове засідання сторони не з`явилися, про причини неявки не повідомили. Судом виконаний обов`язок щодо їх повідомлення про день, місце та час розгляду справи у спосіб направлення рекомендованої поштової кореспонденції за адресою місцезнаходження юридичної особи - позивача та місцем проживання (реєстрації) відповідача. Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду справи, апеляційним судом виконаний обов`язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому апеляційний суд розглянув справу за їх відсутності. Вислухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, виходячи з таких підстав. Судом встановлено, що 04.07.2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк») та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір № LOK-KC-098 про надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії з встановленим лімітом у розмірі 45 000,00 грн, зі сплатою відсотків у розмірі 18 % річних, а у разі порушення позичальником будь-якого зобов`язання - 36 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості, зі строком повернення до 04 липня 2012 року (а.с. 8-11). Відповідно до пункту 5.7 договору, строк позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за цим договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років (а. с.11). 04 липня 2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір про внесення змін №1 до кредитного договору № LOK-KC-098 від 04.07.2011 року, яким внесено зміни та доповнення в кредитний договір наступного змісту (а.с.12): - пункт А.2 викладений в такій редакції: «Ліміт цього кредитного договору 48 284,00 грн на наступні цілі: 45 000,00 грн на поповнення обігових коштів, придбання перукарського обладнання та препаратів на оплату страхових платежів у випадку і порядку, передбачених п.п. 2.1.5, 2.2.12 цього договору, у розмірі 34,00 грн для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяження рухомого майна шляхом перерахування за реквізитами п. 2.1.1 за кожним договором застави, у розмірі 3 250,00 грн на сплату судових витрат, передбачених п.п.2.2.16, 2.3.13, 5.8 цього договору»; - пункт А.3 викладений в такій редакції: «Термін повернення кредиту 04 липня 2013 року. Згідно зі ст.ст. 212, 651 ЦК України, у разі порушення позичальником будь-якого з зобов`язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого з зобов`язань має право змінити умови договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У разі непогашення заборгованості за цим договором у строк, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У разі погашення заборгованості у період до закінчення 90 днів (включно) з моменту порушення будь-якого з зобов`язань, терміном повернення кредиту є 04 липня 2013 року»; - пункт А.6 викладений в такій редакції: «Зобов`язання позичальника забезпечуються договором застави майна від 04.07.2011 року № LOK-KC-098, договором поруки № LOK-KC-098 від 04.07.2011 року». 04.07.2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем за цим позовом ОСОБА_1 укладено договір поруки № LOK-KC-098 від 04.07.2011 року, предметом якого є надання поруки перед кредитором ПАТ КБ «ПриватБанк» за виконання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 обов`язків за кредитним договором від 04 липня 2011 року № LOK-KC-098 про надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії з встановленим лімітом у розмірі 45 000,00 грн, зі сплатою відсотків у розмірі 18 % річних, а у разі порушення позичальником будь-якого зобов`язання - 36 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості, зі строком повернення до 04 липня 2012 року (а.с.15). Згідно зі змістом договору поруки (п.11) від 04.07.2011 року, останній набрав чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов`язань по кредитному договору. У пункті 4 договору зазначено, що у випадку невиконання боржником обов`язків за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Згідно п.5 договору поруки, у випадку невиконання боржником будь-якого обов`язку, передбаченого п.1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного обов`язку. Поручитель зобов`язаний виконати обов`язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п.5 цього договору (п.6) Пунктом 12 договору поруки передбачено, що сторони дійшли згоди, що строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором, встановлюється у 5 років. 04 липня 2012 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір про внесення змін №1 до договору поруки № LOK-KC-098 від 04.07.2011 року, яким змінено строк повернення кредиту на 04 липня 2013 року (а.с.15, зворот). 07.11.2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звертався з повідомленням до ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про погашення заборгованості (а.с.16). Позивачем у розрахунку заборгованості за договором № LOK-KC-098 від 04.07.2011 року зазначено, що у ОСОБА_2 станом на 22.11.2016 року утворилася заборгованість у розмірі 197 583,11 гривень, з яких: 45 000,00 грн - заборгованість за кредитом, 68 466,53 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 84 116,58 грн - заборгованість за пенею за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. При тому останній платіж до закінчення строку договору по тілу кредиту був здійснений 28.05.2013 року на суму 6017,12 грн, по процентам - 01.07.2013 року на суму 77, 69 грн. (а.с.13-14). Відмовляючи в задоволенні первісного позову та задовольняючи зустрічний позов, суд виходив з положень частини 4 статті 559 Цивільного Кодексу України, встановивши, що позивачем пропущено шестимісячний строк пред`явлення вимоги до поручителя з дня настання строку виконання основного зобов`язання, дійшов висновку про припинення поруки. З такими висновками суду першої інстанції погоджується апеляційний суд з огляду на таке. Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання. У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві. Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У статті 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, тобто на час укладення додаткового договору поруки - 04.07.2012р.) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. У постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1451цс16 зроблено висновок, що «відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України). Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України). З договору поруки вбачається, що у ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки (пункт 11 договору поруки) про його дію до припинення всіх зобов`язань боржника за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частинні першій статті 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України. Непред`явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання у разі, якщо строк дії поруки не встановлено, є підставою для припинення останнього, а отже, і обов`язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов`язанням. У постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14 зроблено висновок, що «строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не може. З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов`язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред`явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання. Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов`язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18) вказано, що Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком у справі № 6-53цс14 і не вбачає підстав для відступлення від нього. Враховуючи, що строк основного зобов`язання встановлений 04 липня 2013 року, то шестимісячний строк пред`явлення вимог до поручителя слід обчислювати від строку настання основного зобов`язання, тобто з 04 липня 2013 року. Таким чином, порука припинилася з 05 січня 2014 року, оскільки позивач протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явив вимог до поручителя, хоча банку на час настання основного зобов`язання було відомо про порушення його права, оскільки у розрахунку заборгованості (а.с.13-14) міститься інформація на 05 липня 2013 року про прострочену заборгованість по тілу кредиту у розмірі 45 000 грн. (колонка 4), нараховані проценти на залишок простроченої заборгованості станом на 01.08.2013 року та пеня (колонки 10 та 13 розрахунку заборгованості). Однак, досудову вимогу про порушення умов договору та наявність заборгованості банком направлено, зокрема і поручителю ОСОБА_1 , лише 07 листопада 2016 року, а з позовною заявою про стягнення боргу за кредитним договором банк звернувся до поручителя 13.12.2016 року, тобто після закінчення шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобов`язання, яким є 04 липня 2013 року. Відповідно до положень ст. ст. 16, 20 ЦК України передбачено право особи захистити своє порушене право шляхом звернення до суду. При цьому право на захист особа здійснює на свій розсуд. В даному випадку позивач просить про захист його порушеного права шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя. Статтею 256 ЦК України визначено поняття позовної давності, згідно з якою це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Частиною 1 статті 259 ЦК України надана можливість сторонам збільшити позовну давність за їх домовленістю на підставі договору, укладеного у письмовій формі. В силу ч.1 та 5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. На відміну від строку позовної давності строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов`язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов`язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може, незалежно від того чи пред`явлений позов поручителем про визнання поруки припиненої чи ні. Отже, доводи апелянта про застосування строку позовної давності до позову відповідача та про право позивача на стягнення заборгованості з поручителя з огляду на збільшення позовної давності до 5 років, що передбачено як у договорі кредиту, так і у договорі поруки, значення для вирішення цього спору не мають з огляду на припинення поруки у зв`язку з преклюзивністю строку поруки. За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що зобов`язання за договором забезпечення (поруки) припинилося на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України, тому суду правильно відмовив у задоволенні первісних позовних вимог до ОСОБА_1 з підстав припинення поруки та задовольнив зустрічний позов про визнання поруки, яка виникла на підставі договору поруки №LOK-KC-098 від 04.07.2011 року (із змінами відповідно до договору про внесення змін №1 до договору поруки №LOK-KC-098 від 04.07.2012 року), укладеному між ПАТ КБ "ПриватБанк" (правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_1 , припиненою. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовано всебічно та повно, їм дано вірну правову оцінку, а рішення суду постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому підстав для скасування оскарженого рішення немає. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 жовтня 2019 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 02 січня 2020 року. Головуючий І.О. Максюта Судді: Л.В. Василишин М.Д. Горейко