Постанова 4857 № 140/3664/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/3664/21 пров. № А/857/12401/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Шинкар Т.І., суддів Кухтея Р.В., Шевчук С.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Мачульський В.В.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в м.Луцьк від 17 травня 2021 року у справі №140/3664/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: 09.04.2021 ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, просила: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови у перерахунку пенсії за вислугу років на підставі довідки Волинської обласної прокуратури від 19.11.2020 №21-72 вих.20 відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (у редакції, що діяла на час призначення пенсії), первинної редакції ч.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII у розмірі 90 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, без обмеження суми пенсії максимальним розміром; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести з 01.10.2020 перерахунок та виплату пенсії відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (у редакції, що діяла на час призначення пенсії), у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, зазначеної у довідці Волинської обласної прокуратури від 19.11.2020 №21-72 вих. 20 без обмеження суми пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати суму пенсії за минулий період з 01.10.2020 до моменту закінчення перерахунку пенсії і переказати на особистий рахунок позивача. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 за вислугу років на підставі довідки Волинської обласної прокуратури від 19 листопада 2020 року №21-72 вих20 з 01 жовтня 2020 року у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 01 жовтня 2020 року перерахунок та виплату пенсії (з урахуванням раніше виплачених сум) в розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Волинської обласної прокуратури від 19 листопада 2020 року №21-72 вих20. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з 13 грудня 2019 року особи, яким пенсії призначені відповідно до Закону №1789-ХІІ або Закону №1697-VІІ мають право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам. Суд першої інстанції вказав, що рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020 відновлено дію статті 81 Закону №1697-VІІ в частині визначення розміру та складових заробітної плати прокурорів та зазначив, що Закон №1697-VІІ поширює свою дію на працівників прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності, тоді як позивач вже є пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років і пенсія йому призначена у 2011 році за Законом №1789-ХІІ, тому до його пенсії не може застосовуватися відсотковий розмір (60 відсотків), визначений Законом №1697-VІІ. Суд першої інстанції також зазначив, що право на здійснення перерахунку пенсії у розмірі, що перевищує максимально встановлений законом, законодавцем не передбачено та дійшов висновку, що на момент звернення позивача за перерахунком пенсії, наведеними вище положеннями встановлюються обмеження розміру виплачуваної пенсії, які мають імперативний характер, неконституційними не визнавались, є чинними та обов`язковими до виконання органами Пенсійного фонду України. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовним вимог про здійснення з 01.10.2020 перерахунку та виплати пенсії за вислугу років без обмеження її максимального розміру, з урахуванням проведених виплат, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року у вказаній частині та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що пенсія призначена 29.09.2011 відповідно до ст.50-1 Закону №1789-ХІІ, тобто до набрання чинності Законом №1697-VІІ, тому до розміру пенсії не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, визначені Законом №1697-VІІ та відповідними змінами до нього. Скаржник вказує, що норми нової редакції Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ суттєво звужують і обмежують зміст та обсяг прав пенсіонерів з числа працівників прокуратури, яким пенсія призначена до набрання ним чинності, у порівнянні з діючими на час призначення пенсії позивачу нормами Закону України «Про прокуратуру» №1789. Вважає, що відмова у проведенні перерахунку пенсії на підставі та у порядку, визначеному у Законі, чинному на момент призначення пенсії, є втручанням у майнові права в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, вказавши, що положення норм чинного законодавства, якими обмежується максимальний розмір пенсії, не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України, отже є чинними, мають імперативний характер та підлягають застосуванню. Враховуючи, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), в силу приписів статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів. Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині вимогам статті 242 КАС України відповідає. Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 19.12.1995 по 28.09.2011 працювала в органах прокуратури Волинської області, з 29.09.2011 - призначено пенсію за вислугу років у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ. 30.11.2020, через особистий кабінет Веб-порталу Пенсійного фонду України, ОСОБА_1 звернулася у Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою встановленої форми про перерахунок пенсії, надавши довідку №21-72 вих.20 від 19.11.2020. Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 24.03.2021, наданим у відповідь на заяву ОСОБА_1 від 09.03.2021 щодо перерахунку пенсії, повідомлено, що з 01.10.2020 на підставі заяви та наданої довідки проведено перерахунок пенсії та встановлено в розмірі 60% заробітної плати на посаді старшого прокурора відділу, сума пенсії з урахуванням максимального розміру, що не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, становить 17120 грн. з жовтня 2020 року та 17690 грн. з грудня 2020 року, що відповідає вимогам законодавства. Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо перерахунку пенсії із 01.10.2020 із розрахунку 60% заробітної плати (грошового забезпечення) та із застосуванням обмеження максимального розміру пенсії десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, протиправним, ОСОБА_1 звернулась із позовом до суду. Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до частин 1 та 2 статті 5 КАС України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також у будь-який спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Так, на час звернення ОСОБА_1 із позовом до суду правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII). Відповідно до абзацу 6 частини 15 статті 86 Закону № 1697-VII, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. Абзац 6 частини 15 статті 86 Закону № 1697-VII доповнено реченням другим відповідно до Закону №911-VIII від 24.12.2015, та в подальшому змінено в частині періоду тимчасового обмеження Законом № 1774-VIII від 06.12.2016. Введення таких тимчасових обмежень максимального розміру пенсії розміром 10 740 гривень обумовлювалось необхідністю реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів та приведення до фінансових можливостей дії положень окремих Законів України, створення умов для стабілізації фінансового стану держави та удосконалення окремих положень соціальної політики. Вказані вище Закони №911-VIII та № 1774-VIII за своїм змістом не є основними (спеціальними) законами у сфері пенсійного забезпечення, проте виконують функцію допоміжних законів, якими внесені зміни до різних законодавчих актів, в тому числі, введено окреме положення стосовно тимчасового обмеження пенсії розміром 10740 грн до абзацу 6 частини 15 статті 86 Закону №1697-VII. Разом з тим, положення щодо максимального розміру пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), який не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, були передбачені первинною редакцією статті 86 Закону №1697-VII, якою врегульовано питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури. Вказане положення неконституційним не визнавалось, є чинним, норми, яка б обмежувала застосування такого щодо пенсій, призначених до набрання чинності Законом №1697-VII, законодавцем не встановлено. Аналогічні положення містила частина 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-XII, в редакції Закону №213-VIII від 02.03.2015 (набрали чинності з 25 квітня 2015 року) - максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Особливості (обмеження) застосування вказаних законодавчих положень в залежності від часу призначення пенсії ні Законом №1789-XII, ні Законом №213-VIII не встановлювались. Разом з тим, 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-XII, крім, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, що втратили чинність з 15 грудня 2015 року, отже частина 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року №1789-XII втратила чинність та до спірних правовідносин не застосовується. Також, з метою визначення заходів подальшого реформування пенсійної системи та збалансування солідарної системи пенсійного страхування Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI у статті 2 встановлено, що максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, який (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), щодо пенсій призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. При цьому, відповідно до 2 Прикінцевих та Перехідних положень вказаного Закону, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом. Наведені в пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI норми є спеціальними, оскільки дія їх розповсюджується на окрему групу суб`єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом). Текстуальний аналіз пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI дає підстави для висновку, що метою вказаної норми є деталізація умов дії положень статті 2 цього ж Закону лише щодо категорії пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом та перевищує встановлений максимальний розмір пенсії. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 24.06.2020 (справа №580/234/19) сформував висновок, за яким пункт 2 розділу ІІ Закону № 3668-VI в контексті перехідних положень не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких на 01 жовтня 2011 року вона не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність). Отже, на час звернення позивача із заявою щодо перерахунку пенсії, положення норм чинного законодавства, якими обмежувався максимальний розмір пенсії не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, мають імперативний характер, є чинними та підлягають виконанню. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03 червня 2021 року у справі № 359/3736/17. Слід також звернути увагу на правову позицію Конституційного Суду України, висловлену у рішенні від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України та 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців третього, четвертого пункту 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та офіційного тлумачення положення частини третьої статті 11 Закону України «Про статус суддів» (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), де вказано, що встановивши у законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об`єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо). Законодавець повинен робити це з дотриманням вимог Конституції України, в тому числі принципів рівності та справедливості (абзаци перший, другий, третій пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005). Вказаному Рішенню передує й міжнародно-правова позиція, що міститься, зокрема, у статті 12 Європейської соціальної хартії 1996 року (переглянутій), яка була ратифікована Україною згідно із Законом України №137-V від 14 вересня 2006 року, у якій передбачено, що держави-сторони зобов`язані вживати заходів для забезпечення рівності між власними громадянами у сфері реалізації прав на соціальний захист, які надаються законодавством про соціальне забезпечення, докладати зусиль для поступового піднесення системи соціального забезпечення на більш високий рівень. Тобто, утверджуючи та забезпечуючи права осіб на соціальний захист, держава повинна в процесі виконання своїх соціальних обов`язків вживати заходів для забезпечення рівності між пенсіонерами. Отже, безпосередній словесний, логіко-граматичний та юридичний аналіз конструкцій та змісту вказаних вище правових норм дає підстави вважати, що перерахунок раніше призначених пенсій прокурорам, в тому числі, відповідно до норм Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-XII, з одночасним застосуванням відсоткового значення розміру основної пенсії (в межах спірних правовідносин 90% складових заробітної плати), яке обчислювалося при призначенні пенсії відповідно до наявної у позивача вислуги років, та відсутність обмеження максимальним розміром (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність) матиме наслідком порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов`язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію, утворення суттєвої різниці в оплаті праці діючих працівників прокуратури та розмірі заробітних плат, з яких розраховані пенсії прокурорських пенсіонерів. Вказане, узгоджується зі змістом рішення Конституційного суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 (справа №3-209/2018 (2413/18,2807/19)), в частині вказівки на потребу належного соціального захисту працівників органів прокуратури з огляду на характер покладених на них службових обов`язків у зв`язку з виконанням ними функцій держави, неможливість порушення регулювання основ соціального захисту прокурорів. Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Оскільки учасники справи не оскаржують рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову, то в силу приписів статті 308 КАС України, рішення суду першої інстанції в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції. Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у оскаржуваній частині рішення викладено мотиви правомірності застосування відповідачем обмеження максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, що втратили працездатність, при перерахунку пенсії позивача, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають. Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року у справі №140/3664/21 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук