Постанова 4857 № 140/11417/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/11417/25 пров. № А/857/10310/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача: Мандзія О.П., суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року у справі № 140/11417/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- суддя у І інстанції Костюкевич С.Ф. дата ухвалення рішення - 14.01.2026, місце ухвалення рішення - Луцьк, дата складення повного тексту рішення - не зазначено В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі позивачка) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі відповідач), в якому просив: - визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо зменшення основного розміру пенсії з 70% до 53% відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугою років відповідно до статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІ1, з 01.02.2023 у розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення на підставі довідки Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань від 13.02.2025 № 5к/вих/4.2/1711 із врахуванням раніше виплачених сум. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ) в розмірі 70 % грошового забезпечення. Однак, відповідач, провівши перерахунок пенсії на виконання судового рішення зменшив її розмір з 70% до 53%. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року у справі № 140/11417/25 позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо зменшення ОСОБА_1 основного розміру пенсії з 70 % до 53 % відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку з 01.02.2023. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 01.02.2023 перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії у розмірі 70 % відповідних сум грошового забезпечення. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 968,96 грн. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не у повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для справи. З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Позивачка подала відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги з мотивів, які наведені в рішенні суду першої інстанції. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ). На виконання рішення суду Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції видано для позивачки довідку № 5к/вих/4.2/1711 від 13.02.2025 про грошове забезпечення за нормами чинними на 01.01.2023, для здійснення обчислення та перерахунку пенсії з 01.02.2023. Позивачка звернулася до відповідача щодо перерахунку основного розміру його пенсії, на підставі вказаної довідки. Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області надало відповідь, у якій вказало, що відсутні підстави для перерахунку пенсії на підставі цієї довідки. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14.05.2025 року у справі № 140/3238/25 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01.02.2023 на підставі довідку Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції № 5к/вих/4.2/1711 від 13.02.2025. Однак, після перерахунку пенсії на виконання цього рішення відповідач зменшив відсотковий розмір пенсії з 70% до 53%. Вважаючи ці дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою. Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що у відповідача виник обов`язок проведення з 01.02.2023 перерахунку пенсії позивача у зв`язку з отриманням від уповноваженого органу оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, у розмірі, який встановлений позивач на час призначення пенсії, тобто 70%. Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі в органах внутрішніх справ регулює Закон України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ). Відповідно до положень ст.63 Закону №2262-XII, перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Відносно висновків суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог у частині визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії позивача за вислугу років та зобов`язання відповідача перерахувати з 01.02.2023 пенсію за вислугу років позивача, виходячи з 70% відповідних сум грошового забезпечення, то колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону №2262-XII (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу), максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів. Стаття 22 Конституції України передбачає, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Таким чином, відсотковий розмір при призначенні пенсії визначається статтею 13 Закону №2262-XII на момент призначення пенсії, а розміри складових пенсії визначаються Кабінетом Міністрів України. При цьому відсоткове співвідношення, установлене статтею 13 Закону №2262-XII, уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії. Встановлено, що на виконання рішення суду від 14.05.2025 у справі № 140/3238/25 Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснило перерахунок пенсії позивачки на підставі оновленої довідки, визначивши при цьому основний розмір пенсії 53% грошового забезпечення. Разом з тим, застосування відповідачем показника 53% до перерахунку пенсії є протиправним, тому, що стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, так і з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України. Така позиція суду узгоджується з висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 16.10.2019 в зразковій справі №240/5401/18. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що порядок перерахунку призначених пенсій урегульований нормами статті 63 Закону №2262-XII, яка змін не зазнавала, а тому застосування статті 13 Закону №2262-XII, яка регулює призначення пенсій, є протиправним, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення, при перерахунку пенсії позивачу відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону №2262-XII, яка застосовується саме при призначенні пенсії. При перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантовано, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що при здійсненні перерахунку пенсії позивачці на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.05.2025 у справі № 140/3238/25 у відповідача були відсутні правові підстави для обмеження її розміру 53% грошового забезпечення, з посиланням на частину 2 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Таким чином, дії відповідача щодо зменшення відсотку грошового забезпечення з 70% на 53% при проведені перерахунку пенсії на підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.05.2025 у справі № 140/3238/25 є протиправними, а тому відповідача необхідно зобов`язати здійснити перерахування з 01.02.2023 пенсії за вислугу років позивачки, виходячи з 70% відповідних сум грошового забезпечення та здійснити її виплату, із врахуванням раніше виплачених сум. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року у справі № 140/11417/25 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя О. П. Мандзій судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар