Постанова 4852 № 160/9495/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 27 лютого 2024 року м. Дніпросправа № 160/9495/23 (суддя Тулянцева І.В., м. Дніпро) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач), суддів: Іванова С.М., Шальєвої В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 року у справі №160/9495/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 04 травня 2023 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, згідно з яким просить: - визнати протиправним та скасувати рішення № 912410181728 від 26.02.2023 року Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо перерахунку з 01.03.2023 року та зменшення розміру пенсії до 20930 (двадцять тисяч дев`ятсот тридцять) гривень, тобто до 60% з обмеженням 10 прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести виплату призначеної йому з 01.02.2016 року пенсію в розмірі 37092,64 грн. (тридцять сім тисяч дев`яносто дві гривні 64 коп.) з 01.03.2023 року та виплатити різницю в пенсії з урахуванням виплачених сум пенсії. Позов обґрунтовано тим, що після перерахунку пенсії відповідач протиправно зменшив позивачу відсотковий розмір пенсії з 90% на 60% із застосуванням обмеження максимальним розміром. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 року позов задоволено частково. Суд, визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про перерахунок пенсії від 10.02.2023 р. №912410181728, яким ОСОБА_1 перераховано пенсію у розмірі 60% від середнього заробітку та з обмеженням максимальним розміром 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років у розмірі 90% від суми усіх складових заробітку, зазначених у довідці прокуратури Дніпропетровської області від 16.06.2020 року №18-275вих20, з урахуванням виплачених сум. У задоволенні іншої частини позову відмовив. Рішення суду мотивовано тим, що непроведення перерахунку пенсії позивачу на підставі та у порядку, визначеному у законі, чинному на момент призначення йому пенсії, є втручанням у його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що перерахунок пенсії позивача здійснено у відповідності до положень статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, при цьому зазначений закон встановлює, що пенсія працівникам прокуратури визначається у розмірі 60% від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, а тому для застосовування відсоткового розміру визначеного Законом №1789-ХІІ підстав немає. Згідно з відзивом на апеляційну скаргу, позивач зазначаючи про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції просить залишити його без змін, а апеляційну каргу без задоволення. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до статті 50-1 Закону України Про прокуратуру №1789-ХІІ (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії), у розмірі 90 відсотків від суми заробітної плати. 16 червня 2020 року прокуратурою Дніпропетровської області позивачу видано довідку №№18-275вих20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) позивача, що враховується для перерахунку пенсії, згідно з якою заробітна плата (грошове забезпечення) з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за нормами чинними на 06.09.2017 року за відповідною (прирівняною) посадою заступник прокурора області складає 53097,33 грн (а.с.41). Довідка видана на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №657 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури та рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019р. №7-(ІІ)/2019. 17.06.2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до Закону України Про прокуратуру, до якої серед іншого додав вищезазначену довідку. Як на підставу для перерахунку пенсії позивач послався на рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019р. №7-(ІІ)/2019 (а.с.39). Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.06.2020 року №0400-0306-8/47161 позивачу було відмовлено у перерахунку пенсії (а.с.42-43). Відмову мотивовано тим, що рішенням №7-р(ІІ)/2019 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Рішення) та не встановлено порядок його виконання. Перерахунок пенсій проводиться у разі прийняття нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури. Перерахунок пенсій, призначених згідно Закону України "Про прокуратуру", пенсіонерам, які працюють на посадах прокурорів, проводиться у зв`язку з індивідуальними змінами, що впливають на збільшення заробітної плати (починаючи з 13 грудня 2019 року): призначення на вищу посаду; збільшення вислуги років, присвоєння почесного звання або наукового ступеня; збільшення розміру складових заробітної плати пенсіонера; за кожні два відпрацьовані роки з дати призначення/попереднього перерахунку пенсії; після звільнення з роботи. Перерахунок пенсії проводиться з дати звернення за перерахунком пенсії. Право на перерахунок пенсій за викладених умов виникає за зверненнями, і надходять починаючи з 13 грудня 2019 року, для яких момент виникнення права на перерахунок пенсії настав не раніше 13 грудня 2019 року. Оскільки у позивача відсутні вищевикладені умови, право на перерахунок пенсії, також відсутнє. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року по справі № 160/10365/20 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №0400-0306-8/47161 від 24.06.2020 року про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за вислугу років. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області з 13 грудня 2019 року здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до ст.86 Закону України "Про прокуратуру" на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області від 16.06.2020 року №18-275вих20, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії. В задоволені решти позовних вимог відмовлено (а.с.19-26). Відповідно до відомостей електронної пенсійної справи ОСОБА_1 «Розрахунок пенсії. Версія 1.6.78.1. Дата та час розрахунку 09.02.2023 09:39 на підставі рішення про перерахунок пенсії № 912410181728 від 10.02.2023 р. пенсія за вислугу років позивачу обраховано виходячи з 60% від заробітку (а.с.36). Правомірність дій відповідача щодо зменшення позивачу відсоткового розміру пенсії до 60% з обмеженням 10 прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність є предметом спору переданого на вирішення суду. Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 14.09.2020 року ухвалено рішення у зразковій справі №560/2120/20 (провадження №Пз/9901/9/20), яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.01.2021р. У цій зразковій справі, Верховним Судом зроблено висновок щодо норм, що підлягають застосуванню в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовами до територіальних органів Пенсійного фонду України з вимогами перерахувати пенсію відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ або статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019 №7-р(II)/2019. За результатом розгляду зразкової справи №560/2120/20 Верховним Судом зроблено висновок про те, що з 13.12.2019 особи, яким пенсії призначені відповідно до Закону №1789-ХІІ або Закону №1697-VII мають право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам (зокрема на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657). Отже позивач має право на перерахунок пенсії. Щодо визначення відсоткового розміру пенсії при здійсненні перерахунку пенсії позивача, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержувані перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожний повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. З матеріалів справи вбачається, що позивач з 13.12.2005 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровські області та отримує пенсію за вислугу років згідно зі статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ, яка призначена в розмірі 90% місячної заробітної плати (а.с.34). 14 жовтня 2014 року набув чинності Закон України «Про прокуратуру» №1697-VII. Частиною 2 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. Тобто, за умовами Закону №1697-VII розмір пенсії особам, яким її призначено за цим законом визначено на рівні 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці. При цьому, розмір заробітної плати визначений за Законом №1697-VII є значно більшим ніж, визначений Законом №1789-ХІІ. Конституційний Суд України у Рішенні від 08 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 (пункт 5) вказав, що згідно зі статтею 22 Загальної декларації прав людини кожна людина має право на соціальне забезпечення відповідно до структури та ресурсів держави. Тому види і розміри соціальних послуг та виплат встановлюються державою з урахуванням її фінансових можливостей. У Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 (пункт 2.1) Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, гарантоване статтею 48 Конституції України. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави. Неприпустимим є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими не ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. Конституційний Суд України у пунктах 2, 3 свого рішення від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 зазначив, що держава, виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей, має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тобто у разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо, держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Проте держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов`язана з обов`язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю. Таке трактування узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини викладеною у рішеннях від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (№ 29458/04 та №29465/04), від 26 червня 2014 року у справі «Суханов та Ільченко проти України» (№ 68385/10), від 09 жовтня 1979 року у справі «Airey v. Ireland» (№ 6289/73), від 12 жовтня 2004 року у справі «Kjartan Аsundsson v. Iceland» (№ 60669/00), від 14 лютого 2012 року у справі «Arras and Others v. Italy» (№ 17972/07) та практикою Суду Європейського Союзу у рішенні від 13 червня 2017 року у справі «Eugenia Florescu and Others v Casa Judeteana de Pensii Sibiu and Others» (№ C-258/14). Держава зменшуючи відсотковий розмір пенсії особам, яким її призначено за Законом №1697-VII по відношенню до відсоткового розміру пенсії, що визначався Законом №1789-ХІІ, враховувала існуючі фінансово-економічні можливості Держави для можливості подальшого забезпечення соціальним захистом громадян, яким призначено пенсії за цим Законом та те, що розмір заробітної плати визначений за Законом №1697-VII є значно більшим ніж, визначений Законом №1789-ХІІ. У спірних правовідносинах не можуть бути застосовані різні закони при визначенні окремих складових, з яких обчислюється пенсія, оскільки в такому випадку особи, яким пенсія призначається за Законом №1697-VII набудуть права на її обрахунок на рівні 60 відсотків від складових заробітної плати визначеної Законом №1697-VII, в той час як особи, пенсію яким призначено на умовах Закону №1789-ХІІ ставлять питання щодо перерахунку їм пенсії на відсотковому рівні визначеному Законом №1789-ХІІ (від 80 відсотків до 90 відсотків) із застосуванням складових заробітної плати визначеної новим Законом №1697-VII. Такий підхід до застосування положень Законів №1789-ХІІ і №1697-VII порушує принцип правової визначеності для осіб, яким призначається пенсії за мовами нового Закону та поставить їх у менш сприятливе становище по відношенню осіб, яким пенсія була призначена на умовах Законом №1789-ХІІ. При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що такий підхід до застосування положень Законів №1789-ХІІ і №1697-VII не буде суперечити положенням статті 22 Конституції України, якою встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, враховуючи наступне. Вирішуючи цей спір по суті, суд враховує суть, зміст, характер спору, що виник між учасниками публічно-правових відносин. Так, у зв`язку із введенням в дію Закону №1697-VII виникла суттєва різниця в оплаті праці чинних працівників прокуратури та розмірі заробітних плат, з яких розраховані пенсії прокурорських пенсіонерів Враховуючи таку різницю, після ухвалення рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р (ІІ) 2019 у пенсіонерів органів прокуратури виникло право на перерахунок пенсії у зв`язку із збільшенням зарплати діючих прокурорів. Отже, позивач набув право на перерахунок пенсії у зв`язку із збільшенням зарплати діючих прокурорів і такий перерахунок має здійснюватися за правилами Закону №1697-VII, в тому числі застосуванню відсоткового розміру пенсії за цим законом. Розділом XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року передбачено, що у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. Такий підхід застосування норм права до виплати перерахованих пенсії відповідає положенням статті 22 Конституції України та застосовується до пенсії незалежно на підставі якого закону перераховується така пенсія. Враховуючи зазначене, у разі якщо розмір пенсії позивача зменшиться при її перерахунку за правилами Закону №1697-VII з урахуванням відсоткового розміру визначеного цим Законом, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі, тобто в розмірі обрахованому за правилами Закону №1789-ХІІ, а оскільки таке зменшення не відбулось, тому порушень положення статті 22 Конституції України Державою не допущено. На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що суд першої інстанції зобов`язавши відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області від 16.06.2020 року №18-275вих20, в порушення норм матеріального права безпідставно виходив з того, що розмір такої перерахованої пенсії повинен складати 90% від суми місячного (чинного) заробітку. На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції зробив висновок про необхідність задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції із прийняттям нової постанови, якою у задоволенні позову слід відмовити повністю. Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задовольнити. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 року у справі №160/9495/23 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 27 лютого 2024 року. Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко суддя С.М. Іванов суддя В.А. Шальєва