Постанова 4852 № 160/3096/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 10 серпня 2021 року м. Дніпросправа № 160/3096/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач), суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року (головуючий суддя - Захарчук-Борисенко Н.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі Відповідач), в якій просила суд: - визнати протиправними рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №912050171866 від 24.12.2020 щодо зміни (зменшення) при перерахунку процентного розміру пенсії за вислугу років з 90 % до 60 % від місячної заробітної плати та обмеження пенсії максимальним розміром; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату Позивачу пенсії за вислугу років, в розмірі 90 % від суми місячної заробітної плати, без обмеження максимального розміру пенсії, на підставі довідки Дніпропетровської обласної прокуратури про розмір заробітної плати грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій від 19.10.2020 №21-308 вих. 20, починаючи з 01.10.2020 відповідно до вимог ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» 2014 року №1697-VII, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії. В обґрунтування позову зазначено про те, що Позивач з 24 грудня 2001 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до положень статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», у розмірі 90% від заробітної плати, однак Відповідач протиправно провів перерахунок пенсії в розмірі 60% від заробітної плати та обмежив пенсійні виплати граничним розміром чим порушив її конституційні права щодо пенсійного забезпечення. З огляду на вказане Позивач просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року по справі №160/3096/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено (а.с.49-53). Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку (а.с.57-62). В апеляційній скарзі Відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, постановлення висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги мотивовано, зокрема тим, що суд першої інстанції не дослідив належним чином тих обставин, що вимога Позивача про проведення перерахунку пенсії та її виплати без обмеження максимальним розміром протирічить приписам ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру». Відповідачем зауважено, що пенсійним органом було обґрунтовано проведено перерахунок пенсії Позивача виходячи з 60% розміру заробітку позивача, що відповідає приписам Закону України «Про прокуратуру». Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги Відповідача. Мотивуючи відзив Позивач вказав про те, що відповідно до ч. 2 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» мова й де про те, що 60% від заробітної плати застосовуються саме при призначенні пенсії, а не при її перерахунку. Крім того, Позивач зазначає про те, що судовими рішеннями (у справах: №199/6122/14, №199/2977/16-а), які набрали законної сили, підтверджено право Позивача на перерахунок пенсії у розмірі саме 90% від розміру чинної заробітної плати працівників прокуратури, без обмеження пенсії максимальним розміром. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України. Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 24.12.2001 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену на підставі статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати посади прокурора прокуратури. Постановою Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська від 08.08.2014 по справі №199/6122/14 адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання рішення щодо перерахунку пенсії протиправним - задоволено. Визнано рішення управління Пенсійного фонду в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська про перерахунок ОСОБА_1 з 01.07.2012 пенсії у розмірі 80% від суми місячного заробітку протиправним. Зобов`язано управління Пенсійного фонду в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська перерахувати ОСОБА_1 з 01.07.2012 призначену пенсію у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 90% місячного заробітку та виплати різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії з 01.07.2012. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2014 року по справі №199/6122/14 апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська задоволено частково. Постанову Амур-Нижньодніпровського суду м. Дніпропетровська від 08.08.2014 змінено. Абзац другий та третій резолютивної частини постанови викладено в наступній редакції: визнати рішення Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про перерахування ОСОБА_1 з 12.08.2013 року пенсії у розмірі 80 відсотків від суми місячного заробітку протиправним. Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Дніпропетровська з 24.01.2014 року призначену ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 90 відсотків місячного заробітку та виплати різницю між фактично отриманою та належною до оплати сумою пенсії з 24.01.2014 (а.с. 19-22). Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23.05.2016 по справі №199/2977/16-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Дніпропетровську про визнання дій неправомірними та про зобов`язання вчинення дій задоволено повністю. Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська щодо відмови від 18.04.2016 вих. №Ч-5/03/15 ОСОБА_2 у здійсненні перерахунку пенсії за його заявою від 31.03.2016. Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська здійснити ОСОБА_2 перерахунок пенсії за її заяву від 31.03.2016, починаючи з 01.01.2016, з урахуванням довідки прокуратури Дніпропетровській області від 24.02.2016 №18-67 вих.-16, згідно з якою заробітна плата складає 17264,33 грн., відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 05.11.1991р., виходячи з розрахунку 90% від суми місячної (чинної) заробітної плати та виплачувати пенсію з урахуванням проведеного розрахунку, врахував різницю між фактично отриманою та належною до виплати сумою пенсії (а.с. 23-25). Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11.07.2016, яким було виправлено описку в постанові Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23.05.2016, зазначивши в третьому абзаці резолютивної частини постанови суду: «Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за її заявою від 31.03.2016, починаючи з 01.01.2016 з урахуванням довідки прокуратури Дніпропетровської області від 24.02.2016 №18-67вих 16, згідно з якою заробітна плата складає 17264,33 грн. відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 05.11.1991 р. виходячи з розрахунку 90% від суми місячної (чинної) заробітної плати, та стягнути пенсію з урахуванням проведеного розрахунку, врахував різницю між фактично отриманою та належною до виплати сумою пенсії» (а.с. 26). Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування і втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. 19.10.2020 Дніпропетровська обласна прокуратура видала ОСОБА_1 довідку за №21-308вих-20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, згідно до якої: посадовий оклад 46538,00 грн., надбавка за вислугу років (40%) 18615,20 грн., матеріальні допомоги (для оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань 1/12 -5429,43 грн., 5429,43 грн.: всього -76012,06 грн. (а.с. 28). Позивач неодноразово зверталась 21.10.2020, 12.11.2020, 25.11.2020, 21.12.2020, 28.12.2020 до відповідача із заявою про перерахунок пенсії за вислугу років згідно з довідкою про заробітну плату від 19.10.2020 №21-308вих.-20, виданою Дніпропетровською обласною прокуратурою. На підставі заяви Позивача від 21.10.2020 року та довідки Дніпропетровської обласної прокуратури №21-308вих-20 Відповідачем проведено перерахунок пенсії останнього, про що прийнято рішення №912050171866 від 24.12.2020. Відповідно до рішення №912050171866 від 24.12.2020 Позивачу здійснено перерахунок пенсії з 21.10.2020 по 30.11.2020, з 01.12.2020 по 31.12.2020 та з 01.01.2021 -довічно; змінено відсоток (процент) розрахунку пенсії від заробітку - з 90% до 60%; обмежено суму максимальним розміром пенсії (до виплати) - десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Правомірність перерахунку пенсії Позивача Відповідачем з урахуванням 60% розрахунку пенсії від заробітку та застосуванням до пенсії Позивача обмеження суми максимального розміру пенсії (до виплати) - десятьма прожитковими мінімумами є предметом судового розгляду у даній справі. При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Приймаючи рішення по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновків, зокрема про те, що рішення Відповідача №912050171866 від 24.12.2020 щодо встановлення максимального розміру пенсії та застосування 60% розрахунку пенсії від заробітку є протиправним, оскільки всі зміни до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ та статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII, які були внесені (прийняті) після призначення Позивачу пенсії з 24.12.2001 року, зокрема, щодо обмеження граничного розміру пенсії, умов та порядку перерахунку пенсії тощо не можуть бути застосовані при перерахунку пенсії. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. На дату призначення Позивачу пенсії питання пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури було врегульоване положеннями статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. №1789-ХІІ (далі - Закон №1789-ХІІ), частина перша якої (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) встановлювала, що Прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. Підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам визначались частиною сімнадцятою цієї статті, відповідно до якої призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. Статтею 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 р. №3668-VІ (далі - Закон №3668-VI) визначено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом. Порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам встановлюється законодавством незалежно від дати призначення пенсії (щомісячного довічного грошового утримання). Якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. 15.07.2015 р. набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 р. №1697-VII (далі - Закон №1697-VII). За змістом частин першої - третьої статті 81 Закону №1697-VII заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором, за результатами оцінювання якості їх роботи за календарний рік у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці. Розмір щорічної премії прокурора не може становити більше 30 відсотків розміру суми його посадового окладу, отриманої ним за відповідний календарний рік. Посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. За змістом пункту 1 частини четвертої статті 81 Закону №1697-VII посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом: 1) прокурора обласної прокуратури - 1,2. Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 р. у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України від 26.03.2020 р. № 6-р/2020 (справа 1-223/2018(2840/18)) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Пунктом 2 резолютивної частини цього Рішення передбачено, що положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Відповідно до пункту 4 розділу ІІ «;Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19.09.2019 р. №113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» день початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті "Голос України". Наказом Генерального прокурора від 08.09.2020 р. № 414 11 вересня 2020 року визначено днем початку роботи обласних прокуратур, у тому числі Запорізької обласної прокуратури. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1155 «Про умови оплати праці прокурорів» затверджено схеми посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних, окружних прокуратур та прирівняних до них прокуратур. Порядок пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури урегульовано статтею 86 Закону №1697-VII, відповідно до частини другої якої пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. Як визначено в абзаці шостому частини п`ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на підставі рішення № 912050171866 від 24.12.2020 року здійснено перерахунок пенсії позивача із розрахунку 60% від заробітку. Таким чином, спірним в цій справі є питання відсоткового розміру пенсії за вислугу років, призначеної позивачу на підставі статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, при перерахунку на підставі частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII. Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про протиправність визначення Позивачу розміру пенсії за вислугу років під час проведення перерахунку пенсії із розрахунку 60% заробітної плати та зобов`язання Відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Дніпропетровської обласної прокуратури №21-308-20 від 19.10.2020 р. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що такий відсоток розміру пенсії за вислугу років від заробітної плати (90%) Позивачу було призначено у 2001 році відповідно до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, який на час здійснення перерахунку у 2020 році втратив чинність. Частиною другою статті 86 чинного Закону № 1697-VII встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої (прокурора) місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. Так, рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України від 26.03.2020 р. № 6-р/2020 (справа 1-223/2018(2840/18)) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Отже, положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Як зазначено вище, чинними на час проведення позивачу перерахунку пенсії, приписами частин першої третьої статті 81 Закону № 1697-VII в редакції Закону України від 19 вересня 2019 року № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон № 113-IX), який набрав чинності 25.09.2019 р., визначено складові заробітної плати прокурорів, якими є посадовий оклад, премії та надбавки за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством, а також базовий розмір посадового окладу прокурора окружної прокуратури - 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а частиною четвертою цієї правової норми передбачено застосування коефіцієнту 1,2 при визначенні посадових окладів прокурора обласної прокуратури відносно посадового окладу прокурора окружної прокуратури. Тоді як частиною першою статті 49 Закону №1789-ХІІ, яка регулювала питання матеріального забезпечення прокурорів до 15.12.2015 р., передбачалось, що заробітна плата прокурорів і слідчих прокуратури складається із посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років і має забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов`язків, а так само закріплення кваліфікованих кадрів. Надбавки за вислугу років встановлюються також іншим працівникам прокуратури (спеціалістам, службовцям, робітникам). Розміри посадових окладів, надбавок за класні чини та вислугу років затверджуються Кабінетом Міністрів України. Таким чином, Законом №1789-ХІІ розмір пенсії за вислугу років визначався у відсотках (80 відсотків і більше), виходячи із суми місячної (чинної) заробітної плати, розмір складових якої (посадового окладу, надбавок за класні чини та вислугу років) затверджувались Кабінетом Міністрів України, а за кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку, (частина перша статті 50-1), на відміну від положень Закону № 1697-VІІ, який передбачає інші базові показники заробітної плати прокурора (посадовий оклад, премії, надбавки за вислугу років, виконання обов`язків на адміністративній посаді та інші виплати, передбачені законодавством), розмір якої визначається з посадового окладу прокурора обласної прокуратури (як в цьому випадку) - 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, збільшених на коефіцієнт 1,2, а також інший розмір пенсії за вислугу років - 60% від заробітної плати прокурора. За встановленими судом обставинами справи Позивачу проведено перерахунок пенсії за вислугу років на підставі частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VІІ. Враховуючи, що позивачу перерахунок пенсії проведено на підставі частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VІІ, виходячи із розміру та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок, визначених на підставі статті 81 цього Закону, то й розмір пенсії має визначатися на підставі приписів статті 86 Закону №1697-VІІ, а саме частини другої, за якою розмір пенсії цієї категорії осіб має складати 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що Позивач при зверненні до органу Пенсійного фонду з питання перерахунку пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідної категорії працівників вказував, що має право на перерахунок пенсії через встановлення саме Законом №1697-VІІ нових розмірів заробітної плати прокурорів, тобто вважав, що до правовідносин щодо перерахунку пенсії мають застосовувати приписи Закону № 1697-VІІ, а отже погодився із необхідністю перерахунку пенсії саме за нормами Закону №1697-VІІ. Окрім того, у Рішенні від 09.02.1999 р. №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Тобто, в ситуації з перерахунком призначеної пенсії працівникам органів прокуратури таке право може ґрунтуватися лише на положеннях чинного на день звернення із заявою про перерахунок пенсії законодавства та не може ґрунтуватися на законі, який втратив чинність. Проаналізувавши наведені норми законодавства в сукупності з обставинами цієї справи і наявними у ній доказами, колегія суддів дійшла висновку про те, що право на перерахунок призначеної пенсії може бути реалізовано Позивачем на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку (звернення особи у встановленому порядку до відповідного суб`єкта владних повноважень). Відповідно, рішення Відповідача стосовно перерахунку пенсії Позивача у цій справі ґрунтуються на положеннях чинного на момент виникнення та реалізації права на такий перерахунок закону, відступ від якого напряму б суперечив частині другій статті 19 Конституції України. Відтак, суд доходить висновку про помилковість висновків суду першої інстанції, яким підтримано позицію Позивача, та, відповідно, про правомірність рішення Відповідача про визначення розміру пенсії Позивача в розмірі 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що визначення розміру довічного грошового утримання позивача на підставі норм Закону № 1697-VІІ (60%) не призводить до порушення гарантованих статтею 22 Конституції України права Позивача, оскільки розмір пенсії, на який має право Позивач, за нормами Закону №1697-VІІ, не є меншим, ніж той, який був забезпечений з урахуванням положень Закону №1789-ХІІ. Крім того, щодо посилань Позивача на судові рішення у справах №199/6122/14 та №199/2977/16-а, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що висновки судів у вказаних рішеннях не мають преюдиційного значення для спірних правовідносин у даній справі, оскільки останні виникли за інших підстав, а саме: у зв`язку з перерахунком пенсії Позивача на підставі положень Закону №1697-VІІ. Що стосується правомірності обмеження пенсії Позивача граничним розміром, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне. Як вбачається із пояснень Позивача, останній вважає, що оскільки пенсія за вислугу років призначена йому до 01.10.2011 р. (дати набрання чинності Законом №3668-VI), а тому в силу приписів абзацу першого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI на нього не поширюються обмеження максимального розміру пенсійної виплати. Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011р. за №3668-VI (надалі - Закон №3668-VI) встановлено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. У відповідності до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону №1058-IV та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом. Порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам встановлюється законодавством незалежно від дати призначення пенсії (щомісячного довічного грошового утримання). Якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. Наведені норми кореспондуються з положеннями абзацу 6 ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII, відповідно до якого максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. При цьому, важливим є те, що пункт 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких на 01.10.2011 р. пенсія не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність). Тобто, для осіб, яким призначено пенсію за законодавством, що не передбачало обмеження максимального розміру, законодавець передбачив лише збереження раніше призначеного розміру пенсії. Водночас, право на здійснення перерахунку пенсії у розмірі, що перевищує максимально встановлений законом, законодавцем не передбачено. У постанові від 10.12.2020 р. у справі №580/492/19 Верховний Суд зазначив, що тлумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом № 3668-VI, 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов`язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію. Виокремлення осіб другої вказаної групи, без застосування до них положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи. Такий підхід відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06.09.2012 №5207-VI вважається непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. На увагу заслуговує той факт, що норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту «обмеження максимального розміру пенсії» за колом осіб в момент набуття чинності Закону №3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону. Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI). Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку. За обставин цієї справи перевищення максимального розміру пенсії Позивача стало результатом її перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону №3668-VI, а тому до регулювання цих правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, саме з дати проведення такого перерахунку. Зазначені положення Закону №3668-VI та абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов`язкові для застосування. Аналогічний висновок, викладений Верховним Судом у постановах від 27.01.2021 у справі №344/1326/17, від 29.01.2021 у справі №646/6177/17. Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській №912050171866 від 24.10.2020 року є правомірним та скасуванню не підлягає. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що не доведеними є обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 311, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задовольнити. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року по справі №160/3096/21 скасувати. В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Головуючий - суддя В.В. Мельник суддя С.В. Сафронова суддя Д.В. Чепурнов