Ухвала ККС ВС № 636/429/23

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 липня 2026 року м. Київ справа № 636/429/23 провадження № 51 - 4815 ск 25 Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 розглянула касаційну скаргу засудженої ОСОБА_4 на вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 03 липня 2025 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 29 жовтня 2025 року щодо неї, встановила: Вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 03 липня 2025 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 29 жовтня 2025 року вирок місцевого суду залишено без зміни. Постановою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 30 червня 2026 року касаційну скаргу засудженої ОСОБА_4 залишено без задоволення, а вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 03 липня 2025 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 29 жовтня 2025 року щодо неї без зміни. До Верховного Суду від ОСОБА_4 надійшли заперечення на касаційну скаргу та пояснення на заперечення, які за своїм змістом є касаційною скаргою. Зі змісту звернення /касаційної скарги вбачається, що засуджена порушує питання про повторний перегляд у касаційному порядку вироку Чугуївського міського суду Харківської області від 03 липня 2025 року та ухвали Харківського апеляційного суду від 29 жовтня 2025 року щодо неї. Перевіривши доводи касаційної скарги, копії судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з наступного. Зі змісту положень статей 424, 425 КПК вбачається, що процесуальним законом не передбачено можливості багаторазового оскарження в касаційному порядку особою судових рішень, які вже були предметом перегляду суду касаційної інстанції за касаційною скаргою цієї особи. Конституційний суд України рішенням від 11 березня 2010 року № 8-рп/2010 встановив, що визначення у положенні пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції Українияк однієї з основних засад судочинства "забезпечення ... касаційного оскарження рішення суду" у системному зв`язку з положеннями частини першої статті 8, статті 125 Основного Закону Україниозначає лише одноразове касаційне оскарження та перегляд рішення суду. З урахуванням зазначеного та того, що постановою Верховного Суду від 30 червня 2026 року прийнято рішення по суті вимог касаційної скарги засудженої ОСОБА_4 , та залишено її касаційну скаргу без задоволення, колегія суддів вважає, що ОСОБА_4 використала своє право на касаційне оскарження судових рішень щодо неї, у зв`язку із чим зазначені судові рішення не можуть бути предметом касаційного перегляду вдруге, а інших обставин у новій касаційній скарзі засуджена не наводить. Відповідно до ч. 5 ст. 442 КПК постанова Верховного Суду від 30 червня 2026 року є остаточною і оскарженню не підлягає. Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про те, що оскаржувані судові рішення щодо ОСОБА_4 з таких самих підстав не може вдруге бути предметом розгляду суду касаційної інстанції. Керуючись п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів постановила: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_4 на вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 03 липня 2025 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 29 жовтня 2025 року щодо неї. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_5