Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/190/26

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 08 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/190/26 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Кальника В.В., суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 в адміністративній справі №160/190/26 за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про стягнення коштів,- ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій заявлені вимоги: - стягнути з ОСОБА_1 на користь Департаменту патрульної поліції завдану матеріальну шкоду у розмірі 47 353 (сорок сім тисяч триста п`ятдесят три) грн. 37 коп. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що згідно з рапортом інспектора відділу озброєння управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції (надалі - Управління) майора поліції Сергія Биковського, за результатами інвентаризації матеріальних цінностей, проведеної відповідно до наказу Департаменту патрульної поліції (надалі - Департамент) від 27.10.2025 № 3177 Про проведення повної інвентаризації озброєння в ДПП у 2025 році, комісією виявлено нестачу шести бронежилетів другого класу захисту Корсар М-1-2, шести кайданок БР-М-92, трьох бронежилетів п`ятого класу захисту Police-5M, трьох балістичних шоломів Police-1 та одного загальновійськового протигаза з гнучними протиосколковим візиром панорамного типу МТ 213/2У з фільтруючим елементом ФП-5. Станом на 19.12.2025 винними особами частково відшкодовані збитки завдані ДПП за втрачене майно, а саме: шести бронежилетів другого класу захисту «Корсар М-1-2», шести кайданок «БР-М-92», двох бронежилетів п`ятого класу захисту «Police-5M» та двох балістичних шоломів «Polise- 1», що підтверджується платіжними квитанціями. Разом з цим, старший лейтенант поліції ОСОБА_1 , колишній інспектор взводу № 1 роти тактико-оперативного реагування, не повернув до відділу озброєння, видане йому згідно з карткою обліку озброєння № 115, службове майно: бронежилет «Poliсe-5M» № 961, балістичний шолом «Polise-1» № 617, а також відповідно до книги видачі й приймання озброєння інвентарний номер 13027 ДСК, зареєстрований від 11.06.2024, не повернув протигаз з гнучним протиосколковим візиром панорамного типу МТ 213/2У з фільтруючим елементом ФП-5. Згідно зі Зрівняльною відомістю результатів інвентаризації необоротних активів від 11.11.2025, вартість бронежилету «Poliсe-5M» складає 34 176,5 грн; вартість балістичного шолому «Polise-1» складає 10 441,89 грн; вартість протигазу з гнучним протиосколковим візиром панорамного типу МТ 213/2У з фільтруючим елементом ФП-5 складає 2 734,98 грн. Таким чином, не повернувши до ДПП наведене майно, ОСОБА_1 завдав ДПП матеріальну шкоду у загальному розмірі 47 353,37 грн. Статтею 12 Закону України Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку. Наказом ДПП № 1367 о/с від 21.08.2025 ОСОБА_1 відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) звільнено зі служби в поліції, що унеможливлює видання наказу про притягнення його до матеріальної відповідальності. Таким чином, стягнення з ОСОБА_1 завданої ним ДПП матеріальної шкоди має здійснюватися в судовому порядку, відповідно до положень статті 12 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі». Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 адміністративний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Департаменту патрульної поліції кошти у розмірі 47 353 (сорок сім тисяч триста п`ятдесят три) гривні 37 копійок. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить: - скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 у справі № 160/190/26, якою відмовлено у прийнятті до розгляду заяви про збільшення розміру позовних вимог; - скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 у справі № 160/190/26; - ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Департаменту патрульної поліції з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 10.03.2026 та стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги Департамент посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Апелянт зазначає, що висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем строку на подання заяви про збільшення позовних вимог та ненадання доказів її направлення відповідачу є помилковим, незаконним та таким, що ґрунтується на формальному застосуванні норм процесуального права без урахування особливостей форми розгляду справи. Посилається на юридичну неможливість застосування обмежень ч. 1 ст. 47 КАС України у письмовому провадженні. На думку апелянта, за відсутності чітко визначеного процесуального строку для справ письмового провадження, право на зміну чи збільшення позовних вимог може бути реалізоване позивачем до моменту ухвалення судового рішення по суті. Позивач подав заяву 10.03.2026 - тобто до винесення рішення від 19.03.2026. Також апелянт у скарзі посилається на те, що висновки суду першої інстанції про відсутність доказів направлення заяви відповідачу є передчасними та спростовуються фактичними обставинами справи, а саме, заяву про збільшення позовних вимог було сформовано та подано до суду через підсистему «Електронний суд» 10.03.2026. Вже наступного дня - 11.03.2026 копію цієї заяви з додатками було направлено на адресу проживання відповідача - ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку. Факт відправки підтверджується Реєстром поштових відправлень № 135 від 11.03.2026 (штрихкодовий ідентифікатор № R067119191006, вих. № 0204-юр). Проте, суд першої інстанції не надав позивачу жодного строку для подання доказів направлення відповідної заяви відповідачу та не витребував такі докази, натомість у максимально стислий строк постановив ухвалу про відмову у прийнятті заяви та одночасно ухвалив рішення у справі. За таких обставин, апелянт вважає, що позивач був фактично позбавлений можливості надати суду відповідні докази направлення заяви; усунути можливі недоліки поданої заяви; реалізувати своє процесуальне право у повному обсязі. Також скаржник вважає, що сама по собі відсутність на момент подання заяви доказів її направлення іншій стороні не є безумовною підставою для відмови у її прийнятті без надання строку для усунення такого недоліку, оскільки відповідні процесуальні недоліки підлягають усуненню, а не використовуються як підстава для обмеження права на судовий захист. Отже, апелянт вважає, що ухвала суду від 19.03.2026 року має у цьому спорі визначальний характер, оскільки нею було обмежено обсяг позовних вимог, які підлягали розгляду судом, що безпосередньо вплинуло на зміст та результат ухваленого рішення. Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач проходив службу у ДПП. Наказом ДПП від 15.08.2025 №524 «Про застосування до працівника УПП в Дніпропетровській області ДПП дисциплінарного стягнення» на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Наказом ДПП від 21.08.2025 №1367 о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». З долученої до матеріалів справи копії пояснень по нестачам ДПП, вбачається, що ОСОБА_1 втрачено: бронежилет «Police 5M» у кількості 1 шт., балістичний шолом «Police-1» у кількості 1 шт., протигаз МТ213/2У з фільтруючим елементом ФП-5 у кількості 1 шт. У копії звіряльної відомості результатів інвентаризації необроблених активів від 11.11.2025 вбачається, що сума бронежилету «Police 5M» (1 шт.) становить 34 176,50 грн, сума балістичного шолому «Police-1» (1 шт.) 10 441,89 грн, сума протигазу МТ213/2У з фільтруючим елементом ФП-5 (1 шт.) 2 734,98 грн; разом: 47 353,37 грн. У зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості, позивач звернувся до суду. Матеріали справи не містять сплати відповідачем заборгованості в сумі 47 353,37 грн. Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак, наявності підстав для задоволення адміністративного позову. Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне. Як вбачається з апеляційної скарги, ухвала суду від 19.03.2026 про відмову у прийнятті збільшених вимог, на думку апелянта, стала підставою для прийняття неправомірного та неповного рішення. Щодо відмови суду першої інстанції у прийнятті до розгляду заяви про збільшення позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 10.03.2026 до суду від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій ДПП просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ДПП матеріальну шкоду у розмірі 82 226,89 грн. В обґрунтування поданої заяви представником ДПП зазначено, що 03.03.2026 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції надійшла доповідна записка полку поліції особливого призначення патрульної поліції (стрілецький) «Хижак-1» Департаменту патрульної поліції. Згідно з її змістом, під час здійснення заходів, спрямованих на встановлення фактичної наявності майна, яке може використовуватися особовим складом полку для належного виконання завдань, пов`язаних із відсіччю збройної агресії російської федерації проти України, встановлено, що інспектор взводу № 1 роти тактико-оперативного реагування Управління, старший лейтенант поліції ОСОБА_1 , 17.04.2025 отримав під особистий підпис складну гарнітуру Peltor ComTac V 3M MT20H682FB та тактичний комплект HLM-M2B MARK 2.0 (чорний), а саме адаптери для шоломів/гарнітури, які відповідно до акта приймання-передачі озброєння № 568 станом на час розгляду справи не повернуті та перебувають у його розпорядженні. Відповідно до довідок про вартісну оцінку завданої шкоди від 15.02.2026 №№ 14, 15, вартість тактичного комплекту HLM-M2B MARK 2.0 (чорний) становить 1 963,08 грн, а складної гарнітури Peltor ComTac V 3M MT20H682FB - 32 910,81 грн. Позивач посилається на частину 1 статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що крім прав та обов`язків, визначених статтею 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову, змінити предмет або підстави позову, а також збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви у визначені процесуальні строки. Враховуючи викладене, під час розгляду цієї справи Департаментом патрульної поліції встановлено, що розмір шкоди, завданої ОСОБА_1 , є більшим на 34 873,89 грн, а загальний розмір завданої шкоди становить 82 226,89 грн. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 відмовлено в прийнятті до розгляду заяви Департаменту про збільшення позовних вимог у розмірі 82 226,89 грн. у зв`язку з пропуском строку, передбаченого ч. 1 ст. 47 КАС України, та відсутністю доказів її направлення відповідачу. Відповідно до частини першої статті 47 КАС України, позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Колегія суддів зазначає, що, як вбачається з матеріалів справи, розгляд цієї справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Провадження у справі було відкрито 21.01.2026. За приписами ч. 2 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі. Таким чином, розгляд справи по суті розпочався у лютому 2026 року. Заява про збільшення позовних вимог подана позивачем лише 10.03.2026, тобто на стадії, коли розгляд справи по суті вже тривав, і за дев`ять днів до безпосереднього ухвалення рішення судом - 19.03.2026. Колегія суддів відхиляє аргументи апелянта про те, що у письмовому провадженні право на збільшення позовних вимог обмежене лише моментом ухвалення судового рішення через відсутність фізичної дати «першого судового засідання». Адміністративне судочинство базується на принципах рівності, змагальності та правової визначеності. Надання позивачу необмеженого за часом права змінювати чи збільшувати позовні вимоги на фінальних етапах розгляду справи в письмовому провадженні ставить відповідача у завідомо нерівне становище, позбавляючи його можливості своєчасно дізнатися про нові вимоги, подати відзив і надати власні докази. Окрім того, відповідно до ч. 8 ст. 47 КАС України, у разі подання заяви про збільшення позовних вимог позивач зобов`язаний додати до неї докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено самим апелянтом, на момент подання заяви до суду - 10.03.2026 - докази направлення її копії ОСОБА_1 були відсутні, оскільки поштове відправлення здійснено лише наступного дня - 11.03.2026. Колегія суддів зазначає, що, як вбачається з приписів ст.47 КАСУ, процесуальний закон однозначно зобов`язує надавати такі докази разом із заявою, а не після її реєстрації судом. Крім того, відповідно до ч. 1 ст.47 КАСУ, позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Відповідно до ч. 8 ст.47 КАСУ, у разі подання будь-якої заяви, визначеної частиною першою або третьою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та копій доданих до неї документів іншим учасникам справи. Враховуючи вказані принципи процесуального закону, колегія суддів зазначає, що факт неподання позивачем доказів направлення заяви про збільшення позовних вимог відповідачу унеможливить розгляд поданої ним заяви по суті з огляду на те, що суд першої інстанції не був наділений правом вжиття заходів щодо направлення заяви відповідачу, а навпаки, був зобов`язаний не приймати її до розгляду. У зв`язку з чим, на думку суду апеляційної інстанції, ухвала ДОАС від 19.03.2026 є законною і обґрунтованою, а твердження позивача про необхідність надання йому додаткового часу для надання доказів направлення заяви відповідачу є таким, що не ґрунтується на приписах чинного законодавства. Також слід зазначити, що оскільки додаткові вимоги щодо гарнітури Peltor та комплекту HLM-M2B ґрунтувалися на інших фактичних обставинах, виявлених за іншим документом (Доповідна записка від 03.03.2026), які не були предметом первісного спору, тому, колегія суддів вважає, що відмова суду першої інстанції у прийнятті заяви від 10.03.2026 є процесуально обґрунтованою та спрямованою на дотримання строків розгляду справи. При цьому, Департамент патрульної поліції не позбавлений права на судовий захист і може звернутися до суду з окремим самостійним позовом про стягнення з ОСОБА_1 шкоди в частині вартості тактичного спорядження та гарнітури, що, на переконання колегії суддів, виключає порушення принципу справедливого суду. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції від 19.03.2026 про відмову в прийнятті до розгляду заяви про збільшення позовних вимог є законною та не підлягає скасуванню. Також суд першої інстанції у повному обсязі дослідив обставини щодо нестачі майна, заявленого у первісному позові (бронежилет «Police-5M» № 961, шолом «Police-1» № 617, протигаз МТ 213/2У), та обґрунтовано стягнув з ОСОБА_1 суму матеріальних збитків у розмірі 47 353 грн 37 коп. Висновки суду в цій частині є законними, підтвердженими матеріалами інвентаризації та не оспорюються сторонами по суті. Оскільки судом першої інстанції правомірно розглянуто справу в межах первісно заявленого та належним чином доведеного позову на суму 47 353 грн. 37 коп., підстави для скасування або зміни рішення суду від 19.03.2026 також відсутні. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми процесуального права. Згідно з ч.1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законні та обґрунтовані рішення. Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні. Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 та ухвалу суду від 19.03.2026 в адміністративній справі №160/190/26 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Суддя-доповідач В.В. Кальник суддя С.В. Сафронова суддя Д.В. Чепурнов