Постанова КЦС ВС № 572/203/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 липня 2026 року м. Київ справа № 572/203/22 провадження № 61-4037св26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В., суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Сердюка В. В., Шиповича В. В. (суддя-доповідач), учасники справи: позивачка - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_3 , особа, яка подала касаційну скаргу - Міністерство оборони України, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на ухвалу Рівненського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Вейтас І. В., Ковальчук Н. М., Хилевича С. В., від 03 травня 2023 року, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та інформація про рух справи в судах

1. У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

2. В обґрунтування позову вказувала, що з 1992 року перебуває у шлюбі з відповідачем. Мають повнолітню дочку. Наразі шлюбні відносини остаточно припинені, почуття любові втрачено, однак відповідач не бажає розірвати шлюб в позасудовому порядку. Просила суд розірвати шлюб.

3. Заочним рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 05 травня 2022 року позов задоволено. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 21 листопада 1992 року Сарненським районним відділом ЗАГС Рівненської області, розірвано. 4. 07 березня 2023 року дочка сторін ОСОБА_3 , як особа, яка не брала участі у справі, проте вважала, що суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та обов`язки, подала апеляційну скаргу на заочне рішення суду.

5. Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 . 6. 10 квітня 2023 року ОСОБА_1 подала заяву про закриття провадження у справі у зв`язку з відмовою від позову.

7. Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 03 травня 2023 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позову. Заочне рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 05 травня 2022 року визнано нечинним, а провадження у справі закрито на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України. Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Касаційну скаргу на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 03 травня 2023 року подало Міністерство оборони України (далі - МОУ), посилаючись на те, що воно не брало участі у справі, але вважає, що апеляційний суд вирішив питання про його права та обов`язки.

9. У касаційній скарзі МОУ просить ухвалу Рівненського апеляційного суду від 03 травня 2023 року скасувати, залишивши в силі заочне рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 05 травня 2022 року. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 10. 26 березня 2026 року МОУ подало касаційну скаргу на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 03 травня 2023 року.

11. Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2026 року поновлено МОУ строк на касаційне оскарження та відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою МОУ на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 03 травня 2023 року. Витребувано із суду першої інстанції матеріали справи № 572/203/22, які надійшли до Верховного Судуу квітні 2026 року.

12. Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2026 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

13. Підставою касаційного оскарження судового рішення МОУ зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права під час вирішення питання про закриття провадження у справі.

14. Вказує, що після набрання законної сили заочним рішенням суду від 05 травня 2022 року про розірвання шлюбу, ОСОБА_2 , який проходив військову службу у Збройних Силах України помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 15. 07 березня 2023 року дочка сторін ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу на рішення суду, а позивачка, достовірно знаючи про смерть колишнього чоловіка, подала заяву про відмову від позову, яка була прийнята апеляційним судом.

16. Прийняття апеляційний судом відмови від позову призвело до ситуації, за якої ОСОБА_1 може вважатися дружиною загиблого військовослужбовця і претендувати на отримання одноразової грошової допомоги.

17. У лютому 2026 року ОСОБА_1 подала адміністративний позов до МОУ і ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо зобов`язання призначити і виплатити їй одноразову грошову допомогу, як дружині загиблого військовослужбовця в сумі 15 млн. грн (справа № 460/2354/26).

18. МОУ вважає, що оскаржена ухвала створює правові наслідки, які підлягають врахуванню під час визначення кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, та безпосередньо впливає на повноваження МОУ щодо прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні такої допомоги.

19. Звертає увагу, що апеляційний суд не врахував факт смерті відповідача, яка настала після набрання законної сили заочним рішенням суду першої інстанції, а отже на момент подання заяви про відмову від позову правовідносини між сторонами вже були припиненні. Крім того, заочним рішенням суду першої інстанції не вирішувались питання про права чи обов`язки дочки сторін - ОСОБА_3 , яка не мала процесуального права на апеляційне оскарження рішення суду у справі про розірвання шлюбу її батьків. Відзив на касаційну скаргу не подано Обставини справи

20. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уклали шлюб 21 листопада 1992 року, про що Сарненським районним відділом РАЦС Рівненської області вчинено запис № 219.

21. ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_3 , батьками якої є ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .

22. ІНФОРМАЦІЯ_6 року ОСОБА_2 , перебуваючи і складі Збройних Сил України, помер.

23. У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду із позовом до МОУ та ІНФОРМАЦІЯ_4 , в якому просила суд: - визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_5 у передачі на розгляд та прийняття рішення щодо виплати одноразової виплати грошової допомоги для ОСОБА_1 (як дружині загиблого військовослужбовця) належної солдату ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , що міститься у листі від 25 серпня 2025 року № 8610; - визнати протиправним відмову МОУ у прийнятті рішення щодо виплати одноразової виплати грошової допомоги для ОСОБА_1 (як дружині загиблого військовослужбовця) належної солдату ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , що міститься у листі від 16 вересня 2025 року №220/13/Вих38Г/51308; - визнати протиправним та скасувати пункт 25 рішення МОУ, оформленого протоколом засідання комісії МОУ з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09 лютого 2024 року №14/975; - зобов`язати МОУ призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, як члену сім`ї загиблого військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 - її чоловіка, внаслідок захворювання та причини смерті, пов`язаних із захистом Батьківщини, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 15 000 000 грн та здійснити виплату одноразової грошової допомоги, з урахуванням проведених виплат.

24. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року відкрито провадження у справі № 460/2354/26 за позовом ОСОБА_1 . 25. 25 лютого 2026 року МОУ звернулось до Сарненського районного суду Рівненської області із заявою про ознайомлення з матеріалами розглядуваної справи про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

26. За відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року у справі № 460/2354/26 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

27. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

28. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

29. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

30. Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

31. Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

32. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

33. Стаття 17 ЦПК України передбачає, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

34. У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

35. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

36. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 вказав, що аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

37. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або наступні обставини: судове рішення безпосередньо стосується її прав, інтересів та обов`язків, тобто судом вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або у рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

38. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їхні процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між заявником і сторонами спору не може братися до уваги.

39. Тобто, особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють їх права та/або обов`язки, або породжують для особи правові наслідки.

40. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 175/5649/13-ц, 13 січня 2025 року у справі № 948/2166/23 та від 22 січня 2025 року у справі № 367/3693/20, від 29 січня 2025 року у справі № 205/2916/20.

41. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

42. Тлумачення наведених норм процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише у межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу після спливу річного строку з дня складання повного тексту судового рішення. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю (див. постанову Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц).

43. Велика Палата Верховного Суду у пункті 10.2 постанови від 04 березня 2026 року у справі № 922/5241/21 наголосила, що судове рішення про задоволення позову стосується осіб, щодо яких ухвалено це рішення, і не визначає права чи обов`язки інших осіб.

44. Предметом позову у цій справі є розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

45. Заочним рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 05 травня 2022 року позов задоволено. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 21 листопада 1992 року, розірвано.

46. Відповідно до частини другої статті 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

47. Оскільки рішення суду про розірвання шлюбу не було оскарженої жодною зі сторін і набрало законної сили у червні 2022 року, тоді ж шлюб ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було припинено.

48. Апеляційний суд, приймаючи відмову від позову ОСОБА_1 , не врахував обставини розглядуваної справи, зокрема що: - рішення суду про розірвання шлюбу не було оскаржено сторонами, набрало законної сили та потягнуло за собою правові наслідки у вигляді припинення шлюбу; - відповідач помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто після набрання законної сили рішенням суду про розірвання шлюбу; - 07 березня 2023 року апеляційну скаргу на рішення суду про розірвання шлюбу подала повнолітня дочка сторін, яка не брала участі у справі; - ухвалою Рівненського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 ; - 10 квітня 2023 року ОСОБА_1 подала заяву про закриття провадження у справі у зв`язку з відмовою від позову.

49. При цьому ні особа, яка подала апеляційну скаргу (дочка сторін), ні позивачка, не повідомили апеляційному суду, що відповідач помер до подання апеляційної скарги і закриття провадження у справі не призведе до відновлення шлюбних відносин між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

50. Натомість після постановлення апеляційним судом ухвали про закриття провадження у справі, позивачка, посилаючись на статус дружини загиблого військовослужбовця, звернулась до суду з адміністративним позовом до МОУ про зобов`язання виплатити їй одноразову грошову допомогу в сумі 15 млн. грн.

51. Відповідно до частин першої, третьої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

52. Верховний Суд у постанові від 30 травня 2024 року у справі № 229/7156/19 звертав увагу, що «…процесуальному праву притаманний принцип процесуальної доброї совісті. Проявом принципу процесуальної доброї совісті є те, що особа (зокрема, позивач) навряд чи може висувати твердження несумісні з тією позицією, яка зайнята нею в судовому процесі, що вже відбувся. Принцип процесуальної доброї совісті навряд чи має толерувати непостійність учасників процесу, а навпаки покликаний забезпечити послідовну поведінку учасників спору».

53. Отже, суд не має толерувати зловживання процесуальними правами, а у випадку, якщо учасники справи намагаються використовувати судові процедури не для реалізації завдання цивільного судочинства і зловживають процесуальними правами, - припиняти такі дії.

54. Крім того, поза увагою не може залишатись і процесуальна поведінка ОСОБА_1 , яка у квітні 2023 року звернулась до апеляційного суду із заявою про відмову від позову, посилаючись на те, що вона примирилась з відповідачем. Вказана заява складена через сім місяців після загибелі її колишнього чоловіка та майже через рік після ухвалення заочного рішення у цій справі.

55. Більш того, згідно з відеозаписом судового засідання в апеляційному суді 03 травня 2025 року, на запитання головуючої-судді про те, чи знає ОСОБА_2 про розгляд справи, позивачка відповіла ствердно, не повідомивши суд про смерть відповідача у серпні 2022 року.

56. Верховний Суд у постанові від 22 жовтня 2025 року у справі № 754/7383/20 звертав увагу, що смерть одного з подружжя унеможливлює відновлення сімейних відносин, що виключає правонаступництво у спорі про розірвання шлюбу.

57. При цьому скасування рішення суду через значний проміжок часу без наміру відновлення сімейних відносин дестабілізує приватні відносини, не відповідатиме вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду та принципу юридичної визначеності (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 2-4744/11).

58. За таких обставин апеляційний суд дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав для прийняття відмови ОСОБА_1 від позову, тому оскаржену ухвалу апеляційного суду необхідно скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

59. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

60. Згідно з частинами третьою, четвертою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

61. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України). Щодо подання касаційної скарги Міністерством оборони України

62. У статті 161 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, чинній на час смерті ОСОБА_2 , вказано, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).

63. Міністерство оборони України не є учасником сімейних відносин. Водночас відповідно до пункту 4.4 Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затверджених наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 45, документи щодо призначення одноразової грошової допомоги опрацьовуються структурними підрозділами апарату Міністерства оборони України і Генерального штабу Збройних Сил України відповідно до їх повноважень та подаються на розгляд Комісії Міноборони.

64. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 лютого 2026 року (пункт 184) у справі № 308/17634/23 наголосила, що Комісія МОУ є суб`єктом прийняття остаточного рішення про призначення чи про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

65. Таким чином, у цьому випадку визнання апеляційним судом нечинним рішення суду про розірвання шлюбу після набрання цим рішенням законної сили і смерті військовослужбовця, який є стороною у справі, в межах апеляційного провадження ініційованого повнолітньою дочкою сторін, яка не брала участі у справі, та подальші вимоги позивачки до МОУ щодо виплати їй одноразової грошової допомоги в сумі 15 млн. грн дають підстав для висновку, що оскарженим судовим рішенням вирішені питання про права, інтереси та обов`язки Міністерства оборони України, яке у зв`язку з цим має право на касаційне оскарження ухвали Рівненського апеляційного суду від 03 травня 2023 року.

66. Схожий підхід щодо можливості оскарження військовим формуванням судових рішень, яким встановлено факт самостійного виховання та утримання дитини військовослужбовцем, викладений у постановах Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 495/2284/23, від 22 січня 2025 року у справі № 495/432/23, від 19 листопада 2025 року у справі № 725/158/25, від 24 грудня 2025 року у справі № 725/2192/25, від 06 травня 2026 року у справі № 725/9013/25, від 01 червня 2026 року у справі № 725/5985/25.

67. Касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскільки питання залишення без змін заочного рішення суду, про що просило МОУ, не може бути вирішене Верховним Судом в межах цього касаційного провадження. Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.

2. Ухвалу Рівненського апеляційного суду від 03 травня 2023 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Сердюк В. В. Шипович