Постанова Вінницький апеляційний суд № 149/3563/25

Справа № 149/3563/25 Провадження № 22-ц/801/1197/2026 Категорія: 41 Головуючий у суді 1-ї інстанції Павлюк О. О. Доповідач:Ковальчук О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2026 рокуСправа № 149/3563/25м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Ковальчука О. В., суддів: Берегового О. Ю., Панасюка О. С., розглянувши цивільну справу, без повідомлення її учасників, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою її представником адвокатом Савченком Ярославом Васильовичем, на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 19 березня 2026 року у м. Хмільник суддею цього суду Павлюк О. О., дата складання повного тексту 26 березня 2026 року, УСТАНОВИВ: У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (далі ТОВ "ФК "Кредит-Капітал") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості., який мотивовано тим, що 04.03.2023 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальність «Мілоан» (далі ТОВ «Мілоан», первісний кредитор) був укладений Договір про споживчий кредит №103916168, згідно з умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 3000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало ОСОБА_1 грошові кошти в обсязі та у строк, визначеними умовами кредитного договору. Натомість ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконала, відповідно до графіку сплати кредитних коштів (Додаток №1 до кредитного договору № 103916168 від 04.03.2023) кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом не сплатила, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість. 27.06.2023 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК«Кредит-Капітал» був укладений Договір відступлення прав вимоги 100-МЛ/Т від 27.06.2023, за умовами якого відбулося відступлення права грошової вимоги та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги, зокрема, і за Кредитним договором №103916168 від 04.03.2023 до ОСОБА_1 . За таких обставин, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 12 068, 10 грн (прострочена заборгованість за сумою кредиту 2 790 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків 8 708,10 грн, прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту 570 грн) та понесені судові витрати. 19 березня 2026 року рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області вказаний вище позов задоволено. Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Кредитним договором № 103916168 від 04.03.2023 в сумі 12 068 (дванадцять тисяч шістдесят вісім) грн 10 коп. Також ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» документально підтверджені судові витрати: зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн. Не погодившись із ухваленим рішенням, ОСОБА_1 через свого представника адвоката Савченка Я. В. подала апеляційну скаргу, у якій посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачкою не здійснювалися будь-які активні конклюдентні дії, пов`язані із укладенням із кредитором кредитного договору саме із визначенням процентної ставки, на яку посилається позивач, відтак вимога щодо стягнення нарахованих відсотків за кредитним договором необґрунтована та задоволенню не підлягає. Вважає, що позивачем жодним належним та допустимим доказом не доведено факту укладення між ОСОБА_1 та кредитором кредитного договору саме із визначенням процентної ставки, на яку посилається позивач, що вказує на відсутність порушеного права позивача в частині стягнення відсотків за кредитним договором та свідчить про необґрунтованість та безпідставність заявлених позовних вимог у цій частині. Також вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату правничої допомоги не є співмірним із складністю справи, часом, витраченим представником позивача на виконання відповідних робіт (надання послуг), а також обсягом наданих представником позивача послуг, що свідчить про відсутність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 8000 гривень. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Апеляційний суд згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з огляду на таке. Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам. Судом установлено, що 04.03.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений Договір про споживчий кредит №103916168, який підписаний Чубар О. В. шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором V26141 (а.с. 12). Відповідно до умов укладеного договору ТОВ «Мілоан» зобов`язувалося надати ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 3000 грн, а ОСОБА_1 зобов`язувалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені Договором відповідно до графіку сплати кредитних коштів. Кредит надавався загальним строком на 105 днів з 04.03.2023. Умовами договору визначено пільговий період 15 днів, що завершується 09.03.2023 (проценти протягом пільгового періоду 900 грн. за ставкою 2,00% від фактичного залишку за кожен день користування кредитом), та поточний період 90 днів, що закінчується 17.06.2023 (проценти протягом поточного періоду 8100 грн за ставкою 3,00% від фактичного залишку за кожен день користування кредитом у поточному періоді). Комісія за надання кредиту визначена у сумі 570 грн. Процентна ставка за умовами договору фіксована. Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію і проценти не пізніше дати остаточного погашення (п. 2.4.1 Договору). Крім того, Додатком №1 до кредитного договору № 103916168 від 04.03.2023 сторонами договору погоджено графік платежів (а.с.5 -13). На виконання укладеного договору ТОВ "Мілоан" були перераховані ОСОБА_1 кошти, відповідно до умов п. 2.1 Кредитного договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти, визначеної в Кредитному договорі 414949*22, що підтверджується Платіжним дорученням №60431320 від 04.03.2023 на користь ОСОБА_1 (а.с. 13 зворот). Разом із тим, ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором не виконала, оскільки відповідно до виписки з особового рахунка заборгованість відповідачки за кредитним договором становить 12 068,01 грн, із яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 2790 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків - 8708,10грн, прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту 570 грн (а. с. 15). 27.06.2023 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений Договір відступлення прав вимоги 100-МЛ/Т від 27.06.2023, за умовами якого первісний і новий кредитор погодили, що за цим договором ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату, а останнє приймає належні первісному кредитору права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників. На цій підставі відбулося відступлення права грошової вимоги від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», яке набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги, зокрема, і за Кредитним договором №103916168 від 04.03.2023 до ОСОБА_1 , що підтверджується також витягом з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги 100-МЛ/Т від 27.06.2023, який підписаний сторонами зазначеного договору (а.с. 15 зворот 25). Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не надала доказів сплати боргу ані первісному, ані новому кредитору. Будь-яких доказів, що підтверджують невідповідність розміру заборгованості умовам кредитного договору, суду надано не було. Розрахунок заборгованості відповідачкою жодним чином не спростований. Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке. За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України). За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства або за письмовою згодою сторін у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України). За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України). Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі. Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19 будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон України № 675-VIII). Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України № 675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір та надсилаються іншій стороні цього Договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону). Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст. 11 Закону). Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі у якій розміщено таку пропозицію і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону України № 675-VIII визначає яким чином підписуються угоди у сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Аналогічні висновки, викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 . У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 127/33824/19 зазначено, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. З урахуванням наведеного нормативно-правового регулювання та висновків касаційного суду, колегія суддів вважає, що зі змісту укладеного договору між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 слідує, що відповідачка при його оформленні зазначила свої персональні дані, зокрема ідентифікаційний номер платника податків, паспортні дані, зареєстроване місце проживання, номер телефону. До того ж, ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті позикодавця подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, після чого позикодавець надіслав ОСОБА_1 за допомогою засобів зв`язку на вказаний нею номер телефону одноразовий ідентифікатор, який заявниця використала для підтвердження підписання договору позики. При цьому, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, у якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі ОСОБА_1 для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Крім того, укладаючи договір про споживчий кредит № 103916168 від 04.03.2023 сторони погодили комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (п., п. 1.5, 1.5.1,1.6., 2.2.1-2.2.3 Договору). Таким чином, заповненням анкети-заяви на кредит №103916168 від 04.03.2023 та підписанням договору про споживчий кредит ОСОБА_1 підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Без вчинення вказаних дій по попередньому заповненню анкети-заяви та надання особистих даних для оформлення кредитного договору, у тому числі номеру телефону для отримання одноразового ідентифікатора, такий правочин не був би укладений. З огляду на викладене, нарахування процентів є правомірним та підтверджується умовами кредитного договору та доказами кредитної заборгованості. Розрахунок заборгованості за кредитним договором, наданий суду позивачем, є належним та допустимим доказом стосовно надання кредитних коштів клієнту, отримання і використання таких коштів клієнтом та нарахування процентів. Варто зауважити, що ОСОБА_1 не спростувала наданий позивачем розрахунок заборгованості, не подала власного контррозрахунку, а також не надала жодних належних та допустимих доказів на підтвердження погашення боргу чи його відсутності. З огляду на викладене вище, також безпідставними є доводи про те, що ОСОБА_1 не здійснювалися будь-які активні конклюдентні дії, пов`язані із укладенням із ТОВ "Мілоан" кредитного договору саме із визначенням процентної ставки. Водночас, що стосується доводів про те, що позивачем жодним належним та допустимим доказом не доведено факту укладення між ОСОБА_1 та кредитором кредитного договору саме із визначенням процентної ставки, то колегія суддів звертає увагу на таке. У частинах 1, 3 статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. За змістом статті 526, частини 1 статті 530 ЦПК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). В укладеному 04.03.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» кредитному договорі було обумовлено термін кредитування, розмір процентів та порядок їх сплати, сукупна вартість кредиту, розмір процентів річних, розмір одноразової комісії, процентна ставка за кожен день користування кредитом тощо. Як убачається з наданого розрахунку заборгованості, первісний кредитор здійснив нарахування процентів в межах погодженого строку кредитування, застосував обумовлену процентну ставку, станом на момент відступлення права вимоги заборгованість за кредитним договором №103916168 від 04.03.2023 становила 12 068, 1 грн, із яких: 3 000 грн сума виданого кредиту, 2790 залишок по тілу кредиту, 8 708, 1 грн залишок по відсотках, 570,00 грн залишок по комісії. Новий кредитор ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не здійснював нарахування процентів. Договір підписаний ОСОБА_1 , яка погодилася на умови позики та розмір процентів, які, як уже зазначалося вище, нараховані в межах строку кредитування та в розмірі, передбаченому Договором. Відтак доводи апеляційної скарги в цій частині не свідчать про неправильність прийнятого судом першої інстанції рішення. Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на оплату правничої допомоги у сумі 8000 грн не є співмірним із складністю справи, часом, витраченим представником позивача на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих представником позивача послуг. Згідно із ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Частиною 5 ст. 137 ЦПК України передбачено, що суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони. Відповідно до договору № 0107 від 01.07.2025 про надання правової допомоги професійну правничу допомогу ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в суді першої інстанції надавало Адвокатське об`єднання «Апологет» в особі адвоката Усенка М. І. На підтвердження заявленого розміру витрат на правничу допомогу позивач надав акт наданих послуг (правової (правничої) допомоги) № Д/5042 від 22.11.2025, відповідно до якого сума наданих Адвокатським об`єднання «Апологет» послуг становить 8000 грн. Також позивачем надано складений 22.10.2025 детальний опис наданих послуг до акту № Д/5042 від 22.11.2025, відповідно до якого позивачу надано усну консультацію (30 хв), ознайомлення з матеріалами кредитної справи (2 год), погодження правової позиції (30 хв), складення позовної заяви (3 год 30 хв). Оцінюючи надані позивачем докази на підтвердження отриманої правничої допомоги адвоката та проаналізувавши їх обсяг, апеляційний суд приходить до переконання про обґрунтованість задоволення вимог про відшкодування витрат на професійну правничу в розмірі 8000 грн. Такий розмір відшкодування, на думку колегії суддів, відповідає принципам реальності наданих адвокатських послуг у даній категорії справ, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи з урахуванням її складності та необхідних процесуальних дій сторони. Водночас, вказуючи в апеляційній скарзі на необхідність зменшення розміру витрат на правничу допомогу, представник відповідачки не обґрунтовує неспівмірність цих витрат, а лише обмежується самим посиланням на це, ігноруючи законодавчу вимогу про те, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається виключно на сторону, яка заявляє таке клопотання. Відтак, правильно встановивши характер спірних правовідносин, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено за вимогами статті 89 ЦПК України суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову. Відповідно до п. п. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Ураховуючи, що апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції необхідно віднести на рахунок особи, яка подала апеляційну скаргу. На підставі викладеного та керуючись ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником адвокатом Савченком Ярославом Васильовичем, залишити без задоволення, а рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 19 березня 2026 року без змін. Понесені скаржником, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, судові витрати залишити за ним. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий О. В. Ковальчук Судді: О. Ю. Береговий О. С. Панасюк