Постанова 4852 № 160/31622/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 06 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/31622/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач), суддів: Лукманової О.М., Божко Л.А., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 року (головуючий суддя Сластьон А.О.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , 03.11.2025 року звернувся до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , просив: - визнати протиправною зміну статусу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 в Єдиному державному реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Оберіг) зі «знятий з обліку» на «виключений з обліку»; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 змінити в Єдиному державному реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Оберіг) статус ОСОБА_1 зі «знятий з обліку» на «виключений з обліку». В обґрунтування позову зазначено, що 09.01.2011 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , виключено з військового обліку у зв`язку із досягненням ним граничного віку перебування у запасі. У липні 2025 року позивач дізнався про зміну свого статусу на «знятий з обліку» та звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з вимогою внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відобразивши статус позивача «виключений з військового обліку». Проте відповідач відмовив у внесенні змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, з чим позивач не погоджується та звернувся до суду. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено. Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що спір виник щодо застосування відповідачем статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у редакції Законів України №1169-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» та №1604-VII «Про внесення змін до статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», позаяк позивач був виключений з військового обліку до набрання чинності Законами України №1169-VII та №1604-VII. За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності й припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Водночас, на момент набрання чинності Законами України №1169-VII та №1604-VII позивач не досяг віку 60 років, у зв`язку із чим норми зазначених законів є застосовними до позивача та спірних правовідносин. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі. Вказує, що судом першої інстанції неповною мірою з`ясовані обставини справи, не враховані жодні докази, які були надані Позивачем. А саме, відповідно до Витягу з додатку Резерв + від « 01» липня 2024 року (12:39), (інформація з реєстру «Оберіг»), згідно з якою ОСОБА_1 має статус - «виключений» з військового обліку. Даний витяг спростовує твердження Відповідача про перебування Позивача на військовій службі з 28.02.2022, оскільки статус Позивача з 28.02.2022 відповідно до зазначеного у Рішенні повинен бути «знятий з обліку», але станом на 01.07.2024 статус Позивач був - «виключений з обліку». Позивач досяг 40 річного віку у 2011 році і був виключений з військового обліку (відповідно до діючого на той час законодавства України), про що свідчить: Витяг з додатку Резерв + від « 01» липня 2024 року (12:39), (інформація з реєстру «Оберіг»), тому всі начебто твердження Відповідача стосовно військової служби Позивача є не більше ніж намаганням заплутати Суд. Суд першої інстанції в Рішенні не врахував зазначене і не надав жодного спростування стосовно наданих Позивачем документів. Так, Законами України № 1169-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» та №1604-VII «Про внесення змін до статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» до ст.28 Закону №2232-ХІІ було внесено зміни, згідно з якими з 27.03.2014 граничний вік військовозобов`язаних, які перебувають в запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу другого розряду збільшено з 40 років до 50 років, а з 22.07.2014 і станом на теперішній час з 50 років до 60 років. При цьому, положення ч.4 ст.28 Закону №2232-ХІІ про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі, станом на теперішній час змін не зазнало. Тобто, з набранням чинності змінами до ч.2 ст.28 Закону №2232-ХІІ позивач є таким, що підпадає під дію цього Закону і вважається особою, яка ще не досягла передбаченого цим Законом граничного віку перебування в запасі військовозобов`язаних другого розряду. Таким чином, у зв`язку із продовженням граничного віку перебування в запасі позивача, позивач не є таким, що має право на виключення його з військового обліку, оскільки позивач не досягнув 60-річного віку, тобто повинен згідно з чинним законодавством. Відповідач ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) подав відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого заперечує у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та вважають, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 є законним та обґрунтованим, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Вказують, що Позивач в розумінні п. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» є військовослужбовцем. Згідно листа військової частини НОМЕР_1 від 28.02.2022 року № 279/3 Позивач перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , що також підтверджує і правомірність відмітки в Реєстрі щодо Позивача «знято з військового обліку 03.03.2022 ((аб. 3 п. 2 ч. 5 ст. 37) (мобілізація) які призвані чи прийняті на військову службу)». Частина 6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ має вичерпний перелік підстав для виключення громадян України з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки. Матеріали даної справи не містять жодного доказу, якій би підтверджував підстави для виключення Позивача з військового обліку. До теперішнього часу ані Позивач, ані його адвокат не надали до Відповідача документи, які б підтверджували підстави для виключення Позивача з військового обліку. Враховуючи той факт, що Позивач на даний час є військовослужбовцем, то цілком правомірною є відмітка щодо зняття Позивача з військового обліку згідно ст. 37 Закону №2232-ХІІ. На день виникнення спірних правовідносин (тобто на день надання Відповідачем відповідей Позивачу, копії яких надані Позивачем та містяться в матеріалах даної справи) були чинними (і є чинними на теперішній час) норми Закону № 3633-IX. Тобто, з набранням чинності Законів №№ 1169-VII, 1604-VII, 2397-VIII, 3633- IX і у разі, якщо Позивач не був би призваним чи прийнятим на військову службу, Позивач мав би бути взятий на військовий облік, оскільки він: - не підлягає виключенню з військового обліку на підставі ч. 6 ст. 37 Закону № 2232- ХІІ, - входить до переліку осіб, які підлягають взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ. Однак у зв`язку з тим, що Позивач перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), Позивач повинен бути саме знятий з військового обліку, а не виключений з нього. Відтак дії Відповідача щодо зняття Позивача з військового обліку є правомірними. Позивач подав відповідь на відзив на апеляційну скаргу, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі. Зазначає, що відповідач подав у відзиві інформацію, яка не відповідає дійсності. Згідно статті 309 КАС України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Згідно ч.2 ст. 309 КАС України суд апеляційної інстанції ухвалою від 19.06.2026 продовжив строк розгляду даної справи на 15 днів. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_4 , за рішенням позаштатної військово-лікарської комісії 03.03.2022 визнано придатним до військової служби. На момент виникнення спірних правовідносин вік позивача - 54 роки. Згідно з електронним військово-обліковим документом №23062021142542960034 ОСОБА_1 перебуває на обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 знято з військового обліку як призваного чи прийнятого на військову службу або навчання у закладах фахової передвищої військової освіти, ВВНЗ та ВНП ЗВО, ВОС - стрілецькі, код ВОС - стрілець, група обліку - Національна гвардія. З довідки військової частини НОМЕР_1 від 28.02.2022 №279/3 вбачається, що позивач перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 АДРЕСА_1 . У серпні та вересні 2025 року позивач звертався до ІНФОРМАЦІЯ_1 з проханням виправити дані в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів стосовно ОСОБА_1 , змінивши його статус зі «знятий з обліку» на «виключений з обліку». Листами від 10.09.2025 №4/1/7580 та від 02.10.2025 №6/8231 ІНФОРМАЦІЯ_5 зазначив, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 03.03.2022 у зв`язку із призовом на військову службу був знятий з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_6 . Відповідач зазначив, що підстави для внесення будь-яких змін (виправлення даних) щодо ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відсутні. Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо відмови у виключенні позивача з військового обліку. Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив. Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби унормовані, Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ. Відповідно до статті 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов`язок - це захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Приписами частин 2-3 статті 1 Закону №2232-XII визначено, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина 5 статті 1 Закону №2232-XII). Відповідно до частини 9 статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час. Згідно з пунктом 1 частини 10 статті 1 Закону №2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Статтею 2 Закону №2232-XII, зокрема, передбачено, що виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період. Відповідно до ч.1 ст.27 Закону №2232-XII у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань. Частиною 2 статті 28 Закону №2232-XII (в редакції, чинній станом на 04.06.2008) було встановлено, що військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд: рядовий склад - до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини - до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років. При цьому, ч.4 ст.28 Закону №2232-XII (в редакції, чинній станом на 04.06.2008) передбачено, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві. Водночас, за приписами п.4 ч.6 ст.37 Закону №2232-XII (в редакції, чинній станом на 04.06.2008) виключенню з військового обліку у районних (міських військових комісаріатах підлягають громадяни України, зокрема, які досягли граничного віку перебування в запасі. Разом з цим, положення Закону №2232-XII в частині, що стосується граничного віку перебування військовозобов`язаних осіб в запасі, в подальшому зазнавало змін. Так, Законами України №1169-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» та №1604-VII «Про внесення змін до статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» до ст.28 Закону №2232-XII було внесено зміни, згідно з якими з 27.03.2014 граничний вік військовозобов`язаних, які перебувають в запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу другого розряду збільшено з 40 років до 50 років, а з 22.07.2014 і станом на теперішній час з 50 років до 60 років. При цьому, положення ч.4 ст.28 Закону №2232-XII про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі, станом на теперішній час змін не зазнало. Тобто, з набранням чинності змінами до ч.2 ст.28 Закону №2232-XII позивач є таким, що підпадає під дію цього Закону і вважається особою, яка ще не досягла передбаченого цим Законом граничного віку перебування в запасі військовозобов`язаних другого розряду. Таким чином, у зв`язку із продовженням граничного віку перебування в запасі позивача, позивач не є таким, що має право на виключення його з військового обліку, оскільки позивач не досягнув 60-річного віку. При прийнятті рішення у даній справі судом першої інстанції врахована також мета прийняття Законів України №1169-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» та №1604-VII «Про внесення змін до статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», якими було змінено граничний вік перебування військовозобов`язаних в запасі. Зокрема, відповідно до пояснювальної записки до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення проведення мобілізації» №1169-VII, проект Закону України розроблено з метою унормування порядку проведення мобілізації, а прийняття законопроекту сприятиме вирішенню, серед іншого, такому завданню: надання можливості громадянам України від 40 до 55 років реалізувати конституційний обов`язок щодо захисту Батьківщини та її територіальної цілісності. Також, проект Закону України «Про внесення змін до статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №1604-VII розроблено з метою забезпечення гарантованого переведення Збройних Сил України, інших військових формувань на організацію і штати воєнного часу. Прийняття зазначеного законопроекту сприятиме вирішенню таких завдань: -збільшення кількості громадян, які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань; -встановлення на законодавчому рівні вимог щодо розрядів запасу та граничного віку перебування військовозобов`язаних у запасі; -забезпечення рівних можливостей різним категоріям громадян України щодо виконання військового обов`язку в запасі. Щодо приписів частини першої статті 58 Конституції України, на необхідність застосування яких посилається позивач, суд апеляційної інстанції зазначає таке. Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. У рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. В спірних правовідносинах юридичних фактом за вольовим критерієм є подія, настання якої не залежить від волі та свідомості людини, - недосягнення позивачем граничного віку перебування у запасі. Вік особи як юридичний факт - стан є триваючою обставиною, що породжує для такої особи юридичні наслідки, а в спірних правовідносинах такими наслідками є застосування до позивача положень Законів України №1169-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» та №1604-VII «Про внесення змін до статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних). На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я. Так, у зв`язку із внесенням змін до Закону №2232-XII було підвищено граничний вік перебування військовозобов`язаних в запасі. Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави. Від часу опублікування (набрання чинності) змін до цього Закону №2232-XII він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на усіх осіб, що не досягли граничного віку перебування в запасі. Відтак, доводи позивача в частині порушення принципів юридичної визначеності та дії законів у часі, спростовуються. Аналогічна правова позиція щодо застосування вказаних правових норм наведена Верховним Судом у постановах від 19.09.2018 у справі №814/4386/15 та від 17.02.2020 у справі №820/3113/17. З матеріалів справи вбачається, що спір виник щодо застосування відповідачем статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у редакції Законів України №1169-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» та №1604-VII «Про внесення змін до статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», позаяк позивач був виключений з військового обліку до набрання чинності Законами України №1169-VII та №1604-VII. За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності й припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Водночас, на момент набрання чинності Законами України №1169-VII та №1604-VII позивач не досяг віку 60 років, у зв`язку із чим норми зазначених законів є застосовними до позивача та спірних правовідносин. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що Верховний Суд у постанові від 09.06.2026 у справі №320/29761/25 звернув увагу на принципову різницю між зняттям та виключенням з військового обліку. Верховний Суд у цій справі №320/29761/25 дійшов висновку, що суперечності у військово-облікових документах потребують ретельної перевірки, адже саме від правильного визначення облікового статусу залежить, чи вважається особа військово зобов`язаною та чи повинна перебувати на військовому обліку. Зокрема, Верховний Суд дійшов висновку, що "зняття" та "виключення" з військового обліку не є тотожними поняттями. Якщо особу фактично визнали непридатною до військової служби за станом здоров`я, але у військовому квитку помилково вказали "знятий з обліку", то слід з`ясувати реальну підставу, т.т. непридатність до військової служби за станом здоров`я. Такий статус має бути змінений на "виключений з обліку", що позбавляє особу статусу військовозобов`язаного. Слід зазначити, що "Зняття з обліку" є тимчасовою, оборотною дією (наприклад, при зміні місця проживання), тоді як "виключення" означає повне припинення перебування на обліку та втрату статусу військовозобов`язаного. При цьому, якщо у військово-обліковому документі написано "знятий", але є посилання на норму закону, що передбачає звільнення від служби (наприклад, непридатність), слід дослідити первинні обставини та встановити дійсну підставу (а саме зняття чи виключення). Громадяни, виключені з обліку через стан здоров`я, не є військовозобов`язаними і не підлягають повторному проходженню ВЛК чи мобілізації Так, статус "зняття" та "виключення" з військового обліку мають різні підстави та різні наслідки. Особи, які виключені з обліку, втрачають статус військовозобов`язаних. Якщо статус у реєстрі безпідставно змінено на "знятий" і особу повернуто на облік, то такі дії ТЦК та СП можуть бути визнані протиправними, що дає підстави для зобов`язання внести коректні дані. Отже, громадяни, виключені з військового обліку за станом здоров`я чи іншими підставами, знімаються з нього без права повторного взяття на облік. Натомість, "зняття з обліку" передбачає тимчасовий характер і можливість повторного призову. Технічна зміна статусу (наприклад, через збій в системі «Оберіг» або оновлення даних) не може скасовувати законного права особи на звільнення від військової служби. Запис у паперовому військовому квитку про виключення є доказом правомірного статусу. У справі №320/29761/25 Верховний Суд вказав, що якщо у старих військово-облікових документах зазначено формулювання, що відповідає "виключенню", то суди зобов`язують ТЦК та СП актуалізувати дані в реєстрі належним чином. Матеріалами даної справи 160/31622/25 підтверджується, що 09.01.2011 позивача, ІНФОРМАЦІЯ_4 , виключено з військового обліку у зв`язку із досягненням ним граничного віку перебування у запасі. При цьому позивач зазначає, що у липні 2025 року він дізнався про зміну свого статусу на «знятий з обліку» та звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з вимогою внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відобразивши статус позивача «виключений з військового обліку». Відповідач відмовив у внесенні змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Відповідач посилається на те, що частина 6 ст. 37 Закону №2232-ХІІ має вичерпний перелік підстав для виключення громадян з військового обліку. Одночасно, стаття 37 Закону №2232-ХІІ має вичерпний перелік підстав для зняття громадян України з військового обліку, серед яких, зняттю з військового обліку підлягають громадяни України, які призвані чи прийняті на військову службу або на альтернативну/невійськову службу. 09.01.2011 року позивачу виповнилося 40 років, натомість, 60 років позивачу виповниться лише 09.01.2031 року. Згідно з частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України щодо військового обов`язку поділяються на такі категорії: Допризовники особи, які підлягають приписці до призовних дільниць. Призовники особи, приписані до призовних дільниць. Військовослужбовці особи, які проходять військову службу. Військовозобов`язані особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань. Резервісти особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час. Згідно Закону України від 27.03.2014 №1169-VII військовозобов`язані, незалежно від присвоєних їм військових звань, зараховуються до запасу другого розряду і граничний вік перебування у запасі військовозобов`язаних збільшено: чоловіків - до 60 років, жінок - до 50 років (ч. 5 ст. 28 Закону № 2232-ХІІ), Законом України від 22.07.2014 № 1604-VII, який діє з 13.08.2014 року та є чинним на теперішній час, визначено, що граничний вік перебування у запасі для рядового, сержантського і старшинського складу 2 розряду становить 60 років, Законом України від 05.04.2018 № 2397-VIII виключено ч. 5 ст. 28 Закону № 2232- ХІІ, внаслідок чого граничний вік перебування у запасі військовозобов`язаних становить 60 років; Позивач не досяг граничного віку перебування у запасі Збройних Сил України, тому підлягає взяттю на військовий облік військовозобов`язаних згідно зі ст. 27 Закону № 2232-ХІІ. Як наслідок, відсутні підстави для визнання протиправною зміну статусу позивача в Єдиному державному реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Оберіг) зі «знятий з обліку» на «виключений з обліку»; Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову. Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача спростовуються нормами законодавства, що регулює дані правовідносини. Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування. Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України. Керуючись ст. 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України. Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова суддя О.М. Лукманова суддя Л.А. Божко